Організація ревізійного процесу

Визначення поняття контролю і ревізії.

Контрольно - ревізійна робота, її завдання.

Класифікація ревізій фінансово-господарської діяльності.

Планування контрольно-ревізійної роботи.

Обов'язки, права та відповідальність ревізорів.

Організація ревізійного процесу.

Основні поняття. Ревізія, контрольно-ревізійна діяльність, ревізійний процес, планування контрольно-ревізійної діяльності, плани ревізії, права, обов'язки та відповідальність контролерів-ревізорів.

Питання 1. «Визначення поняття контролю і ревізії. Контрольно - ревізійна робота, її завдання».

Контроль у перекладі з фр. «controle» означає перевірку або спостереження з метою перевірки. Цей термін можна трактувати як спостереження, нагляд, перевірку з метою протидії чомусь небажаному. Одним із видів контролю є економічний контроль.

Економічний контроль — це сукупність економічних відносин, які виникають у системі взаємодії та управління продуктивними силами і виробничими процесами.

Суб'єктом контролю в контрольному процесі виступа­ють носії прав і обов'язків, а саме особи та органи, що ма­ють повноваження на здійснення контролю за виробничою та фінансовою діяльністю суб'єкта господарювання, а та­кож право втручатися в його оперативну діяльність та самостійно притягувати винних до відпові­дальності. За рівнево-організаційною формою економіч­ний контроль в Україні поділяється на державний, муні­ципальний, незалежний і контроль власника (рис. 1).

Рис 1. Рівнево - організаційна форма економіч­ного контролю в Україні

Муніципальний економічний контроль, який є не­від'ємною складовою державного контролю, здійснюється відповідно до законодавства про місцеві Ради народних де­путатів і місцеві регіональні органи самоврядування. Так, комісії з питань планування, бюджету і місцевих фінансів здійснюють контроль за виконанням планів і програм еко­номічного і соціального розвитку і бюджету регіону; конт­ролюють надходження і витрати позабюджетного фонду. При цьому до компетенції виконавчих комітетів сільсь­ких, селищних, міських Рад народних депутатів входить контроль за станом обліку і звітності на підприємствах, в організаціях і установах, що є комунальною власністю, за дотриманням зобов'язань за платежами у бюджет місцево­го самоврядування підприємствами й організаціями.

Контроль власника включає внутрішньосистемний економічний контроль міністерств, державних комітетів, концернів, асоціацій, акціонерних об'єднань, який здійс­нюється згідно з законодавчими та іншими нормативними актами, та внутрішньогосподарський економічний конт­роль, який здійснюється керівництвом суб'єктів господа­рювання щодо оцінки відповідності його діяльності поста­вленим завданням. Тобто суб'єктами контролю власників є відповідні міністерства, державні комітети, власники концернів, асоціацій, акціонерних об'єднань та їх керів­ництво.

До основних суб'єктів державного контролю в Україні належать: органи законодавчої влади, органи виконавчої влади, судові органи, спеціалізовані контролюючі органи та органи місцевого самоврядування.

До органів законодавчої влади перш за все належить Верховна Рада України, яка здійснює парламентський контроль у межах власної компетенції до будь-яких об'єктів, за винятком судів та правоохоронних органів, та Рахункова палата.

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції України є вищим органом виконавчої влади, який спрямовує і координує роботу міністерств, інших ор­ганів виконавчої влади, тобто здійснює контроль за всіма ланками виконавчої влади.

Міністерство економіки та з питань європейської інте­грації України здійснює контроль за дотриманням державної дисципліни цін і тарифів у галузях народного господарства; проводить роботу, пов'язану з удосконаленням механізму ціноутворення; визначає порядок організації та проведення міжнародних торгів (тендерів) в Україні та здійснює конт­роль за їх проведенням, надає пропозиції щодо порядку екс­порту та імпорту товарів; відповідно до законодавства здійс­нює контроль за дотриманням міністерствами, іншими центральними та місцевими органами державної вико­навчої влади, суб'єктами підприємницької діяльності зобов'язань, що випливають з міжнародних договорів України з питань зовнішньоекономічної діяльності.

Міністерство України з питань надзвичайних ситуа­цій та у справах захисту населення від наслідків Чорно­бильської катастрофи контролює виконання затвердже­них програм; здійснює контроль за цільовим використан­ням бюджетних коштів; здійснює державний нагляд і контроль за виконанням вимог цивільної оборони і техно­генної безпеки, заходів щодо запобігання надзвичайним ситуаціям та їх ліквідації, станом готовності сил і засобів цивільної оборони до проведення рятувальних та інших невідкладних робіт; контролює виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, підприємства­ми, установами й організаціями завдань щодо переселен­ня громадян із радіоактивно забруднених територій, ство­рення для них необхідних соціально-побутових умов у місцях компактного поселення, будівництва житла, об'єктів соціальної та виробничої інфраструктури для гро­мадян, які проживають на радіоактивно забруднених те­риторіях, забезпечення їх екологічно чистими продукта­ми харчування і промисловими товарами першої необхід­ності.

Захист фінансових інтересів держави та контроль за до­триманням фінансової дисципліни усіма органами вико­навчої влади здійснює Міністерство фінансів України.

Міністерство праці та соціальної політики України контролює дотримання законодавства з питань праці та заробітної плати в різних галузях народного господарства, тарифних угод з оплати праці, механізму регулювання фонду оплати праці. Крім того, Міністерство праці та со­ціальної політики розробляє і затверджує нормативні до­кументи з питань регулювання зайнятості населення, ви­користання праці та його оплати.

Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює державну політику у сфері приватизації де­ржавного майна, виступає як орендодавець майнових ком­плексів, що є загальнодержавною власністю.

Державна податкова адміністрація України (ДПА) та її органи на місцях контролюють дотримання законодавства про податки, правильність обчислення і своєчасність внесення в бюджет податків та інших пла­тежів, установлених законодавством, а також уживають заходів щодо попередження ухилення юридичних і фізич­них осіб від сплати податків.

Одним із суб’єктів, які здійснюють державний контроль є Державне контрольно-ревізійне управління України (КРУ) (рис. 2).

КРУ та його органи на місцях контролюють дотримання фінансової дисципліни підприємствами й ор­ганізаціями щодо територіального розподілу витрат кош­тів з державного бюджету на соціальні потреби, утриман­ня органів державного управління й цільове використання.

Державне казначейство України та його підрозділи в регіонах контролюють витрати коштів Дер­жавного бюджету установами й організаціями відповідно до їх кошторисів оперативно в момент їхньої витрати.

Контроль законодавчих актів, що приймають органи влади, здійснює Конституційний Суд України, що має право призупиняти дію чинних законів і оголошувати їх неконституційними.

Рис.2 Структура Державного контрольно-ревізійного управління України

До спеціалізованих органів економічного контролю на­лежать різні державні комітети, інспекції, серед яких виділяють:

· державний комітет статистики України — конт­ролює за даними звітності збалансованість ринку товарів, виконання програм економічного і соціального розвитку держави, наявність товарних, матеріальних, трудових та інших ресурсів, необхідних для населення і для розвитку народного господарства, здійснює вибіркові контрольні переписи ресурсів і т. ін.;

· державний комітет України зі стандартизації, метрології і сертифікації (Держстандарт України) — підвідомчий Кабінетові Міністрів України. У межах своєї компетенції він проводить заходи щодо стандартизації, забезпечення єдності і вірогідності вимірів і сертифікації продукції, а також координує роботу інших органів державного управління з цих питань;

· антимонопольний комітет України — запобігає виникненню монопольного стану на ринку підприємців, які обмежують конкуренцію визначеного товару;

· державна інспекція України із захисту прав спожи­вачів — здійснює державний контроль за дотриманням за­конодавства про захист прав споживачів підприємствами, організаціями й установами незалежно від форм власності і господарювання;

· державна інспекція за цінами — контролює застосу­вання цін і тарифів міністерствами, відомствами, підпри­ємствами всіх форм власності, дотримання порядку їх за­твердження;

· митна служба України — контролює дотримання підприємцями і фізичними особами митного законодавс­тва і нормативних актів при сплаті мита на експорт та ім­порт товарів через кордон України, а також при внутріш­ньодержавних операціях, за які необхідно платити мито;

· • державна санітарно-епідеміологічна служба Міністерства охорони здоров'я України — здійснює контроль за дотриманням юридичними та фізичними особами санітарного законодавства з метою попередження, виявлення, зменшення чи усунення шкідливого впливу небезпечних факторів на здоров'я людей, а також застосовує заходи правового характеру відносно правопорушників;

· державна автомобільна інспекція (ДАІ) — контро­лює дотримання законодавства і нормативних актів при реєстрації й обліку рухливого складу транспортних за­собів (автомобілі, причепи, мотоцикли) підприємцями і фізичними особами. Крім того, ДАІ контролює дотриман­ня власниками транспортних засобів і водіями правил до­рожнього руху на дорогах України;

· державна пожежна інспекція — здійснює контроль за дотриманням протипожежних правил підприємцями і населенням, профілактичні заходи щодо запобігання по­жеж, а у випадку виникнення — гасіння.

До спеціалізованих контролюючих органів належить також Національний банк України (НБУ).

Питання 2. «Контрольно - ревізійна робота, її завдання.» Всі науковці визнають ревізію складовою частиною економічного контролю. "Ревізія" від лат. revizio означає "перегляд" або "знову оглядаю". Основними причинами ревізії є:

• не усвідомлення окремими працівниками необхід­ності ощадливості і збереження власності;

• не завжди ефективний попередній і поточний конт­роль з боку керівників, бухгалтерів і фахівців відповідних служб;

• недоліки у підборі кадрів матеріально відповідаль­них осіб, низька якість інвентаризацій, недосконалість системи матеріальної відповідальності тощо.

Тобто ревізія є перш за все засобом виявлення фактів зловживань, безгосподарності, ставлення до виконання службових обов'язків, порушень фінансової дисципліни, чинного законодавства. Під час її про­ведення аналізуються причини, умови виникнення та на­слідки порушень; виявляються невикористані резерви ви­робництва; перевіряється система забезпечення збере­ження засобів та предметів праці, а також дотримання чинних стандартів з обліку та звітності.

Ревізор — це фахі­вець, який має відповідну освіту і, як правило, є посадо­вою особою, що володіє прийомами і способами вивчення документально зафіксованих фактів, регістрів бухгалтерського обліку, аналізу господарської діяльності.

Під контрольно-ревізійною роботою розуміють сукупність трудо­вих процесів, пов'язаних з виконанням контрольно-ревізійних процедур, а також із створенням необхідних умов для їх здійснення.

До контрольно-ревізійних процедур відносять організацію перевірки наявності та стану матеріальних цінностей, фінансових ресурсів, розра­хункових операцій і т.д.

Контрольно-ревізійна робота проводиться у формі ревізій і перевірок.

Ревізія — це метод документального контролю за фінансово-госпо­дарською діяльністю підприємства, дотриманням законодавства з фінан­сових питань, достовірністю обліку і звітності, спосіб документального розкриття недостач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріаль­них цінностей, попередження фінансових зловживань. За наслідками ревізії складається акт.

Перевірка — це обстеження і визначення окремих ділянок фінансово-господарської діяльності підприємства або їх підрозділів. На відміну від ревізії перевірки оформлюються довідкою або доповідною запискою.

За характером виконання контрольно-ревізійних процедур виділя­ють бригадну, індивідуальну та змішану форми організації контрольно-ревізійної роботи.

Ревізія або перевірка здійснюється на підставі розпорядчого докуме­нта, підписаного начальником контрольно-ревізійної служби, начальни­ком управління, їх заступниками. Відповідно до статті 11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII ревізія підприємств, установ та організацій за ініціативою контрольно-ревізійних органів може проводитись не час­тіше ніж один раз на календарний рік. За дорученням правоохоронних органів реві­зія проводиться в будь-який час.

Мета ревізії визначається її завданнями, тобто тим ко­лом питань, яке потребує обов'язкового контролю вищих органів та досягається шляхом застосування спеціальних знань при перевірці документованої обліково-економічної інформації.

До завдань контрольно-ревізійної служби належать здійснення конт­ролю за:

■ використанням коштів бюджетів усіх рівнів, які входять до складу бюджетної системи України, та коштів державних цільових фондів;

■ виконанням державних контрактів, які авансовані за рахунок бюджетних коштів;

■ використанням матеріальних цінностей і нематеріальних активів, що перебувають у державній чи комунальній власності, бюджетних позик та кредитів, а також позик та кредитів, гарантованих коштами бюджетів;

■ веденням бухгалтерського обліку і фінансової звітності на підприємствах, в установах та організаціях, що отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та/або державних цільових фондів, в тому числі валютних.

Проведення ревізії базується на основних принципах:

• принцип раптовості, який має вирішальне значення при досягненні цілей ревізії. Під раптовістю розуміють застосування засобів і способів перевірки в момент, коли підконтрольні особи цього не чекають. Важливою умовою досягнення раптовості ревізії є нерозголошення моменту її початку, а також етапів її підготовки та проведення;

• принцип активності, який полягає в тому, що ревізор з своєї ініціативи застосо­вує дозволені йому прийоми та способи для вивчення реального стану справ;

• принцип безперервності, сутність якого полягає в тому, що розпочаті ревізійні дії мають вестись активно і безперервно до повного виявлення фактів порушень, від­шкодування виявленої матеріальної шкоди, притягнення винних осіб до відповідальності;

• принцип послідовності — полягає в тому, що кожна наступна ревізія починається з моменту закінчення попе­редньої;

• принцип гласності — передбачає, що про проведен­ня ревізії після пред'явлення повноважень ревізорами широко оголошується;

• принцип оцінки фактів, виявлених ревізією. Дія цьо­го принципу дає можливість ревізору вільно висловлюва­ти свою думку щодо причин виявлених недоліків і, неза­лежно від мотивів зацікавлених осіб, самостійно оцінювати ті чи інші факти, законність та обґрунтованість дій заці­кавлених осіб;

• принцип ревізійної незалежності, якийзабезпечує такий порядок використання інформації, при якому в ос­нові висновків про розглянуті за сутністю факти лежать дані про них, які особисто сприймаються ревізором і доку­ментально встановлюються ним у межах існуючих норм.

Питання 3. «Класифікація ревізій фінансово-господарської діяльності.»

Ревізії фінансово-господарської діяльності класифікують за такими ознаками:

1) за відношенням до плану роботи;

2) за повнотою перевірки господарських операцій;

3) за широтою охоплених питань;

4) за повторюваністю.

За відношенням до плану роботи ревізії поділяють на:

■ планові — здійснюються за раніше розробленим і затвердженим планом;

■ непланові — які проводяться в терміни, не передбачені затвердженим планом (при незадовільній роботі установи, у випадках крадіжок цінностей і т.д.); на вимогу слідчих органів - при порушенні кримінальних справ; за дорученням Президента України або Кабінету Міністрів.

За повнотою перевірки господарських операцій ревізії поділяють на суцільні, вибіркові, повні, часткові і комбіновані.

Під час проведення суцільних документальних ревізій дослідженню під­даються всі господарські операції об'єкта ревізії і за весь ревізійний період. Вказані ревізії проводяться, як правило, на вимогу правоохоронних органів.

При суцільній перевірці перевіряються всі документи і регістри бух­галтерського обліку, в яких відображена фінансово-господарська діяль­ність. Суцільна перевірка може використовуватись не тільки по всіх операціях фінансово-господарської діяльності установи, але і по окремих однорідних операціях. При ревізіях фінансово-господарської діяльності суцільній перевірці підлягають касові і банківські операції, інші питан­ня ревізії можуть перевірятись вибірково. У випадку встановлення не­достач, крадіжок, зловживань суцільній перевірці також підлягають опе­рації, по яких виявлені зазначені порушення. Згідно із завданням, які ставляться перед ревізією, можуть перевірятися всі документи і матері­альні цінності або лише частина їх вибірково за певний період.

Вибіркові ревізії — один з основних способів перевірки фінансово-господарської діяльності установ, коли досліджуються документи, які сто­суються окремих операцій. Якщо у процесі вибіркової ре­візії виявлені серйозні порушення і зловживання, то ревізор повинен провести суцільну перевірку видатків.

Під час повної ревізій може перевірятися вся фінансово-господарська діяль­ність установи.

Частковими ревізіями називаються такі, при яких перевірці підлягає будь-який вид операцій, наприклад, касові операції, витрата певних мате­ріалів.

У практиці ревізійної роботи застосовуються також комбіновані ревізії, які являють собою поєднання різних видів ревізій.

Залежно від широти охоплення питань ревізії можна поділяти на тематичні, фінансові (некомплексні) і комплексні.

Тематичні ревізії передбачають перевірку однотипних установ і орга­нізацій або окремих ділянок їх роботи за спеціальною тематикою. Ціль тематичних ревізій полягає в одержанні загальної характеристики стану справ по окремих питаннях. Під час цих ревізій перевіряється, напри­клад, раціональне використання нафтопродуктів, правильність викорис­тання і повнота повернення бюджетної позички, правильність нараху­вання і виплати премій, нормування і використання оборотних активів. Це дає можливість за наслідками тематичних ревізій, проведених на зна­чній кількості однотипних об'єктів, глибше визначити фактичний стан справ з метою його поліпшення не лише на об'єктах, що перевіряються, але й в інших установах і організаціях.

Фінансові (некомплексні) ревізії проводяться одним ревізором (спе­ціалістом з бухгалтерського обліку та звітності) шляхом перевірки фі­нансово-господарської діяльності установи за даними бухгалтерської до­кументації, облікових регістрів і звітності. Ця форма ревізії найбільш поширена і часто застосовується контрольно-ревізійною службою, при цьому прикметник «фінансова» здебільшого опускається.

Комплексні документальні ревізії здійснюються бригадою ревізорів (4-5 працівників) і спеціалістів з метою перевірки цілеспрямованості і законності господарських операцій, дотримання фінансової дисципліни, забезпечення збереження державної власності, раціонального викорис­тання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів. Проведення комплексної ревізії сьогодні є найбільш ефективним, бо вона полягає насамперед в системному вивченні економіки підприємства (установи, органі­зації): взаємозв'язків між фінансово-економічними показниками, техні­кою, технологією і організацією виробництва; збереження і раціонально­го використання ресурсів; дотримання планової, звітної і фінансової ди­сципліни. Основною ознакою комплексної ревізії є участь в її прове­денні спеціалістів різних галузей (економістів, бухгалтерів, технологів, інженерів тощо), які поряд із фінансовою стороною перевіряють на під­приємстві якісний, технологічний рівень виробництва.

Залежно від повторюваності контрольних дій розрізняють первинні, повторні і додаткові.

Первинна ревізія проводиться ревізором відповідно до його робочого плану.

Необхідність повторних ревізій виникає у випадку поверхнево­го проведення первинної ревізії, необ'єктивного висвітлення фактів по­рушення чинних інструкцій і положень щодо проведення ревізій, пору­шення дисципліни ревізійним апаратом в період ревізії і внаслідок деяких інших причин. Для проведення повторних ревізій, як правило, при­значаються інші ревізори.

Додаткові ревізії проводяться у разі вияв­лення нових обставин, не викритих первинними або повторними ревізія­ми після закінчення первинної або повторної ревізії з ініціативи контролюючого органу або за вимогою установ, які контролюються.

Питання 4. «Планування контрольно-ревізійної роботи.»

Нормативно планування базується на ст.2 та ст.11 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII, відповідно до яких органи державної ревізійної служби проводять ревізії та перевірки за своєю ініціативою не частіше 1 разу в рік. Як правило, між черговими ревізіями чи перевірками має пройти не менше ніж 3 місяці.

Розрізняють такі види планів ревізії:

• перспективний план — складається, як правило, на п'ять років і включає заходи з запровадження більш до­сконалих форм і методів економічного контролю, удоско­налення діючих і розробка нових нормативно-довідникових матеріалів і методичних рекомендацій з питань проведення контрольно-ревізійної роботи, з підготовки і підвищення кваліфікації кадрів контрольно-ревізійного апарату;

• річний план — складають всі установи, що мають підвідомчі підприємства, в листопаді або грудні поточного року на наступний календарний рік. Його складає керів­ник контрольно-ревізійного управління (відділу) чи упов­новажена ним особа;

• квартальний план — складається за 10—12 днів до початку нового кварталу. Його підписує начальник відді­лу контрольно-ревізійної служби, затверджує керівник відомства. На відміну від річних у квартальних планах охоплюється ширше коло показників — зазначаються пе­ріод, за який проводиться ревізія, обсяг і тривалість ревізії, особи, відповідальні за проведення ревізії;

• на підставі квартального плану, керівник ревізійної служби складає індивідуальні місячні або квартальні пла­ни ревізій для кожного ревізора. Вони складаються в одному примірнику, підписуються тільки керівником ревізійного органу та вручаються виконавцям не пізніше, ніж за 10 днів до початку місяця або кварталу, щоб вико­навці мали час для підготовки до ревізії.

У плані контрольно-ревізійної роботи вказують:

1) тему ревізії (перевірки);

2) назву об'єкта, його відомчу підпорядкованість;

3) підставу для включення в план (пункт, номер і дату листа КРУ або конкретного правоохоронного органу, податкової адміністрації);

4) ревізійний період (місяць і рік попередньої ревізії);

5) термін виконання (зазначено місяць, коли буде проводитись ревізія щодо виконання централізованих завдань Голов КРУ, КРУ і т.д. і до якого числа місяця повинна бути надіслана відповідь за матеріалами ревізії);

6) планові затрати часу (тривалість ревізії в робочих днях, як правило, не більше 30 робочих днів);

7) виконавці (планові затрати часу в робочих днях по кожному виконавцю).

Крім перерахованих реквізитів, в плані передбачені ще такі розділи:

А - ревізії і перевірки щодо виконання кошторисів бюджетної установи;

Б - ревізії і перевірки підприємств і організацій;

В - перевірка виконання наказів і рішень, що прийняті за результа­тами раніше проведених ревізій і перевірок;

Г - організаційна робота.

Зміни у план роботи контрольно-ревізійного відділу вносяться поса­довими особами обласного контрольно-ревізійного управління на підставі обґрунтованого подання начальника контрольно-ревізійного відділу за мі­сяць до закінчення поточного півріччя.

У змінах вказується номер пунк­ту плану, назва об'єкта, тема і тривалість ревізій, терміни проведення чи об'єкти яких підлягають зміні, та на що буде використано вивільнені лю­дино-дні.

Питання 5. «Обов'язки, права та відповідальність ревізорів.» Якість та ефективність КРР залежить значною мірою від правильно­го підбору і кваліфікації ревізорів, які у своїй роботі повинні керуватись Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII. Осно­вною службовою функцією ревізора є проведення ревізій і перевірок. Ревізор повинен суворо керуватись чинним законодавством, а також від­повідними інструкціями та нормативними актами.

Ревізор зобов'язаний правдиво, точно і об'єктивно висвітлювати ви­явлені ревізією факти порушень, зловживань із зазначенням конкретних осіб, розміру заподіяної шкоди та причин.

У разі встановлення фактів нестач, втрат, що вимагають невідкладних заходів до винуватця, ревізор за узгодженням з керівником ревізуючого органу повинен поставити питання про притягнення його до відповіда­льності.

Ревізор зобов'язаний перевірити виконання рішень за результатами попередньої ревізії і відобразити в акті повноту і своєчасність їх вико­нання.

За результатами ревізії ревізором складаються висновки і пропозиції, які спрямовані на виправлення існуючого становища.

В процесі проведення ревізії ревізор має право:

1) ревізувати і перевіряти на підприємствах і в установах грошові та бухгалтерські документи, кошториси та інші документи, що підтверджують надходження та витрачання коштів, матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей та грошових сум, цінних паперів, матеріалів, готової продукції і т.д.;

2) безперешкодного доступу на склади, у сховища, виробничі та інші приміщення для їх обстеження і з'ясування питань, пов'язаних з ревізією. Припиняти на поточних та інших рахунках в банку розрахункові операції у випадках, коли керівництво об'єкта перевірки перешкоджає працівнику контрольно-ревізійної служби виконувати свої обов'язки;

3) залучати кваліфікованих спеціалістів для проведення експертизи, контрольних запусків сировини у виробництво, обміру;

4) вимагати від керівника об'єкта, що ревізується, проведення інвентаризації основних фондів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів, розрахунків; у необхідних випадках опечатувати касу, касові приміщення, склади, архіви, а у разі виявлення зловживань - вилучати необхідні документи на строк до закінчення ревізії (залишати у справах акт вилучення таких документів);

5) одержувати від НБУ, його установ, комерційних банків та інших кредитних установ необхідні відомості, копії документів, довідок про банківські операції і залишки коштів на рахунках, а від підприємств і організацій, в т.ч. недержавних форм власності - довідки і копії документів про операції та розрахунки з підприємствами, що ревізуються;

6) одержувати від службових та матеріально відповідальних осіб, яких перевіряють, письмові пояснення з питань, які виникають в ході ревізії; стягувати в дохід держави кошти, одержані підприємством за незаконними угодами без передбачених законом підстав та з порушеннями чинного законодавства;

7) накладати у випадках, передбачених законодавством, на керівників та інших службових осіб підприємства адміністративні штрафи;

8) застосовувати до підприємства фінансові санкції, передбачені Податковим кодексом України.

У своїй роботі ревізор зобов'язаний суворо додержуватись Консти­туції України, законів України, прав та інтересів громадян, підприємств, установ. За невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків він притягується до дисциплінарної та кримінальної відповідальності від­повідно до чинного законодавства. Працівники Державної контрольно-ревізійної служби України повинні забезпечити дотримання комерцій­ної та службової таємниці.

Питання 6. «Організація ревізійного процесу.» Згідно з методикою проведення комплексної ревізії економічної та соціальної діяльності ревізійний процес складається з 5 етапів:

■ організація і підготовка до проведення комплексної ревізії;

■ проведення ревізії;

■ оформлення результатів ревізії;

■ прийняття рішення за результатами проведеної ревізії;

■ організація контролю за виконанням рішень за матеріалами ревізії.

На першому етапі: відповідно до строків, передбачених планом про­ведення ревізії керівник контрольно-ревізійного органу за 3-5 днів до початку ревізії зобов'язаний видати наказ про її проведення.

Начальник контрольно-ревізійного відділу на цьому етапі повинен правильно визначити тему ревізії, ревізійний період, тривалість ревізії, створити ревізійну групу, призначити її керівника, розглянути і затвер­дити програму ревізії, запропонувати ревізорам ознайомитись з відпові­дними нормативними документами, розглянути необхідність залучення галузевих спеціалістів, а також забезпечити ревізора необхідними блан­ками актів, довідок і т.д.

Керівнику ревізійної групи одночасно з наказом про призначення ревізії дається програма комплексної ревізії, в якій, крім конкретних за­вдань, вказуються ділянки роботи, які підлягають суцільній перевірці.

Якщо до часу призначення ревізії в контрольно-ревізійному відділі є матеріали про факти порушень на об'єкті перевірки (недостачі, крадіжки і т.д.), то вони також передаються керівнику групи. Склад ревізійної групи встановлюється залежно від тривалості періоду ревізії та самої програми. Підготовка ревізії починається із ознайомлення з діяльністю об'єкта, що підлягає ревізії. На цьому етапі ознайомлюються із діяльні­стю об'єкта перевірки, вивчають відповідні нормативно-інструктивні ма­теріали, складають робочі плани.

Тривалість підготовки до ревізії - не більше 2 днів. Перший день присвячується ознайомленню з особливостями виробничої і фінансово-господарської діяльності підприємства. Другий день необхідний для вивчення нормативних документів та проведення інструктажу.

Другим етапом проведення ревізії є організаційна робота на об'єкті. Починається ревізія з моменту прибуття ревізійної групи на підприємс­тво і пред'явлення керівником групи своїх повноважень на проведення ревізії.

На цьому етапі начальник контрольно-ревізійного відді­лу в разі необхідності повинен подати ревізорам додаткову методичну допомогу з питань ревізії, а також контролювати виконавську і трудову дисципліну підлеглих, в т.ч.: вихід на об'єкт, а при виникненні супереч­ностей між перевіряючими і керівником об'єкта, що ревізується, розв'я­зувати ті суперечності. Начальник контрольно-ревізійного відділу має розглядати і вирішувати по суті звернення керівника ревізійної групи чи керівництва підприємства, що ревізується, з питань ревізії, в т.ч. щодо продовження чи скорочення її терміну.

Тривалість планової виїзної ревізії не повинна перевищувати 30 робочих днів.

Третій етапом ревізії є оформлення результатів ревізії. За умови виявлення ревізією грубих порушень чинних нормативних актів ревізор має встановити обсяг заподіяної матеріальної шкоди, знай­ти причини допущених порушень та винних у цьому конкретних осіб, вказати, на підставі чийого письмового розпорядження їх заподіяно (но­мер і число наказу, листа, резолюції, грошового документа і ким його підписано).

Від кожної винної у зловживанні особи треба отримати відповідне письмове пояснення з вичерпними, точними й обґрунтованими пояснен­нями фактів, що відображені в акті. Після викладення кожного факту порушень необхідно обов'язково назвати документи, що підтверджують цей запис і додаються до акту.

У разі виявлення зловживань ревізор має одержати від посадових осіб підприємства, установи або організації, що ревізується, копії докуме­нтів, які свідчать про зловживання, а у разі необхідності — вилучити потрібні йому документи до закінчення ревізії чи перевірки, залишивши у справах акт про вилучення документів та їхні копії

Кожна копія документа має бути завірена печаткою та підписом посадової особи підприємства, установи чи організації, що ревізується

Копія з оригіналу знімається у двох примірниках. Другий примір­ник копії зберігається разом з актом у справах контрольно-ревізійної служби, перший примірник копії разом із матеріалами ревізії передаєть­ся до правоохоронних органів.

За результатами документальної ревізії ревізором складається акт — двосторонній документ, у якому мають бути об'єктивно відображені нас­лідки ревізії фінансово-господарської діяльності перевіреного підприєм­ства, установи чи організації, наведено перелік фактів виявлених пору­шень та хиб у їхній роботі.

Розрізняють два види актів — проміжні та загальні.

За проміжними актами оформляються результати інвентаризації ко­штів, товарно-матеріальних цінностей, розрахунків із дебіторами й кре­диторами, результати контрольного запуску сировини у виробництво. їх складають і тоді, коли виявлене порушення чи зловживання може бути приховане, або коли на підставі виявлених фактів треба вжити терміно­вих заходів, щоб усунути порушення чи притягти до відповідальності винних у здійсненні зловживань осіб.

Проміжні акти підписуються ревізорами, які проводять ревізію, та по­садовими особами, які безпосередньо відповідають за ту ділянку, де здій­снюється перевірка. Проміжні акти складаються також і за результатами ревізії кас. Такі акти підписуються ревізором, головним (старшим) бух­галтером і матеріально відповідальними особами (касиром).

Загальний акт має бути складений закінчення строку проведення ре­візії, підписаний керівником ревізійної групи, керівником та головним бухгалтером підприємства, установи, організації, де була проведена реві­зія. У загальному акті відображаються наслідки перевірок усіх передба­чених програмою ревізії питань, у тому числі й за фактами, що наведені у проміжних актах.

Умовно акт ділиться на кілька частин:

1) Загальні відомості. У загальній частині вказується підстава для проведення ревізії, склад ревізійної групи, тема ревізії, повне найменування, а не абревіатура під­приємства, його підпорядкованість, якщо вона є, повна назва міністерства чи відомства. У цій частині вказується, за який період діяльності даного підприємства проведено ревізію, зазначається, зокрема, за який період проведено суцільним методом ревізію касових, банківських операцій, на­водяться прізвища, посади керівників та період, протягом якого вони від­повідали за стан бухгалтерського обліку. У загальній частині акта наво­диться дата початку й закінчення ревізії. Крім того, зазначається, ким і коли проводилась попередня ревізія, чи усунено виявлені нею порушен­ня і які перевірки було після неї здійснено.

2) Виробнича-фінансова діяльність (виконання кошторисів). У цій частині наводиться перелік основних показників виробничої програми протягом одного-двох років і їх виконання, аналізуються фінансові результати або виконання кошторисів, розрахунки з бюджетом, дебіторами, кредиторами, підзвітними особами, відображається правиль­ність виплати готівкою з каси і обґрунтованість безготівкових розрахун­ків, дотримання норм використання сировини, матеріальних цінностей, їх збереження тощо.

У цій частині акта у логічній послідовності відповідно до програми ревізії і з дотриманням суворої об'єктивності чітко, стисло й лаконічно описуються усі перевірені за наявними на підприємстві, в установі чи організації документами факти порушень або зловживань. При цьому не можна записувати до акта (довідки) різних висновків, пропозицій та не підтверджених документами даних про фінансово-господарську дія­льність об'єкта, що ревізується. Забороняється також вносити до акта (довідки) дані слідчих матеріалів та посилатися на свідчення посадових осіб, які вони дали слідчим органам. Не можна в актах (довідках) давати кваліфікаційної оцінки щодо дій окремих посадових осіб, при складанні цих документів необхідно також уникати таких висловлювань, як «привласнив», «розікрав кошти, товар­но-матеріальні цінності», «сфабрикував», «злочинець», «шахрай», «не­дбалість», «зловживання», «злочин» тощо. Ці висловлювання є преро­гативою слідчих і судових органів.

3) Бухгалтерський облік і звітність. У цій частині аналізується стан бухгалтерського обліку й достовір­ність наданих звітів.

До загального акта додаються проміжні акти, описи та відомості. По­яснення додаються лише до першого примірника загального акта, що за­лишається в особи, яка проводить ревізію.

Загальний акт підписується особами, які брали участь у проведенні ревізії, а також керівником та головним бухгалтером об'єкта, що ревізу­ється. Якщо ж виникають які-небудь неузгодження, керівник і головний бухгалтер підписують акт із відповідним застереженням, даючи його ре­візорові, або ж надсилають керівникові організації, яка проводить реві­зію, мотивуючи заперечення і пояснення з приводу усіх зазначених у акті хиб і порушень.

Якщо керівником, головним бухгалтером підприємства, установи чи організації за актом ревізії або перевірки було подано письмові запере­чення, то контролер-ревізор (керівник ревізійної бригади) має зробити за ними письмові висновки.

Якщо матеріально відповідальними особами до надрукування акта подано пояснення, які докорінно міняють зміст виявлених порушень, то ревізор зобов'язаний внести їх до акта, але за умови документального підтвердження таких пояснень або заяв за наслідками перевірки.

Ревізор повинен ретельно перевірити правильність обґрунтувань, до­казів та фактів, що викладені у поясненнях, зауваженнях або заперечен­нях посадових осіб (за необхідності здійснити додаткову перевірку) і скласти письмовий висновок, текст якого узгоджується з безпосереднім керівником ревізора й затверджується керівником контрольно-ревізій­ного підрозділу (відділу у районі, місті, управління) або його заступни­ками.

Іноді, ігноруючи встановлене правило, керівник разом із головним бухгалтером або самостійно відмовляється підписати акт без мотивова­них заперечень або претензій до ревізуючого. Це не повинно непокоїти ревізора, якщо він об'єктивно, професійно й сумлінно виконав завдання щодо проведення ревізії (перевірки). В даному випадку ревізором скла­дається акт такого змісту: «Крім зазначених у цьому акті мотивів, ревізор пропонує директору протягом п'яти днів надіслати свої заперечення на адресу посадової осо­би, яка призначила ревізію». Може статися й так, що директор не прийме такої пропозиції. Однак за наявності акта про відмову підписати загаль­ний акт останній на судовому розгляді матеріалів ревізії вважається під­писаним незалежно від наявності заперечень, бо порушення заносяться до акта на підставі бухгалтерських документів.

Четвертий етап. Прийняття рішення за результатами проведеної ревізії. Після підписання акта ревізії відповідно до п.7 ст.10 Закону Украї­ни «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII ревізор у 15-денний термін готує проект обов'язкових вимог щодо усунення вияв­лених порушень законодавства з питань збереження і використання дер­жавної власності та фінансів. Матеріали кожної ревізії (перевірки) про­тягом 15 днів після її завершення розглядаються й приймаються від ре­візорів керівниками контрольно-ревізійних управлінь або їхніми засту­пниками, начальниками відділів цих управлінь, начальниками відділів у районах та містах або їхніми заступниками. З метою підготовки наказу або іншого рішення за наслідками ревізії, спрощення підготовки звітів про контрольно-ревізійну роботу та для здійснення контролю за виправленням порушень на момент закінчення ревізії (перевірки) треба скласти узагальнюючу цифрову довідку (роз­шифрування збитків і донарахувань).

У разі виявлення ревізією прихованих і занижених платежів до бю­джету готується рішення за встановленим зразком щодо їх стягнення із застосуванням фінансових санкцій. Це рішення передається для вико­нання до відповідної податкової інспекції. Надалі ревізор має відстежувати процес повного й своєчасного відшкодування завданих державі зби­тків.

Якщо на об'єкті, що ревізується, не забезпечується усунення виявле­них порушень, керівник, який призначив ревізію (перевірку), надсилає керівництву цього об'єкта пропозиції щодо повного відшкодування ви­явлених збитків і подає пропозиції, як запобігти порушенням або зло­вживанням (ст. 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939-XII).

Інформація про виявлені порушення надається:

- Головним контрольно-ревізійним управлінням України - до Кабінету Міністрів України, Адміністрації Президента України, Верховної Ради України, до міністерств, державних комітетів, інших центральних відомств;

- контрольно-ревізійними управліннями в областях — Головному контрольно-ревізійному управлінню України, міністерствам, державним комітетам та іншим відомствам, обласним, районним державним адміністраціям, керівним органам місцевого підпорядкування;

- контрольно-ревізійними відділами у районах, містах і районів у містах — контрольно-ревізійним управлінням в областях, районним державним адміністраціям та міським, районним виконкомам.

При виявленні серйозних порушень фінансової дисципліни, розкра­дань коштів і матеріальних цінностей та інших зловживань матеріали ревізій (перевірок) передаються до слідчих органів і одночасно порушу­ється питання про усунення із займаних посад винних у зловживаннях осіб. А у тому разі, якщо за фактами зловживань не може бути поруше­но кримінальної справи, на винних у здійсненні таких зловживань на­кладається адміністративне стягнення.

Застосування фінансових санкцій здійснюється незалежно від при­чин, через які сталося заниження суми податку, платежу, внеску до пода­ткових декларацій, розрахунків. Для застосування фінансових санкцій не має значення і наявність наміру в діях відповідних працівників, пла­тників. Стягнення оформляються відповідним документом — рішенням за підписом начальника (заступника начальника) КРУ.

Рішення у п'яти примірниках складаються контрольно-ревізійними підрозділами, які здійснювали ревізію чи перевірку. Із суми, що підля­гає вилученню до бюджету, 15% перераховуються на позабюджетний ра­хунок контрольно-ревізійного управління, про що зазначається у прий­нятому рішенні. Контрольно-ревізійні відділи здійснюють систематич­ний контроль за виконанням платниками прийнятих рішень. Суми платежів за прийнятими рішеннями КРУ перераховуються під­приємствами, установами, організаціями та іншими суб'єктами підприєм­ницької діяльності у триденний термін із дня отримання рішення. Не внесені у цей термін суми стягуються у порядку, встановленому чинним законодавством.

Сума штрафу визначається начальником КРУ або його першим засту­пником на комісії у присутності порушників із використанням протоко­лів, складених контрольно-ревізійними підрозділами, які проводили ре­візію або перевірку.

Не пізніше ніж через один місяць після закінчення ревізії підприєм­ство, установа або організація подають до контрольно-ревізійного відді­лу довідку про усунення виявлених порушень.

На п'ятому етапі ревізії проводиться організація контролю за вико­нанням рішень за результатами комплексної ревізії.

В практичній роботі використовують різні способи контролю за вико­нанням рішень за результатами комплексної ревізії, зокрема:

■ не пізніше ніж через місяць після закінчення ревізії (перевірки) підприємство, організація подає в КРУ довідку про усунення виявлених недоліків;

■ повторно перевіряють достовірність одержаної інформації про усунення недоліків.

Поиск по сайту: