Тема 3. : Християнські цінності як основа для «гуманізму любові»

Поняття про цінності. Відмінності релігійних та нерелігійних цінностей. Специфіка цінностей різних релігій. Суспільний та індивідуальний аспект цінностей. Теїстично-об’єктивістський характер християнських цінностей. Духовні цінності: ідеали (святість, добро, істина, свобода) та предмети культури (твори, культ, храми). Види християнських цінностей та їх ієрархія: природний та благодатний аспект. Любов як головна цінність християнства. Теоцентричне розуміння любові в християнстві. Причина і природа любові. Особистісний характер любові. Єдність духовних та матеріальних цінностей. Функції християнських цінностей. Проблема істинних та хибних цінностей. Християнська аксіологія та сучасні цінності: труднощі та перспективи діалогу. Цінності сучасної молоді: християнський погляд.

Основні поняття: цінності, аксіологія, християнські цінності, духовні та матеріальні цінності, ідеал любові.

Питання до лекції:

1. Природні (універсальні) цінності християнства.

2. Вчення про віру, надію, любов в Біблії.

3. Християнські цінності в сучасну добу.

Питання семінарського заняття:

1. Природа, види та ієрархія християнських цінностей.

2. Віра, надія та любов як вищі цінності в християнстві.

3. Сучасні цінності та християнські ідеали.

Методичні рекомендації до семінару:

1. Християнство відноситься до релігій Одкровення. Вся християнська система цінностей має теїстично-об’єктивістський характер, тобто її джерелом є Бог, який визначає зміст цінностей незалежних від суб’єктивізму людини. Бог є онтологічною підставою цінностей. Бог є Любов’ю, Добром, Красою, Істина, Життя, Розум, Буття, тощо. Вони є вищими об’єктивно-теїстичними цінностями.

Християнські духовні цінності можна розділити на природні та надприродні. Обидва мають своїм витоком Бога, але зміст і характер природних конституюється (встановлюються і визначається) природними здатностями людини, а надприродні − мають підставою свого існування буття Бога. До природних можна віднести закон, порядок, віру, совість, мислення. Надприродні цінності ґрунтуються на самоодкровенні Бога в Ісусі Христі, який є втіленням Добра, Істини, Свободи, Краси постають вищими духовними цінностями, але найвищою цінністю та ідеалом є Любов.

Взаємодія природних та надприродних цінностей встановлює види християнських цінностей та їх ієрархію. Кожна цінність може мати свою анти цінність, хоча вони не абсолютні. За принципом сходження до більш складних цінностей можна виділити наступні природні цінності: натуральні, вітальні, психічні, соціальні, духовні. Природні цінності − усе те, що природа надала в користування людині — чисте повітря, воду, корисні копалини, родючі ґрунти, ліси, багаті на рибу ріки і моря. Вітальні цінності − коли цінністю є здоровий стан організму, а її антиподами — хвороба. Психічними цінностями є певні душевні стани — відчуття комфорту, піднесеності, закоханості, радості, щастя та ін. Протилежними їм є переживання смутку, нещастя, горя. Соціальними цінностями є зайнятість населення, злагода в суспільстві, порядок, мир, демократія. Їм протистоять безробіття, соціальні катаклізми, антагонізми, війни. До сфери духовних цінностей відносятьпредмети і явища культури в яких об'єктивувались філософські ідеї, художні твори, релігійні доктрини, моральні вчення, юридичні системи, наукові теорії, освітянські концепти, тощо. До вищих духовно - ідеальних цінностей належать найвищі ідеали людства (добро, прекрасне, істина, свобода, справедливість, святість), а їх протилежностями є зло, неістина, потворне, несправедливість, гріховність.

2. В християнстві існує своєрідна онтологія любові. Любов є найвищою категорією християнства тому, що сам Бог є по суті своїй Любов. Творення світу та людини й опікування за ними є виявом божественної любові. Буття світу й людини − це Дар і форма Божественної любові. Любов безмежна, творча сила й принцип буття та моралі − відносин між людьми й Богом. Вона можлива лише як благодатна допомога, як відкритість людини своєму Творцю. Тобто, буття в любові не є природним феноменом, результатом дії природних законів та властивостей. Власними зусиллями втілити ідеали любові неможливо, їх джерелом і силою є благодатна сила Бога, яка завжди є чудом, несподіваною подією, розірванням усіх гарантій й обов’язків. Любов є вищим ідеалом та метою життя, як Церкви, так і життя окремої людини. Вона має багато вимірів − любов до Бога, любов до ближніх, любов до ворогів, любов до природи й світу, любов до краси, любов до життя, тощо. Любов передбачає подолання егоцентризму та буття для іншого − Бога й ближнього. Любов єдина з милосердям, самовіддачею, самопожертвуванням, прощенням, буттям для іншого. Саме в цьому сенсі в християнстві закликається любити ближніх і ворогів, як самих себе. Любов неможливо прорахувати, зрозуміти, передбачити, зобов’язати. Любов не є лише емоцією, переживанням, вона є об’єктивною позачасовою даністю, ідеальним буттям, цінністю й ідеалом, які конституюються вірою. З усіх ідеалів, ідей та ідеологій достойною віри є лише любов. Любов має особистісний характер, її реалізація вимагає діалогу між двома і більшим числом особистостей. Апостол Павло зазначає, що з приходом Царства Божого зникне потреба у вірі і знанні, оскільки Бога будуть знати всі безпосередньо в досвіді. Але не зникне любов, тому що відносини особистості з Богом, безпосередній досвід спілкування з Богом – це і є любов.
Всі інші цінності людського особистого і суспільного життя згідно із вченням християнства мають бути реалізованими як складові любові, силою любові і задля любові.

3. Християнська система цінностей зберігає своє значення і в наш час. Щоправда духовні цінності християнства знаходяться в ситуації одночасно конфлікту та діалогу з сучасними цінностями. Сучасні парадигми цінностей можна поділити на модерні та постмодерні. Модерний тип цінностей сучасного суспільства багато в чому є спільним з традиційними християнськими цінностями. Зокрема дуже схожими є біологічні, вітальні, психічні, соціальні та духовні цінності. Навіть вищі духовно-ідеальні цінності модерного типу − благо, справедливість, істина, краса, так само прийнятні для християнства. Щоправда вони співпадають далеко не в усьому. Якщо християнська система цінностей є релігійною, об’єктивістською та теїстично-теоцентричною, то модерні системи цінностей коливаються між крайнім індивідуалізмом і демократизмом, або колективізмом і авторитаризмом. В рамках модерних систем індивідуалістського типу домінують ліберальні цінності, в межах колективістських − надається перевага консервативним суспільним цінностям. За характером сучасна модерна західна культура є гуманістичною, адже вищою цінністю виступає людина. Вищим ідеалом тут є задоволення потреб, захист інтересів і прав людини. З середини XX ст. на Заході розвивається постмодерна культура, яка культивує постмодерністські цінності. Вони є вкрай індивідуалістськими та навіть суб’єктивістськими. Фактично, цей тип цінностей руйнує традиційні християнські та модерні типи цінностей. На відміну від класичного гуманізму постмодерна культура в цілому втратила орієнтацію на Бога і культивує постгуманістичні цінності. Її ідеалом є абсолютно вільна особистість, яка подолала залежність від усіх тотальностей: Бога, вищих цінностей, гуманізму, моралі, ідеології, тощо.

Християнство в наш час проводить діалог і суперечку, як з модерною культурою та її цінностями, так і з постмодерною культурою та характерними для неї постцінностями. У протистоянні модерній культурі християнство виступає проти атеїзму, сцієнтизму, класичного гуманізму. Але воно може прийняти ієрархію класичних систем цінностей, ідеологеми тотальностей Бога, моралі, духовних принципів. У суперечці з постмодерною культурою християнство перебуває в ситуації де панують абсолютні плюралізм, антисцієнтизм, ірраціоналізм, адогматизм та тотальний деконструктивізм. Як це не дивно, але навіть в таких умовах християнство може відстоювати себе і свою систему цінностей. На перший план в проповіді християнства виходять апофатизм (акцент на непізнаваності Бога), адогматизм, парадоксальність. А серед цінностей наперед виступають віра, надія й любов. Особливо важливою парадигмою майбутнього в християнстві є любов, яка стає парадигмою нового «гуманізму любові».

Питання для самостійної роботи:

1. Цінності в структурі релігійного світогляду.

2. Проведіть різницю між цінностями християнськими та інших релігійних традицій.

3. Типологія і функції християнських цінностей.

Методичні рекомендації для самостійної роботи:

1. Цінності − те, що відчуття людей визнають найвартісним, тим, що стоїть над усім і до чого треба прагнути, споглядати, відноситися з повагою, визнанням, шануванням. Необхідно відзначити, що цінності являють собою ірраціональну глибину світогляду людини. Вони не піддаються логіці раціонального пізнання. І виявляються у особистісних почуттях добрі і зла, симпатії та антипатії, любові та ненависті, дружби та ворожості. Людина утворює специфічний аксіосвіт − світ цінностей, значень, ідеалів, вподобань, норм, які фактично визначають її буття. Світ людського буття − це світ цінностей. Це особливий космос естетикос.

Існує особливий тип релігійних цінностей, який має свою природу і структуру. Релігійні цінності відрізняються від нерелігійних. Релігійні цінності є теоцентричними, вартісність речей, подій та явищ в межах релігійних цінностей визначається приналежністю до сфери священного, релігійного авторитету, релігійної свідомості (знання, віра, емоції), релігійних відносин, святинь (культ) та релігійних спільнот. Ієрархія священного є визначальним ієрархії цінностей.

Релігійні цінності мають суспільний та індивідуальний аспект. Суспільними (колективістськими) є цінності прийняті усією релігійною спільнотою: спасіння, мир, єдність, спілкування, авторитет, тощо. До індивідуальних релігійних цінностей відносять такі, що складають основу особистісних пріоритетів та ідеалів віруючого: святість, спасіння, чистота. Існує, також, поділ цінностей на духовні та матеріальні, хоча акцент робиться на духовних. Релігія переважно продукує систему духовних цінності, хоча серед них можна виділити ідеали (святість, добро, істина, свобода) та духовні цінності матеріального плану − предмети культури (твори, культ, храми). В різних релігіях різне ставлення до матеріальних цінностей (економіка, гроші, товар, ринок, знаряддя праці, засоби виробництва, тощо). В більшості релігій матеріальні цінності є залежними, похідними від духовних, вони не самоцінні і виступають засобами для реалізації духовних завдань.

2. Якщо поділяти релігії на природні релігії (нетеїстичні) та релігії Одкровення (теїстичні: іудаїзм, християнство, іслам), то система цінностей природних релігій визначається прийнятими в певному суспільстві звичаями, нормами, ритуалами, духовними прозріннями, тоді як в релігіях Одкровення цінності мають надприродний характер − їх джерелом виступає єдиний Бог. В залежності від характеру релігії, в кожній релігії виділяють основну групу цінностей, а також одну, чи декілька, вищих духовних цінностей. Так, в релігіях Індії духовними цінностями є життя, спокій, безпристрасність, духовна чистота, але найвищою цінністю є пробудження, просвітленість. В конфуціанстві − справедливість, мужність, відданість, чемність, щирість, але найвищою є людинолюбство (жень). В зороастризмі − чистота, світло, творчість, але вищою цінністю є Добро. В іудаїзмі до духовних цінностей належать: святість, спасіння, моральність, добро, віра, але вищою є Закон, Завіт з Богом. У мусульман − віра, мужність, чистота, милосердя, але найвищою є покора, відданість Богу. В християнстві духовними цінностями є смирення, чистота, радість, свобода, віра, надія, але найвищою є любов.

3. В християнстві немає протиставлення духовних і матеріальних цінностей, тому, що не існує протистояння Бога й світу, людини й Бога, тіла й душі. Реалізація духовних ідеалів й цінностей можлива і необхідна в матеріальній сфері. Так само і матеріальні цінності потребують вищих парадигм свого розвитку − духовних цінностей. Матеріальні цінності є цінності-засобами для реалізації духовних цінностей-цілей. Наприклад, в якості ідеалів матеріальних цінностей − грошей, праці, господарювання, матеріальних ресурсів, виступають духовні цінності − мир, спокій, щастя, справедливість.

Функціями християнських цінностей є конституююча, орієнтаційна та нормотворча. З'ясовуючи, що є добро, прекрасне, істина, справедливість тощо, цінності конституюють сенс людського життя, утворюють його духовну основу. Метою життя християнина є реалізація вищих духовних ідеалів та цінностей. Сенсом життя християнина є досягнення буття в любові. Будучи орієнтирами, цінності постають у формі ідеалів — вільно прийнятих зразків поведінки, прообразів духовних предметів, які орієнтують людину на втілення волі Бога та саморозкриття. Цінності не тільки формують ідеали, вони передбачають вибір людини на користь добра, прекрасного, справедливого, стають нормами діяльності людей. Норми — це правила, вимоги, закони поведінки, які виводяться із сенсу цінності.

Питання для індивідуальної роботи:

1. Охарактеризуйте ієрархію власних цінностей.

2. Проаналізуйте цінності сучасної молоді з погляду християнства.

3. Текстуально розгляньте християнське вчення про любов як вищу цінність.

Питання для обговорення:

1. Чи мають значення для християн матеріальні цінності?

2. Чи існує конфлікт між цінностями віруючого та атеїста?

3. Чи мають християни дослухатися до цінностей інших релігій?

4. Якою, на думку християн, є роль людини в формуванні цінностей, якщо їх відкриває Бог?

5. Чи є любов універсальною цінністю?

6. Чи можуть бути цінності хибними?

7. Чи можуть і в якому випадку християнські цінності втратити свою значимість?

8. Чи потрібно усім приймати християнські цінності?

9. Чи потрібно робити християнські цінності всезагальними?

Першоджерела по темі семінару:

1. Цінність життя − Матвій 16: 26.
2. Основні цінності: віра, надія любов − 1 Коринф. 13: 13; 1 Фесалоникійц. 5: 8.

3. Стара заповідь любові в Законі − Матвій 22: 36-40; Галатам 5: 14.

4. Нова заповідь любові Христа − Іоан 13: 34-35.

5. Властивості любові − 1 Коринф. 13: 4-7.

6. Про любов Бога та до Бога − Іоана 14: 21; 1 Іоана 4: 7-21; 2 Іоана 1: 5-6.

7. Плоди Духа − Галатам 5: 22-23.

1. Свобода − 2 Коринф. 3: 17.
2. Христос проти лицемірів − Матвій 23: 1-33.
3. Духовне цінніше за плотське − Римлянам 6: 6, 8: 1-13; Галатам 5: 24, 6: 7-10, Ефесянам 4: 17-32.
4. Головна боротьба не проти тіла, а проти злого духу − Ефесянам 6: 12.
5. Віра − Євреям 11: 1, 6;
6. Єдність вчення з вірою та любов’ю − 2 Тимофію 1: 13.
7. Віра без вчинків мертва − Іаков 2: 14-26.

Література:

Поиск по сайту: