Державне управління та нагляд за безпекою життєдіяльності. Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності

Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності. Державне управління та нагляд за безпекою життєдіяльності.

Шкідливі і небезпечні чинники життєвого середовища, їх класифікація.

Ідентифікація, номенклатура та таксономія небезпек. Джерела небезпек та їх класифікація.

4. Аксіома про потенційну небезпеку. Класифікація небезпек.

Безпека в системі “людина – техніка – середовище”. Поняття про людський чинник та його роль у виникненні небезпек.

Основні поняття та визначення безпеки життєдіяльності.

Державне управління та нагляд за безпекою життєдіяльності.

Виходячи з сучасних уявлень, безпека життєдіяльності є багатогранним об'єктом розуміння і сприйняття дійсності, який потребує інтеграції різних стратегій, сфер, аспектів, форм і рівнів пізнання. Складовими цієї галузі є різноманітні науки про безпеку.

У всьому світі велика увага приділяється вивченню дисциплін, пов'язаних з питаннями безпеки. Згідно з Європейською програмою навчання у сфері наук про безпеку виділяють напрями, що мають світоглядно-професійний характер. До них належать:

Науки про безпеку мають спільну та окремі частини.

Рис. 1. Структура наук про безпеку

Одне із визначень безпеки життєдіяльностізвучитьтак: наука про комфортну та безпечну взаємодію людини з середовищем, в якому вона перебуває.

«Життєдіяльність» складається з двох слів — «життя» і «діяльність».

Життя - це одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту, розвитку, активної регу­ляції свого складу та функцій, різних форм руху, можливість при­стосування до середовища та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

Невід'ємною властивістю усього живого є активність. Отже, активність є властивістю усього живого, тобто термін «життя» вже деякою мірою передбачає активну діяльність.

Діяльність є специфічно людською формою активності, необ­хідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетворенні в інтересах людини навколишнього середовища.

ДСТУ 2293-99 визначає термін «безпека» як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Безпека людини — це поняття, що відображає саму суть людського життя, її ментальні, соціальні і духовні надбання. Безпека людини — невід'ємна складова характеристика стратегічного напряму людства, що визначений ООН як «сталий людський розвиток» (Sustainable Human Development), такий розвиток, який веде не тільки до економічного, а й до соціального, культурного, духовного зростання, що сприяє гума­нізації менталітету громадян і збагаченню позитивного загальнолюдсь­кого досвіду.

Концепції безпечного стійкого розвитку світового співтовариства була присвячена конференція ООН в Ріо-де-Жанейро (1992 р.), на якій було прийнято документ “Порядок денний ХХІ століття” та зроблено висновок про необхідність глобального партнерства держав для досягнення стабільного соціального, економічного та екологічного розвитку суспільства.

“Безпека життєдіяльності” — це інтегрована дисципліна гуманітарно-технічного спрямування, яка охоплює теорію і практику захисту людини від нещасних випадків і шкідливих чинників у всіх сферах людської діяльності.

В структурному відношенні БЖД складається із чотирьох
основних розділів:

БЖД має свою мету, об’єкт і предмет вивчення, принципи які використовуються для вивчення теоретичних і практичних задач.

Головна мета БЖД — сформувати свідоме і відповідальне ставлення до питань особистої безпеки і оточуючих людей.

Сучасний спеціаліст повинен вміти розпізнавати небезпеки, знати способи захисту від них, навчитись надавати допомогу в разі потреби собі ат іншим, а також оперативно ліквідувати наслідки небезпек в різноманітних сферах людської діяльності.

Основні завдання БЖД:

1. Ідентифікація небезпек (розпізнавання їх в просторі і часі, величину та імовірність прояву);

2. Визначати небезпечні та шкідливі чинники, що породжуються джерелами цих небезпек;

3. Планувати заходи щодо створення здорових і безпечних умов життя та діяльності у системі “людина – життєве середовище”;

4. Прогнозувати можливість та наслідки впливу небезпечних та шкідливих чинників на організм людини;

5. Використовувати законодавчу базу захисту особистості та навколишнього середовища, прав особи на працю, медичне забезпечення, захист у надзвичайних ситуаціях;

6. Розробляти заходи та застосовувати засоби захисту від дії небезпечних та шкідливих чинників;

7. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій;

8. Збереження здоров’я та працездатності.

Наукова концепція БЖД