Родина пасльонові — Боїапасеае. Народні назви: німиця чорна, люлюк, куря­ча сліпота, зубовник, дурноп'ян

Народні назви: німиця чорна, люлюк, куря­ча сліпота, зубовник, дурноп'ян. Російська назва: белена черная. Опцс рослини. Одно-, дворічна трав'яниста рослина. На першому році життя утворює ро­зетку прикореневих черешкових, довгасто-яй­цеподібних, великозубчастих або виїмчасто-пе- ристонадрізаних листків (мал. 125). На друго­му році життя рослина дає прямостояче, роз­галужене, циліндричне, густо покрите залози­стими волосками стебло завдовжки 30—60 см, Стеблове листя чергове, довгасто-яйцеподібне, глибоко виїмчас­то-зубчасте, верхнє листя сидяче, напівстеблоохоплююче. Уся рос­лина має неприємний запах. Квітки великі, зібрані на верхівці стебел та гілок у суцвіття завійка. Чашечка трубчасто-дзвонико­подібна, 5-зубчаста, біля основи густоволосиста; при плодах набу­ває глечикоподібної форми. Віночок 5-зубчастий, широколійко- подібний, брудно-жовтого кольору, з сіткою темно-фіолетових жилок, усередині з фіолетовою плямою. Плід — довгаста коробоч­ка яйцеподібної форми, відкривається напівкулястою кришечкою і міститься всередині затверділої глечикоподібної чашечки. На­сіння дрібне, ниркоподібне, сітчасто-ямчасте, сіро-бурого кольо­ру. Свіжа рослина має важкий, дурманний запах, що при сушінні майже зникає. Цвіте рослина з травня до жовтня. Уся рослина дуже отруйна!

Поширення і місцезростання. Росте по всій території України як бур'ян, здебільшого на смітниках, біля жител і доріг; заростей не утворює. Заготівля в природних умовах нерентабельна, тому рослину введено в культуру. Росте на родючих ґрунтах. • -

Правила заготівлі. Збирають розеткове прикореневе й стеблове листя. Листя першого року (розеткове) заготовлюють наприкінці літа, при цьому зрізають всі великі листки, залишаючи дрібні в середині розетки для того, щоб рослини до осені знову змогли відрости. Стеблові листки збирають під час цвітіння рослини (ли­пень—вересень). Сировину збирають тільки в суху погоду. Не можна збирати листя, уражене мучнистою росою та іншими гриб­ковими захворюваннями, покриті пилом і брудом, а також ураже­не комахами. Зібрану сировину пухко складають у кошики або ящики (щоб уникнути ущільнення, оскільки від цього листя швид­ко нагрівається і це призводить до потемніння сировини під час сушіння).

Первинне оброблення. Сушіння. Перед сушінням видаляють органічні й мінеральні домішки. Сушать одразу після збирання на горищах з доброю вентиляцією або під навісом, розкладаючи тон­ким шаром у 1—2 см на тканині або папері, періодично перегорта­ючи. При штучному сушінні в сушарнях за температури не вище ніж 60 °С отримують якіснішу сировину. Усі органи блекоти чор­ної дуже отруйні, тому при роботі з сировиною необхідно дотри­муватися правил безпеки, після роботи обов'язково мити руки, а під час роботи в приміщеннях рот і ніс закривати марлевою по­в'язкою й надягати захисні окуляри й комбінезон. Термін збері­гання — 3 роки. Вихід сухої сировини — 16—18 %.

Опис сировини. Листя довгасто-яйцеподібної, яйцеподібної або еліптичної форми, перистолопатеве або цільне з нерівномірно-зуб­частим краєм. Прикореневе листя з довгим черешком, з обох боків укрите густими, довгими, м'якими волосками; стеблове — без че­решків, менш опушене, волоски розміщуються переважно по жил­ках і краю пластинки листка. Серединна жилка білуватого кольо­ру, плеската, сильно розширюється до основи. Довжина листків — 5—20 см, ширина — 3—10 см. Колір листків сірувато-зелений. За­пах слабкий, специфічний, при змочуванні посилюється. Смак не визначають.

Мікроскопічні ознаки. Клітини епідермісу з верхнього боку листка з мало звивистими стінками, на нижньому — з більш звивистими. Продихи є з обох боків, оточені 3—4 біляпродиховими клітинами. Волоски численні, двох типів — прості й головчасті. Прості волос­ки багатоклітинні, головчасті мають довгу багатоклітинну ніжку і 4—8-(зрідка 1—2)-клітинну залозисту головку. У мезофілі листка
містяться поодинокі призматичні кристали кальцію оксалату; не­рідко зустрічаються кристали у вигляді хрестоподібних зростків або тупокінцевих друз. У великих жилках є довгасто-овальні кліти­ни, заповнені кристалічним піском. У молодих листках містяться тільки дрібні, малопомітні призматичні кристали, розміщені по­близу жилок.

Хімічний склад сировини. Листя блекоти містить ті самі алкалої­ди, що й беладона, головним чином гіосціамін, але кількість його значно менша — до 0,1 %. Тут виявлено також речовини глікозид­ного походження: гіосципікрин, тіосперин, гіосцепірезин.

Фармакологічна дія і застосування. Справляє спазмолітичну та болезаспокійливу дію, що пов'язано з наявністю в рослині тропа­нових алкалоїдів.

Лікарські форми і засоби. Листя блекоти чорної входить до складу протиастматичного збору астматин і цигарок астмол; також із них виготовляють масло блекоти, яке використовують зовнішньо для розтирань при міозитах і невралгіях.

Листя дурману — Роїіа Бїгатопіі