Частина ІІ. Мікроекономіка

1.Предмет, концептуальні основи та методологія мікроекономіки.

Основна проблема економічної теорії та господарської практики – розв`язання протиріччя між бажанням індивіда задовольнити свої необмежені потреби та обмеженістю ресурсів. які знаходяться в їх розпорядженні. Економічні потреби – внутрішні мотиви, що спонукають до економічної діяльності. Особливість потреб полягає у безмежному зростанні. Економічні блага – засіб задоволення потреб, що існує в обмеженій кількості. Ек. блага поділяють на товари та послуги, на споживчі (прямі) та вироб­ничі (непрямі). Ресурси (фактори виробництва) - елементи, що використовуються заради виробництва ек. благ. Спільна властивість ресурсів – рідкісність – характеристика економічних благ щодо обмеже­ності ресурсів для задоволення безмежних потреб. Основні ресурси: земля, капітал, праця + підприємницькі здібності. Обмеженість ресурсів породжує серед товаровиробників конкуренцію щодо їх використання та розподілу, а отже обумовлює вибір оптимального варіанту їх застосування. Альтер­нативний характер використання обмежених ресурсів висуває на передній план проблему економічного вибору – вибір найкращого серед альтернативних варіантів, що дозволяє досягти максимального задо­волення потреб за мінімум витрат. Це виявляється терміном “альтернативні затрати” – вони визначають цінність найкращого варіанту, від якого відмовилися в процесі економічного вибору і характеризуються цінністю втрачених можливостей. Розв”язання проблеми економічного вибору вимагає свідомої відповіді на три основні питання економіки: ЩО?- які економічні блага і в якій кількості виробляти? ЯК? – за допомогою яких обмежених ресурсів і технологічних засобів виробляти корисні блага? ДЛЯ КОГО? – Хто отримає те, що вироблено?

Як висновок слід відмітити, що мікроекономіка – це погляд на економічні явища з точки зору суб’єктивних цілей їх учасників. Мікроекономіка вивчає, яким чином вирішуються основні економічні питання на рівні мікроекономічних суб”єктів.

Мікроекономіка вивчає поведінку та механізм прийняття рішень окремими економічними суб’єктами – мікросистемами, до яких відносяться індивіди, домашні господарства, підприємства, орга­нізації та ін. учасники ринкових операцій, що прагнуть досягти мети за наявних обмежених ресурсів, для яких, до того ж, можна знайти обмежене використання. Отже, предметом мікроекономіки є поведі­нка споживача і виробника та її оптимізація, ринковий попит і пропозиція, відносні ціни товарів, розпо­діл ресурсів за альтернативності їх використання, часткова та загальна рівновага на ринку тощо. Осно­вні методи мікроекономіки: метод абстракції (використовується при побудові мікроекономічних моде­лей), методи граничного аналізу, табличного та графічного аналізу, метод індукції (метод виснов­ків, який ґрунтується на узагальненні фактів) та дедукції (гіпотеза перевіряється на реальних економіч­них фактах). Також широко застосовується математичний інструментарій.

Мікроекономіка вивчає поведінку та механізм прийняття рішень окремими економічними субьє­ктами - мікросистеми (індивідами, домашніми господарствами, підприємствами, організаціями), що прагнуть досягнути мети за наявних обмежених ресурсів, для яких, до того ж, можна знайти альтерна­тивне використання. У центрі уваги мікроекономіки знаходиться поведінка споживача і виробника. Домашнє господарство – самостійна економічна одиниця, до складу якої входить одна чи декілька осіб. На ринку товарів та послуг домашнє господарство виступає як покупець, на ринку ресурсів – як прода­вець власних факторів виробництва.

Фірма – економічна одиниця, яка самостійно приймає рішення щодо використання факторів ви­робництва з метою виготовлення продукції та її продажу. На ринку товарів та послуг фірма виступає як продавець: на ринку ресурсів – як покупець факторів виробництва.

Держава – самостійний суб”єкт ринку, до сладу якого входять урядові установи, що здійснюють економічну, юридичну та політичну владу для забезпечення умов господарювання усім суб”єктам мікроекономіки, а в разі потреби здійснюють контроль господарюючих суб”єктів та ринку заради до­сягнення суспільних цілей.

За принципом класичного лібералізму, єдиним реальним економічним суб”єктом мікроекономіки визнається індивід. В ринковій економічній системі поведінка кожного індивіда мотивується його осо­бистими інтересами, кожна економічна одиниця намагається максимізувати свій дохід на основі індивідуального прийняття рішень. Економічна система – складна взаємообумовлена система відносин між виробниками та споживачами економічних благ.

Існують різноманітні способи координування економічної діяльності суб”єктів мікроекономіки: традиції та звички; ринкова взаємодія; ієрархія.

2. Теорія гранічної корисності і поведінка споживача

Потреба – відчуття незадоволення, із-за якого індивід намагається вийти, або відчуття задово­лення, яке він намагається продовжити.Потреби задовольняються благами. Блага – засоби, що придатні для задоволення потреб.

Корисність U (utililу) — це задоволення, яке отримує споживач у процесі споживання товарів та послуг.

Формалізований аналіз поведінки споживача передбачає визначення функції корисності як пев­ного співвідношення обсягів споживаних благ і рівня корисності, що досягається споживачем:

де U-рівень корисності; X1,X2,…Xn-кількість споживаних благ, одиниць; n-кількість видів благ.

Корисність збільшується, якщо збільшується кількість товару, що споживається. У цьому ви­падку зростає загальна корисність. Але зростання загальної корисності уповільнює­ться зі збільшенням споживання. Це є наслідком того, що зменшується додаткова, або гранична, корисність. Гранична ко­рисність МU (Маrginal Utility)-це приріст корисності за умов споживання додаткової одиниці товару чи послуги. Згідно з законом спадної граничної корисності величина граничної корисності має тенденцію зменшуватися по мірі збільшення кількості товару, що споживається {графік 3.1).Сукупна корисність ТU (Тоtаl utility) зростає в процесі споживання, але вона зростає все меншою і мен­шою мірою. Це озна­чає, що гранична корисність (МU) —додаткова корисність від споживання кожної додаткової одиниці товару — знижується.

Основне положення кардиналістів: “Корисність можна виміряти”(в ютілях/utily). Кожна на­ступна одиниця блага приносить споживачу все меншу та меншу корисність (задоволення). Потреби, які задовольняють блага, і спосіб їх задоволення мають суб’єктивну основу.

Перший закон Госсена: Бесперевно під час акту споживання корисність наступної одиниці блага спадає. При повторному акті отримання корисності від одиниці блага зменшується в порівнянні з її початковою корисністю. Цей закон носить емпіричний та суб’єктивний характер.

2-й закон Госсена визначає оптимальність поведінки споживача:Для отримання максимальної корисності за певний період часу потрібно спожити кожного з благ таким чином, щоб MU ціх благ були рівними.

Змішана гранична корисність буде дорівнювати

(Рх-ціна блага х)

Рішення споживача щодо кількості, в якій варто споживати блага, завжди пов’язане з відмовою від якоїсь кількості благ задля придбання однієі додаткової одиниці певного блага. Споживач керується принципом раціональності: маючи обмежені кошти і бажаючи максимізувати сукупну корисність від споживання благ, він розподіляє свій бюджет (дохід) таким чином, щоб корисність, отримана від остан­ньої грошової одиниці, витраченої на те чи інше благо, стала однаковою:

???

де MUa, Mub-гранична корисність, відповідно блага А та В, ютиль; Ра, Рb-ціна, відповідно, блага А та В, грош. од. Це рівняння розглядається як основне в концепції споживчого попиту (в рамках теорії корисності) й означає досягнення споживачем стану рівноваги. Воно може бути перетворено наступ­ним чином:

Звідси видно, що при зміні ціни одного з благ, і незмінності доходу споживача та цін на інші блага вказана рівність порушується. Зменшення ціни блага А означатиме зацікавлення споживача в його додатковій закупівлі, а значить, падіння MUa. Це буде продовжуватися до відновлення рівності. Оче­видно, що так діятимуть усі споживачі: падіння ціни товару А приведе до збільшення обсягу його попиту на ринку.

3. Ординалістська теорія поведінки споживача.

Ординалісти – напрям, який вважає вимірювання корисності неможливим та пропонують поряд­ковий принцип порівняння корисності, на основі якого базується вибір споживача.

Для цього вводять поняття: а) крива байдужості; б) лінія бюджетного обмеження. Крива байду­жості – це крива, кожна точка якої характеризує споживацький вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг, що приносить споживачу однакове задоволення.

Лінія бюджетного обмеження – показує всі можливі комбінації товарів, які може придбати спо­живач у межах свого доходу.

рис. Крива байдужості

рис. Лінія бюджетного обмеження

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність при даних бюджетних обмеженнях. Рівновагу можна визначити знаючи рівновагу в точці дотику(D) найвищої кривої байдужості(U2) до даної бюджетної лінії(B). Така рівновага передбачає, що як тільки споживач отримає даний набір товарів у нього зникає стимул змінювати цей набір на інший. Споживач згоден відмовитися від певної к-ті блага Х задля додаткової одиниці блага У за умови незмінності рівня корис­ності від набору благ – гранична норма заміщення MRSxy=(-DY)/DX або

MUx/MUy. Бюджетна лінія – пряма: В=РхХ+РуУ. Нахил бюджетної лінії Qy/Qx=Px/Py. У точці рівноваги(D), нахили кривої байдужості та бюджетної лінії збігаються, тому MRSxy= Px/Py або MUx/MUy=Px/Py або MUx/ Px= MUy/Py.

Це означає, що споживач у стані рівноваги розподіляє свій бюджет таким чином, щоб остання грошова одиниця, витрачена на кожне благо, давала таку саму граничну корисність. Виведено еквімаржинальний принцип рівності зважених граничних корисностей, який є спільним для карди­налістського і для ординалістського підходів

4. Реакція споживача на зміну його доходів і цін товарів.

Криві байдужості дозволяють виявити переваги споживача,. але

не враховують такі фактори впливу на процес споживання, як ціни товарів та доход споживача. Для того щоб визначити, який саме набір товарів чи послуг придбає споживач, потрібна додаткова інформація, яка пов”язана з бюджетним обмеженням.

Б.о. – це лінія, яка показує, яку кількість товарів та послуг (споживацьких наборів) може при­дбати споживач за певну суму грошей у межах свого доходу В (budget). Рівняння Б.о.: B=PxQx+PyQy, де B- доход (бюджет) споживача; Рх,Ру – ціна віповідно товару х та у; Qx,Qy – їх кількості.

Фактори, що впливають на бюбжетну лінію:

· зміна доходу споживача;

· зміна цін на товари.

При зміні доходу бюджетна лінія переміщується відповідно до його збільшення з B1 до В2 (рис.2) (або зменшення з В2 до В1) і займає паралельне попередньому положення. Зміна ціни на товар х приводить до відповідної зміни кута нахилу бюджетної лінії (рис.3).

ціни товару А приведе до збільшення обсягу його попиту на ринку.

5. Взаємодія попиту та пропозиції. Ринкова рівновага.

Ринкова рівновага:”В умовах ринкової економіки взаємодія конкурентних сил приводить до син­хронізації цін попиту та цін пропозиції, що обумовлює рівноважність цін попиту і пропозиції.

Р –ціна; Q – обсяг попиту; D – крива попиту; S – крива пропозиції; Е – точка перетину кривої по­питу та кривої пропозиції, яка визначає рівноважну ціну (Ре) та рівноважний обсяг попиту та пропозиції (Qе). Це точка рівноваги (Е). В цій точці обсяг пропозиції буде дорівнювати обсягу попиту (Qe), зав­дяки чому встановлюється ціна (Ре), яка однаково задовольняє і покупців і продавців. Рівноважна ціна (Ре) – ціна, що урівноважує попит і пропозицію внаслідок взаємодії конкурентних сил. Якщо ціна буде нижчою, ніж Ре, надлишок попиту буде піднімати її догори (конкуренція покупців) і створювати дефіцит; якщо ціна буде вищою, ніж рівноважна Ре, пропозиція перевищить попит, створиться надли­шок пропозиції (конкуренція продавців), внаслідок чого ціна буде знижуватися до рівня рівноваги (рис.2).

Рівноважна ціна та рівноважний попит мають місце на рівні, де кількість товару, яку виробники можуть і бажають поставляти, дорівнюють обсягу товару, який покупці можуть і хочуть купувати. На конкурентному ринку ця рівновага досягається на перетині кривих попиту (D) та пропозиції (S). При ціні рівноваги (Ре) немає ані надлишку, ані дефіциту.

Л.Вальрас розглядав питання рівноваги за допомогою зміни цін:“модель коригування ринко­вих цін”. А.Маршал же відштовхувався від динаміки обсягів товару, не чіпаючи цін: “модель коригу­вання випуску”.

Ціни сприяють швидкому обміну інформацією в процесі узгодження на ринку економічних інтересів продавців і покупців.

Зміни попиту і пропозиції безперечно впливають на ціну рівноваги. Нескладний графічний аналіз дає змогу виявити цей вплив.

Здебільшого попит і пропозиція змінюються одночасно. Їх сумарний вплив передбачити дуже важко. Проте розглядаючи кожен з факторів окремо ми можемо оцінити і проаналізувати їх взаємодію.

На малюнку, зображено випадок коли спочатку рівновага на ринку встановилася в точці Е1. Пі­сля цього відбувається дві події. Припустимо, що ціни на сировину зросли, це в свою чергу призводить до зменшення пропозиції, лінія пропозиції зсувається ліворуч. Одночасно збільшується попит на товар через більшу заможність споживачів. Це викликає зсув лінії попиту праворуч. Отже відбувся рух по­питу і пропозиції в протилежних напрямках. В результаті це призвело до встановлення нової рівноваги в точці Е2. Безперечно нова рівноважна ціна вище за попередню. Більш спірним в данному випадку є питання зміни обсягу рівноваги. Відповідь буде залежити від того, який фактор виявиться домінуючим. В нашому випадку домінуючим фактором виявився зростаючий попит. Отже рівноважний обсяг збіль­шився.

Картина 2: збільшився як попит так і пропозиція (однонаправлена зміна).

Отже за тією ж схемою відбувся зсув ліній попиту і пропозиції праворуч. Рівновага перейшла з точки Е1 в точку Е2. В данному випадку безперечно відбудеться збільшення рівноважного обсягу. Зміна ціни залежить від того, який фактор виявиться домінуючим, чи то збільшення попиту або збіль­шення пропозиції. В нашому другому прикладі таким фактором виявився зростаючий попит, отже рів­новажна ціна зростає

6. Еластичність попиту і пропозиції

Важливу роль у вивченні можливих реакцій економічних суб”єктів на зміну ціни відіграє по­няття еластичності. Еластичність – це чутливість однієї економічної змінної до зміни іншої економічної змінної, її здатність реагувати на цю зміну. Еластичність попиту відносно ціни (цінова еластичність) показує, наскільки змінюється обсяг попиту залежно від зміни ціни. При зміні еластичності попиту практичне значення мають не абсолютні величини, а відносні. Тому

де ЕDP – цінова еластичність попиту; DQ – зміна обсягу попиту; DР – зміна ціни.

Якщо зміна ціни на 1% викликає зміну обсягу попиту більшу, ніж 1%, - маємо еластичний попит, ЕDP>1 Якщо зміна ціни на 1% призводить до зміни в обсязі попиту меншої,, ніж 1%, - маємо неела­стичний попит, ЕDP<1. Попит одинично-еластичний, коли ЕDP=1 (це означає, що попит зростає (спа­дає) відповідно до зміни ціни). Якщо зміна ціни не викликає ніякої зміни попиту (тобто ЕDP=0), тоді ми маємо досконало нееластичний попит. Якщо ж нескінченно мала змінна ціни викликає незкінченне розширення попиту (тобто ЕDP=¥), тоді ми маємо досконало еластичний попит. Точкова ел-ть характеризує відносну зміну попиту при нескінченно малій зміні ціни. Дугова ел-ть –ел-ть між двома точками і визначаеться як середня ел-ть за формулою центральної точки.

Формула центральної точки цінової ел-ті

Фактори цінової еластичності:

· Важливість товару для споживача (предмети розкошу- ел., хліб – неел.)

· Рівень замінюваності товару (чим більше субститутів – тим більша ел. попиту)

· Питома вага товару в доході споживача (чим більша – тим ел-ше)

Фактор часу (попит на товар біль еластичний в довгостроковому періоді)

За умов різної еластичності попиту зміна ціни викликає відповідну реакцію покупців на зміну обсягів покупок і сукупного виторгу. Так, при зниженні ціни за еластичного попиту обсяг покупок різко зростає, зростає і сукупний виторг. При зниженні ціни за нееластичного попиту попит

зростає дуже повільно, а сукупний виторг спадає. Існує загальне правило: якщо попит неела­стичний, то сукупний виторг продавця змінюється в тому ж напрямі, що і ціна. За еластичного попиту напрями зміни цих величин протилежні.

Еластичність попиту за доходом.

Коефіцієнт еластичноcті попиту за доходом E_I характеризує міру реакції обсягу попиту на товар за зміни величини доходу споживача. E_I показує, на скільки процентів зміниться обсяг попиту на товар за зміни доходу споживача на 1%. Коефіцієнт еластичноcті попиту за доходом E_I обчислюється за фор­мулою: E_I=(DQ*I)/(DI*Q). Якщо E_I>0, товар вважається “неповноцінним”. Серед повноцінних товарів виділяють товари першої необхідності (0<E_I<1) та предмети розкоші (E_I>1).

Перехресна еластичність попиту: поняття, методи обчислення та сфери використання.

Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (E_XY) характеризує міру реакції обсягу попиту на один товар (X) на зміну ціни іншого товару (Y). E_XY показує, на скільки процентів зміниться обсяг по­питу на товар X за зміни ціни товару Y на 1%. Коефіцієнт перехресної еластичності попиту (E_XY) обчи­слюється за формулою: E_XY=(DQ_Y*P_Y)/(DP_X*Q_X). Для незалежних товарів E_XY=0, для замінників, E_XY>0, для взаємодоповнюючих товарів E_XY<0.

7. Підприємство як субьєкт ринку та виробничо-ринкова система

Підприємство являє собою організаційно обособлену та економічно самостійну ланку економіки, яка виготовляє продукцію, виконує роботи або надає послуги. Кожне підприємство є юридичною особою, має самостійний баланс, систему звітності, банковський рахунок, товарний знак тощо.

Всі підприємства за ознакою їх цілей функціонування та характеру діяльності можна класифікувати на такі:

- комерційні (характер їх діяльності засновується на отриманні прибутку);

- некомерційні (в цілях їх діяльності немає отримання прибутку).

Також за формою власності підприємства класифікують як:

- приватні (засновуються на власності майна окремих громадян, з правом використання робочої сили);

- колективні (засновані на власності на майно трудових колективів);

- державні (майно належить державі);

- змішані (спільні) (створені на основі об”єднання майна різних власників).

Особливий інтерес являє класифікація по правовому статусу:

- одноосібні;

- кооперативні;

- арендні;

- господарські товариства.

В залежності від характеру інтергації та ступеню відповідальності:

- повні (всі учасники несуть відповідальність);

- з обмеженою відповідальністю (має уставний фонд, учасники несуть відповідальність в розмірі своїх вкладів);

- командитні (поряд з членами повну відповідальність мають і засновники);

- акціонерні (поділ уставного капіталу на акції).

По чисельності робітників:

- малі;

- середні;

- великі.

Також підприємтсва бувають промислові, с/г, будівельні, транспортні, торгові, посередницькі, лізінгові, банковські, туристичні тощо.

Виробництво – процес перетворення ресурсів в кінцеві результати.

Фактори виробництва

Результати виробництва

/ праця, капітал, земля/

підприємницькі здібності

Продуктивна система

Виробництво

Система відносин

Організаційно-економічні відносини Соціально-економічні відносини

Виробництво –це процес використання праці і капіталу разом з природними ресурсами для створення необхідних продуктів та надання послуг.

Фактори виробництва – виробничі послуги праці, капіталу та природних ресурсів.

Праця як виробничий фактор поєднує в себе:

- Кваліфікована,

- Некваліфікована;

- Підприємницькі зусилля керівників фірм.

Капітал включає в себе: споруди, обладнання, товарно-матеріальні елементи.

Природні ресурси та матеріали.

Схема виробничої системи

Входження у виробництво Виробничий процес Вихід з виробництва

/фактори виробництва/ Споживання факторів Продукція, виручка,

виробництва доход, прибуток

.8.Мікроекономічна модель підприємства. Поняття виробничих факторів.

Мікроекономіка розглядає підприємство як цілісний об’єкт, що здійснює перетворення ресурсів в готову продукцію, як один з найважливіших різновидів мікросистем.

Підприємство є ринково-виробничою системою. Воно в одночас виступає у ролі споживача фак­торів виробництва, та виробника і продавця продукції на ринку товарів і послуг.

Ресурси або фактори виробництва – це блага, які потрібно придбати підприємству для забезпе­чення випуску інших благ – готової продукції.

Розрізняють такі групи факторів виробництва: праця – всі розумові та фізичні витрати, що здійс­нюються в процесі виробництва, капітал – засоби виробництва, будівлі, споруди, устаткування тощо, природні ресурси – все, що може бути використане у виробництві в натуральному стані, без обробки.

Як і в інших системах підприємство має свої входи та виходи. На вході в підприємство – фактори виробництва, а на виході – кінцеві результати: товари або послуги в грошовому вимірі.

В залежності від можливості підприємства змінювати обсяг залучення ресурсів, виділяють тир періоди. 1) Миттєвий – період виробництва протягом якого не може бути змінений жоден з факторів, 2) Короткостроковий – період у виробничій діяльності підприємства, протягом якого один з факторів роз­глядається як змінний, а інші – постійні. 3) Довгостроковий – період в діяльності підприємства, достат­ній для зміни обсягів використання всіх без винятку факторів виробництва.

В мікроекономіці виходять з того припущення, що підприємство виробляє лише один продукт. Підприємство діє раціонально, тобто кожна фірма приймає всі рішення задля єдиної мети - максимізації прибутку. Досягнення цієї мети потребує відповісти на питання: що виробляти?, яким чином виробляти?, для кого призназначаються результати виробництва?.

Підприємство суверенне у прийнятті рішень щодо власної діяльності, тобто воно незалежно про­водить свою виробничу політику.

9. Варіації факторів виробництва

Виробнича функція: поняття і параметри Сукупний, середній та граничний продукт.

Виробнича функція є важливою характеристикою діяльності підприємства. Виробнича функція показує залежність між максимально можливим обсягом випуску продукції (Q) та обсягом ресурсів, які для цього використовуються.

Наприклад, якщо для виробництва застосовуються два фактори робоча сила (L) та капітал (К), то виробнича функція матиме вигляд:

Q = f (K,L) Ця функція відноситься до довгострокового періоду.

Функція в короткостроковому періоді матиме лише одну змінну, і буде показувати максимально можливі обсяги випуску продукції за різних обсягів використання цього фактору при незмінних обсягах залучення інших факторів. Тому вона отримала назву однофакторної.

Загальний обсяг виробництва, який досягається за певного залучення одного фактору при не­змінному обсязі використання інших факторів, називається сукупним продуктом (TP).

Середній продукт (МР) – показує середню віддачу (продуктивність) змінного фактора, тобто за­гальний обсяг продукції, що припадає на одиницю фактора (X). AP = TP/X

Граничний продукт(МР) – це приріст загального обсягу продукції досягнутий завдяки збіль­шенню використання змінного фактора на одну додаткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторів виробництва. МР = DТР/DX, де DТР – приріст виробництва, DX – приріст змінного фактору.

Віддача (продуктивність) змінного фактору виробництва: поняття, закономірності зміниобгрунтування управлінських рішень щодо розширення та згортання виробництва.

Загальний обсяг виробництва, який досягається за певного залучення одного фактору при не­змінному обсязі використання інших факторів, називається сукупним продуктом (TP). Середній про­дукт (МР) – показує середню віддачу (продуктивність) змінного фактора, тобто загальний обсяг проду­кції, що припадає на одиницю фактора (X). AP = TP/X Граничний продукт(МР) – це приріст загального обсягу продукції досягнутий завдяки збільшенню використання змінного фактора на одну додаткову одиницю за незмінної величини всіх інших факторів виробництва. МР = DТР/DX, де DТР – приріст ви­робництва, DX – приріст змінного фактору. Якщо витрати змінного фактора збільшувати у нескінченно малих кількостях, то граничний продукт виражатиме граничну продуктивність фактора виробництва. Розглянемо випадок діяльності підприємства в короткостроковому періоді (підприємство змінює лише один фактор виробництва). Типова виробнича функція вигляжає таким чином: Змінюваними показни­ками тут є ТР, АР, МР. ТР збільшується і досягає свого максимума в точці А. Середній продукт досягає найбільшого значення в точці В, а потім зменшується. Граничний продук зростає до точки С а потім теж спадає. МР може навіть набувати від’ємеі значення, тобто залученння нових одиниць ресурсу веде до зменшення сукупного продукту. Таким чином виявляє свою дію закон спадної продуктивності (від­дачі) змінного фактора виробництва. Згідно цього закону продуктивність залученні кожної наступної одиниці змінного ресурсу буде меншою за віддачу попередньої одиниці ресурсу. Най ефективніше ви­користання ресурсу досягається в точці перетину АР і МР, тому що в цій точці средній продукт макси­мальний. Виділяють чотири стадії виробництва: 1) поки АР, ТР, МР збільшується треба обов’зково збі­льшувати залучення змінногоо фактору виробництва. 2) Починає знижуватись МР, але інші показники ще зростають. Необхідно збільшувати обсяги виробництва. 3) Обсяг продукції аксимальний, ТР все ще зростає, але АР вже знижується. 4) Слід припинити залучення ресурсу, тому що МР<0.

. Характеристика виробничої функції з двома змінними факторами. Ізокванти та їх можливі конфігурації.

Двофакторна виробнича функція, або ізоквантна варіація факторів виробництва характеризує виробничий процес, в якому змінним є обсяг використання двох факторів виробництва. Ізокванта – це лінія, кожна точка якої відображає такі комбінації двох ресурсів, які дають змогу отримати однаковий обсяг виробництва продукції. Чим більша кількість використовуваних ресурсів, тим більший обсяг ви­робництва продукції, тим далі від початку координат знаходиться відповідна ізокванта. Сукупність ізо­квант однієї виробничої функції, кожна з яких відповідає певному обсягу продукції, називається картою ізоквант. Фактори виробництва є в деякій мірі взаємозамінними, взаємозамінність ресурсів в різих точ­ках ізоквант різна. Взаємозаміність ресурсів характеризується граничною нормою технологічної заміни (MRTS). Ця величина показує на скільки одиниць має зменшитись виробниче споживання одного ре­сурсу в обмін на збільшення споживання іншого ресурсу на одиницю при умові незмінного обсягу ви­робництва. Наприклад норма технологічної заміни праці капіталом виглядає таким чином: MRTS_lk = -DL/DK На малюнку 2 показано карту ізоквант для факторів з ідеальною взаємозамінністю, на малюнку 3 – карта ізоквант факторів виробництва з фіксованою пропорцією їх використання.

Ізокванта для виробничої функції з фіксованою пропозицією факторів виробництва

Ізокванта для виробничої функції з ідеальною взаємозамінністю

Технічне заміщення факторів виробництва: допустимі межі, норма заміщення.

Гранична норма технологічного заміщення працею капітала (MRTS_LK) визначається величиною капіталу, що може замінити кожна одиниця праці, не викликаючи збільшення чи зменшення виробниц­тва. Цей показник подібний до граничної норми заміщення, що використовується при аналізі поведінки споживачів. MRTS_LK= -(зміна К/зміна L).Випукла форма ізоквант показує, що гранична норма техно­логічного заміщення

працею капіталу зменшується по мірі руху по ізокванті. Це означає, що кожна година праці може заміщувати все менше і меншу кількість годин роботи машин, коли капітал витісняється працею, а ви­робництво залишається на тому ж самому рівні. Причина зменшення граничної норми технологічного

заміщення в тому, що фактори доповнюють один одного.Взаємодоповнення факторів вир-ва - одна з основних передтеч теорії виробництва. Можливості взаємозаміщення факторів вир-ва знахо­дяться в діапазоні від випадку, коли фактори ідеально взаємозамінні, до виробничої функції із жорстко фіксованою пропорцією їх використання.

10 Оптимум виробника. Інтерпретація рівноваги виробника.

На форму кривих витрат фірми впливають ціни таких ресурсів, як праця та капітал. Однак крива витрат фірми також залежить від виробничої функції.Це можна побачити у випадку, коли технічний прогрес дозволить підприємству виробляти попередній обсяг випуску з меншими витратами фак­торів:витрати зменшуються, а крива витрат зміщується вниз.Маючи інформацію про вартість факторів вир-ва і типові виробничої функції, можна зобразити криву витрат. Припустимо підприємство зби­рається виробляти деякий обсяг продукції.Виробнича функція (а також ціни факторів виробництва) до­поможуть вибрати найліпшу комбінацію факторів, що вимагатимуть найменших витрат.Аби виробити даний обсяг продукції з мінімальними витратами, підприємство має знайти таку комбінацію факторів, в якій би граничний продукт у розрахунку на грошову олиницю,витрачений на

Вир-во продукції пов’язано з певнимивитратами, зміни його обсягів обумовлюють коливання величини цих витрат.Тому виробник, зважаючи на динаміку граничної продуктивності, вартості та вза­ємозамінності ресурсів, намагається досягти стану рівноваги,тобто такої комбінації використовуваних ресурсів для вир-ва певного обсягу продукції,за якою величина витрат буде мінімальною.Мінімальний рівень витрат забезпечується за умови,що гранична продуктивність у розрахунку на одиницю вартості ресурсу буде однаковою для всіх ресурсів, які використовує виробник: MP_l = …= MP_n.

Графічно точку рівноваги вир-ка можна знайти за допомогою ізокости- лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів. Точка дотику лінії однакових вит­рат (ізокости) і кривої однакового обсягу вир-ва (ізокванти) відображає рівновагу вир-ка. У точці дотику кут нахилу ізокости та ізокванти той самий, тобто виконується рівність: MP_L =MP_L

Ця умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип: для мінімізації ва­ртості за даного рівня вир-ва підприємству треба вик-ти таку комбінацію ресурсів, за якою співвідно­шення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні між собою. (мал.на ст.65(7.6))

11.Витрати виробництва за короткостроковий та довгостроковий період

“Економічний” та “бухгалтерський” підходи до визначення витрат та прибутку підприємства.

В мікроекономіці розрізняють бухгалтерські та економічні витрати. Бухгалтерські витрати – це фактичні витрати підприємства на виробництво продукції у певному обсязі. Проте економічні ресурси можуть бути використані для виробництва іншого (альтернативного) товару. Витрати, які виникають як результат втрачених можливостей по альтернативному використанню ресурсів називаються альтерна­тивними або економічними. Для окремого підприємства – це витрати на ресурси разом із недоотриман­ням виручки від недодержання найкращого альтернативного способу використання цих ресурсів. Бух­галтерські витрати відрізняються від економічних ще тим, що не містять в собі вартості тих послуг фак­торів виробництва, використовуваних у відповідному процесі, які є власністю підприємства. Витрати обумовлені використанням факторів виробництва, які знаходяться у власності підприємства, називають неявними витратами. Явні витрати – це витрати підприємства, спрямовані на придбання необхідних виробничих ресурсів. Бухгалтерські витрати включають тільки явні витрати, а економічні – явні та не­явні. Сукупний виторг в обох концепціях – це сума коштів, яку отримало підприємство від реалізації товарів за певний час. Бухгалтерський прибуток визначають як різницю між загальним виторгом і бух­галтерськими витратами. Економічний прибуток є різницею між сукупним виторгом і економічними витратами. Якщо підприємство отримує нульовий економічний прибуток, то воно покриває всі свої витрати. Нормальний прибуток при економічному підході відноситься до внутрішніх неявних витрат підприємства. Нормальний прибуток – це прибуток від якого підприємці відмовляються, витрачаючи ресурси на своєму підприємстві, який вони би могли отримати вклавши свої ресурси в інших видах діяльності.

Типовий характер зміни витрат виробництва у короткостроковому періоді.

Витрати вир-ва –це вартість усіх видів факторів вир-ва,що витрачаються для виготовлення пев­ної кількості товарів.Змінні та сукупні витрати змінюються зі збільшенням обсягу вир-ва.Темпи зміни витрат залежать від особливостей виробничого процесу.Крива середніх пост. витрат має тенденцію до зниження, оскільки зі збільшенням обсягу вир-ва загальна сума пост.витрат залишається незмінною.Криві середніх звінних, середніх сукупних і граничних витрат мають U- подібну форму.Це пояснюється дією спадної віддачі змінного фактора вир-ва. Тому закон спадної віддачі змінного фак­тора вир-ва пояснюють як закон неухильного збільшення граничних витрат.Крива граничних витрат перетинає криві середніх сукупних і середніх змінних витрат у точках їх мінімуму.Динаміка витрат зу­мовлює поведінку підприємтсва. За датехнології та організації вор-ва підприємство оптимізує свою діяльність, виробляючи продукцію в обсязі, що відповідає мінімальним середнім сукупним витратам.

Ізокоста: поняття, графічна побудова, зміна положення під впливом варіацій цін виробничих вакторів та бюджету.

Ізокоста – цем лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів (наприклад праці та капіталу). Рівняння ізокости як функції витрат з двома змінними має такий вигляд: ТС = L*P_L +K*P_k. Ізокоста – лінійна функція. Ціни факторів розглядаються як незмінні тому незалежно від зміни обсягів виробництва її графік завжди має вигляд прямої. Нахил ізокости дорівнює P_L/ P_k. Він визначає ринкову норму заміщення однієї одиниці капіталу додатковою одиницею праці. В залежності від зміни обсягу нашого виробничого бюджету ми збільшуємо або зменшуємо величину ТС. В цьому випадку ізокоста буде зміщуватись геть від точки відліку координат або навпаки наближатись до неї. При цьому кут нахилу ізокости буде залишатися постійним, тому що як вже зазначалося він ви­значається співвідношенням цін на ресурси, а вонов цьому випадку не змінюється. Див малюнок: При зміні цін на один з ресурсів при незмінному розмірі виробничого бюджету відбувається зміна кута на­хилу ізокости. У випадку, що зображений на малюнку відбувалася зміна ціни на робочу силу (L). При збільшенні ціни на робочу силу графік зсунувся вліво, оскільки в межах данного бюджету ми вимушені наймати меньше робочої сили. При зменшенні ціни графік зсунувся вліво, бо тепер при тому ж бюджеті ми можемо найняти більше робочої сили.

Типовий хар-тер зміни витрат вир-ва у довгостроковому періоді.

На динаміку витрат у довгостроковому періоді найбільше впливає хар-тер ефекту від зростання масштабів вир-ва.Розширюючи вир-во для виготовлення більшої кількості продукції,вир-ки залучають все більшу кількість необхідних ресурсів, підприємство змінює масштаб вир-ва. При цьому можливий різний ефект від масштабу вир-ва.Якщо обсяги вир-ва збільшуються відчутніше, ніж обсяги вик-ня ре­сурсів,то маємо зростаючий ефект від зміни масштабу вир-ва. Хоча навіть при зростаючому ефекті фірмі слід збільшуватиобсяги вир-ва продукції доти, поки потенційні можливості економії на масшта­бах не будуть вичерпані.(точкаA на мал.8.3 ст.79)

Якщо приріст обсягу вир-ва відповідає приросту витратам факторів вир-ва,то ефект масштабу є сталим. Якщо ж зростання випуску продукції відбувається нижчими темпами,ніж збільшення витрат факторів вир-ва, то спостерігається ефект спадної віддачі. Варіанти кривих середніх витрат під-ва у довгостроковому періоді наведено на мал.на ст.78

У деяких випадках у під-ва виникають витрати,які воно не здатне відшкодувати,якщо,наприклад припинить свою діяльність і вийде з даної галузі. В такому разі говорять про незворотні витрати, на які не потрібно звертати уваги в подальшому екон. аналізі під-ва.

Поняття нормальний прибуток, чистий економічний прибуток. Вплив зміни їх кількісних зна­чень на ділову активність підприємства.

Мінімальний прибуток, необхідний для того, щоб утримати інтерес підприємця в данному на­пряму бізнесової діяльності називається нормальним прибутком. Цей різновид прибутку як і внутрішню зарплату можна віднести до внутрішніх витрат підприємства. Якщо ця мінімальна винагорода не дося­гається, підприємець переорієнтує свої зусилля на інший напрямок діяльності, більш продуктивний.

Якщо сумма грошових надходжень підприємства перевищує економічні витрати підприємства, то цей залишок залишається в розпорядженні підприємця Економічний прибуток визначають як різницю між сукупним виторгом підприємства і всіх витрат підприємства, включаючи сюди і внутрішні витрати, а значить і нормальний прибуток. Отже економічний прибуток = бухгалтерський прибуток – внутрішні витрати. Економічний прибуток не входить в жодну групу витрат підприємства, тому що це є доход отриманий понад нормальний прибуток, що є необхідним задля збереження зацікавленості підприємця в данному напрямку діяльності.

12. Модель ринку досконалої конкуренції та її характеристика.

Досконала конкуренція — це тип ринкової структури, якій притаманні такі риси:

• дуже велика кількість продавців і покупців, кожний з яких має незначну частку в загальному обсязі продажів чи споживання Порівняння TR та TC

TR є прямою бо незмінна P. Форма TC відповідає закону спадної віддачі. Оптимальний об’єм ви­робництва досягається при Q₂, оскільки в цій точці максимальна різниця TR і TC (стратегія максимізації прибутку). Коли Q Є (0;Q₁) U (Q₃;µ), то виробництво є збитковим. Точки a і b є точками критичного об’єму виробництва.

Порівняння MR і MC

Знайдемо першу похідну від формули (1):. Будь-яка функція досягає свого максимального зна­чення тоді, коли її перша похідна дорівнює 0, тобто, а значить 0 = MR - MC => MR = MC. Тобто фірма буде максимізувати свій прибуток (мінімізувати свої збитки) тоді, коли граничні витрати на виробниц­тво одиниці продукції дорівнюють граничному доходу від її виробництва.

вплинути на ціну (атомістичність ринку);

• однорідність блага та вподобань (кожна одиниця блага є одна­ковою, немає різниці у транспорт­них витратах, немає збиткових по­слуг та особистих зв'язків між постачальниками та покупцями), іна­кше кажучи, має місце просторова, часова, речова та особистісна однорідність;

• прозорість ринкових відносин і повна доступність інформації про ринкові процеси;

• відсутність вхідних і вихідних бар 'єрів до ринку.

Совершенная конкуренция совершенна в том смысле, что при такой организации рынка каждое пред­приятие сможет продать по данной рыночной цене столько продукции, сколько оно пожелает, а на уровень рыночной цены не сможет повлиять ни отдельный продавец, ни от­дельный покупатель. Вста­новлення ціни більшої за рівноважну призводить до появи надлишку товару, а ціни нижчої за рів­нова­жну— до дефіциту. Будь-який відхід від ціни рівнова­ги приводить у дію ринковий механізм, який, за інших незмінних умов, повертає ринок у рівноважний стан. За умов досконалої конкуренції окремий продавець здатний ли­ше пристосуватися до ринкової ціни і виступає як «price-taker», тому крива попиту на продукцію конкурентного підприємства досконало еластична. Це означає, що обсяг товарів, який споживачі мають на­мір та в змозі придбати у даного продавця, може бути як завгодно великим або ма­лим за певного рівня ціни на товар. При цьому середній виторг підприємства AR, його гра­ничний ви­торг MR дорівнюють ціні продукту, а лінія середнього та граничного виторгів збігається з кривою по­питу. Загальний виторг TR збільшується зі збільшенням випуску продукції За умов будь-якої ринкової структури підприємство намагається максимізувати свій прибуток, вибираючи для цього відповідний об­сяг виробництва. Отже, особливістю ринку досконалої конкуренції є те, що окреме підприємство для максимізації свого прибутку повинно виконувати умови подвійної рівності MR = МС = Р. За інших рів­них умов підприємство для встановлення максимуму свого прибутку може використовувати два порів­няльні методи: за першим порівнюються величини загального виторгу і загальних ви­трат, за другим — зіставляються граничні величини виторгу та ви­трат.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ:

Конкурентне підприємство — підприємство, яке продає свою продук­цію на ринку досконалої конкуренції.

Максимізація прибутку — максимізація різниці між валовим витор­гом і валовими витратами (TR - ТС). Основні методи максимізації прибут­ку: метод сукупного аналізу — зіставлення сукупних вели­чин; метод гра­ничного аналізу — зіставлення граничних величин.

Рівноважна ціна — ціна, що врівноважує попит і пропозицію внаслі­док взаємодії конкурентних сил.

Рівноважна кількість товару — кількість товару, що реалізується на ринку за рівноважною ці­ною.

13. Ринок досконалої конкуренції в довгостроковому періоді

ДП дозволяє фірмам вносити зміни, які вони не можуть здійснити в КП. В КП в галузі існує певна кількість фірм, кожна з яких має незмінну кількість обладнання. Фірми можуть закриватися, у тому сенсі, що вони виробляють 0 одиниць продукції в КП, але у них нема достатньо часу щоб ліквідувати свої активи і вийти з бізнесу. І навпаки, в ДП фірми, що знаходяться в галузі, мають достат­ньо часу для того, щоб розширити чи зменшити свої виробничі потужності, і що є більш важливим, кількість фірм може або з>, або з< по мірі того, як нові фірми входять на ринок чи вже існуючі покида­ють його. Спрощено можна сказати, що фірми які мають збитки покидають ринок.

У ДП довгострокова рівновага встановлюється на рівні, коли P = мінімуму ATC середньостати­стичної фірми або P = SATC_min = LATC_min = LMC. Це означає, що у ДП підприємець ніколи не має П_ек. Нульовий П_ек свідчить про найкращий з усіх можливих методів використання всіх р-сів (внутрішніх і зовнішніх). Доведення цього твердження проілюстровано на мал.

Нехай на ринку рівновага встановиться при ціні P₁, причому на ринку буде продаватися Q₁ про­дукції, а кожна фірма буде випускати q_оп. Сприятливе зміщення у попиті з D₁ до D₂ підніме ціну на ринку до P₂, у зв’язку з чим збільшиться MR фірми і завдяки цьому фірми будуть отримувати еко­номічний прибуток. Прибутки спонукають нові фірми до входження на ринок, що збільшить пропо­зицію з S₁ до S₂ і знизить ціну до того рівня коли вона знов буде становити P₁, а економічний прибуток фірм не стане рівним 0. Нова рівновага встановиться при ціні P₁ і об’ємі Q₂.

При негативній зміні попиту на ринку з D₁ до D₃ порушить первісну рівновагу на ринку і вик­личе збитки у фірм. Збитки змусять деякі фірми покинути ринок, що зменшить пропозицію з S₁ до S₃ і це збільшить ціну до такого рівня, поки всі збитки не зникнуть. Рівновага встановиться при P₃ і об’ємі Q₃.

В усіх випадках після встановлення рівноваги на ринку для фірми оптимальною буде кількість q_оп, а кількість продукції, що пропонується на ринку буде змінюватись завдяки вступу та виходу фірм з ринку.

З вищесказаного можна зробити висновок, що досконала конкуренція є найбільш ефективною моделлю ринку бо:

1.При досконалій конкуренції підприємці прагнуть максимізувати свій R за рахунок зменшення C, а не за рахунок P, що дає для сус-ва найкраще використання обмежених ресурсів.

2.Встановлення рівноважної ціни дозволяє урівноважити надлишки виробника і споживача.

14.Монопольний ринок в короткостроковому та довгостроковому періоді

Крива попиту монополіста або його крива продажу – це крива галузевого попиту. Можна навіть сказати, що для монополіста не існує поняття пропозиції. Крива попиту для монополіста не є абсолютно еластичною як для конкурентної фірми, а є спадною. Наслідки:

Ціна перевищує MR. Фірма може з>ти об’єм продажу тільки завдяки встановлення нижчої P на весь Q, а не тільки на додаткову одиницю. => MR стає < ніж P (AR) для кожного рівня випуску крім першого.

Той, хто диктує ціну. Оскільки P нерозривно пов’язана з Q, то монополіст неодмінно визначатиме і P, вирішуючи який Q виробляти.

Цінова еластичність. При русі по кривій попиту з верхньої точки до точки |E_D|=1 MR є позитивним і TR зростає (в т. |E_D|=1 є max), а потім TR починає зменшуватись, а MR стає від’ємним. Монополіст завжди буде уникати нееластичного відрізку кривої попиту, тому що на цьому відрізку збільшення Q приводить до зменшення TR.

Монополіст, що прагне максимізувати прибуток, користується таким же правилом, що й конкурентна фірма: він буде виробляти кожну наступну одиницю продукції доти, поки її реалізація забезпечить більший приріст TR ніж приріст TC, тобто поки MC=MR. Така ситуація можлива тільки при кількості Q_опт і відповідній ціні P_опт. П монополіста = S_KPоптFB. FB – середній прибуток.

Наслідки: 1. Він встановлює не найвищу з можливих цін, а оптимальну; 2. Він максимізує сукупний П, а не П на одиницю прод-ції; 3. В КП може працювати зі збитками (коли AVC<P<ATC). В ДП попит більш еластичний => не має збитків; у закритій монополії отримує П_ек; у відкритій – П_ек=0.

Здійснивши ряд перетворень над формулою MR=MC можна отримати формулу P=MC/(1-1/|E_D|). Це є приблизне правило ціноутворення монополіста. Величина 1/|E_D| назив-ся монополістичною силою.

Прихильники: Монополія в деяких галузях зменшує витрати сус-ва; можливий позитивний ефект масштабу; можливість подальшого технічного удосконалення товару.

Противники: М виробляє Q < ніж за конкуренції, а Q >; АТC > ніж при конкуренції; можлива Х- неефективність (фірма вибирає не найефективнішу технологію); М може витрачати багато коштів для підтримання монопольного становища.

Цінова еластичність попиту і поведінка монополіста.

В умовах чистої монополії галузь складається з одного підпри­ємства, тобто поняття «підприємство» і «галузь» стають тотожними. Крива попиту на продукт «чистого монополіста» є одночасно кри­вою ринкового попиту, що завжди має від'ємний тангенс кута нахи­лу. Монополіст, на відміну від конкурентної фірми («price-taker») є «шукачем ціни» (ргісе-maker), оскільки він приймає ринкову лінію попиту як задану, а сам встановлює ціну та обсяг виробництва, бо має дуже сильну ринкову владу. Монополіст максимізує прибуток, випускаючи таку кількість продукції, за якої граничний виторг дорівнює граничним витратам (MR = МС). Що ж до ціни, яку править монополіст, то вона визнача­ється висотою кривої попиту в точці випуску, що дає максимум прибутку. Така ціна завжди вища за граничні витрати, тобто Р > МС. Еластичність попиту на продукт (навіть коли на ринку діє лише один продавець цього продукту) впливає на ціну монополіста. Маю­чи інформацію щодо еластичності попиту е[), а також дані, що харак­теризують граничні витрати монопольного виробника, можна обчис­лити ціну продукції Р за формулою Р=МС/(1+1/Еd)

Порівняно з досконалою конкуренцією монополіст, максимізуючи прибуток, намагається виробити менший обсяг продукції і вста­новити вищу ціну на свій товар. Шкоду від монополії складають чисті втрати суспільства від того, що монополіст не досягає ефективного обсягу випуску. Крім того, монополіст перерозподіляє на свою ко­ристь частину доходів споживачів. Отже, в умовах монополії об'єктивно існує тенденція до обме­ження обсягів виробництва і до підвищення цін. Рівночасно, моно­полізація завжди пов'язана з масштабами виробництва, що приво­дить до зниження середніх витрат у цілому і до економії ресурсів.

Цінова дискримінація: поняття, умови, види.

Цінова дискримінація – це процес встановлення різних цін на ті ж самі товари не обумовлене різницею витрат вир-ва.

Умови (фактори), що забезпечують можливість ЦД:

1.Продавець має бути монополістом або, принаймні, мати можливість контролювати виробництво і ціноутворення.

2.Можливість продавця виділити різні групи покупців, в яких покупці мають різну готовність і можливість платити за продукт. Це виділення здебільшого базується на різній еластичності попиту.

3.Відсутність бажання та можливості споживачів перепродувати дані товари.

В багатьох країнах існує заборона ЦД.

Види ЦД:

a) просторова – територіальна диференціація покупців (цінові пояси та зони; ціни офшорних зон; сільські та міські ціни та тарифи

b) часова – за часом придбання товарів (денні та нічні ціни; сезонні ціни)

c) товарна (вещественная):

мета придбання (тарифи на виробниче або споживче використання енергії)

обсяг придбання (оптові та роздрібні ціни)

якість товарів (надбавки та знижки за якість, сортність)

торговельна марка (ціни на продукцію всесвітньо відомих і невідомих фірм)

d) персональна:

за рівнем доходів покупців (магазини для бідних та багатих)

статус покупця (знижки для постійних клієнтів; для першого покупця; для співробітників)

соціальний статус покупця (ціни для дітей, студентів, пенсіонерів).

Наслідки ЦД:

Політика ЦД базується на тому, що в ході призначення різних цін на той самий товар можна

подолати рівномірно спадний характер кривої попиту.

Завдяки ЦД споживачі мають можливість одержати товар за меншими цінами (якась їх категорія), а виробники збільшити загальну виручку, а значить дохід. Завдяки ЦД можна зменшити втрати сус-ва і втрати монополіста.

Економічна ефективність монополії.

Монополия -тип стро­ения рынка, при котором существует один и только один про­давец определенного товара. Будучи единственным поставщи­ком, предприятие-монополист (его также часто называют мо­нополией) сталкивается с совокупным спросом всех потенци­альных покупателей товара в пределах данного (национального или местного) рынка, и в этом смысле оно тождественно отрас­ли. Это предопределяет отличия поведения монополиста от по­ведения предприятия, функционирующего в условиях совер­шенной конкуренции. Кривая спроса на продукцию монополиста, как и кривая ры­ночного спроса на продукцию совершенно конкурентной от­расли, имеет отрицательный наклон. Поэтому всякое увеличе­ние (уменьшение) объема продукции, продаваемой монополис­том, сопряжено со снижением (повышением) ее цены, тогда как совершенно конкурентное предприятие может продать лю­бой объем продукции по существующей (и не зависящей от его поведения) рыночной цене. Если совершенно конку­рентное предприятие, будучи ценополучателем, может макси­мизировать прибыль, лишь варьируя объем производства, то монополист может достигнуть этой цели, варьируя либо объем производства, либо уровень цены. Разумеется, он не может изменять объем выпуска и цену независимо, поскольку их соотношение однозначно определено его функцией спроса и инвариантно выбору независимой переменной. Порівняно з досконалою конкуренцією монополіст, максимізуючи прибуток, намагається виробити менший обсяг продукції і вста­новити вищу ціну на свій товар. Шкоду від монополії складають чисті втрати суспільства від того, що монополіст не досягає ефективного обсягу випуску. Крім того, монополіст перерозподіляє на свою ко­ристь частину доходів споживачів. Отже, в умовах монополії об'єктивно існує тенденція до обме­ження обсягів виробництва і до підвищення цін. Рівночасно, моно­полізація завжди пов'язана з масштабами виробництва, що приво­дить до зниження середніх витрат у цілому і до економії ресурсів.

Поиск по сайту: