Інфлювання та дефлювання як способи коригування номінального ВВП

Для здійснення згаданих коригувань використовують цінові індекси Ласпейреса, Пааше і Фішера (цінові дефлятори).

Індекс цін Ласпейреса – показник рівня цін, що обчислюється на основі вартостей певного постійного кошика товарів і послуг. Він визначається як частка від ділення суми поточних цін базисного кошика продуктів на суму базисних цін того ж набору. Індекс Ласпейреса (або агрегатний індекс цін) показує, як змінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною. Вагами в цьому випадку є товарна структура виробництва базисного періоду, а тому зміни у виробництві та споживанні, пов’язані з науково-технічним прогресом, не враховуються.

Індекс цін має вигляд: х 100% (2.9), де:

РЦп і РЦб – рівень цін відповідно у поточному і базисному періодах; ВВПр - обсяг виробництва у базисному періоді.

Індекс Ласпейреса, розрахований для фіксованого кошика споживчих товарів і послуг, називають індексом споживчих цін (Ісц). Він показує зміну середнього рівня цін споживчого кошика середньої міської родини.

Фіксований споживчий кошик складається приблизно із 300 найменувань товарів і послуг, які купуються типовим міським мешканцем. Індекс побудовано так, що ціна кошика в базовому періоді береться за 100%, а тому значення індексу вказує на те, на скільки відсотків змінилася ціна товарів – компонентів споживчого кошика в поточному періоді, порівняно з попереднім.

Індекс споживчих цін розраховується щомісяця, є оперативним і найпоширенішим показником рівня інфляції.

Недоліком індексу Ласпейреса є те, що він на враховує зміни в структурі споживання в поточному періоді, беручи за основу споживчий кошик базового року.

Індекс цін Пааше – показник рівня цін, який обчислено на підставі змінного кошика товарів і послуг. Він визначається шляхом ділення суми поточних цін набору благ поточного періоду на суму базисних цін того ж кошика. Індекс Пааше частково усуває обмеженість індексу Ласпейреса, оскільки вагами в даному випадку є товарна структура виробництва поточного року.

Індекс Пааше, розрахований для сукупності товарів та послуг, що входять до складу ВВП, називається дефлятором ВВП. Дефлятор ВВП – спеціальний індекс, який використовується з метою врахування зміни цін на товари та послуги при обчисленні величини реального ВВП.

Дефлятор ВВП = х 100:(2.10), де: ВВПн – номінальний ВВП;

ВВПр – реальний ВВП.

Дефлятор ВВП = р1 х g 1/ р 0 х g 1 (2.11), де:

р 1 – ціни поточного року;

р 0 - ціни базового року

g 1 - обсяг виробництва у поточному році.

Дефлятор ВВП використовується з метою визначення рівня інфляції. Оскільки на цей індекс впливають структурні зрушення, які компенсують підвищення цін на окремі товари, вважається, що дефлятор ВВП недооцінює зростання загального рівня цін.

Індекс споживчих цін та дефлятор ВВП дають різні характеристики зміни рівня цін. Це пояснюється тим, що між цими двома індексами існує три суттєві відмінності:

1) дефлятор ВВП відображає зміну цін на всі вироблені товари та надані послуги, а індекс споживчих цін – тільки на ті товари, що входять до складу споживчого кошика;

2) дефлятор ВВП не відображає зміну цін на імпортні товари, оскільки імпорт не входить до складу ВВП. Але до споживчого кошика входять імпортні товари, тому в індексі споживчих цін знаходить відображення зміна цін і на імпортні товари;

3) дефлятор ВВП є поточно зваженим (індекс Пааше), а індекс споживчих цін є базисно зваженим (індекс Ласпейреса). Проте на практиці відмінність між цими двома індексами незначна, і вони обидва досить добре відображають тенденцію та швидкість зміни цін. Залежно від мети дослідження завжди можна підібрати той індекс, який найбільшою мірою відповідає поставленому завданню.

Індекс Фішера визначається як середньогеометричне значення двох охарактеризованих вище індексів, тобто як корінь квадратний із добутку індексів Ласпейреса і Пааше і тому усуває їхню обмеженість.

Валовий національний продукт (ВНП) – ринкова вартість річного обсягу кінцевих товарів і послуг, вироблених із ресурсів, що належать резидентам країни, незалежно від того, де ці ресурси застосовуються – у національній економіці чи за кордоном.

ВНП не враховує доходи, зароблені компаніями, розташованими в країні, але які перебувають у володінні іноземців, а також доходи іноземців, які працюють у країні.

Взаємозв’язок між ВВП та ВНП має такий вигляд:

ВНП = ВВП + Надходження за фактори з-за кордону – Платежі за фактори за кордон (2.12).

ВВП = ВНП – Надходження за фактори з-за кордону + Платежі за фактори за кордон (2.13).

Щоб розрахувати ВНП, необхідно до ВВП додати факторні доходи (заробітну плату, процент, прибутки та ін.), зароблені громадянами даної країни за кордоном, і відняти факторні доходи (заробітну плату, процент, прибутки та ін.), зароблені іноземцями в даній країні.

На практиці дані про обсяги ВВП і ВНП використовуються як показники кількості виробленої продукції та добробуту населення країни.

ВВП і ВНП є головними індикаторами економічного розвитку країни.

Валовий національний дохід (ВНД) –це сума внутрішніх первинних

доходів, тобто ВВП плюс чисті зовнішні первинні доходи, які отримані резидентами даної країни від інших країн. Для розрахунку ВНД із ВВП необхідно до останнього додати різницю між доходами, отриманими резидентами за кордоном, і доходами, присвоєними нерезидентами на території країни, про розрахунок ВНД якої йде мова. Щоб вирахувати ВВП із ВНД – із останнього слід відняти цю різницю, яку ще називають чистим доходом за кордоном.

Поиск по сайту: