Організаційні принципи господарського процесуального права

Принцип здійснення правосуддя виключно судом. Відповідно до цього принципу, у справах у сфері господарської юрисдикції, віднесених до відання господарських судів, тільки останні мають право здійснювати правосуддя. Цей принцип також відображає наявність декількох автономних спеціалізованих судових підсистем у рамках загальної судової системи, в якій господарські суди здійснюють правосуддя у господарських спорах і справах про банкрутство. Тому навряд чи необхідним є запропоноване в юридичній літературі виділення самостійного принципу автономності господарських судів у судовій системі, оскільки самостійність господарсько-судової системи логічно випливає зі змісту принципу здійснення правосуддя виключно судом.

Відповідно до змісту ст. 124 Конституції України, правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Тим самим законодавець забезпечує спеціалізацію кожного із числа державних і судових органів на вирішенні певного кола питань, не допускаючи при цьому змішування їх компетенції. В окремих випадках справи, віднесені до відання господарських судів, можуть вирішуватися іншими органами, наприклад третейськими судами, міжнародними комерційними арбітражами, органами адміністративної юрисдикції. Так, ч. 2 ст. 12 ГПК України передбачає, що підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов’язаних із задоволенням державних потреб, справ, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером) та інших спорів, передбачених законом. Проте, діяльність третейських судів не є правосуддям, а третейський розгляд – судовим процесом, оскільки така діяльність за своєю правовою природою є формою приватного правозастосування, заснованою на угоді сторін.

Принцип мережевої побудови господарських судів апеляційної інстанції. Під вказаним принципом необхідно розуміти правило, відповідно до якого апеляційні повноваження в судово-господарській системі здійснюють особливі судові органи, створені спеціально для їх виконання поза межами традиційного адміністративно-територіального поділу.

Особливістю системи господарського судового устрою є наявність восьми апеляційних господарських судів. Утворення апеляційних господарських судів дозволило забезпечити доступність апеляційного перегляду для учасників господарського процесу, не знижуючи рівень необхідних процесуальних гарантій.

Регіональна побудова апеляційної системи не тільки забезпечує доступ до правосуддя, але й створює додаткові гарантії незалежності суддів господарських судів, що здійснюють судові повноваження у господарському суді, що знаходиться поза рамками тієї або іншої області.

Принцип одноосібного та колегіального розгляду справ. Згідно зі ст. 4-6 ГПК України, справи у місцевих господарських судах розглядаються суддею одноособово. Будь-яку справу, що відноситься до підсудності цього суду, залежно від категорії і складності справи, може бути розглянуто колегіально у складі трьох суддів.

Перегляд в апеляційному порядку рішень місцевих господарських судів здійснюється апеляційними господарськими судами колегією суддів у складі трьох суддів. Перегляд у касаційному порядку рішень місцевих і апеляційних господарських судів здійснюється Вищим господарським судом України колегією суддів у складі трьох або більшої непарної кількості суддів. Перегляд судових рішень господарських судів Верховним Судом України здійснюється колегіально.

Суддя чи склад колегії суддів для розгляду конкретної справи визначається у порядку, встановленому ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, відповідно до якої визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень.

Суддя, що розглядає господарську справу одноособово, діє як суд. Це означає, що він одноособово вирішує всі питання, пов’язані із судовим розглядом справи та приймає судове рішення ім’ям України. Після набрання законної сили таке судове рішення стає обов’язковим для виконання. Те саме стосується і судових рішень, постановлених колегіально.

При розгляді справ колегіально всі судді мають рівні з головуючим права, а судове рішення вважається прийнятим за умови, якщо за нього проголосувала більшість суддів. Рішення господарського суду може ухвалюватися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи. У разі необхідності заміни судді у процесі розгляду справи або додаткового введення судді до складу суду, розгляд справи необхідно починати спочатку, про що головою господарського суду або його заступником повинна бути винесена ухвала.

Принцип самостійності суддів, їх незалежності та підкорення тільки закону. Цей принцип означає, що суд є незалежним при здійсненні ним правосуддя від будь-яких органів державної влади. У своїй діяльності судді господарського суду підкоряються тільки закону. Судді при здійсненні правосуддя приймають судові акти без впливу будь-яких інших органів та осіб, грунтуючись тільки на нормативних актах.

Вказаний принцип поєднує одночасно дві засади: незалежність суддів, яка в той самий час обмежується необхідністю їх підпорядкування Конституції України і законам. Будь-який сторонній вплив на суддів господарських судів, втручання в їх діяльність будь-яких державних органів, органів місцевого самоврядування та інших органів, установ та організацій, посадових осіб або громадян є неприпустимими і тягнуть за собою встановлену законом відповідальність. Гарантії незалежності суддів господарського суду встановлюються Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Разом з тим, судді господарського суду при здійсненні своїх функцій і постановленні рішень зв’язані Конституцією України і законом, які визначають форми і межі реалізації наданих ним повноважень.

Гарантії незалежності суддів, включаючи суддів господарських судів, традиційно в доктрині поділяються на політичні, економічні та правові. До політичних гарантій відноситься закріплення в Конституції України принципу поділу властей і незалежності судової влади. До економічних гарантій належить надання судді за рахунок держави матеріального та соціального забезпечення, що відповідає його статусу. До юридичних гарантій незалежності суддів господарських судів відноситься цілий ряд нормативних розпоряджень щодо призначення суддів та припинення їх повноважень.

Принцип гласності судового розгляду. Цей принцип гласності закріплений у ст. 4-4 ГПК України, згідно з якою розгляд справ у господарських судах є відкритим. Відкритий розгляд справи означає, що кожен громадянин, що досяг 16 років, має право бути присутнім в залі судового засідання і робити письмові записи. Відкритий судовий розгляд посилює суспільний контроль за діяльністю суду, сприяє підвищенню у суддів та осіб, які беруть участь у справі, відчуття відповідальності, забезпечує виховну дію судового процесу.

Вказаний принцип може бути обмежений в наступних випадках:

1) коли це суперечить вимогам щодо охорони державної, комерційної або банківської таємниці;

2) коли сторони чи одна з сторін обгрунтовано вимагають конфіденційного розгляду справи і подають відповідне клопотання до початку розгляду справи по суті.

Перелік підстав обмеження принципу гласності в господарському судочинстві є обмеженим (закритим). Наявність хоч б однієї з цих підстав тягне за собою обмеження дії принципу гласності.

Визначення понять державної, комерційної та банківської таємниці закріплені законодавчо, тому на практиці не виникає особливих труднощів з ідентифікацією таких відомостей і, відповідно, з правильним застосуванням цього виключення з принципу гласності. Для обмеження гласності на вимогу сторін або однієї з них потрібним є дотримання трьох умов:

1) вимога про конфіденційний розгляд справи повинна бути обгрунтованою;

2) відповідне клопотання повинно бути подане до початку розгляду справи по суті;

3) право подати таке клопотання має одна із сторін або сторони.

Про розгляд справи у закритому засіданні або про відхилення клопотання з цього приводу виноситься ухвала. Судовий процес фіксується технічними засобами та відображається у протоколі судового засідання у порядку, встановленому ГПК України.

Наявність повного та точного запису судового процесу технічними засобами має значення як для суду, так і для осіб, що беруть участь у справі. Фіксація судового господарського процесу технічними засобами усуває сумніви у вірності повноті ведення протоколу судового засідання, підвищує довіру до суду.

Принцип мови судочинства. Вказаний принцип закріплюється у ст. 3 ГПК України, яка носить відсилковий характер. Мова судочинства визначається ст. 21 Закону України «Про мови в Українській РСР». Визначення національної мови судочинства випливає з принципів Загальної декларації прав людини і Декларації про державний суверенітет України. Відповідно до вимог ст. 18 Закону України «Про мови в Українській РСР», судочинство в Україні, окрім української мови, може здійснюватися на національній мові або мові, прийнятній для більшості населення даної місцевості. Суд має право, якщо сторони не володіють мовою судочинства цієї місцевості, вести судовий процес на іншій мові, прийнятній для всіх учасників процесу, прийнявши відповідну ухвалу. Господарський процес може проводитися на мові більшості населення як виняток із загального правила.

Все діловодство в господарському суді здійснюється українською мовою. Згідно з роз’ясненням Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій», провадження у справах за участю сторін, що знаходяться на території України, здійснюється українською мовою, а у справах, в яких бере участь сторона, що знаходиться на території держави з числа республік колишнього СРСР, – на російській мові.

Господарський суд приймає документи, складені на мовах іноземних держав, за умови супроводу їх нотаріально засвідченим перекладом українською мовою з урахуванням вимог ст. 21 Закону України «Про мови в Українській РСР». При цьому потрібно мати на увазі, що у разі нотаріального посвідчення перекладу нотаріус засвідчує лише справжність підпису перекладача, що стоїть під документом, а не відповідність перекладу оригіналу. Тому, якщо у господарського суду або учасника судового процесу виникнуть сумніви щодо автентичності перекладу документа, суд може призначити судову експертизу іта доручити її проведення компетентному спеціалісту-перекладачу згідно з вимогами ст. 41 ГПК України.

Особам, що беруть участь в справі та не володіють мовою, на якій ведеться судочинство, забезпечується право користуватися в судовому процесі рідною мовою, а також послугами перекладача. У випадках, передбачених процесуальним законом, це право забезпечується державою.

Поиск по сайту: