Основні техніки вишивки

Для української народної вишивки характерне застосування великої кількості вишивальних технік (штапівка, хрестик, занизування, набирування, мережка, вирізування та ін.). Техніка вишивання може включати цілий ряд вишивальних швів, яких в українській народній вишивці відомо понад сто.

Усі техніки вишивання можна поділити на поверхнево-нашивні і прозорі. Техніки, в яких вишивають на суцільній поверхні тканини, не висмикуючи чи вирізаючи ниток, називають поверхнево-нашивними. Можна зустріти також іншу назву цих технік — глухі.

До поверхнево-нашивних технік належать: хрестик, ретязь, штапівка, занизування, лиштва, низь, гладь, набирування, солов'їні вічка, зерновий вивід, кафасор, поверхневий верхоплут, курячий брід, кручений шов та ін.

Техніки вишивання є однобічні і двобічні. Однобічні утворюють візерунок лише з лицьового боку виробу, а з виворітного видимі лише окремі стібки та переходи ниток. У двобічних технік узор майже однаковий з обох боків тканини. [ 14]

Поверхнево-нашивні техніки вишивання бувають лічильні й вільні. Лічильні виконують за точним розрахунком ниток на тканині (штапівка, хрестик, занизування та ін.). Вільні техніки не потребують точного підрахунку ниток, їх найчастіше вишивають за попередньо нанесеним контуром малюнка на тканину (художня гладь, полтавська гладь, рушниковий шов та ін.).

Найбільшого поширення вишивання занизуванням набуло на Волині, зустрічається і на Київщині. Виконується переважно нитками червоного кольору.

Узори, виконані в цій техніці, будуються з паралельних горизонтальних або вертикальних стібків, прокладених від одного краю рисунка до другого. Кожний наступний ряд стібків віддалений від попереднього на одну нитку основи. У всіх рядах вишивають стільки горизонтальних або вертикальних стібків, скільки потрібно вертикальних ниток для утворення однієї клітинки.

Оригінальний шов, що має велике поширення в західних областях України, різновид занизування. Виконується з вивороту вишивки, вертикально по ширині узору, переважно нитками чорного кольору. Білі проміжки тканини з лицьового боку додатково зашивають гладдю червоного, зеленого або жовтого кольорів. Якщо домінуючий колір вишивки, наприклад, червоний, проміжні вкраплення гладдю виконують чорними, синіми, зеленими, жовтими нитками. Характерним для цього шва є те, що на голку набирають непарну кількість ниток тканини.

Залежно від величини стібка розрізняють просту і замкову низь. Якщо стібок покриває більш як п'ять — сім ниток тканини, то на четвертій нитці обов'язково роблять так званий замок, тобто довгий стібок розділяють на два — перший стібок покриває з першої по четверту нитку включно, а другий — з четвертої до останньої. Виходить немовби перехрещення двох стібків на четвертій нитці. [ 16]

Назви швам та технікам вишивання присвоюють по-різному. Одні з них („зірочка", „курячий брід", „гречечка", „солов'їні вічка" та ін.) отримали свою назву за їх зовнішнім виглядом. Інші („вирізування", „виколювання") — за одним із прийомів виконання. Назва техніки „рушниковий шов" походить від назви виробу, який оздоблювали цією технікою.

Для оздоблення фартухів використовують найрізноманіт­ніші техніки вишивання: косий хрестик, штапівка, гладь та ін. Орнамент розміщують найчастіше по низу фартуха, на кишенях, нагруднику. Орнамент — це візерунок, побудова­ний на ритмічному чергуванні-і поєднанні різних елементів. Залежно від використаних мотивів орнаменти бувають гео­метричні, рослинні, зооморфні, антропоморфні. Орнамент може бути розміщений у смузі, в квадраті, в крузі. Найменша частин;" орнаменту, яка рівномірно повторюється, нази­вається рапортом

Хрест -- одна із найпоширеніших технік в українській вишивці. Хоча вишивати хрестиком почали в Україні значно пізніше, ніж іншими лічильними техніками, ця техніка стала однією із найулюбленіших. Техніка „хрестик" доступна в освоєнні, узори для вишивання нею легко перезнімати і замальовувати. [ 15]

У різних регіонах України ця техніка має свої особливості кольорової гами, композиції розміщення на виробах. Для східних областей характернішим є вишивання хрестиком червоними і чорними нитками або червоними і синіми. На Заході України вишивки хрестиком часто багатоколірні. Вишивають там здебільшого чорними нитками у поєднанні з нитками зеленого, коричневого, жовтогарячого, вишневого кольору. Хрестиком вишивають по тканині, відлічуючи її нитки, або по канві.

При вишиванні хрестиком важливо додержувати таких правил:

1. правильно лічити нитки, щоб точно вишити узор;

2. вибрати таку послідовність вишивання узору, щоб усі верхні стібки вишивки розміщувалися в одному напрямку;

3. вершини хрестиків, що стикаються, мають збігатися в одній точці. Якщо подивитися на просвіт, то у цих точках видно отвори.

Технікою „хрестик" вишивають найрізноманітніші вироби: серветки, скатерті, рушники, сорочки тощо. В узорі хрестик часто поєднують з іншими техніками вишивання.

Розрізняють такі хрестики: косий, прямий і подвійний.

Косий хрестик. Косим цей хрестик називають тому, що лицьові стібки в ньому розміщені по діагоналях клітинки. Кожен хрестик виконують двома діагональними стібками, що перехрещуються. Верхні стібки завжди розміщені в одному напрямку. [ 17]

Закріплюють нитку для вишивання петлею діагональним стібком. Вишиваючи косим хрестиком, можна виконувати кожен хрестик почергово, а можна — одразу їх цілий ряд у два ходи. На малюнку показано варіанти виконання шва: по горизонталі в один і два ходи, по вертикалі, по діагоналі, розсипного хрестика, окремих елементів узорів. При вишиванні по діагоналі необхідно періодично другий діагональний стібок підводити під виконаний перший. Так усі верхні стібки на лицьовому боці будуть лежати в одному напрямку.

Штапівка характерна для багатьох регіонів України, але особливого розвитку вона набула на Вінниччині. На Львівщині цю техніку вишивання називають „стебнівка".

Стібки у штапівці можуть розміщуватися паралельно ниткам основи чи утоку, або ж — навскоси.

Виконують штапівку в два прийоми. Спочатку вишивають справа наліво через один стібок по узору, а потім у зворотному напрямку виконують усі пропущені стібки. Отримують двобічну вишивку, у якої узори на лицьовому і виворітному боках однакові. [ 21]

Вишиваючи узори штапівкою, треба уважно лічити нитки тканини для стібків вишивки. Штапівкою можна вишивати і за допомогою канви або, позначивши контур узору точками.

Техніка „штапівка" має багато різновидів вишивальних швів — «східці», «обсотка», „пилочка" тощо.

Вишиваючи узори «штапівкою», необхідно уважно рахувати нитки тканини для стібків вишивки.

Шов «штапівка» — двобічній. Він складається з вертикальних і го­ризонтальних стібків, виконується у два прийоми: спочатку зліва направо прокладається ряд вертикальних стібків однакової висоти на однаковій

відстані один від одного, а потім зворотним ходом справа наліво — ряд горизонтальних стібків.

Прямий хрестик. Вишивають прямий хрестик так само, як і косий, але стібки перехрещуються не по діагоналі, а вертикаль пі і горизонтальні.

Подвійний хрестик, або болгарський. Подвійні хрестики вишивають кожен окремо. Спочатку викопують діагоналі хрестика, а потім два перпендикулярні стібки.

Розділ 3

Поиск по сайту: