Жіночі статеві органи

Статева система у жінок складається із внутрішніх та зовнішніх органів. До внутрішніх належать — парні яєчники,

яйцепроводи (маточні або Фалопієві труби), матка, піхва (вагіна). До зовнішніх відносять вульву (великі та малі статеві губи, що оточують вхід до піхви) і клітор.

Яєчники — парні залози змішаної секреції, розташовані у

черевній порожнині, у них дозрівають статеві клітини та утворюються статеві гормони — естрогени фолікулярними клітинами (від оеейгиз — тічка), переважно естрадіол, та гестагени клітинами жовтого тіла (від Ьузїега — матка), а саме прогестерон. Вага яєчника у молодої дорослої дівчини (жінки) 5-6 г, у віці 40-50 років він починає атрофуватись. В корковому шарі знаходяться фолікули, що розвиваються, а у мозковому шарі — судини та зрілі фолікули.

Формується яєчник в ембріональний період, коли первинні статеві клітини перетворюються на овогонії (від оушп — яйце). В цей час відбувається розмноження жіночих статевих клітин мітозом, утворюються первинні фолікули з овоцитами першого порядку. У новонародженої дівчинки в обох яєчниках знаходиться до 2 млн. жіночих статевих клітин, частина з них у подальшому може розмножуватись, а частина гине. До часу статевого дозрівання залишається майже 300000 первинних овоцитів. Подальші зміни відбуваються після статевого дозрівання, коли починаються менструальні цикли, що повторюються через кожні 28 діб та завершуються овуляцією.

Яйцепроводи — м'язові трубчаті утворення довжиною по 12 см, якими статеві клітини потрапляють від яєчників до матки.

Матка -— м'язовий мішок, який усередині містить багато залозистих клітин, його об'єм під час вагітності збільшується з 10 см³ до 5000 см³. Матка з'єднується з піхвою через шийку матки.

Піхва — еластична м'язова трубка в області малого тазу, через яку матка з'єднується із зовнішніми статевими органами.

Вульва —- статеві губи, тобто складки шкіри (великі) та слизової (малі), які закривають вхід до піхви. Містить бартолінієві залози, які при статевому збудженні секретують слиз, що зволожує піхву. У місці з'єднання малих статевих губ знаходиться клітор — аналог статевого члена чоловіків.

5.2. Статевий цикл людини та статева поведінка

Менструальний цикл — це сукупність морфологічних і фізіологічних змін в організмі жінки від однієї менструації до наступної. Менархе (перша менструація) виявляється у період статевого дозрівання, переважно у віці 12-14 років, інколи значно раніше (у 9-10 років) або пізніше (15-16 років). Незалежно від національності, середня тривалість менструального циклу (від першого дня попередньої до першого дня наступної менструації) складає у 75% випадків 28 діб, що відповідає одному місяцеві за місячним календарем.

Після 45 років життя порушується регулярність менструальних циклів, а потім вони зовсім зникають, тобто починається менопауза.

Регуляція менструального циклу здійснюється гіпоталамусом, гіпофізом і яєчниками. Генератором менструального циклу є яєчники, тому їх часто називають "таймером" — "біологічним годинником" циклу.

Під час менструального циклу процеси відбуваються у яєчнику (оваріальний цикл, що має фолікулярну та лютеальну фази) та у матці (маточний цикл, що поділяється на менструальну, проліферативну та секреторну фази).

Оваріальний цикл (зміни у яєчнику).

Фолікулярна фаза. Під впливом фолікул остимулюючого гормону починають розвиватися кілька (до 15) первинних фолікулів, які містять овоцити першого порядку. Домінувати один фолікул із поміж них починає з 7-го дня менструального циклу, решта фолікулів дегенерують (явище атрезії). У домінуючому фолікулі, діаметр якого досягає 20-28 мм, розмножуються фолікулярні клітини, які завдяки впливу лютеїнізуючого гормону синтезують естрогени (їх у фолікулярній рідині у 13000 разів більше, ніж у крові). Значне зростання кількості естрогенів забезпечує гіперплазію слизової оболонки матки, підвищення рН верхньої частини піхви, розширення каналу шийки матки, розрідження її слизу.

Збільшення естрогенів у крові є передумовою овуляції, крім того, вони протягом з 4 до 11 днів циклу зумовлюють зменшення рівня фолікулостимулюючого гормону, але не впливають на кількість лютеїнізуючого. Максимального значення рівень естрогенів у крові досягає за три доби перед овуляцією, саме в цей час вони стимулюють синтез обох гонадотропних гормонів гіпофіза.

Цей позитивний зв'язок між синтезом естрогенів і лютеїнізуючого гормону є характерним лише в передо-вуляційний період (Е. КпоЬі1,19Т2).

Лютеїнова фаза. У зрілому фолікулі, який ще називають граафовим міхурцем, відбувається перше поділення мейозу, завдяки йому з овоциту першого порядку виникає овоцит другого порядку. Після розриву стінки фолікула (овуляції, яка відбувається переважно на 14 день циклу) овоцит, оточений шаром клітин, потрапляє до маточної труби у черевній порожнині. В цей час він містить гаплоїдний набір хромосом (22 соматичні і 1 статеву, але кожна має по 2 молекули ДНК). Утворення власне зрілої яйцеклітини відбудеться лише тоді, коли овоцит завершить другий мейотичний поділ, а саме під час проникнення до нього спермія. Після цього чоловіча та жіноча гамети (від £атеїе — дружина та ^атеїез — чоловік) зливаються та утворюється зигота (від гщоїоз — з'єднаний разом).

Після овуляції рівень лютеїнізуючого гормону знижується, а на місці розірваного фолікула під впливом пролактину формується жовте тіло. Воно, аналогічно домінуючому фолікулу, стає головною структурою яєчника, гальмує ріст і розвиток інших фолікулів, виробляє переважно прогестерон, а не естрогени. Прогестерон гальмує синтез гонадотропінів та підтримує стан готовності слизової оболонки матки до перебігу вагітності. Найбільш сприятливі умови для прийому маткою зиготи створюються на 7 добу після овуляції. Якщо запліднення не відбулось, то овоцит другого порядку гине у яйцепроводі, жовте тіло ще зберігається 10-14 днів, але зменшується і натомість залишається невеликий рубець. Зменшення синтезу прогестерону за принципом зворотного зв'язку викликає більше утворення фолікулостимулюючого гормону, тому розпочинається новий цикл, а закінчується лютеїнова фаза менструацією.

Якщо ж зигота виникла і закріпилась у матці, тобто при вагітності, жовте тіло продовжує рости, досягає у діаметрі 2-3 см. Підтримується функціонування жовтого тіла завдяки

хоріонічному гормону, який синтезується плацентою, а за своєю активністю схожий на лютеїнізуючий гормон.

Вплив прогестерону на центр терморегуляції зумовлює циклічні коливання внутрішньої температури тіла жінок. Так, протягом лютеїнової фази температура на 0,6-0,8°С вища, ніж під час фолікулярної, зростання починається через 1-2 доби після овуляції, коли утворюється жовте тіло, клітини якого синтезують прогестерон.

Маточний цикл (зміни у матці).

Менструальна фаза. Відбувається через зниження рівня гормонів яєчника (естрогенів та прогестерону), тому спостерігається звуження судин, погіршення кровозабезпечення слизової оболонки матки, її епітеліальний шар гине, залишаючись без поживних речовин. Потім судини розширюються, крові надходить більше, і разом із нею видаляються загиблі клітини назовні завдяки посиленню інтенсивності скорочення м'язів матки.

Проліферативна фаза. За часом співпадає з фолікулярною фазою оваріального циклу, тому що пов'язана із впливом естрогенів. Проходить інтенсивне розмноження клітин слизової оболонки, яка значно потовщується, утворюється кислий секрет із рН=4,5-5.

Секреторна фаза. За часом співпадає з лютеальною фазою оваріального циклу. За впливу прогестерону розростаються та утворюють багато слизу трубчаті залози слизової оболонки матки.

Менструація триває 3-5 днів, вона фактично завершує жіночий статевий цикл, проте традиційно з неї цикл починають.

Статева поведінка — це комплекс складних фізіологічних, психологічних та поведінкових реакцій, пов'язаних із статевою функцією. В його прояві беруть участь майже всі системи органів людини. Статевий акт є елементом статевого циклу — це власне злягання (коїтус), це дует двох рівноправних людей, поєднаних любов'ю. Протягом багатьох століть у європейській і християнській цивілізації закріпилось надумане уявлення, що статевий цикл — це лише введення статевого члена у піхву та пов'язані з цим дії. Насправді це не так. Для закоханих людей сексуальним є все, що поєднує їх, а саме перебувати разом, спати, відпочивати, читати, відвідувати заклади культури тощо.

Фрейд вважав сексуальні відносини головним фактором мотивації всіх аспектів поведінки людини. Одним із найважливіших досягнень З.Фрейда є створення теорії психосексуального розвитку людини. Він вважав, що основна причина всіх неврозів — це порушення психологічного характеру, які базуються на сексуальних відносинах, тому для їх лікування створив метод психоаналізу.

У сексуальному житті людини важливу роль відіграють ерогенні зони — ділянки шкіри і слизових оболонок, подразнення яких викликає статеве збудження або підсилює його. Вони поділяються на генітальні, пов'язані зі статевими органами, і екстрагенітальні (слизова ротової порожнини, губи, язик, шкіра сідниць, внутрішній край підошви, внутрішня поверхня стегна, мочка вуха тощо). Чоловікам властиві переважно генітальні зони, а у жінок поширені обидві групи.

У чоловіків і жінок статевий цикл включає чотири фази, які змінюють послідовно одна одну. Перша фаза — наростання статевого збудження, друга — підтримання статевого збудження на одному рівні (плато), третя — оргазм, четверта — розслаблення.

Ці фази неоднаково проявляються у різних людей, що пов'язано з їхніми індивідуальними особливостями, але фізіологічний прояв сексуальної реакції більш виразний у жінок. Жінки, як правило, більш сексуальні, ніж чоловіки, тому що мають більшу кількість ерогенних зон, особливо екстрагенітальних.

Оргазм (від огдао — горю пристрастю) — це кульмінація статевого акту, в якій бере участь весь організм людини. Це найбільш висока насолода, яку може відчути людина. У чоловіків оргазм завжди завершує статевий акт, але лише 30% жінок регулярно насолоджуються оргазмом.

У чоловіків оргазм досягається завдяки еякуляції.

Вважається, що мозок внаслідок статевого акту посилено виробляє ендорфіни та енкефаліни (ендогенні опіоїди), які володіють наркотичними властивостями, подібно до опію, морфію, тому вони відіграють важливу роль у поведінці людини та здатні впливати на вегетативні процеси її організму.

Комбінація кохання й задоволення робить секс важливим заходом боротьби зі стресом та його руйнівною силою на серце, кровообіг, імунну систему.

Секс часто називають квінтесенцією всіх людських почуттів, відносин, настрою, бажань. Це шлях взаємозбагачення партнерів, коли кожен дає іншому відчути, що саме йому приємно, а що ні. Основною біологічною метою людської сексуальності, крім самореалізації, є народження дітей. Репродуктивна система жінок суттєво впливає на процеси старіння їхнього організму.

Американський сексолог Д. Бенкрофт вважає, що однією з важливіших функцій людської сексуальності (крім репродуктивної) є збереження сім'ї, тому що статеве задоволення закріплює бажання залишатись разом, створює надійний емоційний фон. Створити сім'ю і зберегти її — це не лише велике щастя, але й велике мистецтво.

Лібідо — це психічна енергія статевого прагнення, яка пов'язана з любов'ю.

Згідно з дуалістичною теорією Фрейда, людина має два основні інстинкти — до життя (ерос) і до смерті (танатос). Лібідо, як вираз еротичної енергії, протистоїть руйнівній силі прагнення смерті. Сексуальність є невід'ємною частиною особистості людини.

Фази формування лібідо:

1) понятійна, коли під час гри у статеворольові ігри діти усвідомлюють наявність відмінностей між людьми різної статі;

2) романтична, коли виникають фантазії, бажання подобатись іншим;

3) еротична, коли виникає цікавість до всього, пов'язаного зі статевими відносинами;

4) сексуальна, коли з'являється бажання до статевих відносин із партнером.

Головним стимулятором чоловічої потенції і жіночого оргазму є закоханість або кохання (класична любов Алоїзи до Абеляра). Любов і людська сексуальність невід'ємні, вони належать до вищого рівня потреб людини, тому що дають можливість досягти розквіту особи, верху її самореалізації. УчніСократа, послідовники гедонізму (задоволення), вважали, що мета життя кожної людини — це досягнення задоволення та уникнення незадоволення, а щастя складається із суми випробуваних задоволень. Надзвичай но велику любов Теннов назвав лімеринцією, на неї впли ває медіатор серотонін (за Лейбовичем).

Спрямованість статевого прагнення пов'язана з кількома рівнями формування статі людини, які зале жать від таких факторів:

— генетична — від наявності пари статевих хромосом (хх або ху);

— гонадна — від наявності статевих залоз, які утворюють відповідні гамети (яєчники або сім'яники);

— гормональна — від утворення та співвідношення у крові статевих гормонів (естрогенів або андрогенів);

— морфологічна — від анатомічної побудови окремих органів та частин тіла (виразність первинних та вторинних статевих ознак);

— психологічна — від виховання та розуміння самою людиною у її оточенні своєї належності до певної статі.

Наслідком поетапного формування статевого праг нення є свідомий вибір статевого партнера та відповід ної поведінки у статевих відносинах.

До робіт 3. Фрейда вважали, що дітям не властива сексуальність. Пізніше ультразвукове обстеження пока зало, що ерекція буває у восьмимісячного плода.

3. Фрейд виділяє три стадії догенітальної сексуаль ності у дітей. У кожній фазі на перший план виступає один орган або функція:

1) перша фаза та оральний компонент;

2) друга фаза та анальний компонент;

3) третя фаза та фалічний компонент, тобто підвищена цікавість до статевих органів, мастурбація.

Сексологічні прояви кожної людини проходять через певні періоди розвитку.

1. Парапубертатний (від рага — поряд, риЬегваз — ста тева зрілість) — формування у віці 1 -7 років самоусвідом лення своєї статі, дитяча цікавість до статевої сфери.

2. Препубертатний (від ргае — перед, риЬегїаз — статева зрілість) — створення у віці 7-13 років стереотипу майбутньої статеворольової поведінки.

3. Пубертатний (від риЬегіаз — статева зрілість) — пробудження лібідо у віці 12-18 років, прагнення самоствердитись, у тому числі сексуально.

4. Перехідний — початок у віці 16-26 років сексуального життя, але не рівномірні стосунки у часі.

5. Зрілої сексуальності — досягнення у віці 26-55 років стабільної сексуальної активності, властивої конституції конкретної людини.

6. Інволюційний — після 50 років поступова втрата зацікавленості до статевих відносин, зниження статевої активності.

Психосексуальна орієнтація, самоусвідомлення лю диною своєї належності до певної статі може проявля тись у вигляді гетеро-, бі- та гомосексуальності, інших форм сексуальної поведінки.

Гетеросексуальність (від Ьеіегоз — інший, зехиаііз — статевий) — це статеве прагнення до індивідуума іншої статі. В основі гетеросексуальності лежить любов.

Бісексуальність (від Ьіз — двічі, зехиаіів — стате вий) — наявність статевого прагнення до індивідуумів як своєї, так й іншої статі.

Гомосексуальність (від Ііотоз — рівний, однаковий, зехиаііз — статевий) — це сексуальна орієнтація до парт нера своєї статі. Згідно з даними А. Кінзі, 2-3% жінок та майже 4% чоловіків є гомосексуалістами.

Еротика (від егоіікоз — любовний) — усі аспекти спілкування, культури та мистецтва, в яких відобра жається статеве прагнення у формі, прийнятній для більшості членів суспільства.

Порнографія (від рогпоз — розпусник, £гарпо — пишу) — це описання статевих органів, статевого акту у літературі або мистецтві з метою досягти сексуального збудження, але у формі, нєприйняній для більшості членів суспільства.

Моногамія (від топав — один, £агпо8 — шлюб) та пол ігамія (від роіуз — багато, £атоз — шлюб). Велика кількість статевих клітин повинна схиляти чоловіків до полігамії, щоб дати можливість передати свої гени мак симальній кількості нащадків, а дозрівання у жінок лише однієї яйцеклітини за 28 днів схиляє жінку до мо ногамії. Тому в моногамному шлюбі чоловік не завжди може задовольнити свої сексуальні потреби, але сексу альність жінки та її сексуальне сприйняття не залежить від репродуктивного циклу, тому ця невідповідність може зникати. Примати, окрім гібонів, полігамні, лише самка гібона теж здатна до статевого життя незалежно від репродуктивного циклу.

В осіб з акцентуйованим характером прояв сексуаль ності також відрізняється. Наприклад, шизоїдний тин зовні презирливо ставиться до сексуальної сфери, він часто нездатний звичайними засобами звернути на себе увагу протилежної статі, це зумовлює у нього схильність до підглядання або демонстрування іншим своїх стате вих органів.

Інертність у поведінці епілептоїдного типа зумовлює те, що вони дуже бояться зараження від нових партнерів, їм властиві ревнощі навіть до флірту, вони вважають зрадою будь-яку реакцію їх партнера на увагу з боку ото чуючих, вони схильні до садомазохізму.

Нестійкий тип, який надмірно піддається впливу ото чення, схильний до участі у групах, які відкидають прийняті морально-етичні норми, в інтимних відноси нах вони грають у секс і схильні до різних відхилень у статевій поведінці.

Психастенічний тип має надмірну вимогливість до себе, тому знаходить у собі безліч недоліків, пов'язує проблеми зі своїми неправильними діями раніше, така деформована психологічна гіперкомпенсація може відштовхувати осіб протилежної статі.

Інфантильний тип — це завжди слухняна людина, яка залежать від піклування, від схвалення її дій, особ ливо матір'ю. Схильний до сексуального життя зі стар шим за віком та досвідом партнером.

У становленні сексуальності особливо важливим є ви ховання у сім'ї, взаємовідносини між батьками. Якщо вони погано ставляться один до одного, то у дитини формується думка, що в основі взаємовідносин між усіма людьми ле жать неприємності, роздратування, протиборство.

Особливо інтенсивний сексуальний розвиток має місце у віці 4-5 років та в період статевого дозрівання.

В період статевого дозрівання (9-13 років у дівчаток і 11-15 — у хлопчиків) в організмі відбуваються важливі морфо-функціональні та психологічні зміни. Це пов'я зано з різким зростанням функції залоз, які утворюють статеві гормони. Рівень тестостерону у хлопчиків підви щується у 10-20 разів, рівень естрадіолу у дівчат зростає у 8-10 разів. У цей час статеві гормони стимулюють ріст кісток (у віці 12-17 років у дівчат, 14-21— у хлопців).

У дівчат у період статевого дозрівання розвиваються молочні залози, починаються менструації. У юнаків дуже важливим проявом статевого дозрівання є полюції (виділення сім'я вночі), які серйозно впливають на пси хіку, на тілі з 'являється оволосіння за чоловічим типом,

А. Кінзі пов'язує прояви сексуальності з наслідком зміни рівня гормонів, а Мастерс та Джонсон — із психі чним станом людини.

Саме підвищення рівня статевих гормонів у крові впливає на еротичні думки, статеву поведінку, статеву чутливість. Водночас у статевій поведінці підлітків ве лику роль відіграють і психологічні фактори, а саме: ус тановки, характерні в певному соціальному середовищі, особисте ставлення підлітка до сексу.

Підлітки обирають таке середовище спілкування, яке відповідає обраному ними стилю поведінки та підкріплює його (Кон).

Нормальний сексуальний розвиток дітей та підлітків неможливий без відповідного сексуального виховання. На превеликий жаль, у нашій державі ця проблема особ ливо актуальна. До цього часу практично немає єдиної державної програми сексуального виховання молоді, немає спеціалістів, сучасної літератури.

Сексуальне виховання повинно починатись у сім'ї: батьки — кращі вчителі!

Поради молодим батькам.

1. Атмосфера довіри в сім'ї. Вислуховувати дітей і давати їм правильні та ясні відповіді. Діти повинні знати про статеве дозрівання все, щоб у майбутньому не відчувати страху перед чимось незнайомим.

2. Називайте статеві органи правильно. Пам'ятайте, що у людини немає органів "добрих" і "поганих".

3. Школи не кричіть на дитину, навіть якщо вона лається, займається мастурбацією, грає в сексуальну гру. Тут краще відреагувати жартом.

4. Не бійтесь говорити дитині правду про її народження, не говоріть про бусла та капусту.

5. Своєчасно доведіть до відома підлітка, що таке менструація, ерекція, полюції.

6. Розкажіть про гомо- і гетеросексуалізм, проституцію, хвороби, які передаються статевим шляхом.

Період статевого дозрівання характеризується вира женою зміною ієрархії потреб, виникає потреба у повазі до себе, схваленні, визнанні, формуються естетичні по треби, бажання самоствердження та самореалізації.

Зміна статевої поведінки й початок статевого життя вимагають зміни соціального статусу молодої людини, її приєднання до дорослих, незалежності від батьків. Надто раннє статеве життя є соціально й психологіч но шкідливим для подальшого розвитку підлітків.

Еріксон (1968) вважає, що основне завдання молоді — це розвиток здібності та навичок статевих відносин. Слід зазначити, що вони залежать від інтелекту, характеру.

Мастерс і Джонсон (лікарі, вчені, подружжя) — ав тори книг "Людська сексуальна реакція", "Людська сек суальна неадекватність" (1966, 1970), "Мастерс і Джон сон про любов і секс" (1982), багато зробили, щоб сексу альні відносини стали більш зрозумілими всім людям. Вони описали кілька типів статевої поведінки:

— "експериментатори", які прагнуть до збільшення кількості статевих партнерів, для них увесь світ — це великий сексуальний полігон;

— "шукачі", які в пошуках ідеалу використовують будь-які засоби, вони збільшують кількість сексуальних партнерів, щоб знайти найбільше задоволення;

— "консерватори", які дуже вибагливі у сексі, вони охоче фліртують, але не доводять справу до статевих зносин.

У споживацькому суспільстві — багато сексу, але мало кохання, особливо взаємного. Статеве життя без шлюбу надто швидко розповсюджується в наші часи.

5.3. Загальне уявлення про репродуктивну здатність, репродуктивний потенціал

На біологічному рівні функціонування у людини є два головні завдання: вижити та відтворити собі подібних. Виживання пов'язане з такими валеологічиими понят тями, як адаптаційний потенціал і рівень індивідуаль ного фізичного здоров'я.

Друге завдання вирішується лише репродуктивно здоровими людьми. Репродуктивне здоров'я жінок можливо оцінити за наслідками функціонування їхньої реп родуктивної системи, а саме за кількістю вагітностей і своєчасно народжених дітей. Репродуктивне здоров'я чоловіків можливо оцінити за єдиним показником — здатністю до запліднення.

Як свідчить наука, репродуктивна система відносно автономна, тому немає прямої кореляції між станом за гального та репродуктивного здоров'я. Високий рівень загального здоров'я інколи супроводжується низькою плодовитістю і навіть відсутністю її, але може бути і на впаки. Поряд із цим існує загальний біологічний ме ханізм, який поєднує ці два аспекти і спрямовує їх зав дяки нейрогуморальній регуляції в одному напрямку. Наприклад, при стресі, існуванні загрози життю індиві да порушується його репродуктивна здатність, навіть унеможливлюється вагітність, тому що порушується "домінанта вагітності".

Г. Сельє вважає жіночу неплідність при довготрива лому стресі "хворобою адаптації". Чим вищий адаптац ійний потенціал, рівень фізичного та психічного здоро в'я людини, тим вища вірогідність збереження репродук тивного здоров'я. Різні індивіди мають неоднаковий реп родуктивний потенціал, це залежить від спадковості, нейроендокринного та імунного статусу.

На репродуктивну функцію негативно впливає стрес, особливо хронічний, якість харчування, спосіб життя. Подібне буває не лише при дії надмірних факторів, але й при токсикозах у вагітних, коли адаптація до змін під час вагітності стає недостатньою через низький рівень фізичного здоров'я матері.

Тютюнопаління відбивається на сексуальному здо ров'ї, впливає на обмін статевих гормонів. Н. Ширрен установив, що у людей, що палять, сексуальна ак тивність є вдвічі нижчою.

Алкоголь дещо підвищує сексуальні бажання, оскіль ки знімає гальмівний вплив виховання та зовнішнього середовища, але порушує ерекцію. В. Шекспір у "Мак беті" писав: "випивка сприяє бажанню, але позбавляє можливості".

Чим більше людина п'є, тим менше у неї статевих сил, погіршується якість статевих клітин. Під впливом вели ких доз алкоголю змінюється прояв статевих рефлексів.

Людська сексуальність може приносити не лише радість і щастя, але й великі страждання, оскільки чи мало інфекційних хвороб передається статевим шляхом. Ці хвороби називаються венеричними. Більшість із них виліковується, якщо вчасно поставити діагноз, але уш кодження, викликані їхніми збудниками, позначають ся на репродуктивному здоров'ї.

Сексуально активні люди, що часто змінюють парт нерів, мусять періодично проходити медичне обстежен ня, особливо після зміни сексуального партнера, не зай матись самолікуванням.

5.4. Фактори формування та збереження репродуктивного здоров'я

Статеве здоров'я, за визначенням ВООЗ, — це комп лекс соматичних, емоціональних, інтелектуальних і соц іальних аспектів сексуального існування людини, пози тивно збагачуючих особистість, підвищуючи комуніка бельність її, здатність до кохання та дітонародження.

Формування та збереження репродуктивного здоро в'я залежать від:

1) благополуччя у статевому житті;

2) статевої культури;

3) рівня загальної культури в суспільстві;

4) турботи про материнство й дитинство;

5) соціальних умов тощо.

Надійність статевого життя, тобто здатність народжу вати дітей з нормальним здоров'ям залежить від суміс ності подружжя, яке може розглядатись на генетично му, фізичному, фізіологічному, сексуальному та психі чному рівнях.

Генетична сумісність. Цей рівень залежить від под ібності антигенів гістосумісності, він корелює з под ібністю запахів осіб, тому його можливо оцінити за за пахами. Саме структури нюхового аналізатора головно го мозку беруть участь у забезпеченні інформацією сек суальної сфери. Якщо запахи, а відповідно й антигени надто, або недостатньо відрізняються, то зародок може буде відторгнутим, тому що він викликає або надмірну імунну реакцію, або ця реакція дуже слабка. Найбільш оптимальним є середній варіант гістосумісності між ма тір'ю й плодом. Жінки більш чутливі до запахів, ніж чоловіки.

Антигенна несумісність може проявлятись більшою загибеллю сперміїв у статевих шляхах жінки, це пере шкоджає заплідненню.

Фізична й фізіологічна сумісність. Вона залежить від анатомічної відповідності партнерів, подібності у сприйнятті ритму й проявів статевого циклу. Сприйнят тя ритму визначається в процесі танцю, тому протягом нього можливо виявити пластичну сумісність. Велике значення має подібність біоритмів. Подружжя зі схожи ми біоритмами за основними психофізичними показни ками, більш спокійні, здорові і відчувають надійність та безпеку в сім'ї.

Довготривалі стосунки зумовлюють взаємну перебу дову чоловіка та жінки, роблять їх із часом подібними за зовнішністю та поведінкою.

Розбіжності в біоритмічній активності партнерів (на приклад, добовому біоритмі — "жайворонки" і "сови") інколи так значно деформують уклад життя кожного з подружжя, що можуть стати приводом до розлучення.

Сексуальна сумісність. Визначається схожістю тем пераментів, рівнем сексуальності. Ці параметри детер міновані спадковістю й віком. Пік сексуальної актив ності у чоловіків — це 20-25 років, а потім поступово вона знижується. У жінок максимум сексуального розкрит тя — це 35-40 років. Активність підтримується і в клімактеричний період за рахунок компенсаторного син тезу статевих гормонів у наднирниках і підшкірній жи ровій клітковині. Після 60-ти років сексуальна ак тивність у жінок і чоловіків урівнюється. Виходячи з цієї динаміки можна вважати біологічно виправданим союз зрілого чоловіка та молодої жінки і навпаки.

Взаємне прагнення між подружжям обумовлюється статевою конституцією, тобто виразністю у них чолові чого й жіночого. Визначається статева конституція співвідношенням жіночих і чоловічих гормонів, а ос танні у свою чергу модулюють морфологічні, фізіологічні та психологічні прояви індивіда.

Вважають, що шлюбний союз чоловіка й жінки буде ідеальним, якщо він організований за принципом допов нення: чим більш мужній чоловік, тим більше жіночну він обирає жінку і навпаки. Разом узяті подружжя за якостями повинні скласти одного ідеального чоловіка та одну ідеальну жінку (О. Вейнінгер).

Аналогічний висновок зробив К.Г. Юнг. Він вважав, що у глибині несвідомої частини психіки чоловік має жіноче починання (Аніма), а жінка — чоловіче (Анімус). Саме реципрокні відношення цих якостей визначають поведінку людини.

Ідеальний чоловік — це зовні логічний, послідовний, твердий у рішеннях, а всередині ірраціональний, емоц ійний, м'який, потребує любові.

Ідеальна жінка — це зовні ірраціональна, емоційна, м'яка, пластична, а всередині раціональна, послідовна, практична, стійка.

Тому жінку виховати значно важче, ніж чоловіка. Аніма та Анімус формуються у дитинстві під впливом образів батька й матері.

Психічна сумісність. Вона досить глибоко вивчена багатьма стародавніми медичними системами, а також астрологією та соціонікою.

Принципи сумісності завжди однакові — оптимальні союзи можливі лише між подібними типами, або тими, які ідеально доповнюють один іншого. Між подібними типами краще передаються знання, виникає порозумін ня, людина пізнає себе через іншу. Особливо ці відношен ня позитивні в першу третину життя, коли людина знай омиться зі світом і життям.

Взаємне доповнення сприятливе для сумісної діяль ності, особливо в зрілому віці (у жінки з 35 років, у чо ловіка з 40 років), коли люди прагнуть до соціальної са мореалізації.

Існує сфера сумісності, вибудована на здатності лю дини на порозуміння.

У сфері вищої потреби людина шукає надійності, по ваги, емоційного та інтелектуального резонансу, вона хоче мати співчуття та розуміння. І.М. Сєченову нале жать слова: "В іншому ми любимо власне задоволення".

Якщо чоловік і жінка одержують задоволення в аль труїстичній сфері своїх відносин, віддаючи (а любов — це завжди віддавати) та отримуючи ніжність, співчут тя, розуміння й допомогу, то для зрілих особистостей це є заставою їх міцного союзу.

Єдність світогляду, філософських і релігійних по глядів за умови взаємної любові зміцнює сім'ю, а єдність мови та мети дозволяє не лише утворити сім'ю, але й виховати розумних, гуманних і свідомих дітей.

5.5. Статева культура, як передумова репродуктивного здоров'я

Статева культура — це поняття більш широке, ніж культура сексуальних відносин. Формування гармоній них відносин між чоловіком і жінкою будується на ро зумінні феномена чоловіка та жінки.

Чоловік і жінка — це два різні світи, два взаємно до повнюючих починань ("ян" і "інь"). Обидві статі рівні.

Чоловік є виразом активного, свідомого, що дає по чаток, реалізує себе в матеріальному житті. Жінка — вираз пасивного, матеріального, сприймаючого починан ня. Разом узяті вони символізують інволюційну та ево люційну частини одного витка життя.

Чоловік більш соціальний, конкретний, логічний, він мусить знати, що і як робити, щоб відповідати за це. Жінка, як вираз матеріального, прагне до духовності, самопізнання. Вона більш ніжна, чутлива, інтуїтивна, сприйнятлива, менш соціалізована, але більш біологіч на, тому що життя виходить із її лона.

Біологічні особливості чоловіка та жінки детерміно вані на хромосомному рівні. Додатковий хромосомний матеріал в іншої хромосоми визначає не лише ознаки статі, але і більшу життєздатність.

Внутрішньоутробне формування чоловічої статі більш складне, ніж жіночої. Хлопчиків народжується більше, але тривалість життя у них менше, що узгод жується з популяційною роллю чоловіків, які є носіями генетичного розмаїття (мільйони сперміїв в одному еяку ляті). Чим швидше змінюється покоління чоловіків, тим генетично різноманітніша популяція.

Жінка — носій генетичної сталості, тому що кількість народжених дітей не може бути більше визначеного при родою. Разом із тим кожен чоловік і кожна жінка несуть у собі елементи протилежної статі, це визначається співвідношенням статевих гормонів, яке у свою чергу формує певний морфологічний, фізіологічний, психоло гічний і сексуальний прояв. Але буває вирівнювання розбіжності між ними, так звана фемінізація чоловіків та маскулінізація жінок.

За своїми фізіологічними особливостями чоловіки більш симпатотонічні, а жінки — ваготонічні із відпові дними показниками гомеостазу та прояву функцій.

Симпатотонічність, агресивність і мускульна маса чоловіків обумовлені значною мірою андрогенами. Анд рогени посилюють синтез білків переважно у м'язах ске лета, а естрогени активують відкладання жиру, але по переджають атеросклероз. Це має кілька наслідків.

По-перше, силові види спорту нефізіологічні для жінок, тому що посилення розвитку м'язів вимагає більшої кількості андрогенів і зменіпує утворення ест рогенів.

По-друге, в минулому здоровими вважали тих жінок, які були дуже огрядними. Це свідчило про потенційну можливість до дітонародження, тому що залежало від функціонування органів статевої системи, високого рівня утворення статевих гормонів. Бажання жінок схуднути якомога більше стало модним у наш час, але надмірність у цьому позначається на репродуктивному здоров'ї.

Психіка чоловіків і жінок має різну організацію. Чо ловік — це піонер, творець конструкцій, а жінка йде за чоловіком, забезпечує йому тил, наповнює ці конст рукції, зберігає відкрите чоловіком.

Рівновага між постійним пориванням уперед і тенден цією до утримання, глибокої переробки та засвоєння от риманого створює гармонію союзу чоловіка й жінки.

Жінки більш здатні до засвоєння інформації, дівчат ка скоріше дозрівають, краще навчаються, ніж хлопчики, але потім чоловіки стають більш ініціативними, ак тивними, схильними до абстрагування, здатними цілком віддаватись творчому процесу. Ці якості пов'язані у чо ловіків із великою концентрацією уваги, здатністю до зосередження, агресивності.

У жінок мислення більш конкретно-образне, увага розмита. Вони бачать "усе", але "частково", інтуїтивно схоплюючи ситуацію в цілому. Усе це обумовлено біоло гічною природою жінки — вона повинна поділити свою увагу та любов на багатьох дітей.

Жінка ніколи не забуває, що вона жінка, хоч інколи виконує чоловічі функції. Природа міцно тримає її у своїх обіймах, не дозволяє забути свою біологічну роль і повністю віддатись творчій роботі. Тому творчих особи стостей більше серед чоловіків.

Відомі й інші статеві психологічні відмінності. У жінок менше просторове (об'ємне) сприйняття, гірша орієнтація на місцевості, що пов'язане, напевно, із більш повною латерилізацією мозку (поділ за функціями пра вої та лівої півкуль), тому що саме лівші (люди з непов ною латерилізацією мозку), які мають найбільш розви нуте просторове уявлення, є кращими архітекторами. Жінки частіше плачуть, тому що вони мають слабше гальмування центральної нервової системи.

У чоловіків і жінок різні психологічні пріоритети та різні "хворобливі точки". Для чоловіків — це соціальна самореалізація і мускульна сила, для жінок — це зовнішні дані та діти. Тому ніколи не слід докоряти чо ловікові за його соціальну невдачу, а жінці — за її зовнішність.

На схилі життя чоловіки переживають від своїх соц іальних негараздів, втрати мускульної сили і сексуаль них можливостей, а жінки — від утрати зовнішніх да них і відходу дітей від сім'ї.

Сексуальна та репродуктивна сфера у житті жінок займає значно більше місця, ніж у чоловіків, тому так тика жінок — не завойовувати, а приваблювати. Сексу ально жінка дозріває пізніше чоловіка, це позначається і в поведінці жінки при контакті з чоловіком, вона має більше ерогенних зон, тому їй потрібно більше ласки. Є певні стадії сприйняття жінки чоловіком і навпаки. Дис гармонії психічного розвитку нерідко є супутніми відхи леннями у сексуальності.

Для гармонізації сексуального союзу потрібно, щоб була різниця в ступені зрілості, досвіду партнерів (зрілий чоловік та молода жінка і навпаки).

Різниця в сексуальній сфері вимагає великої культу ри відносин чоловіка та жінки. Цьому потрібно навча тись в сім'ї, школі, а не на вулиці. Слід зазначити, що європейська культура є найбіднішою і примітивнішою в цьому відношенні, а східні цивілізації приділяли сек суальності набагато більше уваги, тому саме їхній набу тий досвід використовується сучасною наукою.

Роль чоловіка та жінки в сім'ї ІД об краще зрозуміти роль кожної статі у суспільстві, потрібно враховувати деякі аспекти.

1. Наша цивілізація є переважно чоловічою, тому жінка, яка хоче мати в суспільстві вищий статус, змушена поводити себе як чоловік.

2. Жінка частіше є психологічним лідером, тобто прихованим, ачоловік — заповедінкою, тобто вона ініціює, а він — виконує.

3. Стреси гальмують репродуктивну функцію жінки, негативно впливають на плід, тому вагітним потрібен комфорт, віддаленість від соціуму.

4. Жінка відіграє важливішу роль у створенні мікроклімату в сім'ї, вихованні дітей, особливо синів (мати є вихователем сина, але вчителем доньки). Син рабині не може бути внутрішньо вільним, син деспотичної матері має слабку волю, саме під впливом матері у сина фор мується ідеал жінки.

5. По мірі росту та розвитку дітей батьки повинні віддаляти їх від сім'ї не лише фінансово, але й територіально, особливо синів, інакше підсвідома залежність від авторитету й енергетики матері не дозволить стати їм нормальними чоловіками своїх жінок.

6. Відношення подружжя в сім'ї будуються на основітих ролей, які вони сприймали з дитинства: "чоловік — батько", "чоловік — чоловік", "чоловік —син", "жінка — мати", "жінка — жінка", "жінка — донька". Кожен психотип (роль) має свою форму поведінки. Найбільш гармонійні союзи між 1) чоловік-батько й жінка-донька, 2) жінка-мати й чоловік-син, 3) чоловік-чоловік і жінка-

7. Біологічні та психологічні особливості чоловіків і жінок позначаються на соціальному аспекті їх діяль ності, тому існує поділ на чоловічі й жіночі професії; Нині сім'я переживає великі труднощі в матеріаль ному, духовному і психологічному плані. Поширюють ся такі явища, як громадянський шлюб, дуже раннє ста теве дозрівання і раннє статеве життя. Усе це негативно відбивається на статевому вихованні.

Діти навчаються цінити особу в іншій людині, див лячись перш за все на стосунки між батьками. Статеве виховання теж потрібно починати в сім'ї. Чим більше інформації дитина отримує в сім'ї, за допомогою мистец тва, тим упевненіше вона почуватиме себе в спілкуванні з протилежною статтю.

Школа теж впливає на сексуальне виховання дити ни, воно проходить у три фази.

1. Споглядання. Пізнання світу, розуміння статей, їх призначення.

2. Формування уявлення про статеву культуру і власну сексуальну належність.

3. Завершення формування статевої культури.

Проблеми в статевому вихованні позначаються на загальній культурі людини. Формуються такі негативні якості характеру, як нерішучість, егоїзм тощо, які розг лядаються як фактор ризику сексуальної дисгармонії майбутнього шлюбу.

Так, надмірна прихильність сина до матері (Едипів комплекс) або доньки до батька (комплекс Електри) не дозволять їм створити належну сім'ю.

Питання грамотного регулювання народження дити ни має соціальне, економічне, біологічне і медичне зна чення. Воно залежить від матеріальних умов, ставлен ня суспільства до сім'ї.

Найбільш негуманним шляхом попередження появи на світ дитини є аборт. Він не лише має матеріальні та етичні наслідки, але й післядію на репродуктивне та за гальне здоров'я жінки.

Тому молодій сім'ї слід знати, як планувати дітона родження, як запобігати небажаній вагітності. Найпо ширенішим протизаплідним прийомом є використання контрацептивів. Контрацепція (від сопіга — проти, гесериоп — прийняття) — це спосіб запобігти вагітності.

Проблема запобігання вагітності дуже давня, їй при діляли увагу в єгипетських папірусах, китайських зо шитах, працях грецьких, римських і персидських лікарів, у Біблії.

У 1564 році вперше описано презерватив, виготовле ний з льону та кишок. Китайці використовували сухий гриб із шляпкою.

Усі засоби попередження вагітності поділяють на хірургічні та нехірургічні.

Хірургічні методи зумовлюють непрохідність для ста тевих клітин яйцепроводів у жінок або протоків у чоловіків. До нехірургічних методів належать:

— місцеве використання контрацептивних речовин та засобів, які не викликають зміни в яєчниках, але можуть зумовити запалення та ерозії матки, її шийки, піхви, позначитись на прояві менструального циклу;

— використання презервативів, проте систематичнеїх використання позбавляє жінку чоловічих статевих гормонів, необхідних для її психофізичного комфорту, а також може порушувати стан слизової оболонки та секреторну функцію залоз піхви;

— використання гормональних препаратів, що пригнічують секрецію естрогенів і овуляцію. Метод може викликати порушення жирового обміну, підвищити зсідання крові. Ці препарати використовують із лікувальною метою в період клімаксу для профілактики гіперплазії залоз матки, що запобігає кровотечам, зменшує психічні та соматичні травми;

— метод природного планування сім'ї за фазами менструального циклу. Найбільш сприятливими для запліднення є з 9-ї до 17-ї доби (при 28-29 добовому менструальному циклі). Додатково перевіряють зміну температури, конституцію шийки матки, характер слизу з піхви. Цей метод отримав назву Бірмінгемського, він дуже надійний і має дозвіл церкви.

Слід зазначити, що застосування оральних контрацептивів (препарат "Постінор") в 4 рази збільшують ри зик розвитку серцево-судинних захворювань та смерті через них, особливо у жінок, які палять (у них в 7 разів ризик більший), тромбофлебіту. Є препарати, що засто совуються парентерально, наприклад, "Норплант". Вони мають довготривалу дію (до 3 місяців) і небезпечні у разі схильності до розвитку новоутворень.

5.6. Венеричні хвороби як фактор ризику репродуктивного здоров'я

Тепер ці захворювання називають сексуально-транс місійними (СТЗ), тому що вони переважно передаються статевим шляхом. До них належать як давно відомі (сифіліс, гонорея), так і нові (СНІД та інші).

Поиск по сайту: