Порядок розгляду справ інститутами міжнародного комерційного арбітражу

Залежно від домовленості сторін розгляд спору може буди здійснено або постійним арбітражним органом (інституціональний арбітраж), або арбітражним судом, створеним виключно для розгляду даної суперечки (арбітраж ad hoc).

Головна різниця між такими видами суду полягає в тому, що при зверненні до інституціональної арбітражної інстанції сторони зв’язані правилами (регламентами) відповідної установи, які є своєрідним статутом відповідного суду. Такі правила чітко встановлюють порядок звернення до цього суду, порядок обрання арбітрів, надають перелік арбітрів, які можуть бути обрані для розгляду справи, визначають порядок оплати витрат, пов’язаних із майбутнім арбітражним процесом, тощо.

До найбільш відомих інституціональних арбітражних установ можна віднести Арбітражний Інститут Стокгольмської торговельної палати, Німецький Інститут Арбітражу, Лондонський міжнародний третейський суд, Міжнародний Арбітражний суд Федеральної палати економіки Австрії, Міжнародний арбітражний суд при Міжнародній торговельній палаті (Франція, Париж), Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торговельно-промисловій палаті України тощо.

При обранні арбітражу ad hoc в якості компетентного органу для розгляду спору сторони фактично самостійно створюють арбітражний суд і встановлюють правила, яким цей суд підкорятиметься.

У такому випадку сторони мають чітко визначити місце проведення судового розгляду, процедуру визначення арбітрів, встановити правила процедури, згідно з якими здійснюватиметься провадження, мову судочинства, а також порядок визначення і покриття витрат, пов’язаних із провадженням.

Слід зазначити, що при визначенні арбітражу ad hoc сторони мають право обумовити в арбітражному застереженні, що суд здійснюватиме провадження на підставі регламенту певної інституціональної арбітражної інстанції, і таким чином вирішити проблему.

На практиці в більшості випадків сторони звертаються саме до інституціональних арбітражних інстанцій, оскільки вони забезпечують належний рівень розгляду справ на професійному рівні, що є дуже важливим для будь-якого судового процесу.

ПРОЦЕДУРА, ЗА ЯКОЮ ЗДІЙСНЮЄТЬСЯ ПРОВАДЖЕННЯ (РЕГЛАМЕНТ)

Як зазначено вище, залежно від типу обраного сторонами суду, провадження у справі може здійснюватись або за регламентом відповідної постійно діючої арбітражної установи, або за визначеною сторонами процедурою.

Регламенти постійно діючих арбітражних установ можна отримати для ознайомлення з офіційних джерел. Слід відзначити, що регламенти ці документи є дуже простими в порівнянні з національними процесуальними законами, що значно спрощує процедуру провадження і надає можливість сторонам у досить стислі терміни підготувати відповідний процес.

Крім регламенту, кожна інституціональна арбітражна установа має власне положення про порядок визначення і сплати витрат за судовий розгляд, яким мають керуватися сторони при зверненні до суду.

У випадку здійснення провадження за процедурою арбітражу ad hoc сторони мають самостійно визначитись щодо порядку покриття витрат, пов’язаних зі створенням арбітражного суду і розглядом справи.

МОВА ПРОВАДЖЕННЯ

Оскільки до компетенції міжнародного арбітражу належать спори, що виникають між суб’єктами зовнішньоторговельної діяльності, які знаходяться в різних юрисдикціях, дуже важливе значення має питання визначення мови, якою здійснюватиметься провадження і надаватимуться докази у справі.

Від цього фактору, зокрема, залежить питання додаткових витрат, оскільки якщо до складу суду входитимуть арбітри, які не володіють відповідною іноземною мовою, виникатиме необхідність залучення перекладача, що призведе до додаткових витрат сторін.

Якщо сторони в арбітражному застереженні не визначили мову провадження, арбітражний суд у більшості випадків здійснюватиме провадження мовою країни постійного місцезнаходження такої установи або англійською мовою.

З метою визначення найбільш прийнятної для обох сторін мови слід чітко визначати її в арбітражному застереженні.

АРБІТРИ

Персональний склад арбітрів, які розглядатимуть спір, може суттєво вплинути на наслідки розгляду, у зв’язку з чим сторони спору мають право самостійно обирати арбітрів, які братимуть участь у розгляді справи.

Цей фактор також має важливе значення для об’єктивного і всебічного розгляду справи, оскільки залежно від суті суперечки може виникати необхідність отримання (застосування) спеціальних професійних знань у тій чи іншій галузі.

Залежно від типу арбітражного суду, що його обрано сторонами (арбітраж ad hoc або постійний арбітражний орган), арбітри можуть обиратись або із заздалегідь визначеного переліку арбітрів, або вільно визначатися сторонами за їхнім бажанням (наприклад, адвокати сторін).

До списків арбітрів основних постійно діючих арбітражів зазвичай включають досить багато прізвищ професійних арбітрів, які мають багаторічний досвід роботи у відповідній галузі і володіють іноземними мовами. Списки арбітрів можуть бути закритими й відкритими.

Закриті списки передбачають, що зацікавлена сторона має визначитись щодо кандидатури арбітра, який зазначений у даному списку, і не має права обирати осіб, які не включені до нього.

Відкриті списки дозволяють зацікавленій стороні у випадку неможливості залучення арбітра зі списку, який задовольнятиме вибір сторони, залучити до участі у справі будь-яку іншу особу.

Залежно від домовленості сторін та/або складності спору, суд може складатися з одного, трьох або більшої кількості арбітрів.

При обранні більше ніж одного арбітра слід враховувати можливе фінансування відрядження арбітрів, що може бути пов’язане з досить великими витратами.

У випадку якщо розгляд справи здійснюється єдиним арбітром, сторони мають протягом певного, визначеного процедурою часу, визначитись щодо кандидатури такого арбітра.

У випадку якщо розгляд справи відбуватиметься більше ніж одним арбітром (наприклад, трьома), кожна зі сторін має в установлені процедурою терміни визначити кандидатуру арбітра.

Визначені сторонами арбітри визначають третього головуючого арбітра (суперарбітра).

У випадку якщо сторони протягом передбаченого регламентом терміну не можуть дійти згоди щодо визначення кандидатури арбітра або обрані арбітри – щодо кандидатури суперарбітра, визначення кандидатури такого арбітра здійснюється органом, передбаченим відповідним регламентом. У більшості випадків таким органом є президент постійно діючої арбітражної установи, що розглядає спір.

Поиск по сайту: