Поняття та типи вільних економічних зон

Правові джерела регулювання ціноутворення в Україні. Види цін та тарифів, порядок їх встановлення. Відповідальність за порушення законодавства про ціни.

ЗУ Про ціни та ціноутворення

Постановою Кабінету Міністрів України "Про ціноутворення в умовах реформування економіки" від 21 жовтня 1994 р. № 733

Ст 6 Види цін

В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

Вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку.

За способом встановлення ціни і тарифи поділяються на:вільні ціни і тарифи, що в свою чергу поділяються на договірні та ціни, що їх встановлюють самостійно підприємства та організації.

Державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення: а) державних фіксованих цін (тарифів); б) граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне становище на ринку.

Відповідальність!!! Вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди
місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду. Підприємства, організації та інші юридичні і фізичні особи мають право оскаржити до суду порушення цін з боку державних органів, підприємств, організацій, кооперативів та інших юридичних і фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог чинного законодавства.

Особи, винні в порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Поняття та типи вільних економічних зон.

ЗУ Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон. Спеціальна (вільна) економічна зона являє собою частину території України, на якій встановлюються і діють спеціальний правовий режим економічної діяльності та порядок застосування і дії законодавства України. На території спеціальної (вільної) економічної зони запроваджуються пільгові митні, валютно-фінансові, податкові та інші умови економічної діяльності національних та іноземних юридичних і фізичних осіб. Статус і територія спеціальної (вільної) економічної зони, а також строк, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної спеціальної (вільної) економічної зони.

На території України можуть створюватись спеціальні (вільні) економічні зони різних функціональних типів: вільні митні зони і порти, експортні, транзитні зони, митні склади, технологічні парки, технополіси, комплексні виробничі зони, туристсько-рекреаційні, страхові, банківські тощо. Окремі зони можуть поєднувати в собі функції, властиві різним типам спеціальних (вільних) економічних зон, зазначених у цій статті.

3. Правовий режим діяльності суб’єктів господарювання у вільних економічних зонах.

Спеціальні (вільні) економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад та місцевої державної адміністрації. На території спеціальної (вільної) економічної зони мають право функціонувати будь-які суб’єкти економічної діяльності згідно із законодавством України та законом про створення цієї зони. Суб’єкт спеціальної економічної зони — це інвестор, який реалізує на території зони, затвердженої відповідним уповноваженим органом, інвестиційний проект чи проекти на підставі договору (контракту) щодо його реалізації та зареєстрований органом господарського розвитку й управління відповідної спеціальної економічної зони як суб’єкт даної зони. Суб’єкти економічної діяльності мають право самостійно вибирати види, форми і методи своєї діяльності на території спеціальної (вільної) економічної зони, що не суперечать законодавству та передусім закону про створення цієї зони. Діяльність суб’єктів господарювання частково регламентується договором (контрактом) на реалізацію інвестиційного проекту на території пріоритетного розвитку в спеціальній (вільній) економічній зоні, типова форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1999 р. № 1199 (нова редак­ція від 15 травня 2003 р.).

4. Торгівельна діяльність як різновид господарської діяльності. Види торгівлі та торгівельної діяльності. Постанова КМУ Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення. Торговельна діяльність - це ініціативна, самостійна діяльність юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та
продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку. Роздрібна торгівля – це діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх власного некомерційного використання незалежно від форми розрахунків. У роздрібної торгівлі є притаманні тільки їй правила. До них відносяться, наприклад, особливий порядок визначення роздрібних цін.

Роздрібні ціни – це ціни на товари невиробничого споживання, по яким їх продають громадянам та іншим кінцевим споживачам. Господарюючі суб’єкти для заняття роздрібною торгівлею можуть мати: магазини. Різновидом роздрібної торгівлі є дрібно роздрібна торгівля – одна з форм поза магазинного продажу товарів, при якій приміщення не мають торгового залу для покупців. Продаж товарів здійснюється через:пункти некапітальної забудови, палатка, кіоск та ін.

В дрібно роздрібній торгівлі заборонено продаж: продовольчих товарів, якщо для їх продажу відсутні умови по дотриманню санітарних норм та правил, температурних режимів, умов зберігання та продажу цих товарів;нефасованих та не упакованих продовольчих товарів з розносок, лотків, столиків, не спеціалізованого транспорту, окрім картоплі, овочів, фруктів в період сезонного продажу, а також морозива та квітів; т алкогольних напоїв;технічно складних та великогабаритних товарів;дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів з них, а також деяких інших товарів.

Оптова торгівля – це діяльність по придбанню та відповідному перетворенню товару для подальшої його реалізації підприємствам роздрібної торгівлі або іншим суб’єктам підприємницької діяльності. Оптова торгівля у її справжньому призначенні пов’язана з товарним забезпеченням системи роздрібної торгівлі.

Господарюючі суб’єкти оптової торгівлі свою діяльність здійснюють через: оптові бази, товарні склади, склади-магазини. До торгово-виробничої діяльності відноситься підприємницька діяльність в сфері громадського харчування (ідальні, ресторани, кафе, бари, відкриті літні майданчики, кіоски громадського харчування, фабрики-кухні).

5. Поняття товару та особливості правового режиму обігу окремих його видів.

Товаром є продукт, призначений для продажу, що спроможний задовольняти потреби фізичних та юридичних осіб, та еквівалентна вартість якого має вираження в ціні. Ознаки: колір, ціна, упаковка, престиж виробника та мінова вартість.

Усі товари є об' єкт ами сфери обміну (сфери товарно-грошових відносин), однак не всі з них є об' єкт ами сфери обігу (не всі товари піддаються оцінці за критерієм оборотоздатності). Об'єктом сфери обігу є тільки товар, що має статус об 'єкта права власності (тобто майно у широкому значенні слова).

Оборотоздатність товару — це спроможність його до обігу, тобто переходу із власності однієї особи до іншої (вільно чи з певними обмеженнями).

За критерієм оборотоздатності майно як об'єкт цивільних та/або господарських прав, що здатний набувати товарної форми, поділяється на три види:

1) вільне в обороті (те, що може вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої);

2) обмежене в обороті (об'єкти, які відповідно до закону можуть належати лише певним учасникам обороту або перебування яких у цивільному та/або господарському обороті допускається за спеціальним

3) вилучене з обороту (види об'єктів, «рух» яких не допускається як у цивільному, так і господарському обороті, прямо встановлені у законі; такими об'єктами є континентальний шельф, морська економічна зона, окремі земельні ділянки та водні об'єкти тощо).

Поиск по сайту: