Тема 11. Види організаційних структур управління

11.1 Класифікація організаційних структур управління.

11.2. Бюрократичні структури управління.

11.3. Комбіновані й адаптивні організаційні структури.

11.4. Принципи побудови організаційних структур управління.

Організаційна структура управління – це схема розподілу основних функцій за підрозділами і окремими працівниками, які виконують завдання, пов’язані з прийняттям і реалізацією програм підприємства. Як правило, організаційна структура в узагальненому вигляді має форму піраміди /9, с.39-43; 12, с.9-10/ з рівнями управління (вищий - інституційний, середній - управлінський, нижній - технічний). Кількість рівнів управління залежить від підпорядкування, обсягу виробництва, функцій, завдань та ін.

Рівень управління – сукупність підрозділів, окремих спеціалістів, які самостійно приймають рішення без обов’язкового узгодження з вищою ланкою.

Нижній рівень – керівник нижньої ланки (майстер цеху).

Середній рівень – керівник функціонального підрозділу (начальник планового відділу).

Вищий рівень – вище керівництво організації (президент, директор).

Теорія менеджменту виділяє два класи організаційних структур управління виробництвом /1, с.51-66; 6, с.192-203; 9 с.39-43; 10, с.321-357; 12, с.31-45; 13, с.194-216/:

1. Бюрократичні (механістичні) структури.

2. Адаптивні (органічні) структури.

Більшість сучасних організацій є варіантами бюрократичних структур тому, що їх характеристики - чіткий розподіл праці, ієрархічність управління, наявність посадових інструкцій та ін. добре підходять для промислових фірм, організацій сфери послуг, усіх видів державних установ.

Адаптивні структури розробляються і застосовуються з метою забезпечення можливостей реагування на зміну зовнішнього середовища й впровадження нової технології.

Теорія і практика менеджменту виробила велику кількість варіантів побудови бюрократичних організаційних структур, які:добре зарекомендували себе в стабільних умовах; дозволяють перерозподілити завдання за окремими спеціалістами і підрозділами; дозволяють узгоджувати вирішення завдань з керівництвом та ін.

Серед бюрократичних структур виділяють:

- лінійний тип організаційної структури;

- функціональний тип організаційної структури;

- лінійно-функціональний тип структури;

- дивізіональний тип структури.

Лінійна структура характеризується лінійними формами зв’язку між ланками управління. Вищий орган (керівник) не має права віддавати розпорядження працівникам, минаючи їх безпосереднього керівника (принцип єдності керівництва).

Функціональна структура виникла із збільшенням обсягів виробництва і спеціалізацією управління. Деякі специфічні функції (охорона праці, експлуатація механізмів, фінанси тощо) розподіляються за відповідними відділами, керівники яких передають нижчим рівням управління свої завдання. Функціональна організація існує поряд з лінійною, що створює подвійне підпорядкування для виконавців.

Лінійно-функціональна структура – комбінований тип. Функціональні ланки позбавлені права безпосереднього впливу на виконавців. Вони готують рішення для лінійного керівництва, який і здійснює прямий адміністративний вплив на виконавців.

Дивізіональна структура – організація розподіляється на великі півавтономні блоки (відділення) за:

- видами товарів або послуг (продуктова структура управління);

- групами покупців, ринків (ринкова структура управління);

- географічними регіонами (регіональна і глобальна структури управління).

Причинами появи дивізіональних структур є:

- дуже великі обсяги різноманітної продукції приводять до значної кількості підрозділів, підпорядкованих одному керівникові;

- вихід на міжнародні ринки;

- диверсифікація виробництва тощо.

Треба самостійно познайомитись з характеристиками і схемами різноманітних структур управління /9, с.48-60; 12, с.31-45 та ін./.

Адаптивні структури управління краще пристосовані до швидкої зміни зовнішніх умов, в них творча і змістовна сторона діяльності переважає над формальною. Особливості адаптивних структур:

- краще підходять до роботи в нестабільних умовах, коли виникають проблеми чи завдання, які неможливо розділити на елементи і розподілити між підрозділами;

- обов’язки і функції підрозділів постійно змінюються відповідно до зміни умов;

- працівники взаємодіють як по вертикалі так і по горизонталі;

- заохочується ініціатива, творчий підхід до справи.

Найбільш відомі типи адаптивних організаційних структур такі:

- матрична структура;

- конгломератна(змішана) структура.

Матрична структура управління створюється шляхом суміщення структур двох типів – лінійної та програмної або функціональної і проектної. Цей тип структури використовується фірмами, продукція яких має відносно короткий життєвий цикл і часто змінюється. При цьому в кожному підрозділі створюють цільові групи, які виконують роботи окремих проектів, програм, замовлень. Представники цільових груп одночасно підпорядковані керівникам проектів і своїм функціональним менеджерам.

Конгломератна структура не є сталою і впорядкованою. Організація набуває форми, яка найкраще вирішує конкретну справу. Так, в одному відділенні фірми може використовуватись продуктова структура, в другому – регіональна, а в третьому – матрична. Керівництво вищої ланки конгломератної корпорації відповідає за стратегію, координацію та контроль діяльності фірм, які до неї входять. Ці фірми майже повністю автономні відповідно оперативних рішень але підпорядковані основній компанії переважно з питань фінансів.

Проектування і удосконалення діючих організаційних структур відбувається на основі таких методологічних принципів /9, с.56-62; 13, с.210-211/:

1. Принцип єдності мети.

2. Принцип первинності функцій і вторинності структури.

3. Принцип функціональної замкнутості підрозділів.

4. Принцип простоти організаційної структури.

5. Принцип єдності розпорядництва.

6. Визначення оптимальної норми керованості (кількість підлеглих, які підпорядковані одному керівникові, повинна бути обмеженою).

7. Встановлення оптимального співвідношення централізованих і децентралізованих форм управління.

8. Принцип зворотнього зв’язку.

Сучасний етап розвитку економіки ставить нові вимоги до організаційних структур управління, серед яких:

- підвищення ролі стратегічного планування;

- посилення функцій, пов’язаних з маркетингом;

- здійснення системи оцінки керівних кадрів;

- впровадження автоматизації задач управління;

- скорочення кількості управлінських ланок;

- економічність та ін.

Коефіцієнт ефективності (Ке) впровадження відповідних організаційних структур управління оцінюють за кінцевими результатами діяльності підприємства /9,с.60-62/:

Ке = Рп / Ву,

де: Рп – ефект функціювання організаційної системи;

Ву - витрати на управління (заробітна плата адміністративно-управлінського персоналу, утримання приміщень, комп’ютеризація процесів управління тощо).

Контрольні запитання

1. Класифікація організаційних структур управління.

2. Варіанти бюрократичних структур управління.

3. Дайте характеристику лінійній структурі управління.

4. Особливості функціональної структури управління.

5. Характеристика лінійно-функціональної структури управління.

6. Специфіка адаптивних організаційних структур.

7. Принципи формування організаційних структур.

Поиск по сайту: