 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Криві і закони Енгеля
Якщо ввести в модель споживацького вибору положення про вибір між даним товаром та всіма іншими товарами, то це, передусім, позначиться на уявленні про структуру витрат бюджету. У цьому випадку розширене бюджетне обмеження матиме такий вигляд:
І = PxQx + SPyiQyi. (3.1)
Дещо інакше за цих умов буде тлумачитися й лінія бюджетних обмежень. Тепер на графіку, з одного боку, буде кількість товару Х, яку може придбати споживач, виходячи з його доходу, а з іншого – витрати в грошовій формі на придбання всіх інших товарів (рис.3.1). Точка перетину бюджетної лінії з віссю У відповідатиме загальному рівню доходу споживача.
Нахил цієї лінії буде постійним (оскільки вона пряма) і дорівнюватиме тангенсу кута a:
tg a = I/Qx = Px. (3.2)
Можна також побудувати криву байдужості для споживача з урахуванням нових допущень (рис.3.2). Звертаємо увагу на те, що у цьому випадку цінність усіх інших товарів для споживача набуває грошового виразу.
Якщо припустити, що гранична корисність грошей для споживача залишається незмінною, то гранична норма заміщення у кожній точці кривої байдужості буде дорівнювати граничній корисності товару Х, вира-
РyQy
І
a
Qx
Рис. 3.1. Лінія розширеного бюджетного обмеження
РyQy
PyQy1
PyQy2
Qx
Qx1 Qx2
Рис. 3.2. Крива байдужості при виборі товару Х з усієї маси товарів
женій у грошовій формі (MUx). Тому нахил кривої байдужості збігатиметься з нахилом лінії бюджетних обмежень у тій точці, де гранична корисність товару Х, виражена у грошах, збігатиметься з ціною товару Х. Інакше кажучи, рівновага споживача досягається за умови рівності цінності товару для нього та витрат на його придбання:
MUx = Px. (3.3)
За менших обсягів закупок гранична корисність товару буде більша, ніж ціна, що спонукає до збільшення кількості товару Х. Якщо закупки виявляться більшими ніж рівноважний обсяг, ціна товару перевищить його корисність, що підштовхуватиме споживача до зменшення закупок. Рівновага буде тоді, коли гранична корисність, як максимальна сума грошей, від якої споживач хотів би відмовитися заради отримання додаткової одиниці товару, зрівняється з його ціною.
Рішення споживача про придбання товару Х у певних обсягах залежить не тільки від його уподобань та переваг, а й від рівня доходу. Якщо на графіку, де показані точки рівноваги споживача при різних рівнях його доходу, провести лінію, що проходить через ці точки, то отримаємо криву “дохід-споживання” (рис.3.3). Ця крива показує, як кількість товару Х, що споживається за певний час, буде змінюватиметься залежно від зміни доходу і тільки доходу.
PyQy
I1
I2
I3 U1
U2
U3
Qx
Рис. 3.3. Крива “дохід-споживання”
Характер кривої “дохід-споживання” буде залежати від оцінки товару споживачем. Нормальні товари – це такі товари, котрі людина споживає у більшій кількості, коли зростає її дохід. Неякісні товари – це такі товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача. Слід зазначити, що належність товару до групи нормальних чи неякісних залежить не стільки від його якихось специфічних властивостей, скільки від сприйняття цього товару споживачем. Те, що для одного споживача буде нормальним товаром, інший оцінюватиме його як неякісний.
Крім того, оцінка товару змінюється залежно від доходів споживача. Так, при певному рівні доходу поїздка до іншого міста на власному автомобілі буде сприйматися як нормальний товар, і кількість таких поїздок збільшуватиметься із збільшенням доходів споживача. Проте, коли доходи зростуть до певного рівня, споживач сприйматиме кількагодинну поїздку як неякісну, віддаватиме перевагу перельоту літаком, а тому поїздка на власному автомобілі перетвориться у неякісний товар.
Таким чином, для нормальних товарів крива “дохід-споживання” матиме зростаючий характер, для неякісних – спадний.
Разом з тим, є група товарів, яка не належить ні до нормальних, ні до неякісних. Обсяги їх споживання не залежать від рівня доходу споживача. Це порівняно дешеві товари, які не мають ефективних субститутів. Малоймовірно, що хтось у разі зростання доходу збільшить чи зменшить споживання, наприклад, солі. Отже, крива “дохід-споживання” для цієї групи товарів буде матиме вигляд вертикальної прямої лінії (рис. 3.4).
PyQy PyQy PyQy
Qx Qx Qx
Рис. 3.4. Криві “дохід-споживання” для різних категорій товарів:
а – нормальний товар; б – неякісний товар; в – нейтральний товар
Від кривої “дохід-споживання” легко перейти до так званих кривих Енгеля. Ернст Енгель (1821-1896) – англійський економіст, який вивчав, як в Х1Х ст. характер споживання товарів і послуг змінювався залежно від доходу сім’ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит (рис.3.5).
I
Qx
Рис. 3.5. Крива Енгеля
Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер з затуханням, тобто певний приріст доходу спричинює менший приріст споживання товару Х. Це, насамперед, пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з прискоренням. До цієї групи відносяться предмети розкоші, споживання яких зростає швидше, ніж зростає дохід споживача. Ці залежності були помічені й сформульовані Енгелем і ввійшли в економічну теорію як закони Енгеля:
1. При незмінних цінах на всі блага частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення за умови зростанні доходів сім’ї.
2. Споживання освітніх, юридичних, медичних послуг та послуг, пов’язаних з відпочинком, має тенденцію зростати швидче, ніж зростають доходи.
І хоча ці закономірності виявлені понад 100 років тому, в їхній справедливості легко переконатися спостерігаючи наше сьогодення.
3.2. Криві “ціна-споживання”
Поиск по сайту: