Уповноважений з прав людини (омбудсмен)

Заснування посади Уповноваженого з прав людини (омбудсмена) було передбачено Договором про заснування Європейського Співтовариства.

Відповідно до ст. 195 зазначеного вище Договору Омбудсмен призначається Європейським Парламентом. Призначається він після кожних виборів до Євро­пейського Парламенту більшістю голосів депутатів на строк його повноважень (п’ять років). Омбудсмен мо­же бути переобраний повторно.

Кандидатом на посаду Обмбудсмена може бути особа, яка є громадянином будь-якої з країн-членів Європейського Союзу, є незалежною і нікому не підпорядкованою та відповідає вимогам необхідним для зайняття найвищих судових посад в цій країні або має значну кваліфікацію й досвід роботи, які потрібні для зайняття посади Омбудсмена.

Омбудсмен наділяється повноваження отримувати скарги від будь-якого гро­мадянина Європейського Союзу, будь-якої фізичної чи юридичної особи, яка мешкає або зареєстрована в одній з держав-членів, щодо порушень у діяльності інститутів та органів Європейського Союзу.

Скарга може бути подана Омбудсмену протягом двох років з моменту, коли скаржник дізнався про факт порушення. Проте, перед тим, як подати скаргу Омбудсмену скаржник повинен попередньо звернутися до тої інституції Євросоюзу дії якої оскаржуються.

Слід зазначити, що повноваження Обмбудсмена не поширюються на розгляд скарг, які підлягають розгляду в Суді ЄС або в Суді першої інстанції.

В необхідних випадках Омбудсмен може проводити розслідування пов’язані з розглядом поданої скарги. Такі розслідування проводиться ним, як за власною ініціативою, так і на підставі скарг, представлених йому безпосередньо або через члена Євро­пейського Парламенту. Дане правило не стосується тих випадків, коли припущені факти є чи стали предметом судового розгляду.

В процесі виконання Омбудсменом своїх завдань він має право звертатися до інститутів та держав-членів Євросоюзу з вимогою про надання йому необхідних документів та матеріалів пов’язаних з розглядуваною скаргою. У випадку відмови у наданні Омбудсмену зазначених документів та матеріалів він може звернутися до Європарламенту з проханням про усунення наявних перешкод.

Виявляючи ви­падки порушень, Омбудсмен передає справу відповідному інсти­туту, який протягом трьох місяців повинен поінформувати його про свою позицію. Після цього Омбудсмен направляє звіт до Європейського Парламенту та відповідному інституту. Особа, яка подавала скаргу, теж повинна бути поінформована про результати такого розслідування.

У виконанні Омбудсменом своїх обов’язків йому допомагає його Секретаріат, який налічує 15 осіб. Секретаріат очолюється Головним секретарем, який призначається Обмбудсменом.

Щороку Омбудсмен подає до Європейського Парламен­ту свій звіт про результати своїх розслідувань.

Омбудсмен повністю незалежний у виконанні своїх обов'­язків. При виконанні цих обов'язків він не просить і не отримує вказівок від будь-якого органу.

Омбудсмен протягом періоду сво­го перебування на посаді не може займатися будь-якою іншою діяльністю, незалежно від того, прибуткова вона чи ні.

Після свого звернення за висновками до Комісії і схвален­ня документів кваліфікованою більшістю Ради, Європейський Парламент приймає регламенти та загальні умови, які регулю­ють виконання Омбудсменом своїх обов'язків.

Омбудсмен може бути звільнений Судом ЄС на вимогу Європей­ського Парламенту, якщо він не відповідає вимогам, необхідним для виконання своїх обов'язків, або якщо винен у серйозних правопорушеннях.

Омбудсмен може припинити виконання своїх обов’язків також у разі його добровільної відставки.

Література:

1. Введение вправо Европейского Союза. Учебное пособие / Под. ред. С.Ю. Кашкина. – М.: Изд-во Эксмо, - 2005.

2. Грицяк І.А. Право та інституції Європейського Союзу. – К.: „К.І.С.”, 2004.

1. Европейское право / Энтин Л.М. (отв. ред.). - М.: Норма, 2004.
2. Европейское право / Энтин Л.М. (отв. ред.). - М.: Норма, 2005.
3. Європейський Союз. Консолідовані договори. – К.: Port-Royal, 1999.
4. Опришко В.Ф., Омельченко А.В., Фастовець А.С. Право Європейського Союзу. - К., 2002.
5. Право Европейского Союза: Учебник для вузов / Под ред. С.Ю. Кашкина. – М.: Юристъ, 2004.
6. Топорнин Б.Н. Европейские сообщества: право и институты. - М., 1992.
7. Хартли Т. К. Основы права Европейского Сообщества. - М., 1998.

Поиск по сайту: