|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Класифікація суденВсі транспортні судна внутрішнього плавання розрізняють за районом плавання; видом перевезень і виконуваної роботи; матеріалом корпуса; типом двигунів і рушіїв; принципом руху; тривалістю рейсу. Класифікаційна схема суден річкового транспорту наведена на рис. 10.3.1. Класифікація морських водовміщуючих пасажирських суден за функціональним призначенням – на рис. 10.3.2. За районом плавання класифікацію суден в Україні здійснюють органи державного нагляду: по морських суднах – Морський Реєстр України, по річкових суднах – Річковий Реєстр України. Річковий Реєстр України в залежності від конструкції корпуса судна встановлює такі класи, що наведені у табл. 10.3.1. Суднам класу М-СП – cуміжного класу “ріка-море” – плавання дозволяється в прибережних морських районах при хвилюванні не більше 5 балів і віддаленні від портів-сховищ на відстань до 50 миль. Суднам класу М дозволяється плавати по внутрішніх водних шляхах і водосховищах, великих озерах і гирлових ділянках магістральних річок. Судна класу О можуть плавати по водосховищах і магістральних річках при хвилі висотою до 2 м. Судна класу P можуть працювати на середніх і нижніх ділянках великих річок, каналів, у спокійних озерах з висотою хвилі не більше 1,2 м. Судна класу Л розраховані на плавання по малих річках і у верхів’ях магістральних річок, де висота хвилі не перевищує 0,6 м. За видом перевезень і родом виконуваної роботи судна поділяють на транспортні, технічні і допоміжні. Транспортні судна поділяють: на вантажно-пасажирські, пасажирські, вантажні, суховантажні і наливні (танкери), буксирні, штовхачі-буксирні і спеціалізовані. За родом матеріалу корпуса розрізняють судна сталеві, з легких сплавів, дерев’яні, залізобетонні, композитні і пластмасові. Всі великі транспортні судна будують із суднобудівної сталі. З легких алюмінієво-магнієвих сплавів виготовляють швидкохідні судна на підводних крилах, повітряній подушці, спортивні і рятівні катери, шлюпки. Дерев’яні транспортні судна для перевезення вантажів не будують з 1959 року через економічну недоцільність. Малі судна-човни, шлюпки, спортивні катери, яхти виготовляють з дерева в незначній кількості. Із пластмаси виготовляють рятувальні шлюпки, малі спортивні катери, човни, суднові меблі та інвентар, буї для визначення суднового ходу. За наявністю і видом двигунів усі судна поділяються на самохідні, якщо є СЕУ, і несамохідні. В залежності від типу енергетичного пристрою на самохідному судні розрізняють теплоходи (дизельні) і пароплави (з паровими пристроями). За типом СЕУ розрізняють 2 великі групи суден – пароплави і теплоходи. Пароплав – самохідне судно, що приводиться до руху паровою машиною або паровою турбіною. Сучасні пароплави обладнані головним чином паровими турбінами. Теплохід – судно, що приводиться до руху двигуном внутрішнього згоряння, це найбільш поширений тип самохідного судна. Потужність від головного суднового двигуна передається на рушій безпосередньо або за допомогою редуктора, іноді через з’єднуючі муфти. Як головні двигуни на теплоході використовують дво- і чотиритактні, мало-, середньо- і високообертні двигуни внутрішнього згоряння (табл. 2). Атомохід – загальна назва кораблів (надводних і підводних), що мають джерелом енергії ядерну силову установку. Турбохід – судно, що приводиться до руху паровою чи газовою турбіною. Енергетичний пристрій паротурбохода складається з головної парової турбіни з зубчастою передачею на гребний гвинт, 1-2 парових котлів; деякі паротурбоходи мають два гвинти і більше. Як паливо використовується мазут. Газотурбохід – судно, що приводиться до руху газовими турбінами. Енергетична установка газотурбохода складається з газової турбіни і редуктора. Працюють турбіни на газотурбінному паливі. Дизель-електрохід – судно з дизельним головним двигуном і електричною передачею потужності на гребні електродвигуна. Електрохід – самохідне судно, у якого електричний привід рушіїв отримує енергію від власної електростанції, акумуляторних батарей або зовнішньої електричної мережі. За типом первинних двигунів (турбіна, дизель) розрізняють турбоелектроходи і дизель-електроходи. Використання як головних енергетичних пристроїв високообертних двигунів внутрішнього згоряння, що працюють в постійному режимі, знижує експлуатаційні витрати. За типом рушіїв розрізняють гвинтові судна, колісні, водометальні і крильчасті. За принципом руху судна поділяють на водотонажні (плаваючі), на підводних крилах, на повітряній подушці і глісуючі. За тривалістю рейсу і санітарним режимом розрізняють три групи суден: І група – тривалістю безперервного перебування членів екіпажу і пасажирів на борту понад 16 год., ІІ група –до 16 год., ІІІ група –до 8 год. Таблиця 1. Класи суден Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.) |