|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян проводиться один раз по кожному виду використання(За давністю користування) Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу її у власність або надання у користування. Розмір цієї земельної ділянки встановлюється у межах норм, визначених ЗК. До особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. 35. Особливості набуття прав на землю територіальними громадами і державою за чинними земельно-правовими нормами. Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать: а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, дороги, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо); б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; в) землі під об'єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом; г) землі лісового фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; г) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом; д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування; е) земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, що перебувають у прибережній захисній смузі водних об'єктів, або на земельних ділянках дна водних об'єктів; Територіальні громади набувають землю у комунальну власність у разі: а) передачі їм земель державної власності; б) примусового відчуження земельних ділянок у власників з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; в) прийняття спадщини; г) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; г-1) штучного створення земельної ділянки на території населеного пункту, у тому числі з порушенням установлених правил; г) виникнення інших підстав, передбачених законом. Територіальні громади сіл, селищ, міст можуть об'єднувати на договірних засадах належні їм земельні ділянки комунальної власності. Управління зазначеними земельними ділянками здійснюють районні або обласні ради. 36. Умови і порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам. Громадяни України набувають право власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності (фермерське господарство); в) приватизації земельних ділянок, раніше наданих їм у користування; г) прийняття спадщини; г) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю). Порядок придбання та передачі земельних ділянок громадянам. Громадяни набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою. Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. 37. Виникнення, посвідчення і реєстрація прав на земельні ділянки та їх юридичне значення. Договір купівлі-продажу земельної ділянки укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Право власності на земельну ділянку виникало після одержання її власником документа, що посвідчує право власності на земельну ділянку, та його державної реєстрації. Таким документом є державний акт на право власності на земельну ділянку (ст. 126 ЗК). Про держ регистрац речових прав на нерух майна Ст. 126 ЗК передбачає, що право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж та цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину. На державному акті про право власності на земельну ділянку нотаріус, який посвідчує документ, та орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, роблять відмітку про відчуження земельної ділянки із зазначенням документа, на підставі якого відбулося відчуження. Орган, що здійснює реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, робить відмітку про реєстрацію прав на земельну ділянку на підставі документа про її відчуження, складеного та посвідченого в порядку, встановленому законом, протягом 14 календарних днів з дня подання до цього органу зазначеного документа. Землі державної або комунальної власності На відміну від земельних ділянок приватної власності, придбання земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, а також у разі зміни меж та цільового призначення таких ділянок посвідчується державним актом на право власності на землю. 38. Поняття та особливості цивільно-правового обігу земельних ділянок. Обіг земельних ділянок (перехід прав на земельні ділянки) - це врегульовані нормами чинного законодавства суспільні відносини, що виникають між відповідними суб'єктами у процесі переходу прав на земельні ділянки з підстав і в порядку, передбаченому законом, договором, рішенням суду. До правових засад обігу земельних ділянок слід віднести: а) рівність суб'єктів права власності і господарювання перед законом; б) законність; в) гарантованість і непорушність права власності на землю; г) додержання цільового призначення земельних ділянок; г) облік сервітутів та інших існуючих обмежень на земельні ділянки; д) обов'язковість відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) у передбачених законом випадках; є) обов'язковість проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок при укладенні цивільно-правових угод; є) обов'язковість нотаріальної форми цивільно-правових угод із земельними ділянками; ж) обов'язковість державної реєстрації прав на земельні ділянки. Об'єктом таких правовідносин є земельні ділянки, які не заборонені законом для вільного відчуження від однієї особи до іншої. Суб'єктом ринкових земельних правовідносин виступають фізичні і юридичні особи, органи державної влади та місцевого самоврядування, які можуть бути учасниками цивільно-правових відносин. Зміст цих правовідносин становлять права та обов'язки всіх учасників ринкових земельних відносин. 39. Види та зміст цивільно-правових договорів щодо земель ділянок. Гражданско-правовая сделка - это соглашение двух или более сторон, направленное на установление, изменение или прекращение гражданских прав и обязанностей. Гражданско-правовая сделка заключается в виде договора. Согласно действующему законодательству относительно земли можно заключать следующие виды гражданско-правовых сделок: • договор аренды; • договор купли-продажи; • договор мены; • договор дарения; • договор залога; • договор установления сервитута; • завещание (наследственный договор). Документами, подтверждающими право собственности на земельные участки при заключении гражданско-правовых сделок, есть государственные акты на право собственности на земельный участок, гражданско-правовые соглашения о приобретении земельных участков, свидетельства о принятии наследства, судебные решения. Договор купли-продажи земли - это гражданско-правовая сделка, по которой одна сторона (продавец) передает или обязуется передать земельный участок в собственность другой стороне (покупателю), а покупатель принимает или обязуется принять земельный участок и уплатить за него определенную денежную сумму. Договор купли-продажи земельного участка, как и другие соглашения о переходе права собственности на земельный участок, должен содержать: а) название сторон (фамилия, имя и отчество гражданина, название юридического лица); б) вид сделки; в) предмет сделки (земельный участок с определением места расположения, площади, целевого назначения, состава угодий, правового режима); г) документ, подтверждающий право собственности на земельный участок; д) сведения об отсутствии запретов на отчуждение земельного участка; е) сведения об отсутствии или наличии ограничений по использованию земельного участка по целевому назначению (залог, аренда, сервитуты); е) договорную цену; ж) обязательства сторон.
40. Правове регулювання договору купівлі-продажу земель ділянки. Купівля-продаж земельних ділянок здійснюється відповідно до Порядку посвідчення договорів відчуження земельних ділянок та права на земельну частку (пай), посвідченого сертифікатом. 41. Умови та порядок продажу земельних ділянок на конкурент засадах. У відповідності зі ст. 134 ЗК України земельні ділянки державної або комунальної власності, призначені для продажу, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельні торги). 42. Правове регулювання договорів міни та дарування земель ділянок. По договору дарения одна сторона (даритель) передает или обязуется передать в будущем другой стороне (одаряемому) безвозмездно имущество (дар) в собственность. Договор дарения является одним из видов гражданско-правовых договоров, имеющих безвозмездный характер, то есть по своей сути договор дарения не подразумевает встречного удовлетворения дарителя со стороны одаряемого. Сторонами в договоре дарения земельного участка является даритель и одаряемый. Это могут быть физические и юридические лица, государство, территориальные общины и т.п.. Одаряемый вправе в любое время отказаться от подарка до его получения. В этом случае договор дарения считается расторгнутым. Отказ от земельного участка после оформления ее в собственность является добровольным отказом от участка, прекращающего право собственности на нее, и в этом случае право на земельный участок переходит к государству. Даритель вправе отказаться от передачи дара в будущем, если после заключения договора его имущественное положение существенно ухудшилось. Соглашение по передаче земельного участка в дар происходит путем заключения договора дарения в письменной форме. ГК Украины предусматривает обязательное нотариальное удостоверение договора дарения недвижимости В договоре дарения земельного участка должны быть указаны следующие признаки, индивидуализирующие предмет договора: кадастровый номер земельного участка, его площадь, целевое назначение земель, в составе которых она находится, цель использования земельного участка, размещенные на нем объекты недвижимости с указанием их принадлежности дарителю на праве собственности или ином лице, а также другие данные, позволяющие идентифицировать данный земельный участок. К договору должен быть приложен план или чертеж границ земельного участка; акт установления нормативной цены земельного участка; сводная ведомость оценки зданий, помещений и сооружений, расположенных на земельном участке (прилагается при включении строений, помещений и сооружений к предмету договора. В договоре дарения земельного участка необходимо указать ограничения в использовании земельного участка (если они есть). Одаряемый должен быть также проинформирован о наличии сервитутов. Согласно ст. 715 Гражданского кодекса, по договору мены каждая из сторон обязуется передать второй стороне в собственность один товар в обмен на другой това р. Каждая из сторон договора мены является продавцом того товара, который он передает в обмен, и покупателем товара, который она получает взамен. Отличие: если встречным удовольствием, например, по договору купли-продажи участка является уплата определенной денежной суммы, составляющей ее стоимость, то встречным удовлетворением по договору мены является другой земельный участок или иное имущество . В отличие от других объектов недвижимости, право собственности на обмениваемые земельные участки возникает после получения владельцем документа, удостоверяющего право собственности на земельный участок, и его государственной регистрации. Это означает, что каждая из сторон договора мены после его заключения должен самостоятельно заказать в установленном порядке изготовления документа о праве собственности, получить его и зарегистрировать. Договор мены земельных участков должен быть заключен в письменной форме и подписан обеими сторонами подлежит обязательному нотариальному удостоверению. В договоре мены земельных участков обязательно указываются признаки, которые индивидуализируют обмениваемые земельные участки, являющиеся предметом договора. В нем указываются: местоположение (адрес) земельных участков; кадастровые номера земельных участков; их общая площадь; целевое назначение земель, в составе которых они находятся; категория земель; цель дальнейшего использования земельных участков; размещенные на них объекты недвижимости (если таковые имеются) с указанием их принадлежности; права третьих лиц. К договору прилагаются планы (чертежи) земельных участков.
43. Правове регулювання застави земельних ділянок. Залог земельного участка - это способ обеспечения исполнения обязательств. В силу залога кредитор (залогодержатель) имеет право в случае невыполнения должником (залогодателем) обязательства, обеспеченного залогом, получить удовлетворение за счет заложенного имущества. В залог могут передаваться земельные участки, принадлежащие гражданам и юридическим лицам на праве собственности, но только те из них, которые могут быть отчуждены и на которые в соответствии с законодательством может быть обращено взыскание. Вторым условием является то, что земельный участок должен быть сформирован в установленном законом порядке как отдельный выделенный в натуре объект права собственности (ст. 5 ЗУ "Об ипотеке" от 05.06.2003). Как вещные права эмфитевзис и суперфиций могут передаваться в залог так же как вещи. ЗКУ предусмотрел невозможность передачи в залог, а так же дальнейшее отчуждение земельных участков сельскохозяйственного назначения иным, кроме имеющих статус банко в согласно ЗУ "О банках и банковской деятельности" от 07.12.2000. Аналогичные правила установлены по эмфитевзиса. Ипотечный договор заключается в письменной форме и подлежит нотариальному удостоверению. С момента нотариального удостоверения договор вступает в силу, однако обременение ипотекой подлежит также государственной регистрации, после чего приобретает приоритета относительно зарегистрированных прав или требований других лиц на переданное в ипотеку недвижимое имущество (ч. 1 ст. 4 Закона). ЗУ "О государственной регистрации вещных прав на недвижимое имущество и их ограничений ". Следует отметить, что заключение ипотечного договора само по себе не означает перехода права собственности на заложенную земельный участок. Однако такой переход возможен при обращении взыскания на заложенное имущество. Обращение взыскания на предмет ипотеки осуществляется (1) на основании решения суда (2) исполнительной надписи нотариуса или (3) согласно договору об удовлетворении требований ипотекодержателя (ч. 3 ст. 33 ЗУ "Об ипотеке"). В первом и втором случае земельный участок подлежит продаже "на публичных торгах в рамках процедуры исполнительного производства, предусмотренной ЗУ" Об исполнительном производстве "(ч. 1 ст. 41 ЗУ" Об ипотеке "). Договор об удовлетворении требований ипотекодержателя может предусматривать (1) передачу ипотекодержателю права собственности на предмет ипотеки в счет выполнения основного обязательства или (2) право ипотекодержателя от своего имени продать предмет ипотеки любому лицу на основании договора купли-продажи.
44. Особливості спадкування земельних ділянок. Согласно Гражданскому кодексу Украины наследование земельных участков может осуществляться по закону и завещанию. Наследование определяется в Гражданском кодексе Украины как переход прав и обязанностей (наследства) от физического лица, которое умерло (наследодателя) к другим лицам (наследникам). Общим правилом является правило статьи 1268 Гражданского кодекса Украины, согласно которому принято наследство признается принадлежащим наследнику со времени открытия. А с этим моментом связывается момент возникновения права собственности на вещи, входящие в состав наследства. Возникновение же права собственности на земельный участок регулируется статьей 125 Земельного кодекса Украины. Есть наследнику необходимо принять наследство, получить свидетельство о праве на наследство по закону или по завещанию, на основании свидетельства заказать и получить документ, удостоверяющий право собственности на земельный участок, и осуществить его государственную регистрацию. Только после этого у наследника возникнет право собственности. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.009 сек.) |