Розділ 1. ПРИНЦИПИ Й ОЗНАКИ ІСНУВАННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ

Державний комітет статистики України

Національна Академія статистики,обліку та аудиту

Білоцерківський коледж

Реферат

З предмету: Контроль і ревізія

На тему: Ринкова економіка та її вплив на структуру державного контролю

Виконав:

Студент II курсу 182 групи

Шілокгер Роберт

Перевірила:

ПЛАН

Вступ

Розділ 1. Принципи й ознаки існування ринкової економіки

1. Поняття і ефективність економіки

2. Структура економічної системи

3. Моделі організації економіки

4. Риси централізованих систем

Розділ 2. Вплив ринкової економіки на структуру державного контролю

1. Методи державного впливу на ринкову економіку адміністративні (прямі) методи регулювання.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Ринок - складна економічна система суспільних взаємин у сфері економічного відтворення. Він обумовлений декількома принципами, що обумовлюють його сутність і відрізняють від інших економічних систем. Ці принципи ґрунтуються на волі людини, його підприємницьких талантах і на справедливому відношенні до них держави. Дійсно, даних принципів небагато - їх можна порахувати по пальцях однієї руки, однак їхня важливість для самого поняття ринкової економіки важко переоцінити. Причому ці основи, а саме: воля індивіда і чесне змагання - дуже тісне зв'язані з поняттям правової держави. Гарантії ж волі і чесного змагання можуть бути дані лише в умовах цивілізованого суспільства і правової держави. Але і сама суть права, знайдених людиною в умовах правової держави, є право волі споживання: кожен громадянин вправі улаштовувати своє життя так, як йому представляється, у рамках його фінансових можливостей. Людині необхідно, щоб права на власність були нерушимими, і в цьому захисті своїх прав основну роль грає він сам, а роль по захисту від незаконних зазіхань на власність громадянина інших громадян бере на себе держава. Такий розклад сил утримує людини в рамках закону, тому що в ідеалі держава коштує на його стороні. Закон, що починають поважати, який би він ні був, стає справедливим хоча б для того, хто його поважає. Але, захищаючи права громадян, держава не повинна переходити границю, як тоталітаризму, так і хаосу. У першому випадку ініціатива громадян буде чи стримуватися виявлятися в перекрученому виді, а в другому - державу і його закони можуть бути знесені насильством. Однак "дистанція" між тоталітаризмом і хаосом досить велика, і держава в будь-якому випадку повинна грати "свою" роль. Роль ця полягає в ефективному регулюванні господарства. Під регулюванням варто розуміти дуже широкий спектр мір, і чим ефективніше його використання, тим вище довіра до держави.

Сама ринкова економіка як механізм регулювання економічних відносин є лише науковою абстракцією, спрощеною моделлю для демонстрації принципу її функціонування і порівняння з існуючими формами так називаної змішаної економіки. У ринковій економіці повною мірою реалізуються всі принципи, обумовлені нею.

Розділ 1. ПРИНЦИПИ Й ОЗНАКИ ІСНУВАННЯ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ.

1. Поняття і ефективність економіки

Ефективність (результативність) у самому загальному виразі - це співставлення (порівняння) витрат з результатами. Ефективність висока, коли маємо великі результати при невеликих затратах, і навпаки. Стосовно до економіки країни, економічна ефективність виражається у виробництві максимуму ВНП (валового національного продукту) у порівнянні з суспільними затратами всіх видів ресурсів {матеріальних, трудових, фінансових). На рівні підприємства ефективність визначається порівнянням продукції, що виробляється, із затратами на її виробництво.

Економіка- це багатопрофільна система, яка має складну функціональну структуру. У вітчизняній і зарубіжній економічній літературі під економічною системою прийнято розуміти сукупність механізмів і інститутів розвитку і функціонування національної економіки. Економічна система, точніше кажучи, той чи інший її історичний чи функціональний тип, визначає характер і природу соціально-політичної системи суспільства в цілому. Вона є основною детермінантою розвитку будь-якого суспільства, в будь-який період його історичного розвитку. Тому результати її реформування в найбільшій мірі відображуються на характері функціонування і реформування суспільства в цілому.

2.Структура економічної системи

У складі будь-якої економічної системи можна умовно виділити щонайменше декілька її підсистем (складових комплексів), які по відношенню до їх власного змісту також можуть бути розглянуті як окремі системи. Не ставлячи за мету розглянути і дати повну характеристику їх усіх, зупинимося на найбільш важливих і таких, в яких сконцентровані основні особливості розвитку і функціонування української національної економіки.

Система 1. Це виробнича (чи як її частіше називають в економічній літературі, виробничо-індустріальна або технологічна) система розвитку і функціонування економічної системи в цілому. У найбільш загальному вигляді її суть можна звести до того чи іншого характеру виробництва в цілому. Цей характер виробкицтва, в свою чергу, детермінується, по-перше, тим чи іншим історичним типом технологічного способу виробництва і, по-друге, тою чи іншою соціально-економічною основою розвитку економіки (типом власності на фактори і ресурси виробництва). Зрозуміло, що виробничі система займає визначальне місце у розвитку і функціонуванні економічної системи в цілому, і не тільки її, але й соціально-політичної системи також.

Система 2. Це система обігув самому широкому розумінні цього терміну. Під нею прийнято розуміти сукупність механізмів чи інститутів, при допомозі яких здійснюється обіг ресурсів, продуктів, капіталів, людей у суспільній економіці. Саме ця система перетворює економіку у національну економіку як певне єдине ціле, як певну економічну систему зв’язків агентів виробництва і споживання. З точки зору своєї внутрішньої структури система обігу не є однорідною, вона складається з цілого ряду підсистем, які також по відношенню до свого внутрішнього змісту можуть розглядатися як певні самостійні і окремі системи національної економіки.

На нашу думку, в складі системи обігу в її самому широкому розумінні доцільно виділити такі її підсистеми. По-пер-ше, це систем а товарного обігу, або як інколи кажуть, ринкова система в її вузькому розумінні. Під нею розуміють, як правило, систему зв’язків, або сукупність механізмів чи інститутів, при допомозі яких покупці і продавці зводяться між собою, вступають у певні відносини купівлі-продажу. По-друге, це грошово - кредитна (і банківська) система. На відміну від системи товарного обігу основним об’єктом обігу в ній вже виступають н§ традиційні товари, а такі специфічні товари як кредитні гроші. По-третє, це фінансова система, яка представляє собою певну систему механізмів чи інститутів по формуванню, розподілу і кінцевому використанню грошових фондів основних агентів національної економіки. Функціонування цієї системи здійснюється головним чином через відповідну фіскальну (податкову) політику держави.

Система 3. Це система споживання і добробуту. В своїй суті і основі вона є явно похідною від попередньо розглянутих, тому звернемо увагу лише на деякі моменти її функціонування і розвитку. Передусім відмітимо, що обсяги споживання кожного члена суспільства в суто теоретичному розумінні є похідними від величини грошового доходу. По-друге, розподіл доходу між членами суспільства в різні історичні епохи здійснюється за різними принципами. Умовно можна виділити такі історичні принципи розподілу доходу. По-перше, це розподіл за обсягом власності (майна). По-друге, це розподіл відповідно до величини капіталу. По-третє, в залежності від кількості затраченої праці. І, нарешті, розподіл згідно величини і віддачі інтелекту (інтеллектуального капіталу).

Функціонування названих систем опосередковується певними механізмами, вмонтованими в ту чи іншу історичну модель організації економіки.

3.Моделі організації економіки

В ході свого розвитку суспільство в залежності від конкретно-історичних умов і ступені свого розвитку використовувало два принципово відмінних механізми організації економіки і управління нею: централізоване (державне); децентралізоване (ринкове). Перша модель в літературі отримала назву державний спосіб виробництва (азіатський за Марксом). В системах цього типу координація праці окремих індивідуальних працівників здійснюється переважно поза економічними методами, шляхом прямого примусу. Товарно-грошові відиосини і стимули носять другорядний, підпорядкований характер. Передумовою таких систем є сильний центр, роль якого бере на себе держава або інша влада, яка спроможна нав’язати суспільству свою волю. Друга модель, яку деякі дослідники називають європейською, спирається на широку господарську самостійність товаровиробників, господарюючих на власний страх і ризик. Засобом координації праці в цих системах виступають товарно-грошові відносини і конкуренція, які нав’язують товаровиробникам певний спосіб дії. Отже, в першому випадку координатор держава, в другому ринок.

Класичними прикладами державної організації економіки є цивілізація стародавнього Єгипту, яка склалася майже за три тисячі років до н.е. і Стародавній Китай, де у 13-12 ст. до н.е. склалася централізована господарська система без ринку і приватновласницьких відносин. Високого ступеня централізації економіки досягла і держава інків (південна Америка). І нарешті класична централізована командно-адміністративна система існувала в СРСР. Тут висока централізація економіки досягалася на основі державної власності на засоби виробництва і обмеженні ринкових регуляторів державними структурами. Друга модель організації економіки була характерна для античних держав, зокрема для Стародавньої Греції і Риму, де приблизно у 8-7 ст. до н.е., поруч з жорстким централізованим управлінням працею рабів, на рівні національної економіки поділ праці і зв’язки між господарствами складалися стихійно, через ринок і товарно-грошові відносини. Бурхливо розвивалися внутрішня і зовнішня торгівля, грошовий обіг, появилися зачатки банківських операцій, безготівкових розрахунків і т.д. Склалася політична організація республіканського типу, яка забезпечувала розвиток приватновласницьких відносин, підприємництва. Класичного розвитку ця модель організації економіки досягла в умовах капіталізму, господарська система якого, особливо на перших його етапах, розвивалася не по лінії посилення централізму, адміністрування і створення вертикальних структур управління, а швидше по лінії розвитку горизонтальних зв’язків між самостійними товаровиробниками. А це можливо лише при наявності економічної самостійності товаровиробників, основою якої стала приватна власність, і широкого розвитку ринку, ринкових відносин.

Сказане свідчить про те, що людство у своєму поступальному розвитку використовувало як першу, так і другу моделі організації економіки. Яка з них краща? Однозначно відповісти на це питання неможливо. Чому? Справа в тому, що основою життя людського суспільства є виробництво матеріальних благ. А всяке виробництво засноване на людській праці. Причому праця, яка лежить в основі виробництва, містить у собі певну двоїстість. З одного боку, вона, як процес, неминуче передбачає спілкування різних робітників, а також задоволення певних потреб суспільства. Тому вона завжди носить суспільний характер. З іншого боку, у процесі виробництва приймають участь окремі індивіди, для яких всяка діяльнірть виступає, в першу чергу, як їх особиста справа. Тому одночасно всяка праця є приватною, індивідуальною. Отже, праці властива певна роздвоєність. В ній міститься внутрішнє протиріччя між приватним і суспільним її характером. Тобто мова йдеться про те, що кожен індивідуум, як приватник “тягне ковдру на себе”, дбає лише про свої корисні інтереси. Це закладено в його природі, В той же час, як частка, клітина суспільства, кожен індивідуум повинен виконувати свій обов’язок перед суспільством. Тобто приватна, індивідуальна праця повинна якимось чином включатися в загальну систему функціонування суспільного виробництва. Тому, проблема зводиться до того, щоб спонукати працівника виконувати саме ту роботу, в якій зацікавлено суспільство, і виконувати її з належною інтенсивністю і якістю. 1 завдання.це може бути вирішене двома вищеназваними способами: безпосереднім (прямим), тобто шляхом створення централізованої системи управління, яка забезпечує доведення до працівника “команд” суспільства і контроль за їх виконанням; опосередкованим (непрямим) тобто з допомогою систе ми економічних стимулів, які спонукають працівників через їх економічні інтереси діяти у напрямку, вигідному для суспільства в цілому.

Кожна з названих моделей має свої плюси і мінуси, які проявляються в повній мірі в залежності від того, в яких умовах вони застосовуються, які цілі ставить перед собою суспільство і як послідовно вони втілюються в життя.

4.Риси централізованих систем

Централізовані економічні системи минулого, забезпечивши об’єднання і координацію праці багатьох людей у масштабах цілих держав, сприяли створенню передових для тих часів цивілізацій, розвитку науки і культури, зведенню споруд, які й досі вражають людей своєю величчю (іригаційні системи Єгипту, сім чудес світу). Централізована державна система в колишньому Радянському Союзі дала можливість за короткий час відсталу напівколоніальну економіку євразійського регіону вивести на передовий світовий рівень, досягти перемоги під час Вітчизняної війни, без допомоги з зовні буквально за 5-8 післявоєнних років перетворити СРСР в одну з наймогутніших держав світу.

Розділ 2.ВПЛИВ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ НА СТРУКТУРУ ДЕРЖАВНОГО КОНТРОЛЮ

Існують різні методи державного регулювання ринкової економіки, які можна об'єднати у дві групи: адміністративні (прямі) та економічні (непрямі). Застосування цих методів залежить від соціальних, економічних, історичних, політичних умов, стану розвитку та структури економіки країни. Через це механізм державного регулювання економіки у кожній країні має свої особливості.
Держава як гарант економічних свобод здійснює адміністративний вплив на ринок на всіх рівнях управління — від муніципального до федерального (від районного до загальнодержавного).

Організуючий вплив на ринок держава здійснює передусім через розробку законів і контроль за їх дотриманням усіма господарюючими суб'єктами. До основних методів державного впливу належать: антимонопольне законодавство, контроль за цінами, а також за якістю продукції, через систему державного ліцензування на виробництво окремих товарів; обмеження вивезення деяких товарів в інші країни.

Держава виступає гарантом грошової одиниці, здійснює контроль за обігом грошей. Уряд щороку визначає мінімальний розмір заробітної плати, що сприяє регулюванню ринку праці.

Для того щоб захистити внутрішній продовольчий ринок, держава вводить обмеження на ввезення певних товарів, наприклад значно підвищує ставки мит, або запроваджує більш дієві інструменти захисту — компенсаційні збори, розмір яких визначають як різницю між внутрішньою ціною імпортованого продукту і ціною на ринку, з якого він надходить. їх встановлюють для досить широкого переліку товарів, передусім для тих, які у достатній кількості виробляються в країні.

Держава є прямим ринковим агентом, що дає їй змогу безпосередньо впливати на ємність і структуру ринку, а також визначати нові організаційні форми його функціонування. У сучасних розвинених країнах держава є великим власником (їй належить 10—35 і більше відсотків основних виробничих фондів), зосереджує у своїх руках не тільки галузі інфраструктури, а й частину засобів виробництва.

Особливу увагу держава приділяє виробництву суспільних благ. Обираючи стратегію регулювання, вона може здійснювати виробництво цих благ безпосередньо на державних підприємствах. Також можуть застосовуватись і непрямі методи регулювання, тобто держава виступає посередником між споживачем і виробником благ.

Масштаби і темпи зростання економічної ролі держави можна проілюструвати на прикладі США, де 90 % населення закінчує державні школи, 15 — мешкає у квартирах, що повністю або частково фінансуються федеральним урядом, 10 % — одержують державні субсидії на харчування. Населенню гарантується державна підтримка у випадку безробіття, непрацездатності або бідності, трудова компенсація, пенсія за віком. Кожний шостий працівник зайнятий у державних підприємствах та установах.

Для усунення негативних наслідків інфляції держава використовує метод прямого регулювання цін. Ці заходи вживають щодо енергоносіїв, громадського транспорту, телефонного зв'язку, проїзду автодорогами, продукції оборонної сфери. Значну увагу держава приділяє цінам на продукти харчування і послуги населенню, встановлюючи їх граничний рівень.

Держава може змінювати свою політику залежно від ситуації, що склалася.

Так, останнім часом сфера прямого регулювання цін у США дуже звузилася. Понад 10 років тому було ліквідовано державне регулювання тарифів на всі види транспорту. До сфери регулювання цін нині входять «природні монополії» — виробництво електроенергії, послуги зв'язку. Зміна економічної ситуації в США може спричинити відновлення регулювання деяких цін і тарифів.

Для усунення негативних наслідків економічної діяльності держава може використовувати методи прямого адміністративного впливу, встановлюючи певні стандарти у відповідних виробництвах, граничні норми викидів шкідливих речовин в атмосферу, забороняючи застосування технологій, що загрожують здоров'ю людей, консервуючи певну частину національних ресурсів тощо.

Одним із найефективніших регулюючих засобів є податки. У різних країнах існують неоднакові підходи до класифікації податків, проте законодавством усіх країн передбачено, що громадяни зобов'язані віддавати частину своїх доходів на загальнодержавні потреби.

Є два суб'єкти оподаткування — фізичні та юридичні особи. Об'єктами оподатковування фізичних осіб є доход, майно і земля, юридичних осіб — прибуток, майно і земля.

Сьогодні європеєць у середньому витрачає на податки 45—48 % свого доходу. У більшості країн світу юридичні особи, що ведуть підприємницьку діяльність, сплачують до бюджету 48—52 % одержаного прибутку.

Через систему оподаткування, яка передбачає прямі (прибутковий податок із населення, податок із корпорацій), непрямі (акцизи, податок на додану вартість, митні збори) та інші (податок на нерухоме майно, спадщину, землю) податки, держава формує бюджет, обсяг якого становить 1/3—1/2 національного доходу.

Частина коштів державного бюджету спрямовується на розвиток певних галузей, виробництво деяких товарів і продуктів харчування, здійснення різних видів діяльності. Майже половина витрат бюджету припадає на соціально-економічну сферу: 1) витрати на виплату пенсій, допомоги, охорону здоров'я, освіту, підготовку кадрів; 2) сприяння розвитку енергетики, житлового будівництва і комунального господарства, засобів комунікацій; 3) витрати на охорону навколишнього середовища. Бюджетом також передбачені витрати на оборону країни, наукові та космічні дослідження.

У країнах з розвиненою ринковою економікою особливу увагу приділяють стимулюванню науково-технічного прогресу, розвитку на його основі наукоємних виробництв. Для цього кожна країна, виходячи з певної концепції або моделі науково-технічного прогресу, розробляє комплекс заходів згідно з національно-державними пріоритетами. Модель або концепція стимулювання науково-технічного прогресу в різних країнах розробляється залежно від системи управління науково-технічною сферою.

У США, наприклад, робиться акцент на збереження науково-технічного і військового лідерства, в Японії — на виробництво конкурентоспроможної продукції із застосуванням досягнень ІІТР. У країнах Західної Європи, США та Японії ця система має децентралізований характер, фінансування науково-технічної сфери здійснюють різні державні відомства. Виняток становить Франція, де існує централізована система управління науково-технічною сферою.
Важливим об'єктом державного регулювання є аграрний сектор, розвиток якого стимулюється за рахунок фінансування з державного бюджету. Для розв'язання проблем, пов'язаних з подоланням наслідків стихійних лих, розвитком інфраструктури, реформуванням виробництва, запобіганням соціально негативним явищам у сільській місцевості — безробіттю, занепаду соціально-побутової та культурної інфраструктури, — держава виділяє цільові дотації.

Важливе місце у системі регулюючих важелів держави відводиться грошово-кредитній системі. Визначаючи кількість грошової маси в обігу, обсяг кредитів, рівень відсоткових ставок, держава активно впливає на кон'юнктуру ринку — зменшуючи кількість грошей у каналах обігу, вона стримує ділову активність, і навпаки, збільшення грошової маси сприяє посиленню інвестиційної діяльності господарюючих суб'єктів. Цього можна досягти також завдяки кредитній політиці. Зниження відсоткових ставок збільшує кредитні надходження до національної економіки. Недостатні інвестиції призводять до зменшення обсягів виробництва, вивільнення робочої сили, падіння рівня заробітної плати.

Об'єктом особливої уваги держави в умовах розвиненої економіки є підприємства малого бізнесу — індивідуальні, сімейні, групові. Це зумовлено тим, що, по-перше, саме в цій групі підприємств спостерігається найгостріша конкуренція, а, по-друге, за відносно невеликих інвестицій вони забезпечують розв'язання таких проблем, як зайнятість населення, задоволення потреб ринку, що швидко змінюються, швидке впровадження технічних, організаційних, управлінських новацій тощо.

Державна підтримка малого бізнесу здійснюється через надання довго-і короткострокових кредитів на пільгових умовах, підготовку і підвищення кваліфікації кадрів, надання різних податкових пільг, комерційної інформації.

У структурній перебудові народного господарства, визначенні пріоритетних напрямів суспільного виробництва, раціонального співвідношення між галузями надзвичайно важлива роль відводиться державі, яка здійснює бюджетне фінансування певних галузей, виробництв, визнаних ключовими напрямами структурної політики; стимулює перелив капіталу в певні сфери діяльності; готує кадри для пріоритетних галузей.

Отже, держава використовує багато адміністративних та економічних регуляторів економіки жоден з них не с ідеальним, оскільки, забезпечуючи позитивний ефект в одному випадку, призводить до негативних наслідків у іншому. До того ж у різних країнах застосовуються неоднакові методи регулювання. В одних із них більшого розвитку набуває кредит, у других — податок, у третіх — вирішальна роль належить індикативному плануванню. Між адміністративними та економічними методами немає чітко визначеної межі, вони взаємно доповнюють один одного і за оптимального поєднання дають найбільший ефект.

Поиск по сайту: