Зовнішньоекономічні відносини як об'єкт правового регулювання. Джерела правового регулювання зовнішньоекономічної діяльності. Суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності

Зовнішньоекономічні відносини як об'єкт правового регулювання:

Зовнішньоекономічна діяльність є одним з найважливіших об'єктів господарсько-правового впливу. Чинне законодавство висуває два кваліфікаційних критерії цього виду господарської діяльності:

1. Перетинання під час здійснення господарської діяльності майном (у широкому значенні слова) та/або робочою силою митного кордону України. Згідно зі ст. 377 ГК України зовнішньоекономічною діяльністю суб'єктів господарювання є господарська діяльність, яка є процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном, зазначеним у ч. 1 ст. 139 ГК України (тобто речей та інших цінностей, включаючи нематеріальні активи, які мають вартісне визначення, виробляютьсячи використовуються в діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів), та/або робочою силою.

2. Здійснення господарської діяльності за участю іноземного суб'єкта господарювання. Відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність»1 від 16 квітня 1991 р. зовнішньоекономічною є діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.

Джерелами регулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні є:

1. Конституція України як головний закон держави.

2. Міжнародні конвенції (договори, угоди), які набирають чинність для України після надання нею згоди на їх обов'язковість згідно із Законо України «Про міжнародні договори України»: Конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р.; Конвенція протранснаціональні корпорації; Конвенція, якою запроваджено Уніфікованийзакон про переказні векселі та прості векселі; Конвенція про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі; Конвенція про гербовий збір стосовно переказних векселів та простих векселів; міжурядові угоди про торговельне та економічне співробітництво; двосторонні угоди про вільну торгівлю; транспортні конвенції тощо.

3. Господарській кодекс України, Цивільний кодекс України, Кодекс торговельного мореплавства тощо.

4. Нормативно-правові акти України, повністю або частково присвячені впорядкуванню зовнішньоекономічної діяльності як такої та окремих зовнішньоекономічних операцій:

Закони України: «Про зовнішньоекономічну діяльність»1 від 16 квітня 1991 р., «Про міжнародне приватне гграво»2 від 23 червня 2005 р.; «Про режим іноземного інвестування»3 ^ід 19 березня 1996 р,; «Про регулювання товарообмінних (бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічноїдіяльності»4 від 23 грудня 1999 р.; «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»5 від 15 вересня 1995 р.

Підзаконні нормативні акти:

- якими санкціоновані міжнародні звичаї: Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів (Інкотермс), санкціоновані Указом Президента України «Про застосування міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»6 від 4 жовтня 1994 р. № 567; Уніфіковані правилапо інкасо та Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів,санкціоновані Указом Президента України «Про заходи щодо упорядкуваннярозрахунків за договорами, що укладаються суб 'єктами підпри- ЄМНСІЦЬК&С діяїьшсті України»1 дід 4 жовтня } 99^ р. Л£ 566;

- які регулюють питання, пов'язані з формок^ реєстрацією окремих зовнішньоекономічних договорів: Положення гіро форму зовнішньоекономічнихдоговорів (контрактів)*, затверджена наказом Міністерстваекономіки та з питань європейської інтеграції України від 6 вересня 2001 р. № 201, Положення про порядок державної реєстрації договорів (контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземного інвестора4, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 1997 р. № 112 тощо.

5. Звичаї ділового обороту (торговельні звичаї), узвичаєння, заведений порядок.

Торговим звичаєм (звичаєм ділового обороту) є правило поведінки, яке не регламентовано чинним законодавством, однак склалося в певнійсфері підприємницької діяльності внаслідок його багаторазового повтореннясуб'єктами такої діяльності. Прикладами найбільш відомих міжнародних звичаїв, узагальнених відомими міжнародними організаціями, є: Міжнародний кодекс рекламної діяльності МТГІ; Міжнародний кодекс поведінки у сфері передання технологій, підготовлений Конференцією ООН з торгівлі та розвитку; Уніфіковані правила поведінкипід час міжнародного передання торговельних відомостей засобами комп 'ютерного зв 'язку МТП; Кодекси МТП, у числі яких Кодекс маркетингових досліджень, Кодекс діяльності зі стимулювання продажів,Кодекс прямого розсилання поштою та торгівлі з каталогів, кодекс безпосередніх (прямих) продажів тощо; Принципи міжнародних комерційних договорів УНІДРУА; Принципи Європейського договірногоправа; модельні (типові) договори, розроблені Міжнародною торговельноюпалатою (МТП): про комерційне представництво, про реалізацію товарів дистриб'юторами, про міжнародну комерційну концесію (франчайзинг), про придбання товарів для подальшого перепродажу; «Правові поради» Комісії ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСТТРАЛ):для міжнародних зустрічних торговельних угод, про укладання міжнароднихконтрактів на будівництво промислових об'єктів; про електронний переказ коштів.

Самостійним регулятором зовнішньоекономічних відносин є узвичаєння як правило поведінки, яке склалося у відповідній сфері підприємницькоїдіяльності (у відповідній місцевості), і стосується технічної(процедурної) сторони договірної діяльності та є настільки відомим, що розглядається як складник змістової частини договору, якщо тільки його сторони (одна із сторін) у категоричній формі не відмовилися від його дії. Головна відмінність звичаю від узвичаєння полягає в тому, що за допомогою першого визначаються права та обов'язки сторін договору,а за допомогою другого — порядок та деталі їх реалізації, тобто технічні (процедурні) аспекти договірної діяльності.

Заведений порядок — практика взаємовідносин між постійними партнерами, що склалася між ними в попередніх взаємозв'язках, та хоча не завжди прямо закріплена у договорі, однак така, що мається на увазі внаслідок відсутності будь-яких заперечень з цього приводу. Заведенийпорядок «наповнює» своїм особливим змістом ту чи іншу умову конкретного договору, як правило, відміняючи при цьому у відповідній частині дію диспозитивних норм.

6. Зовнішньоекономічні договори як локальні джерела.

7. Закони інших країн застосовуються у випадках, коли до них відсилають колізійні норми національного законодавства або у конкретному зовнішньоекономічному договорі міститься умова щодо права, яке має бути застосоване до відносин, що випливають з нього.

Вітчизняними (українськими) суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності є:

- фізичні особи — громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які мають цивільну правоздатність і дієздатність згідно із законами України і постійно проживають1 в України, та зареєстровані на її території як суб'єкти підприємницької діяльності;

- юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи,кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), у тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністюу власності іноземних суб'єктів господарської діяльності;

-спільні підприємства за участю суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України;

- інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України.

Фізичні особи, які не мають постійного місця проживання на території України, та іноземні юридичні особи мають право на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, якщо вони є суб'єктами господарськоїдіяльності за законом держави, в якій вони мають постійне місце проживання(місцезнаходження) або громадянами якої вони є (такі суб'єкти є іноземними суб'єктами господарювання).

Поиск по сайту: