Організаційно-господарські зобов’язання

3. Загальний порядок укладення господарського договору.

4. Порядок зміни та розірвання господарського договору.

5. Умови і наслідки визнання господарського зобов’язання недійсним.

Практична частина:

Задача 1.

Будівельно-монтажний трест (БМТ) подав до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) позов про витребування з незаконного володіння останнього підйомного крану. В якості третьої особи до участі в справі було притягнуте публічне акціонерне товариство (ПАТ), у якого ТОВ придбало підйомний кран. Відкривши засідання господарського суду, суддя запропонував сторонам підтвердити свої повноваження. БМТ був представлений штатним юрисконсультом, який пред’явив суду довіреність на участь у справі. Інтереси ТОВ представляв його директор, який має паспорт і свідоцтво про реєстрацію підприємства. Від імені ПАТ виступав голова ради директорів, який має на руках виписку з протоколу зборів засновників про обрання його на означену посаду.

Як повинен вчинити суддя?

Задача 2.

Між АБ «Мрія» і приватним підприємством «Щербаков і Ко» було укладено договір про надання останньому кредиту на строк 6 місяців. На забезпечення виконання кредитного договору сторони уклали договір застави приміщення магазину, що належало приватному підприємству. За цим договором у разі неповернення кредиту та належних за ним процентів приміщеня переходило у власність банку. Але нотаріус, до якого звернулись сторони для посвідчення договору застави, відмовився його посвідчувати, посилаючись на невідповідність окремих положень договору законодавству.

Чи передбачено законодавством обов’язкове нотаріальне посвідчення договору застави нерухомого майна?

Чи може заставлене майно у разі невиконання забезпечувано­го зобов’язання одразу переходити до заставодержателя?

Чи правомірна відмова нотаріуса?

Задача 3.

Публічне акціонерне товариство “Витязь” вступило в переговори з рибоконсервним заводом про закупівлю у нього великої партії рибних консервів. Продавець умовою відпуску товару ставив попередню оплату всієї його партії. Покупець був згодний на надання іншого забезпечення оплати товару, зокрема, гарантії з боку третьої організації, з якою ПАТ “Витязь” тривалий час співробітничає, закуповує у неї товар і регулярно його оплачує. Гарант не заперечував проти видачі гарантії. Однак рибоконсервний завод не прийняв гарантію і звернув увагу директора ПАТ на те, що діючий Цивільний кодекс не згадує гарантію в якості засобу забезпечення виконання зобов’язання. Тому він запропонував обрати будь-який інший засіб, що забезпечив би продавцю вчасне отримання грошей.

Для вирішення проблеми сторони звернулися в юридичну консультацію за роз’ясненнями наступних питань:

Які засоби забезпечення виконання зобов’язань передбачає законодавство?

Чи можливе використання гарантії як засобу забезпечення виконання зобов’язання?

Як оформлюється угода сторін про обраний ними засіб забезпечення виконання зобов’язання?

Чи можуть сторони, що уклали основний договір, домовитись згодом про застосування забезпечувального зобов’язання?

Дайте відповіді.

Задача 4.

ТОВ “Промінь” звернулося в банк за одержанням кредиту для розрахунку за товари, що купуються. Банк дав згоду на видачу кредиту, але зажадав від товариства надання забезпечення на випадок неповернення кредиту у встановлений строк. Директор ТОВ “Промінь” запропонував банку такий засіб забезпечення виконання кредитного договору, як договір страхування відповідальності покупця в будь-якому страховому товаристві, означеному банком.

Банк звернувся до свого юриста з запитаннями:

Чи буде договір страхування відповідальності позичальника, укладений на випадок неповернення кредиту в строк, забезпечувати виконання боржником зобов’язання по кредитному договору?

Чи може банк домовитися з клієнтом про такі умови договору страхування, що дозволили б банку при неповерненні кредиту в строк отримати страхове відшкодування самому, минуючи страхувальника?

Чи можна договір страхування, укладений в інтересах банку, визнати засобом забезпечення виконання зобов’язання по кредитному договору?

Дайте відповіді.

Задача 5.

Фірма “Гранат” здала в оренду з умовою надання послуг по зберіганню АТ “Астра” складські приміщення для зберігання в них доставленої з-за кордону кави, що реалізується в Україні. Різке подорожчання високосортної кави призвело до зниження обсягів продажу, збільшення строків зберігання кави на складі та утворення заборгованості по орендній платі. Коли представник орендаря (АТ “Астра”) прибув для отримання чергової партії кави, орендодавець відмовив йому в цьому, заявивши, що не видасть жодної коробки кави до погашення заборгованості по орендній платі. Орендар заперечував проти цього і направив орендодавцю листа, зазначивши в ньому, що вартість кави, яка знаходиться на складі, в сотні раз перевищує суму заборгованості по оренді приміщень, що орендар не має права таким чином примушувати його до сплати оренди.

У відповідь орендодавець частково погодився з неправомірністю своїх дій і запропонував АТ “Астра” одержати каву в меньшій кількості, ніж було заявлено, для того, щоб залишити різницю, рівну вартістю сумі заборгованості, в розпорядженні орендодавця.

Сторони вирішили порадитись з юристом про те, чи можливі подібні дії орендодавця.

Яку відповідь повинен дати юрист?

Задача 6.

Ощадний банк України в особі директора Дніпропетровської філії надав ВАТ «Сімош» кредит, перераху­вавши в липні 2000 р. визначену суму на поточний рахунок пози­чальника. Гарантом за цим договором виступив «Південний маши­нобудівний завод». У гарантійному листі, який завод надіслав банку, містилося застереження про те, що гарант і позичальник несуть солідарну відповідальність за невиконання або неналежне виконання кредитного договору.

Оскільки зобов’язання вчасно виконано не було, кредитор звер­нувся до гаранта із вимогою про повернення кредиту, а до позичальника - про виплату штрафу за несвоєчасне виконання кредитного зобов’язання. Гарант відмовився добровільно виконувати свої зобов’язання, і банк звернувся до суду.

Яку відповідальність несуть позичальник і гарант?

Які правила оформлення відносин гарантії? Чи може гаран­том виступати небанківська установа?

Яке рішення має прийняти суд?

Задача 7.

Банк надав акціонерному товариству кредит, повернення якого забезпечувалося заставою будови, що належить на праві власності акціонерному товариству. Акціонерне товариство, не маючи можливості вчасно сплатити кредит і відсотки по ньому, запропонувало банку підписати з ним договір купівлі-продажу будови з заліком вартості будови у сумі, рівній кредиту, в рахунок повернення кредиту. Банк погодився на підписання договору купівлі-продажу будови, однак попросив юрисконсульта банку дати відповіді на такі запитання:

Чи можлива така заміна зобов’язання?

Чи припинить підписання договору купівлі-продажу чинність раніше даного забезпечення виконання зобов’язання по кредиту?

Чи не буде підписання договору купівлі-продажу розцінене як позасудова реалізація банком його права, що належить за заставою?

Яку відповідь повинен дати юрисконсульт?

Задача 8.

Між приватним підприємством та командитним товариством було укладено договір поставки. Приватне підприєм­ство в особі його директора підписало договір та скріпило його печаткою підприємства. Керівник командитного товариства, поси­лаючись на те, що він забув печатку, тільки підписав договір. На виконання договору приватне підприємство в строк поставило то­вар товариству. Незважаючи на це, товариство затримувало його оплату. На пред’явлену підприємством претензію товариство відпо­віло, що її вимоги воно не визнає, оскільки вважає договір постав­ки неукладеним із-за відсутності відбитку печатки однієї зі сторін. Підприємство звернулося до господарського суду.

З якого моменту господарський договір вважається укладеним?

В якому нормативному акті вказано на необхідність відбитку печатки для дійсності договору?

Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача 9.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Час» уклало із приватним підприємцем договір комісії. За цим догово­ром ТОВ передавало приватному підприємцеві шкіряні куртки на реалізацію, а підприємець зобов'язувався сплатити ТОВ обумовлену суму коштів, отриманих від реалізації. Підприємець реалізував товар, але гроші на рахунок ТОВ не перерахував. ТОВ «Час» звернулося до господарського суду із позовом про примусове стягнен­ня суми від продажу курток. Підприємець, в свою чергу, подав позов до товариства про визнання договору комісії недійсним, мотивуючи це тим, що договір не було завізовано головним бухгалте­ром ТОВ «Час».

В яких судових органах вирішуються спори між юридични­ми особами та суб’єктами підприємницької діяльності без створен­ня юридичної особи?

Яким нормативним актом обумовлено необхідність візування господарських договорів головними бухгалтерами? Яка відповідальність настає за недодержання такого порядку?

Чий позов задовольнить суд?

Задача 10.

Між публічним акціонерним товариством «Астас» і акціонерним банком «Будбанк» був укладений кре­дитний договір, за яким ПАТ отримало кредит у сумі 100 тис. грн. під 45 відсотків річних. З боку позичальника цей договір був підписаний віце-президентом.

Через півроку ПАТ заявило позов про визнання недійсним кредит­ного договору, посилаючись на те, що договір укладений товари­ством на вкрай невигідних для нього умовах. Крім того, у позові зазначалося, що за статутом ПАТ право здійснювати дії від імені товариства та представляти товариство у відносинах з юридичними та фізичними особами без довіреності надано лише президенту това­риства. Віце-президент діє від імені товариства за довіреністю і не має права без рішення загальних зборів акціонерів укладати угоди на суму понад 50 тис. грн. Банк позов не визнав, посилаючись на накази президента ПАТ про призначення на посаду віце-президента та про визна­чення його повноважень, за якими віце-президент мав право без довіреності здійснювати дії від імені товариства.

Чи мають вищезазначені накази директора юридичне значення, якщо не внесені відповідні зміни до статуту товариства?

Чи є підставою для визнання договору недійсним його незатвердження (непогодження) із вищим органом акціонерного то­вариства?

Яке рішення має прийняти суд?

Задача 11.

Публічне акціонерне товариство „Комерційний банк «Держава» і ди­ректор приватного підприємства домовилися про те, що приватне підприємство виступить поручителем за кредитним договором, що був укладений між банком та товариством з обмеженою відпові­дальністю. Банк розробив проект договору, сформувавши на ком­п’ютері не тільки власне текст, а й печатку банку та підпис керів­ника. Отримавши договір електронною поштою, директор ПП роз­друкував і підписав його.

Позичальник у строк кредит і відсотки за ним не повернув, і банк звернувся до поручителя із проханням відшкодувати йому втрачені кошти. Але директор приватного підприємства у листі вказав, що оформлення договору поруки не відповідає вимогам закону, оскільки він укладений не у письмовій формі, а, отже, є недійсним. Банк звернувся до господарського суду.

Що вважається письмовою формою договору поруки?

Хто може визначити дійсність чи недійсність договору?

Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача 12.

Товариство з обмеженою відповідальністю виріши­ло укласти із державним підприємством, що знаходилося в іншому місті, договір оренди виробничих приміщень. За обставин, що скла­лися, у визначений час директор товариства не зміг виїхати на підписання договору. Оскільки за статутом товариства ніхто, крім директора, не міг підписувати господарські договори, товариство дорученням уповноважило комерційного директора на підписання договору. В дорученні повноваження комерційного директора були сформульовані як «право на оформлення договору оренди». Але представники державного підприємства відмовилися мати справу із комерційним директором підприємства, посилаючись на те, що по­няття «оформлення договору» не включає право на його підписання.

Хто має підписувати угоди від імені суб’єктів господарю­вання?

Які вимоги пред’являються згідно із законодавством до доручень, що видаються від імені суб’єктів господарювання?

Чи правомірна позиція представників державного підприємства?

Задача 13.

Між двома акціонерними товариствами було ук­ладено договір перевезення. Від імені замовника договір було підписано генеральним директором, а від імені перевізника - за­ступником директора, оскільки останній перебував у відпустці. Оскільки перевізник своїх зобов’язань за договором не виконав, замовник звернувся до суду із позовом про відшкодування збитків. Але перевізник, в особі директора, який повернувся з відпустки, подав позов про визнання договору недійсним як такого, що супе­речить вимогам закону, оскільки заступник директора не мав пов­новажень на підписання договору.

Хто має право від імені юридичної особи підписувати договори?

Де повинні міститися такі відомості?

Чи створює правові наслідки угода, що підписана представником сторони, який не мав належним чином оформлених повноважень на її підписання?

Яке рішення має прийняти суд?

Задача 14.

Податкова інспекція подала позов про визнання договору перевезення, укладеного між двома резидентами України, недійсним, посилаючись на те, що одна сторона за договором використала печатку без ідентифікаційного коду підприємства. Юрист цього підприємства проти позову заперечував, посилаючись на те, що законодавством взагалі не передбачена обов’язковість скріплення договорів печатками.

Яке рішення має прийняти суд?

Задача 15.

Між акціонерним комерційним банком «Соняч­ний» та малим підприємством було укладено договір про надання кредиту строком на 3 місяці. На забезпечення його виконання між банком та товариством з обмеженою відповідальністю «Центр» було укладено договір поруки, за яким поручитель зобов’язунався погасити заборгованість, якщо майна і забезпечення боржника не вистачить для її покриття. Боржник заборгованість у встановлені строки не погасив, і банк звернувся до поручителя із проханням відшкодувати основну суму і відсотки за кредитом. Алє ТОВ відмовилося повертати гроші, посилаючись на те, що воно несе не солідарну, а субсидіарну відповідальність.

Чим відрізняється солідарна відповідальність від субсидіарної? Яку відповідальність несе поручитель?

У які строки можна пред’являти позов до поручителя про відшкодування суми боргу?

Яке рішення має прийняти господарський суд?

Задача 15.

При укладенні договору на постачання азотної кислоти в 2000 році між сторонами ВО “Азот” (м. Северодонецьк) і Завод хімреактивів (м. Донецьк) виникли розбіжності з п.п. 1, 10, 10.1.

Розглянувши матеріали справи по переддоговірному спору, вислухавши пояснення представників сторін, врахувавши також специфіку виробництва азоту і ту обставину, що в попередні роки постачання продукції провадилось за графіками, які направлялись покупцем постачальнику, суддя господарського суду вирішив:

1.п. 1 договору прийняти в редакції покупця,

2.п. 10 прийняти в редакції постачальника,

3.п. 10.1 до договору не включати.

У заяві про перегляд рішення у справі об’єднання “Азот” просить рішення у справі змінити, спірний пункт (п.1) договору прийняти в редакції постачальника. Редакція покупця п.1, відповідно до якої поставку спірної продукції передбачено за графіками, що направляються покупцем постачальнику за 30 днів до початку звітного періоду.

Позивач просив апеляційний господарський суд встановити відвантаження азотної кислоти по декадах, оскільки посилання покупця на поставку кислоти в попередні роки за графіками безпідставне, бо графіки, які надавались покупцям, не приймались постачальником до виконання; крім того, з урахуванням порядку, що існує на залізниці, облікова робота закінчується о 18 годині, а не о 24 годині, у зв’язку з чим об’єднання практично не може забезпечити подачу цистерн під налив кислоти за графіком покупця, оскільки подача і забирання здійснюються об’єднаним господарством залізничного транспорту за договором на подачу, забирання, а також на доставку вантажів до станції відправлення. Внаслідок цього запропонований покупцем графік відвантаження цистерн з кислотою порушується, що дає підстави покупцю не нести відповідальності за простій цистерн і використовувати її як ємкість для зберігання кислоти.

Яке рішення прийме апеляційний господарський суд?

Завдання для самостійної роботи студентів (6 год.)

Надати відповіді на наступні питання:

1. Види господарських договорів.

2. Укладення попередніх договорів.

3. Особливості укладення господарських договорів за державним замовленням, на основі вільного волевиявлення сторін, приблизних і типових договорів.

4. Особливості укладення господарських договорів на біржах, ярмарках та публічних торгах.

5. Укладення організаційно-господарських договорів.

6. Укладення господарських договорів за рішенням господарського суду.

7. Підписання господарського договору.

Література: Нормативно-правові акти: 26-30. Основна: 2, 5, 8, 11, 13-17, 21, 24. Додаткова: 4, 5, 6, 9, 17, 27, 56, 58, 60, 63. Інтернет ресурси: 1-7.

Тема 4. Правове регулювання господарського планування та ціноутворення

Завдання для практичного заняття (1 год.):

Теоретична частина:

1. Правове регулювання прогнозування та планування економiчного i соцiального розвитку.

2. Загальні засади правового регулювання ціноутворення. Державний контроль і відповідальність у сфері ціноутворення.

Студенти готують реферативні повідомлення за наступними темами:

1. Прогнози та Державна програма економiчного i соцiального розвитку України

2. Прогнози та програми економiчного i соцiального розвитку областей, районiв, мiст

3. Прогнози та програми розвитку окремих галузей економiки

4. Повноваження центральних і місцевих органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування у сфері господарського планування

5. Повноваження центральних і місцевих органів державної виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо регулювання цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг

6. Державне регулювання цін і тарифів на продукцію монопольних утворень

Практична частина:

Задача 1.

Обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, створеного при Міністерстві праці і соціальної політики, прийняло рішення про повне перерахування йому прибутку підпорядкованого Державного підприємства по використанню праці інвалідів «Інвальтруд». Підприємство не погодилось з цим рішенням як таким, що підриває економічну основу діяльності підприємства і ставить під загрозу його існування.

Дайте оцінку правомірності такого рішення Обласного відділення Фонду.

Який орган має право затверджувати фінансовий план державному підприємству?

До якого органу треба звернутися Державному підприємству «Інвальтруд» за захистом своїх прав?

Який порядок розгляду спору, що виник?

Оберіть і обгрунтуйте правильні відповіді на нижченаведені тестові завдання:

1. Учасниками державного прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України виступають:

1. Підприємства та організації.

2. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування.

3. Кабінет Міністрів України.

4. Міністерство економіки, інші центральні органи виконавчої влади.

5. Рада міністрів АР Крим, місцеві державні адміністрації.

2. До системи прогнозних і програмних документів економічного і соціального розвитку не входять:

1. Прогнози економічного і соціального розвитку АР Крим, областей, районів та міст.

2. Державна програма економічного і соціального розвитку України.

3. Державний бюджет України.

4. Прогнози розвитку окремих галузей економіки.

3. Термін дії програми розвитку окремих галузей економіки визначається:

1. 5 років.

2. 7 років.

3. Відповідно до прогнозу розвитку галузі.

4. Залежно від специфіки галузі та поставлених завдань.

4. Фінансовий план казенному підприємству затверджує:

1. Директор підприємства.

2. Міністерство.

3. Кабінет Міністрів України.

4. Обласна держадміністрація

5. За способом встановлення ціни і тарифи поділяються на:

1. Вільні ціни і тарифи.

2. Державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи.

3. Вільні та державні ціни і тарифи.

4. Оптові та роздрібні ціни і тарифи.

Завдання для самостійної роботи студентів (6 год.)

Правовi засади та принципи державного прогнозування та розроблення програм економiчного i соцiального розвитку України. Система прогнозних i програмних документiв економiчного i соцiального розвитку. Цінова політика України та її законодавче закріплення. Соціально-економічна спрямованість державної цінової політики. Права підприємств у сфері ціноутворення. Державні фіксовані та регульовані ціни (тарифи) на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін. Державні фіксовані та регульовані ціни (тарифи) на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення.

Література: Нормативно-правові акти: 31-35. Основна: 2, 5, 8, 11, 13-17, 21, 24. Додаткова: 18. Інтернет ресурси: 1-7.

Поиск по сайту: