Система принципів господарського процесуального права

Принципи господарського процесуального права перебувають між собою в певному взаємозв’язку, обумовленому різними чинниками об’єктивного порядку. Система принципів – це сукупність всіх принципів господарського процесуального права в їх взаємозв’язку та взаємній обумовленості. У юридичній науці існують різні погляди на систему принципів та їх кількість, оскільки їх класифікація можлива за різними критеріями.

Принципам господарського процесуального права властиві єдність впливу на процеси правового регулювання та правозастосування. Тому аналітична характеристика кожного з принципів господарського процесуального права можлива тільки при їх теоретичному аналізі у взаємозв’язку.

За сучасних умов основоположне значення має поділ системи правових принципів на міжнародні та національні, оскільки зміст і система принципів складається під безпосереднім впливом цілого ряду міжнародно-правових угод і конвенцій, що мають зобов’язуюче значення.

Міжнародні принципи правосуддя містяться в міжнародно-правових актах. Зокрема, основоположне значення має ст. 6 Європейської конвенції про права людини, яка закріплює право на справедливий судовий розгляд. Згідно з п. 1 вказаної статті, кожен у разі спору про його права та обов’язки має право на справедливий і публічний розгляд справи у розумний строк незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Судове рішення оголошується публічно, проте в окремих випадках преса та публіка можуть не допускатися на судові засідання протягом всього процесу або його частини.

У ст. 6 Європейської конвенції про права людини сформульований цілий ряд важливих елементів права на справедливий судовий розгляд, більшість з яких має значення міжнародних принципів правосуддя, обов’язкових для дотримання в національному процесуальному законодавстві та практиці його застосування, зокрема:

1) справедливість судового процесу;

2) публічність судового процесу;

3) дотримання розумних строків вирішення справи;

4) необхідність вирішення справи незалежним і неупередженим судом, який діє на підставі закону.

При розгляді конкретних справ Європейський суд з прав людини оцінює національне законодавство та практику його застосування з погляду відповідності даним принципам.

Практично всі принципи правосуддя, закріплені в міжнародно-правових актах, одночасно відображені й у національному процесуальному законодавстві, у зв’язку з чим вони мають нормативні джерела як в міжнародних договорах та угодах, так і в ГПК України та інших процесуальних законах, що стосуються правосуддя (наприклад, Законі України «Про судоустрій і статус суддів»).

Національні принципи правосуддя відображені у Конституції України, ГПК України та Законі України «Про судоустрій і статус суддів». При цьому, звичайно, було б неправильно стверджувати, що в нашій країні до приєднання до відповідних міжнародних конвенцій та угод не існувало нормативно закріпленої системи принципів правосуддя, що забезпечують необхідні процесуальні гарантії. Мова йде про те, що в умовах входження України у світовий, а понад усе в європейський правовий простір розвиток національного законодавства стає пов’язаним з відповідними міжнародними правовими актами, оскільки їх ратифікація зобов’язує нашу державу приводити у відповідність до них окремі нормативні розпорядження, і, перш за все, усе практику їх застосування. Тому низка принципів господарського процесуального права, наприклад, незалежності суду та законності, відносяться одночасно і до міжнародних, і до національних, оскільки знаходять своє закріплення у нормах міжнародних конвенцій і вітчизняного права.

Національні принципи правосуддя включають у себе чотири групи принципів:

1) загальноправові принципи, які діють у всіх без виключення галузях права;

2) міжгалузеві принципи, які закріплені в нормах декількох галузей права, як правило, близьких за своїм характером;

3) галузеві принципи, які закріплені в нормах тільки однієї конкретної галузі права;

4) принципи окремих інститутів господарського процесуального права (наприклад, принципи міжгалузевого інституту підвідомчості – вирішення спорів про право та інших справ переважно державними органами, принципи інституту доказування – допустимості засобів доказування, оцінки доказів тощо).

Існує також класифікація принципів господарського процесуального права на дві групи:

1) організаційні принципи, які визначають устрій судів;

2) функціональні принципи, які визначають процесуальну діяльність суду та учасників процесу.

До організаційних принципів господарського процесуального права належать: принцип здійснення правосуддя виключно судом; принцип мережевої побудови господарських судів апеляційної інстанції; принцип одноосібного та колегіального розгляду справ; принцип самостійності суддів, їх незалежності та підкорення тільки закону; принцип гласності судового розгляду; принцип мови судочинства.

До функціональних принципів господарського процесуального права відносяться: принцип законності; принцип доступу до судового захисту прав і законних інтересів (доступу до правосуддя); принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; принцип змагальності; принцип диспозитивності; принцип суддівського керівництва; принцип юридичної істини; принцип поєднання усності та писемності судового розгляду; принцип безпосередності судового розгляду; принцип оперативності судового розгляду.

Поиск по сайту: