Аналіз фінансової стійкості підприємства. Фінансова стійкість – забезпеченість активів підприємства стійкими джерелами їх формування, гарантована платоспроможність

Фінансова стійкість – забезпеченість активів підприємства стійкими джерелами їх формування, гарантована платоспроможність, незалежність від випадковостей ринкової кон’юктури і поведінки партнерів. Фінансово стійким вважається підприємство, доходи якого стабільно перевищуюти витрати, яке має можливість вільно маневрувати грошовими коштами, не допускає невиправдано високої дебіторської і кредиторської заборгованості,своєчасно розраховується за своїми зобов’язаннями.

Значення і сутність фінансової стійкості підприємства найповніше відображаються в її показниках. Розрізняють абсолютні і відносні показники фінансової стійкості.

До абсолютних показників перш за все слід віднести власні оборотні кошти і нормальні (обґрунтовані) джерела формування запасів.

Найбільш поширеним алгоритмом розрахунку показника власних оборотних коштів є такий:

ВОК=ОА-ПЗ,

де ОА – оборотні активи підприємства (підсумок 2 розділу активу балансу);

ПЗ – поточні зобов’язання підприємства (підсумок 4 розділу пасиву балансу).

Сутність другого абсолютного показника фінансової стійкості полягає у наявності підприємства джерел, які логічно або теоретично мали розглядатися як джерела формуванн запасів, розраховується за формулою:

Д_н=ВОК+КК+ВВ+КЗ_т+ПЗ_а, (7)

де КК – короткострокові кредити банків (ряд. 500 пасиву балансу);

ВВ – векселі видані (ряд. 520 пасиву);

КЗ_т – кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги (ряд. 530 пасиву балансу);

ПЗ_а – поточні зобов’язання за розрахунками з одержаних авансів (ряд. 540 пасиву балансу).

В залежності від співвідношення обсягу запасів підприємства і розглянутих вище показників наявності джерел їх формування можна виділити такі типи фінансової стійкості підприємства: абсолютна короткострокова фінансова стійкість, нормальна короткострокова фінансова стійкість, нестійкий поточний фінансовий стан, критичний поточний фінансовий стан.

Абсолютна короткострокова фінансова стійкість характеризується нерівністю:

З<ВОК

де З – обсяг запасів підприємства (ряд. 100-140 активу балансу)

Це співвідношення показує, що запаси підприємства повністю сформовані за рахунок його власних ооротних коштів.

Нормальна короткострокова фінансова стійкість характеризується співвідношенням:

ВОК<З Д_н

Використовуються власні кошти і короткострокові позикові кошти.

Нестійкий поточний фінансовий стан характеризується нерівністю:

З>Д_н

Співвідношення характерно для підприємств, які окрім власних коштів і короткострокових кредитів, залучають джерела які не є «нормальними».

Критичний поточний фінансовий стан характеризується не лише нестачею загальної величини основних фінансових джерел формування запасів, а й наявністю не погашених в строк короткострокових кредитів банків, простроченої кредиторської заборгованості. Показники можна розрахувати за даними аналітичного обліку.

Одним з основних відносних показників оцінки фінансової стійкості підприємства є темп приросту активів;

Позитивною вважається тенденція до зростання цього показника.

Коефіцієнт автономії (фінансової залежності, концентрації власного капіталу) характеризує незалежність фінансового стану підприємства від зовнішніх джерел фінансування:

Чим вище значення коефіцієнта автономії (незалежності), тим більш фінансово стійким і незалежним від зовнішніх кредиторів є підприємство. Мінімальне значення коефіцієнта автономії оцінюється на рівні 0,5.

, (9)

де ВК – власний капітал, тис. грн.;

ЗОК – загальний обсяг капіталу, тис. грн.

Коефіцієнт заборгованості або концентрації залученого капіталу, характеризує частку зобов’язань у загальній сумі джерел фінансування. Розраховується за формулою:

, (10)

де ДЗ – довгострокові зобов’язання (підсумок 3 розділу пасиву балансу);

ЗНВ – нараховані у звітному періоді майбутні витрати і платежі (підсумок 2 розділу пасиву балансу);

ДМП – доходи майбутніх періодів (5 розділ пасиву балансу).

Чим менше значення цього коефіцієнта, тим менша заборгованість підприємства і тим стійкіший його фінансовий стан.

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнта автономії, показує, яка сума загальної вартості майна припадає на 1 грн. власних коштів підприємства, розраховується за формулою:

, (11)

Теоретично його значення має бути не меншим за 1,0. Якщо значення цього коефіцієнта дорівнює 1,0 – це означає, що підприємство не використовує позикових коштів, а повністю фінансується за рахунок власного капіталу.

Показник є найзагальнішою оцінкою фінансової стійкості підприємства, рекомендований рівень, менший за 0,7-1,0.

Коефіцієнт фінансового левериджу використовується в процесі управління структурою капіталу, при оцінці фінансового ризику, розраховується за формулою:

, (13)

Його зростання свідчить про посилення залежності залежності від довгострокового позикового капіталу, про зниження фінансової стійкості.

Фінансову стійкість можна оцінювати й за витратами, пов’язаними з обслуговуванням зовнішніх джерел фінансування. Коефіцієнт забезпечення за кредитами, характеризує потенційну спроможність підприємства погасити борг, ступінь захищеності кредиторів від несплати процентних платежів. Розраховують за формулою:

К_зк=

де П_до – фінансовий результат від звичайної діяльності до оподаткування;

В_ф – фінансові витрати.

Значення коефіцієнта повинно бути більшим за одиницю, в іншому разі підприємство не зможе в повному обсязі розрахуватися з кредиторами за поточними зобов’язаннями.

Поиск по сайту: