|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Природно-заповідний фонд територіїСтворення національного природного парку "Синевир" пов'язане з унікальним гірським озером, для збереження якого у 1974 році було організовано ландшафтний заказник загальнодержавного значення "Синевирське озеро". Через три роки українськими науковцями було обґрунтовано створення ландшафтного, а згодом - національного природного парку, який було створено постановою Ради Міністрів УРСР від 5 січня 1989 року № 7. Загальна площа парку становить 40400,0 га, з них 32294,0 га надано парку у постійне користування. Протяжність території парку з півночі на південь становить 30 км, а ширина зі сходу на захід - до 20 км. Парк призначений для збереження особливо цінних природних комплексів Східних Карпат, організації туризму та відпочинку, проведення наукових досліджень і пропаганди екологічних знань. Згідно з функціональним зонуванням територія парку розподілена на заповідну зону площею 5818,0 га, зону регульованої рекреації - 21059,0 га, зону стаціонарної рекреації - 19,0 га та господарську зону площею 13504,0 га. В установі працюють 256 чоловік, з них у науковому підрозділі - 9, у службі охорони - 117 осіб. Національний парк знаходиться у межах Вододільно-Верховинської області Карпат (Горганах). Природні умови парку є типовими для Горган - одного з найвеличніших гірських масивів, геологічні відклади якого охоплюють діапазон часу від верхньої крейди до олігоцену. Навіть важко уявити собі, що ця місцевість у межах Вододільно-Верховинської геоморфологічної області колись була морським дном, а нині уособлює переважно два характерних ландшафти: низькогірні флішеві крутосхилі хребти з бурими гірсько-лісовими та дерново-буроземними щебенюватими ґрунтами, і середньогірські давньольодовикові флішеві крутосхилі хребти з полонинами, бурими гірсько-лісовими щебенюватими та гірсько-торф'яно-буроземними ґрунтами. Територія парку займає верхню частину водозбору р. Тереблі з її численними притоками, озерами Синевир (4,2 га) та Озірце, штучними водосховищами (клаузами) Найбільші притоки Тереблі - річки Слобода, Ростока, Озерянка, Герсовець, Сухар, Квасовець, Чорна Ріка та ін. На території парку знаходяться болота зі сферичною поверхнею - Глуханя (17,0 га) та Замшатка (2,8 га). Клімат на території парку змінюється від помірно-вологого в долинах до холодно-вологого у високогір'ї. Середня температура липня становить близько +13°С, січня -4-6°С. Середньорічна кількість опадів сягає 1310 мм. Теплий період року характеризується частими зливами, майже щороку восени і навесні виникають сильні повені, іноді навіть катастрофічні, взимку часто спостерігаються сильні снігопади. У парку створено три туристичні маршрути, діє мережа стаціонарних рекреаційних пунктів, влаштовано 6 екологічних та науково-пізнавальних стежок, розроблені кінні та велосипедні маршрути. Туристам на території цікаво буде відвідати такі визначні природні та історико-культурні об'єкти, як озеро Синевир, музей лісу і сплаву, древню церкву в селі Колочава-Горб, Історико-етнографічний музей І. Ольбрахта. До національного природного парку «Синевир» входить не тільки озеро Синевир, а й: 1) озеро Озірце, хоч і значно менше за площею, є не менш мальовничим, аніж Синевир. Унікальність озеру надає те, що воно слугує еталонним прикладом перетворення озера у верхове болото. Заболочування відбувається від центру до периферії й навпаки. Прибережний плав утворений сфагнумами і осоками, а сплавина на середині озера - лише сфагновими мохами буро-червоного кольору. У темно-синій воді лежать повалені, оброслі мохами дерева, а на березі стоять стрункі смереки, могутні явори та елегантні буки. 2) болото Глуханя є дивовижним і надзвичайно цікавим в науковому відношенні витвором природи. Його режим оліготрофний, а поверхня сферична. Подібних боліт в Карпатах майже не залишилося. На болоті ростуть 15 рідкісних і зникаючих видів рослин: журавлина дрібноплідна, шейхцерія болотна, осока малоквіткова, лікоподієла заплавна, що занесені до Червоної книги України. Серед них - кілька північних видів, мешканців тайги і тундри, які дуже рідко трапляються в Карпатах. 3) музей лісу і сплаву є єдиним у Європі, в якому експонуються старовинні знаряддя праці лісорубів та плотогонів-бокорашів. У середині XIX ст. на Чорній Ріці були збудовані дві греблі для сплаву лісу з гір у долину. Одна з цих гребель збереглася до нашого часу, саме на ній і влаштований музей. Тут можна побачити підйомні механізми XVIII-XIX ст., які піднімали ворота, щоби відкрити шлях плотам, опори, крізь які випускали плоти-бокори, мости, дерев'яні жолоби, якими спускали деревину з лісосік, різні транспортні засоби, стайню, колибу та інші цікаві експонати. 4) греко-католицька церква в селі Колочава-Горб є найдавнішою будівлею на території парку. Ця дерев'яна церква, що збудована без єдиного цвяха, є пам'яткою архітектури XVII ст. Вона була споруджена в період голоду на кошти віруючих. 5) історико-етнографічний музей Івана Ольбрахта влаштований у селі Колочава, де тривалий час жив і працював цей відомий чеський письменник. Окрім експозиції, присвяченій його творчості, в музеї представлені експонати, що характеризують побут, обряди та звичаї місцевого населення.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |