Франчайзінгові та ліцензійні зовнішньоекономічні угоди

НПА: Конвенція прозаснування Всесвітньої організації інтелектуальної власності 1967 р. ЦК та ГК України, закони України: «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг»., «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» «Про охорону прав на промислові зразки» «Про охорону прав

на зазначення походження товарів» міжнародні Протокол до Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків 1989 р., Ніццька угода про міжнародну класифікацію товарів та послуг для реєстрації знаків 1957 р.

Договір про закони щодо товарних знаків 1994 р.

За ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін. До об'єктів права інтелектуальної власності, право на використання яких може бути надано за ліцензійним договором, відповідно до чинного законодавства України належать винаходи, корисні моделі, промислові зразки, селекційні досягнення, топології інтегральних схем (тобто об 'єкти патентного права).

У міжнародній практиці набули поширення як патентні (мають

своїм об'єктом запатентований об'єкт інтелектуальної власності), так і безпатентні (ноу-хау)ліцензійні договори.

У ліцензійному договорі визначаються

1)вид ліцензії (ліцензія може бути виключною, одиничною, невиключною)

Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншим особам ліцензій на використання об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання самим ліцензіаром цього об'єкта у зазначеній сфері.

Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

2) сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територіята строк, на які надаються права, тощо),

3)розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права

4) строк, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності. У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про строк договору він вважається укладеним на строк, що залишився до спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об'єкт права інтелектуальної власності (не більше ніж на 5 років).

У випадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений

субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об'єкта права інтелектуальної власності.

Окремою договірною формою, за допомогою якої відбувається передача у користування майнових прав інтелектуальної власності (торговельних марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерційних найменувань, ноу-хау тощо), є договір комерційної концесії {франчайзинг). Основною метою цього договору є створення нових підприємницьких комплексів, використання всієї системи ведення бізнесу, «входження» дрібних підприємців у вже готовий бізнес.

Сторонами у договорі комерційної концесії можуть бути фізична та юридична особи, які є суб'єктами підприємницької діяльності. За договором

Комерційної концесії (франчайзингу) одна сторона (правоволоділець/франчайзер) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві/франчайзі) за плату право користування в його підприємницькій діяльності комплексом належних їй прав, а користувач зобов 'язується дотримуватися умов використання наданих йому прав та сплатити правоволодільцеві обумовлену договором винагороду.

Комплекс майнових прав на використання об'єктів права інтелектуальної власності, що передаються за договором комерційної концесії (франчайзингу), отримав назву — франшиза.

Відповідно до українського законодавства договір комерційної концесії (франчайзингу) має бути укладений у письмовій формі, у разі недодержання якої він є нікчемним. Крім того, вітчизняне законодавство висуває вимогу обов'язкової державної реєстрації договору комерційної концесії тим органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця (франчайзера). Якщо правоволоділець зареєстрований в іноземній державі, реєстрація договору комерційної концесії за участю українського франчайзі (користувача) має бути здійснена органом, який провів його державну реєстрацію користувача.

Поиск по сайту: