Перерахуйте підстави для анулювання ліцензії

- заява ліцензіата про анулювання ліцензії;

- акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов;

- рішення про скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання;

- нотаріально засвідчена копія свідоцтва про смерть фізичної особи - суб'єкта підприємництва;

- акт про виявлення недостовірних відомостей у документах, поданих для одержання ліцензії;

- акт про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній особі для провадження господарської діяльності;

- акт про встановлення факту неподання в установлений строк повідомлення про зміну даних, зазначених у документах;

- акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов;

- неможливість ліцензіата забезпечити виконання ліцензійних умов.

В чому полягає основна відмінність між товариством з обмеженою відповідальністю і товариством з додатковою відповідальністю. Дати відповідь з посилання на відповідну законодавчу базу.

Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. У випадках, передбачених установчими документами, учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов'язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу (ст. 50 ЗУ "Про господ, тов-ва").

Товариством з додатковою відповідальністю визнається товариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених установчими документами розмірів. Учасники такого товариства відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внеску кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах (ст. 65 ЗУ "Про господ, тов-ва").

Відмінність полягає у тому, що учасники товариства з додатковою відповідальністю на відміну від учасників ТОВ несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у визначеному установчими документами однаково кратному розмірі до.вкладу кожного з учасників (ч.4 ст.80 ГК України).

26. Коротко зазначити загальний порядок укладення господарських договорів з посиланням на норми законодавства.

Укладання господарського договору - це Зустрічні договірно-процедурні дії двох або більше господарюючих суб'єктів щодо вироблення умов договору, які відповідають їх реальним намірам та економічним інтересам, а також юридичне оформлення договору як правового акта.

Особливістю господарських договорів є те, що при їх укладанні застосовуються певні техніко-юридичні процедури, тобто Порядок висловлення пропозиції укласти договір (оферти) та прийняття її (акцепту) значною мірою формалізований в новому ЦК.

Законодавством України (статті 638-654 ЦК) встановлено загальний порядок укладання будь-яких цивільних" договорів (незалежно від їх видів), який стосовно господарських договорів діє тоді, коли сторони вільно укладають господарські договори: на біржових торгах, ярмарках, аукціонах тощо. При цьому пропозиція укласти договір має бути чітко висловлена і виражати справжній намір господарюючого суб'єкта вступити в договір.

Договір визнається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо його істотних умов (тобто тих, які визнані такими За законом або необхідні для договорів такого виду), а також всіх умов, щодо яких за заявою однієї ЗІ сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Другою особливістю укладання господарських договорів є доарбітражне врегулювання розбіжностей, що виникають при цьому. За наявності заперечень щодо умов договору підприємство чи організація, які | одержали проект договору, складають протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та в 20-денний строк надсилають іншій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Якщо підприємство, яке одержало протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні, не передадуть розбіжностей, що залишились неврегульованими, на вирішення арбітражного суду в зазначений строк, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими. В інших випадках договір вважається неукладеним (описаний порядок дій відповідає ст. 10 ГПК України).

Отже, третьою особливістю укладання господарських договорів є те, що законодавство передбачає спеціальні порядки укладання господарських договорів окремих видів. Суть їх полягає в тому, що форми, строки укладання таких договорів та ін. регулюються нормами кодексів, статутів, правил та положень про конкретні види господарських договорів.

27. Принципи господарсько-правової відповідальності відповідно до положень ГК України:

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

- потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

- передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

- сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.

28. Поняття патентування та основні види патентів відповідно до Закону України "Про патентування деяких видів підприємницької діяльності" від 23 березня 1996р.

Патентування - необхідна умова здійснення певних видів підприємницької діяльності, що означає необхідність одержання торгового патенту у встановленому законом порядку. Види патентів:

1. Торговий патент - це державне свідоцтво, що засвідчує право суб'єкта підприємницької діяльності або його структурного підрозділу займатися певними видами діяльності, зазначеними у Законі (термін дії до 1 року).

2. Пільговий торговий патент - патент, що видається суб'єктам підприємництва або їх структурним підрозділам, які здійснюють торговельну діяльність виключно з використанням певних видів товарів вітчизняного виробництва.

3. Короткотерміновий патент - патент, термін дії якого на здійснення торговельної діяльності становить від 1 до 15 днів.

4. Спеціальний торговий патент - державне свідоцтво, що засвідчує право суб'єкта підприємництва на особливий порядок оподаткування, що придбавається суб'єктом, який здійснює торговельну діяльність та діяльність з надання побутових послуг на територіях, визначених КМУ.

Поиск по сайту: