 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Не допускается разделение между наследниками земельного участка, если это приводит к невозможности использования ее по назначению
В случае наследования земельного участка лицом, не достигшим совершеннолетия, его законные представители могут до достижения наследником совершеннолетия передавать этот земельный участок в аренду.
Земельный участок фермерского хозяйства, которая наследуется, разделения между наследниками Не подлежит i передается тому из членов хозяйства или с членов наследников любой очереди, кто изъявил желание вести фермерское хозяйство. Наследник фермерского хозяйства должен соответствовать требованиям Земельного кодекса. При наличии нескольких наследников спор о преимущественном праве наследника фермерского хозяйства рассматривается в судебном порядке.
Наследники в случае отказа от участия в ведении фермерского хозяйства имеют право на отчуждение земельного участка путем продажи фермерского хозяйства и получения соответствующей части наследства.
45. Загальні підстави припинення права власності на землю та права користування земельною ділянкою.
Припинення земельних правовідносин буває повним або частковим, добровільним або примусовим. Можуть бути припинені відносини орендатора і орендодавця в якійсь частині складеного ними договору. Наприклад, погоджене сторонами припинення меліорації угідь, видобутку корисних копалин на цій ділянці.
Відповідно до Земельного кодексу України підставами припинення прав на землю є:
а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку;
б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця;
в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника;
г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора;
г) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб;
д) конфіскація за рішенням суду;
е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк.
Підставами припинення права користування земельною ділянкою є:
а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;
б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;
в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;
г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;
г) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;
д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.
46. Порядок погодження вилучення та викупу земельних ділянок.
Викуп земельних ділянок для суспільних потреб Органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених Земельним Кодексом, мають право викупу земельних ділянок, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб, для таких суспільних потреб: а) під будівлі і споруди органів державної влади та органів місцевого самоврядування; б) під будівлі, споруди та інші виробничі об'єкти державної та комунальної власності; в) під об'єкти природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) оборони та національної безпеки; г) під будівництво та обслуговування лінійних об'єктів та об'єктів транспортної і енергетичної інфраструктури; д) під розміщення дипломатичних та прирівняних до них представництв іноземних держав та міжнародних організацій; е) під міські парки, майданчики відпочинку та інші об'єкти загального користування, необхідні для обслуговування населення. Власник земельної ділянки не пізніше, ніж за один рік до майбутнього викупу має бути письмово попереджений органом, який приймає рішення про її викуп. Викуп земельної ділянки здійснюється за згодою її власника. Вартість земельної ділянки встановлюється відповідно до грошової та експертної оцінки земель. Порядок вилучення земельних ділянок. Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.Сільські, селищні, міські ради вилучають земельні ділянки комунальної власності відповідних територіальних громад, які перебувають у постійному користуванні, для всіх потреб, крім особливо цінних земель, які вилучаються (викупляються) ними з урахуванням вимог статті 150 Земельного Кодексу. Районні державні адміністрації на їх території вилучають земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, в межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для: а) сільськогосподарського використання; б) ведення водного господарства; в) будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району. У разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку. Порядок погодження питань, пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок. Юридичні особи, зацікавлені у вилученні (викупі) земельних ділянок, зобов'язані до початку проектування погодити із власниками землі і землекористувачами та сільськими, селищними, міськими радами, державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, Кабінетом Міністрів України і Верховною Радою України місце розташування об'єкта, розмір земельної ділянки та умови її вилучення (викупу). Вибір земельних ділянок для розміщення об'єктів здійснюється юридичними особами, зацікавленими у їх відведенні. Органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування зобов'язані в порядку, визначеному законодавством України, надавати інформацію юридичним особам, зацікавленим у відведенні земельних ділянок, щодо можливих варіантів розміщення об'єктів відповідно до затвердженої містобудівної документації та документації із землеустрою.47. Загальна характеристика гарантій прав на землю.
Гарантії прав на землю передбачено розділом V ЗК України. Умовно їх можна розділити на три різновиди: 1) гарантії захисту прав на землю; 2) гарантії, пов'язані з відшкодуванням збитків власникам землі і землекористувачам; 3) гарантії, пов'язані з вирішенням земельних спорів.
Гарантії захисту прав на землю мають безпосередньо конституційну основу. Так, ст. 3 Конституції України проголошує, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.
В Основному Законі закріплено положення, згідно з яким держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання (ст. 13). Особливе значення має ст. 14 Конституції, яка передбачає, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Серед гарантій захисту прав на землю важливі гарантії права власності на земельну ділянку. ЗК України передбачає, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Кодексом або іншими законами України. До таких випадків згідно з ЗК України належать: конфіскація земельної ділянки (ст. 148); відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення іноземним юридичним особам(ст. 145); використання земельної ділянки не за цільовим призначенням (ст. 143) і деякі інші.
Гарантії, пов'язані з відшкодуванням збитків власникам землі і землекористувачам, передбачені ст. 156 ЗК України. Зазначеним суб'єктам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:
а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;
в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
д) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;
е) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Важливого значення набувають гарантії, пов'язані з вирішенням земельних спорів. Звернення до суду для захисту земельних прав сторонами у земельних спорах гарантує ст. 8 Конституції України.
Звернення до суду за вирішенням земельних спорів можливе з таких підстав:
претензії суб'єкта земельних правовідносин щодо набуття чи припинення права власності на землю чи права землекористування; порушення земельних сервітутів та правил добросусідства; порушення зобов'язань, що виникають внаслідок заподіяння шкоди власникам землі та землекористувачам, та деяких інших. Вирішення земельних спорів відновлює порушені права та законні інтереси власників земельних ділянок і землекористувачів, встановлює зміст і межі повноважень сторін спору, а також обов'язкову поведінку однієї сторони по відношенню до іншої. Тим самим вирішення земельних спорів гарантує реалізацію прав суб'єктів земельних правовідносин на землю.
48. Юридичні засоби захисту прав на земельні ділянки.
Ст. 13 Конституции Украины регламентирует, что государство обеспечивает защиту прав всех субъектов права собственности и хозяйствования, социальную направленность. Она также закрепляет равенство перед законом всех без исключения субъектов права собственности. Право собственности на землю гарантируется в соответствии со ст. 14 Конституции Украины. Определяющее значение эти положения имеют, в частности, и для субъектов земельных правоотношений.
Право на защиту можно определить как предоставленную управомоченному лицу возможность применения мер правоохранительного характера для восстановления его нарушенного или оспариваемого права.
Основной Закон каждому гарантирует право на обжалование в суде решений, действий или бездеятельности органов государственной власти и органов местного самоуправления, а также должностных лиц, в том и числе при нарушении земельных прав.
Земельный кодекс Украины гарантирует и обеспечивает физическим и юридическим лицам равные условия и способы защиты права собственности и права пользования на конкретные земельные участки. В ст. 152 Земельного кодекса Украины приведен перечень способов защиты земельных прав, не является исчерпывающим.
Собственник земельного участка или землепользователь может требовать устранения любых нарушений его прав на землю, даже если эти нарушения не связаны с лишением права владения земельным участком, и возмещения причиненных убытков.
Защита прав граждан и юридических лиц на земельные участки осуществляется путем:
а) признания прав;
б) восстановления состояния земельного участка, которое существовало до нарушения прав, и предупреждения совершения действий, нарушающих права или создающих опасность нарушения прав;
в) признания сделки недействительной;
г) признания недействительными решений органов исполнительной власти или органов местного самоуправления;
д) возмещения причиненных убытков;
е) применение других, предусмотренных законом, способов..
49. Правове забезпечення відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам.
Стаття 156. Підстави відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок:
а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом;
б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання;
в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок;
г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників;
д) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан;
е) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.
Стаття 157. Порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам
Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами.,
50. Причини виникнення, основні види та правові засади вирішення земельних спорів.
Розпочата в 90-х роках в нашій країні економічна реформа з метою переходу національної економіки на принципи ринкової економіки, перш за все викликала суттєві зміни підстав і умов землеволодіння та землекористування. Земельна реформа, яка проводиться на основі розмаїття прав на землю і переходу до різних форм господарювання на землі, значно вплинули на характер і зміст земельних відносин.
Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян та юридичних осіб.
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян.
Земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.
Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.
Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.
Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.
51. Органи, що вирішують земельні спори, порядок їх розгляду та вирішення.
Земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, вирішує земельні спори щодо меж земельних ділянок за межами населених пунктів, розташування обмежень у використанні земель та земельних сервітутів.
У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.
Земельні спори розглядаються центральним органом виконавчої влади (Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр)), що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та органами місцевого самоврядування на підставі заяви однієї із сторін у тижневий строк з дня подання заяви.
Земельні спори розглядаються за участю зацікавлених сторін, які повинні бути завчасно повідомлені про час і місце розгляду спору. У разі відсутності однієї із сторін при першому вирішенні питання і відсутності офіційної згоди на розгляд питання розгляд спору переноситься. Повторне відкладання розгляду спору може мати місце лише з поважних причин.
Відсутність однієї із сторін без поважних причин при повторному розгляді земельного спору не зупиняє його розгляд і прийняття рішення.
Рішення передається сторонам у триденний строк з дня його прийняття.
52. Поняття та функції управління у галузі використання та охорони земельних ресурсів.
Управління слід розглядати як організаційно-правову діяльність уповноважених органів щодо забезпечення раціональної та ефективної експлуатації земель усіма суб'єктами господарювання у межах, визначених земельним законодавством України.
Функції управління - це відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які дають можливість здійснювати певний вплив на об'єкт управління з метою вирішення поставленого завдання, це також напрями управлінської діяльності, що мають правовстановлюючий, правозабезпечуючий чи правоохоронний характер.
До основних відносяться:
- Планування;
- Координація;
- Організація;
- Регулювання;
- Контроль.
До спеціальних функцій належать такі:
- Надання і вилучення земель; моніторинг стану земельних ресурсів та динаміки його змін;
- Ведення державного земельного кадастру;
- Землевпорядкування; справляння плати за землю;
- Державний контроль за раціональним використанням і охороною земель;
- Вирішення земельних спорів; притягнення до юридичної відповідальності та інші.
Поиск по сайту: