АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Противоэрозионное районування дозволяє визначити стан эродированности ґрунтів, інтенсивність ерозійних процесів, їх динаміку, природні і антропогенні передумови розвитку ерозії

Читайте также:
  1. V етап розвитку міграції робочої сили розпочався з 1980 років і триває понині. Збільшення масштабів еміграції з країн з перехідною економікою характерно для такого етапу.
  2. Аналіз сучасного села як фактора соціального розвитку
  3. Асиметрія стану і розвитку сучасної світової економіки
  4. Важливе значення для розвитку літератури Волині мав
  5. Взаємопов'язаність і передумови вирішення глобальних проблем
  6. Види бухгалтерського обліку та способи їх розвитку.
  7. Визначення показників ефективності інвестицій у проекти розвитку підприємства в наступному році
  8. Визначити витрати насіння за нормою на фактичну площу та порівняти з актами на списання насіння
  9. Визначити відношення між поняттями
  10. Визначити за допомогою «логічного квадрату» відношення між судженнями
  11. Визначити зміст і значення процедур автоматизованої класифікації в біометричних дослідженях.
  12. Визначити особливості ревізії малоцінних швидкозношуваних предметів

59. Правові засади зонування земель.

Зонування поділ території міста або іншого населеного пункту на зони, пояси, райони з метою встановлення в них певних обмежень у використанні земель, визначення мінімальних розмірів земельних ділянок, регламентації типів будівель і споруд, які дозволяється будувати в межах цих зон у відповідності з регіональними і місцевими правилами забудови.

В Україні зонування земель здійснюється відповідно до ЗК, законів "Про регулювання містобудівної діяльності", "Про основи містобудування", "Про землеустрій", Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів та інших нормативних актів.

Регіональні правила забудови встановлюють загальний для територій і населених пунктів області, АРК порядок планування, забудови та іншого використання територій і окремих земельних ділянок. Місцеві правила забудови розробляються для міст Києва та Севастополя, міст республіканського значення АРК, міст обласного значення. Вони встановлюють порядок планування, забудови та іншого використання територій, окремих земельних ділянок, а також перелік усіх допустимих видів забудови та іншого використання територій та окремих земельних ділянок у межах зон. Для інших населених пунктів такі правила розробляються та затверджуються відповідними радами на підставі регіональних правил забудови.

Місцеві правила забудови складаються з 2 частин: текстової та графічної - плану зонування. У текстовій частині наводиться перелік переважних і допустимих видів забудови та інших видів використання земельних ділянок у межах окремих зон. План зонування закріплює поділ території населеного пункту на зони з переважними і допустимими видами використання земельних ділянок.

60. Поняття і зміст землеустрою.

У відповідності зі ст. 181 ЗК України та Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 землеустрій являє собою сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та регіональної організації території адміністративно-територіальних утворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Він виконує важливі функції організації раціонального використання земельних ресурсів, їх охорони та захисту ґрунтів незалежно від цільового призначення земель, одночасно є однією з функцій державного управління у сфері землекористування і поширюється на землі всіх форм власності.

Мета землеустрою забезпечення раціонального використання земель; охорона земель; створення сприятливого екологічного середовища; поліпшення природних ландшафтів.

Суб'єктами землеустрою є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій, землевласники та землекористувачі, а об'єктами - територія України, території адміністративно-територіальних утворень або їх частин, території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.

Зміст землеустрою: а) встановлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно-територіальних утворень, землеволодінь і землекористувань; б) розробку загальнодержавної і регіональних програм використання та охорони земель; в) складання схем землеустрою, розроблення техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель відповідних адміністративно-територіальних утворень; г) обґрунтування встановлення меж територій з особливими природоохоронними, рекреаційними і заповідними режимами; ґ) складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових; д) складання проектів відведення земельних ділянок; е) встановлення в натурі меж земельних ділянок; є) підготовку документів, що посвідчують право власності або право користування землею; ж) складання проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозмін, упорядкування угідь, а також розроблення заходів щодо охорони земель; з) розроблення іншої землевпорядної документації, пов'язаної з використанням та охороною земель; и) здійснення авторського нагляду за виконанням проектів з використання та охорони земель; і) проведення топографо-геодезичних, картографічних, ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень і розвідувань земель.

61. Види землеустрою, система землевпорядних органів та їх функцій. Землевпорядний процес.

Аналіз чинного земельного законодавства дає змогу виділити 3 види землеустрою - загальнодержавний, регіональний і місцевий.

Загальнодержавний і регіональний організації території нашої країни, що здійснюються з метою її найбільш раціонального використання. Його основними завданнями є розробка: землеустрою щодо встановлення в натурі державного кордону; загальнодержавних і регіональних програм використання та охорони земель; схем землеустрою; проектів землеустрою щодо встановлення і зміни меж адміністративно-територіальних утворень; проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення і т..

Місцевий землеустрій ділиться на міжгосподарський і внутрігосподарський. При цьому треба відзначити, що вони тісно пов'язані між собою.

Міжгосподарський землеустрій являє собою систему заходів щодо комплексної організації території декількох землекористувачів, здійснюваних з метою їх найбільш раціонального використання. Його основними завданнями є: утворення нових землекористувань шляхом надання земель різним господарюючим суб'єктам; впорядкування і раціональна організація існуючих землекористувань.

Землевпорядні дії при здійсненні міжгосподарського землеустрою включають: встановлення точного складу учасників; збір, систематизацію та вивчення всіх наявних матеріалів про економічний стан господарств; отримання додаткових даних, необхідних для розробки проекту (у разі необхідності проводяться польові обстеження для уточнення і коригування застарілих відомостей).

Внутрішньогосподарський землеустрій - це комплекс заходів щодо організації території окремого господарюючого суб'єкта, які здійснюються з метою раціонального використання та охорони земель.

Основними завданнями внутрішньогосподарського: економічне обґрунтування і графічне встановлення меж окремих видів угідь; обґрунтування та графічне визначення системи внутрішньогосподарських транспортних та інших комунікацій і т. п..

Регулювання у сфері землеустрою здійснюють Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також центральний орган виконавчої влади (мінагрополітики), що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі у межах повноважень, встановлених законом.

Землевпорядний процес становить законодавчо встановлений порядок здійснення окремих землевпорядних дій.

Стадії: ініціювання проведення землевпорядних дій; підготовчі роботи; розробка прогнозів, техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель, схем, проектів землеустрою; розгляд і затвердження проектної документації; перенесення проектів в натуру (на місцевість); оформлення та видача землевпорядних матеріалів і документів; авторський нагляд за здійсненням проектів землеустрою власниками землі, землекористувачами та орендарями.

62. Державний земельний кадастр та значення його ведення.

Державний земельний кадастр - єдина державна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Призначенням кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель.Основними завданнями: а) забезпечення повноти відомостей про всі земельні ділянки. Дані земельного кадастру, відображаючи загальне уявлення про всі землі щодо їх розміру, розподілу по категоріях, угіддях, власникам та землекористувачам, разом з тим повинні бути диференційованими в залежності від категорій земель та характеру відомостей, які в них містяться. б) застосування єдиної системи просторових координат та системи ідентифікації земельних ділянок. Знімальні роботи при відмежування в натурі меж земельних ділянок, для складання кадастрових планів виробляються в єдиній умовній системі координат для того, щоб на їх основі можна було зробити обґрунтовані висновки, зіставити всі отримані кадастрові дані і звести їх у певну систему. Ідентифікація земельної ділянки - це встановлення земельної ділянки на основі певних ознак і особливостей, які відрізняють її від тієї чи іншої ділянки. в) запровадження єдиної системи земельно-кадастрової інформації та її достовірності. Державний земельний кадастр ведеться за єдиною для України системою на базі нормативних документів.

63. Державний контроль за використанням і охороною земель.

Контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі(Державна інспекція сільського господарства України)

, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища.(Державну екологічну інспекцію України)

Основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є:

- Забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України;

- Забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони та раціонального використання земель;

- Запобігання порушенням законодавства України у сфері використання та охорони земель, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення;

- Забезпечення додержання власниками землі та землекористувачами стандартів і нормативів у сфері охорони та використання земель, запобігання забрудненню земель та зниженню родючості ґрунтів, погіршенню стану рослинного і тваринного світу, водних та інших природних ресурсів.

64. Самоврядний та громадський контроль за використанням і охороною земель.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)