Психологічні причини виробничого травматизму

НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА – ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ

Лекція 6. ПСИХОЛОГІЯ БЕЗПЕКИ праці.

Навчальна мета: Ознайомити студентів з психологічними причинами травматизму.

Виховна мета: Сприяти формування у студентів підтримання сприятливого психологічного клімату у колективі.

Розвивальна мета: Сформувати знання, вміння та навики безпечних методів роботи з урахуванням психологічних чинників забезпечення безпеки праці.

Засоби наочності: мультимедійна презентація.

Хід заняття:

Організаційна частина – перевірка підготовленості студентів до заняття та повідомлення про навчально-методичне забезпечення вивчення теми – 3-5 хв.

Мотиваційна частина – мотивація та стимулювання навчальної діяльності студентів на лекції (повідомлення теми та мети лекції, обґрунтування її актуальності) – 2-5 хв.

Основна частина – обговорення навчальних питань – 65-72 хв.

Підсумкова частина – узагальнення викладеного матеріалу та його значимість у проблемах охорони праці – 3-5 хв.

Навчальні питання лекції

1. Психологічні причини виробничого травматизму.

2. Значення адаптації в трудовому процесі

3. Мотивація безпеки праці

4. Організація безпечної поведінки працівника в процесі праці

Психологічні причини виробничого травматизму.

Основний загальноприйнятий метод охорони праці — використання системи техніки безпеки. Вона повинна розв'язати два основні завдання: допомагати створювати машини й інструменти, які виключать загрозу для людини, розробляти спеціальні засоби захисту, що охоронятимуть працівника від загрози в процесі праці. Паралельно приділяється увага технічному навчанню людей безпечних прийомів роботи.

Згідно з даними міжнародної статистики, головним винуватцем нещасних випадків є здебільшого не техніка, не організація праці, а сама людина, яка з тих чи інших причин не дотримувалась правил техніки безпеки праці, порушувала нормальне проходження трудового процесу, не використовувала передбачені засоби захисту та ін. Генеральний директор Англійського королівського об'єднання з попередження нещасних випадків Б. Янг стверджує, що 80 % усіх травм відбувається з вини потерпілих. Інші автори вважають, що вина людини може бути констатована у межах 60—90 % нещасних випадків. При таких оцінках враховують різні критерії винуватості людини: винним може бути і конструктор, який створив недосконалу техніку, і механік, який погано виконав її профілактику, і сам працівник, який допустив помилку при підготовці техніки. У дослідженнях психологічних причин нещасних випадків на одному із машинобудівних заводів М. А. Котик (1981) виявив, що у 76,5 % винуватцями травматизму були самі потерпілі, в 6,1 % випадків — інші працівники і тільки в 10,7 % нещасних випадків відбулося з технічних причин, а в 6,7 % — з організаційних причин. Тому виробничий травматизм на промислових підприємствах є проблемою психології (тобто також і психології). Йдеться про так званий людський фактор, який відіграє суттєву роль у профілактиці виробничого травматизму і дає цінний матеріал для вивчення причин травматизму, визначення основних напрямів профілактики нещасних випадків і аварій на виробництві.

Виникає важливе запитання: чому люди, яким з дитинства властивий інстинкт самозбереження, самозахисту, так часто є винуватцями травматизму? Якщо людина психічно нормальна, то само собою вона ніколи не прагнутиме до травм. Такі випадки відбуваються з незалежних від людини причин, або тоді, коли її спонукають до порушення правил безпеки відповідні обставини. Щоб попередити виникнення подібних подій, потрібно, передусім, виявити такі обставини і, виходячи з можливостей, зменшити їх вплив.

Закономірностей розвитку і життя людини свідчить про те, що обставини, пов'язані з виникненням нещасних випадків, мають об'єктивні причини.

Перший чинник — аналіз еволюції людини. Еволюційний розвиток людини відбувався у сфері психіки, завдяки якій вона створювала й удосконалювала знаряддя праці. За допомогою знарядь праці людина стала здатною реагувати на сигнали, які далеко виходять за межі її чутливості. Важіль і двигун розширили фізичні можливості людини, ЕОМ підвищила ефективність пам'яті, мислення, інтелекту.

З розвитком знарядь праці збільшився діапазон впливу людини на навколишній світ як за різноманітністю, так і за інтенсивністю. Збільшилось коло відповідних реакцій зовнішнього світу на людину в процесі праці.

Збільшилась сила цих вимірів. Якщо первісна людина за своїми індивідуальними фізичними можливостями була здатна протистояти в процесі трудової діяльності загрозам, то сучасна людина сама собою за цими якостями суттєво відстає від рівня зростаючої загрози. Розвиток психіки дає змогу їй під час розробок техніки робити її менш загрозливою, вибирати способи захисту від загрози тощо. З розвитком техніки загроза зростає швидше, ніж людська протидія їй.

Друга причина, яка робить умови праці жорсткішими та загрозливішими, зростання ціни похибки. Коли первісна людина допускала похибку в роботі, то розплата за неї була невеликою, як-от: подряпини, на ногу впав камінь, падіння з дерева. Помилки сучасної людини відповідальніші: загибель під час аварій літаків, різних видів транспорту, вибухів підводних човнів, атомних станцій, від струму великої напруги, інвалідність від ударів важких пресів, падіння з багатоповерхових будинків не на землю, а на асфальт, бетон.

Третя причина, яка збільшує травматизм, — адаптація людини до загрози. Нині техніка в житті людини займає вагоме місце: використовується вдома, в дорозі, на роботі. Для сучасної людини техніка стала засобом задоволення багатьох потреб, об'єктом мотивації, фактором престижу. Використовуючи переваги, які дає техніка, і звикаючи до них, людина часто забуває, що техніка є ще і джерелом загрози, а інтенсивне використання її збільшує можливість реалізації цієї загрози.

Крім загальних чинників, виявлено багато різноманітних чисто індивідуальних факторів, здебільшого психологічних, які допомагають порушувати правила безпеки праці (показна сміливість, недисциплінованість, нахил до ризику та ін.).

Можна зробити висновок, що є багато передумов об'єктивного та суб'єктивного характеру, які зумовлюють виникнення нещасних випадків з вини людини.

Нещасний випадок є результатом складної взаємодії різних факторів, а саме: суб'єкта з його матеріальними (фізичними) й ідеальними (цілями, уявленнями, мотивами та ін.) даними, матеріальних предметів і знарядь праці, а також матеріальних і соціальних умов його виконання, діючої організації з різними писаними та неписаними нормами. Виявляючи зв'язки, які є між цими факторами, їхній вплив на виникнення нещасних випадків, треба використовувати системний підхід.

Психологія безпеки праці вивчає психологічні особливості поведінки працівників та психологічні аспекти нещасних випадків, які виникають на виробництві. Психологічні причини виробничого травматизму розглядають на трьох рівнях (рис. 1.9):

▫ на рівні особистості за спадковими та набутими психофізіологічними особливостями працівника;

▫ на рівні найближчого оточення за взаємовідносинами у колективі, відносинами з керівництвом, рівнем вимог до результатів праці, наявністю санітарно-побутових умов та потребами культурного і фізичного відпочинку;

▫ на рівні суспільства за наявністю безпечних технологій, загальним рівнем медичного, матеріального та соціального забезпечення, рівнем інформованості про небезпечність виробництва, стан травматизму в різних галузях господарювання, професійний ризик та вимоги щодо збереження життя та здоров’я працівників, які законодавчо закріплені в нормативних актах з питань охорони праці.

Рис.1. Аналіз психологічних причин виробничого травматизму

Більшість сучасних теорій травматизму (теорія “підпадання”, теорія “корегування–стрес”, теорія “ціль–свобода–уважність”, теорія “несвідомого спонукання”, “епідеміологічна теорія”, теорія “професійної уваги”, теорія “доміно”, теорія “схильності до нещасних випадків”, теорія “трьох ритмів”) мають різні підходи, але всі вони не заперечують впливу психічного і психофізіологічного стану на можливість отримання травм.

До головних психофізіологічних чинників, які найчастіше призводять до нещасних випадків, належать: втома, хвороба, недоліки освіти та відсутність професійних навиків, відсутність належного рівня безпечності праці та погані психологічні відносини в колективі, матеріально-фінансові проблеми, невідповідність психічних та психофізіологічних характеристик умовам праці, стрес, пониження професійної здатності в екстремальних умовах після попереднього емоційного шоку, вживання наркотиків, алкоголю, ліків.

Серед психологічних причин свідомого порушення правил безпечної роботи можна назвати такі: економія сил, економія часу, звичка до небезпеки або її недооцінювання, орієнтування на ідеали, тенденція до копіювання норм групової поведінки, звичка працювати з порушеннями, переоцінка власного досвіду і майстерності, бажання самоутвердитись, стресові стани, схильність до ризику, невмотивований ризик.

Поиск по сайту: