Риторика — це теорія ораторського мистецтва, наука і водночас мистецтво переконуючої комунікації, що становить фундамент професіоналізму представників багатьох гуманітарних фахів: політика, вчителя, журналіста, юриста, менеджера.
Різновиди усних публічних виступів можна показати у вигляді таблиці:
Прокурорська (Звинувачувальна) та адвокатська (захисна) промови. Самозахисна промова
Соціально-цолітичне красномовство
Звітна доповідь на конференції (з'їзді, зборах, засіданні), парламентська, мітингова промови. Промова при здійсненні дипломатичного акту. Політичний огляд
Соціально-побутове красномовство
Ювілейна, вітальня, застільна (тост), надмогильна (поминальна) промови. Виступ на прийомі
Церковно-богословське (духовне) красномовство
Церковна проповідь. Промова на соборі. Офіційне звернення до пастви
Навчальний курс риторики складається з таких частин:
історія риторики (досліджує місце риторики серед інших наук, основні види і жанри ораторського мистецтва, етапи зародження і розвитку риторики в історії людства (Давня Греція, Давній Рим, становлення слов'янського ораторського Мистецтва, сучасні риторичні школи);
теоретична риторика (предметом її вивчення є закони риторики: концептуальний, закон моделювання аудиторії, стратегічний, тактичний, мовленнєвий, закон безпосереднього спілкування, системно-аналітичний закон);
практична риторика (розглядає предмет і зміст усного публічного виступу, текст виступу, образ оратора, логічну культуру оратора, мовленнєву культуру оратора, композицію і стиль виступу, психологію аудиторії, взаємодію оратора та аудиторії, спілкування з аудиторією як творчий процес, полемічне мистецтво оратора тощо).
Мистецтво ритора (оратора) полягає в його володінні усним словом як засобом впливу на слухачів. Воно ґрунтується на культурі мислення, глибокій і різносторонній освіченості, засвоєнні досвіду найкращих ораторів минулого і ораторів сучасних, бездоганному знанні мови і досконалому володінні мовленням, а також на оволодінні культурою; спілкування. Оратор має бути наділений розумом, ерудицією, даром слова; певним рівнем майстерності, бути комунікабельним. Сьогодні, коли суспільство живе в умовах девальвації слова, особливо важливим є особиста порядність оратора, безкомпромісність, щирість, спроможність обстоювати власні гляди, вміння зрозуміти проблеми людей, до яких він звертається.
Риторика, як і філософія та логіка, належить до класичних наук, які з найдавніших часів були основоположними загальноосвітніми дисциплінами. Мистецтво риторики було відомим в Стародавньому Єгипті, Індії та Китаї, проте справжньою батьківщиною красномовства вважають Стародавню Грецію.
Риторика була вагомою складовою частиною суспільного життя Давньої Греції. Як і епос, драма, музика, скульптура й архітектура, вона вважалась мистецтвом, творчістю, її називали «цариці всіх мистецтв».
За стародавніх часів риторику поділяли на три галузі: судова риторика, риторика політична, урочиста риторика.
Античні ритори виступали на політичних зібраннях, форум та судових процесах. Найпершу теорію риторики створили V ст.н.е. в Сіракузах. Найвидатнішим ритором був Георгій, який удосконаливши теорію ораторського мистецтва, познайомив з нею. Він зумів перетворити риторику на мистецтво, яке силою впливу зрівнялося з поезією.
Найславетнішим ритором Стародавньої Греції був, Демосфен (384—322 pp. до н. е.). Сучасники зазначали, що силу Демосфенового слова можна порівняти хіба що з вихором чи блискавкою.
До нас дійшло понад 60 промов і листів Демосфена. Найвідомішими є його політичні промови, виголошені проти македонського царя Філіпа, який намагався позбавити Афіни самостійності Демосфен, будучи вождем антимакедонської партії, боровся проти керівника македонської партії Есхіна. Дійшло до судової справи.; яка стала визначною подією для тодішньої Греції. Есхін та Демос фен зустрілися в суді. Промови обох ораторів — яскраві зразк політичних виступів.
На Демосфенових промовах вчилися цілі покоління античних ораторів. Його промови брав за зразок один з найславетніших давньоримських ораторів Цицерон (106—42 pp. до н. е), якого вважають батьком риторики. Ідеальним оратором сам Цицерон вважав людину високої культури, яка знає історію, філософію, літературу, юриспруденцію, може владарювати над аудиторією, вміючи примусити людей сміятися й плакати. Запорукою успіху ритора Цицерон вважав, освіту та природний дар. У своїх трактатах про ораторське мистецтво Цицерон зазначав, що ритор має бути патріотом, громадянином, який живе ідеалами держави й народу..
Найпершу промову Цицерон проголосив у 25 років, останню — на 63-му році життя (у рік смерті). Усього виголосив понад 100 промов, тексти 57 з них збереглися до нашого часу.
Видатними риторами були давні філософи Аристотель (384—322 pp. до н. е.) та Платон (428—348 pp. до н.е.).
Найвідомішими ораторами Київської Русі були перший Київський митрополит Іларіон та Кирило Туровський (обидва жили в ХІст.).
Найвідомішою проповіддю митрополита Іларіона є «Слово про закон і благодать», де стверджено визначну, роль Київської Русі та обстоюється її право на самостійність. Проповідь відзначається винятковою глибиною думки, образністю та емоційністю.
Кирило Туровський — автор багатьох піднесених величальних промов.
Найперша російська «Риторика» була створена невідомим автором 1620 року. Текст дійшов до нас у 36 списках. Цей твір є перекладом латинської риторики німецького вченого Меланатона, проте текст було пристосовано до потреб російської освіти. Вона стала підґрунтям для дальшого розвитку східнослов'янського красномовства.
У XVII—XVIII ст. курс риторики викладався у Києво-Могилянській академії, яка будучи глибоко національним навчальним закладом, орієнтувалася на найпрогресивніші здобутки кращих європейських університетів. До наших днів дійшли описи 183 підручників риторики, 127 з яких було складено в академії. Ім'я академії прославили такі видатні ритори, як Григорій Сковорода, Феофан Прокопович, Михайло Ломоносов.
Необхідність відновлення національних риторичних традицій спричинена тим, що нині виникла якнайгостріша потреба в особистостях, які можуть самостійно мислити, переконувати, спонукати й скеровувати співгромадян до поступу до істини, добра і краси. Сьогодні ми розуміємо риторику як науку, спроможну відіграти роль синтезатора багатьох наук, спрямованих на розвиток мовної особистості: педагогіки, соціолінгвістики, психолінгвістики» соціальної й особистісної психології, методики викладання мови, стилістики, культури мовлення, лінгвістики тексту тощо.
Відновлення статусу риторики Як науки і навчальної дисципліни має стати визначним кроком на шляху до творення демократичного, високоцивілізованого суспільства.
Словник.
Комунікабельність — здатність до комунікації — спілкування, до легкого встановлення контактів і зв'язків, товариські
Ерудиція — глибокі знання в певній галузі науки чи в багатьох галузях, широка обізнаність, начитаність.
Трактат — наукова праця, де розглянуто окреме питання чи проблему.
Статус — законодавчо закріплене правове становище.
Закріплення знань студентів: (тестове опитування)
Тест 1
1. Вища форма загальнонародної мови — це:
а) територіальні діалекти;
б) наріччя;
в) сучасна українська літературна мова.
2. Мовний стиль — це:
а) різновиди текстів певного стилю;
б) сукупність мовних засобів вираження, зумовлених змістом і метою висловлювання;
в) різновид національної мови, який є засобом спілкування людей, об'єднаних спільністю території.
3. Державна мова — це:
а) закріплена традицією або законодавством мова, вживання якої є обов'язкове в органах державного управління та діловодства;
б) єдина національна мова українського народу;
в) найважливіший універсальний засіб спілкування.
4. Літературна мова — це:
а) національна мова;
б) унормована, відшліфована форма загальнонародної мови, що обслуговує найрізноманітніші сфери суспільної діяльності людей;
в) нижча форма загальнонародної мови.
5. Літературна мова реалізується:
а) в усній і писемній формах;
б) у сучасній українській літературній мові й територіальних діалектах;
в) у національній та державній мові.
6. Українська мова належить до:
а) західнослов'янської групи;
б) південнослов'янської групи;
в) східнослов'янської групи.
7. Офіційно-діловий стиль — це:
а) мова ділових паперів;
б) єдність художніх образів і форм їх вираження;
в) письмове знаряддя, яке використовувалося в часи середньовіччя.
8. Основною ознакою офіційно-ділового стилю є:
а) вживання побутової лексики;
б) широке використання емоційно забарвленої лексики;
в) наявність реквізитів, що мають певну черговість.
9. Тексти офіційно-ділового стилю вимагають:
а) двозначності тлумачення змісту;
б) точності формулювань, документації тверджень;
в) суто розмовної лексики.
10. Зачинателем нової української літературної мови був:
а) Т. Г. Шевченко;
б) І. П. Котляревський;
в) Панас Мирний.
11. Сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, що закріплюються в процесі суспільної комунікації, — це:
а) орфоепічні норми;
б) стилі української літературної мови;
в) норми літературної мови.
12. Сукупність правил вимови — це:
а) орфоепічні норми;
б) орфографічні норми;
в) морфологічні норми.
13.Нормативним є наголошення дієслівних форм:
а) не/сти, ве/зти, несе/мо, везе/мо;
б) нести/, везти/, несемо/, веземо/;
в) не/сти/, ве/зти/, несе/мо/, везе/мо/.
14. Основоположником сучасної української літературної мови вважають:
а) І. П. Котляревського;
б) Т. Г. Шевченка;
в) Лесю Українку.
15. У текстах офіційно-ділового стилю вживають такі готові словесні формули:
а) у відповідності до, згідно, взяти участь;
б) відповідно до, згідно з, взяти участь;
в) відповідно, згідно з, приймати участь.
16. Нормативним є вживання таких словосполучень:
а) військова доктрина, військова частина, військовий квиток, військовий округ, воєнні дії;
б) воєнна доктрина, військова частина, військовий квиток, воєнний округ, воєнні дії;
в) військова доктрина, військова частина, військовий квиток, воєнний округ, військові дії.
17. Грошова одиниця незалежної України має назву:
а) гривна;
б) гривни;
в) гривня.
18. Головна ознака літературної мови:
а) варіативність;
б) черговість;
в) унормованість.
19. Культура писемного й усного мовлення всіх, хто користується українською мовою як засобом спілкування, полягає в тому, щоб:
а) досконало знати мовні норми й послідовно дотримуватися їх;
б) користуватися мовою в повсякденному житті;
в) добирати варіанти форм, слів, словосполучень, конструкцій речень.
в) виділення найважливіших місць свого висловлювання.
28. Українська мова є державною мовою в Україні відповідно до статті:
а) 5 Конституції України;
б) 10 Конституції України;
в) 9 Конституції України.
29. Кому належать такі рядки про мову: Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого.А серце б'ється — ожива, Як їх почує!
а) Лесі Українці;
б) Павлу Тичині;
в) Тарасові Шевченку.
30. Виберіть правильний варіант слововживання:
а) машиніст розфасувально-пакувальних машин;
б) водій розфасувально-пакувальних машин;
в) машиніст розфасувально-упаковочних машин.
Тест 2
1. За стадіями створення виділяють:
а) оригінали, виписки, копії;
б) стандартні й індивідуальні;
в) оформлені на папері, диску, фотоплівці.
2. Сукупність реквізитів, розташованих у певній послідовності на бланку, називається:
а) трафаретним шрифтом;
б) заявою;
в) формуляром.
3. За призначенням виділяють такі документи:
а) довідки, інструкції, протоколи;
б) внутрішні й зовнішні;
в) розпорядчі, щодо особового складу.
4. Основний вид ділового мовлення, що містить інформацію, зафіксовану на матеріальному носії, основною функцією якого є зберігати та передавати її в часі:
а) дублікатом;
б) документом;
в) випискою.
5. За строками виконання виділяють такі документи:
а) секретні й несекретні;
б) звичайні, термінові й дуже термінові;
в) рукописні.
6. Напис, зроблений керівником установи на документі, що містить вказівки щодо виконання цього документа, називається:
а) візою;
б) грифом затвердження;
в) резолюцією.
7. Якщо документ адресується установі, її структурному підрозділу без зазначення посадової особи, їх найменування подаються у:
а) називному відмінку;
б) родовому відмінку;
в) давальному відмінку.
8. Виберіть правильний варіант оформлювання підпису й дати під документом:
а) підпис дата
б) дата підпис
в) підпис дата
г) дата підпис
9. Якщо текст друкується з обох боків аркуша, то сторінки документа нумеруються так:
а) непарні сторінки — у правому верхньому кутку, а парні — у лівому;
б) зверху посередині;
в) знизу посередині.
10. Нова система нумерації рубрик тексту ґрунтується на використанні:
а) слів і літер;
б) лише арабських цифр;
в) арабських та римських цифр.
11. Зуніфікована форма (службового) документа з надрукованою постійною інформацією й місцем, відведеним для змінної — це:
а) бланк;
б) формуляр-зразок;
в) реквізит.
12. За походженням документи поділяються на:
а) внутрішні та зовнішні;
б) організаційні, розпорядчі, інформаційні;
в) службові (офіційні) й особисті.
13. Якщо текст документа не вміщується на одній сторінці, на другу сторінку можна перенести:
а) сам підпис;
б) не менш двох рядків тексту н підпис;
в) підпис і дату.
14. У документах варто вживати стандартизовані сполучення типу:
а) згідно з, у відповідності, у зв'язку;
б) згідно, відповідно, у зв'язку з;
в) згідно з, відповідно до, з огляду на.
15. Під час складання документів текст слід викладати від:
а) другої особи однини;
б) третьої особи;
в) другої особи множини.
16. Головний реквізит службового документа, що відображає його зміст, називається:
а) текстом;
б) абзацом;
в) реквізитом.
17. Реквізит «адресат» у документах розташовується:
а) з правого боку у верхній частині сторінки;
б) з правого боку у нижній частині сторінки;
в) з лівого боку у верхній частині сторінки.
18.Спосіб засвідчення документа після його підписання, який санкціонує поширення дії документа на визначене коло організацій, структурних підрозділів чи службових осіб, — це:
а) гриф узгодження;,
б) резолюція;
в) гриф затвердження.
19. Віза складається з:
а) особистого підпису особи, що візує, й дати;
б) назви установи, особистого підпису, його розшифрування;
в) дати.
20. Підпис у документі слід оформлювати так:
а) Директор училища прізвище, ініціали підпис;
б) Директор училища підпис ініціали, прізвище;
в) Директор училища ініціали, прізвище підпис.
21.Якщо документ має додатки, згадувані в тексті або ті, що пояснюють його зміст, то відмітку про це оформлюють так:
а) Додаток: на 2 арк. лише адресатові;
б) Додаток: на З арк. у 2 прим.;
в) Додаток: «відомість успішності» на 1 арк. у 2 прим.
22. Підписують, як правило:
а) всі примірники документа;
б) два примірники документа;
в) перший примірник документа.
23. Відступ управо у початковому рядку, яким починається виклад нової думки у документі, називається:
а) рубрикацією;
б) абзацом;
в) текстом.
24. Другий примірник документа, виданий у зв'язку з втратою оригіналу — це:
а) витяг;
б) відпуск;
в) дублікат.
25.3а формою документи поділяються на:
а) службові й особисті;
б) стандартні й Індивідуальні;
в) зовнішні й внутрішні.
26. Якщо документ підписують кілька осіб, що займають однакову посаду, їх підписи розташовуються:
а) на одному рівні;
б) один під одним;
в) після дати.
27. Точне знакове відтворення змісту оригіналу — це:
а) копія;
б) відпуск;
в) витяг.
28. Організація роботи з документами та діяльність щодо їх створення називається:
а) етикетом;
б) діловодством;
в) літературною нормою.
29. Текст документа складається з таких логічних елементів:
а) вступу, доказу, закінчення;
б) зачину, фрази, коментарів;
в) вступу, зачину, коментарів.
30. Дослівне відтворення постійної інформації однотипної групи документів з пропусками для подальшого заповнення конкретного документа — це:
а) бланк;
б) формуляр;
в) трафаретний текст.
9. Коментар роботи студентів
Аналіз відповідей, виправлення граматичних та орфоепічних помилок у мовленні виступаючих
Аналіз роботи студентів, оголошення
результатів заняття
Знати матеріал лекції, підготувати діалоги
професійного спрямування
10. Підсумок заняття
11. Домашнє завдання
[1] Українська мова: Енциклопедія. — К.: Укр. енцикл., 2000. — С. 318. 8
[2] Українська мова: Енциклопедія. — К.:Укр. енцикл., 2000. — С. 126.
[3] Сучасна українська літературна мова / За ред. А. П. Грищенка. — К.: Вища шк., 1997. — С. 3.
[4] Лобода В. В., СкуратівськийЛ. В. Українська мова в таблицях: Довідник. — К.: Вища шк., 1993. — С. 175.
[5] Закономірності розвитку українського усного літературного мовлення. — К., 1965. — С. 12—13.
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг(0.029 сек.)
