Практичне значення кримінологічного аналізу особи злочинця

Розробка проблеми особи злочинця має важливе значення не тільки для розвитку кримінологічної науки, а й для практичної діяльності правоохоронних органів. У практичній діяльності з розкриття і розслідування злочинів, призначення і виконання покарання, профілактики злочинності урахування особистісного фактора відіграє майже вирішальну роль, що виявляється в таких основних напрямах: у статистичному аналізі злочинності за особою злочинця; при вивченні особи підозрюваного й обвинуваченого під час попереднього розслідування кримінальної справи і встановленні причин та умов, що сприяли вчиненню злочину; в діяльності судів при призначенні покарання; у діяльності працівників кримінально-виконавчої системи під час відбування засудженими покарання (особливо у вигляді позбавлення волі); в оперативно-розшуковій діяльності.
За допомогою статистичного аналізу злочинності за особою злочинця можна створити узагальнений кримінологічний портрет сучасних злочинців. Сучасний злочинець — це молода людина з низьким рівнем освіти і соціального статусу, як правило, неодружений або розлучений, що не займається суспільно корисною діяльністю, перебуває під час вчинення злочину в нетверезому стані, вчиняє злочин у складі групи і раніше вже притягався до відповідальності.

Встановлення відомостей про факти, що характеризують особу обвинуваченого (підозрюваного), належить до обставин, які входять у предмет доказування в будь-якій кримінальній справі. Ґрунтовне вивчення і врахування психологічних особливостей особи обвинуваченого під час попереднього розслідування надає слідчому можливість передбачити ту чи іншу позицію обвинуваченого під час розслідування справи, спрогнозувати поведінку обвинуваченого під час проведення тієї чи іншої слідчої дії і згідно з цим вибрати правильну тактику як розслідування загалом, так і тактику здійснення окремих слідчих дій, що, у свою чергу, сприяє швидкому й повному розкриттю злочинів, забезпеченню принципу всебічного, повного й об’єктивного встановлення істини у справі. Знання генезису особи злочинця і її кримінологічних особливостей допомагає слідчому отримати суттєву інформацію про причини й умови, що сприяли вчиненню конкретного злочину, які в більшості випадків пов’язані з особою злочинця.
Однією з цілей покарання є перевиховання і ресоціалізація засуджених, що передбачає копіткий і тривалий процес здійснення впливу на особу засудженого. Досягти дієвих успіхів у цій сфері можна буде лише тоді, коли перевиховання і ресоціалізації засуджених ґрунтуватимуться на індивідуалізації застосовуваних до них заходів виправно-трудового впливу з обов’язковим урахуванням особливостей і властивостей особи засудженого. Без урахування цього фактору не слід також сподіватися на позитивні результати профілактичної діяльності з криміногенно орієнтованими особами, а також особами, звільненими з місць позбавлення волі, що пов’язано із запобіганням вчинення ними нових злочинів і забезпеченням їх швидкої й повної адаптації в суспільстві після звільнення.

При вирішуванні завдань профілактики доцільно застосовувати типологічний метод вивчення особи. На основі визначення типу особи та її основних характеристик вибирають відповідні профілактичні заходи, які застосовують до конкретної особи. У процесі здійснення профілактичної діяльності необхідно оцінювати проміжні результати і вже з їх урахуванням коригувати процес застосування профілактичних заходів.

Важливу роль особа винного відіграє також при призначенні судами законного й обґрунтованого покарання. Використання типології особи у процесі призначення покарання створює наукову базу для суб’єктивної думки суду і, отже, усуває або мінімізує “різнобій” у каральній практиці судів. Необхідність ураховування особи винного при призначенні покарання законодавець зараховує до загальних основ призначення покарання (ст. 39 КК України). Можливість застосування до винного більш м’якого покарання, ніж передбачений законом, законодавець так само пов’язує з особою винного (ст. 44 КК України).

Останнім часом у діяльності правоохоронних органів дедалі ширше застосовується метод формування психологічного портрету розшукуваного злочинця, який ґрунтується на положеннях про те, що при вчиненні злочинів, насамперед тяжких (таких як вбивства, зґвалтування), виявляються психологія і патопсихологія злочинців. На основі дослідження оперативних матеріалів і матеріалів кримінальної справи складають портрет можливого злочинця, де зазначають його можливі психологічні й фізіологічні якості, а також соціальні характеристики (рівень освіти, культури, можлива сфера діяльності тощо). Найефективніше цей метод застосовувати при розслідуванні серійних злочинів.

Поиск по сайту: