Шкідливі і небезпечні чинники життєвого середовища, їх класифікація

Згідно законам фізики в будь-яких системах чи середовищі існують прямі та зворотні зв’язки. Внаслідок цього, діяльність людини необхідно розглядати не як її односторонній вплив на оточуюче навколишнє середовище, а як на складну взаємодію в часі та просторі.

Цей вплив за характером факторів, що діють на організм людини можуть бути безпечними, шкідливими або небезпечними:

· шкідливі — це такі чинники, які у відповідних умовах спричиняють захворювання або зниження працездатності. При цьому зниження працездатності буде зберігатися після відпочинку чи перерви в активній діяльності.

· до небезпечних відносять такі чинники дія яких у відповідних умовах призводить до травматичного ушкодження органів або порушення функцій організму.

· Реальні виробничі умови характеризуються, як правило, наявністю небезпечних і шкідливих виробничих чинників певної форми активності. Згідно з ДЕСТ 12.0.003-80 ССЕП небезпечні і шкідливі чинники поділяють на:

- фізичні,

- хімічні,

- біологічні

- психофізіологічні.

1) небезпечні фізичні фактори: машини і механізми, що рухаються; будь-які вантажопідйомні пристрої, а також вантажі, які пересувають; незахищені елементи виробничого обладнання, що рухаються та обертаються; частини оброблюваного матеріалу й інструменту, що розлітаються після руйнування та ін.

Шкідливі фізичні фактори; підвищена чи знижена температура повітря робочої зони, підвищена вологість і швидкість руху повітря, підвищені рівні шуму, вібрацій, ультразвуку і будь-яких випромінювань — теплових, іонізуючих, інфрачервоних та інших, підвищена концентрація пилу і газу в повітрі робочої зони, не нормоване освітлення робочих місць, проходів і проїздів; підвищена яскравість світла і пульсація світлового потоку.

2) хімічно небезпечні і шкідливі виробничі фактори за характером дії на організм людини розподіляються на такі групи: загально токсичні, подразнюючі, сенсибілізуючі (що викликають алергічні захворювання), канцерогенні (що викликають розвиток пухлин), мутагенні (що діють на статеві клітини організму). До цієї групи належать численні пари і гази: пара бензолу, толуолу, оксид вуглецю, ангідрид сірки, оксид азоту, аерозолі свинцю та ін., токсичний пил, що утворюється, наприклад, при обробці різанням берилію, свинцевих бронз, латуней і деяких пластмас. До них також належать такі агресивні рідини (кислоти, луги), які можуть спричинити хімічні опіки шкіряного покрову під час дотику до них.

3) біологічно небезпечні і шкідливі виробничі фактори: мікроорганізми (бактерії, віруси й ін.), а також мікроорганізми (рослини і тварини), вплив яких на працюючого викликає травми чи захворювання.

4) психофізіологічно небезпечні та шкідливі виробничі фактори: фізичні перевантаження (статичні і динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перевантаження, перевантаження аналізаторів слуху, зору та ін.).

Між небезпечними і шкідливими факторами не існує принципової різниці. Залежно від часу дії та рівня шкідливості чинники можуть бути небезпечними (низька концентрація газу — шкідливий (отруєння), а висока концентрація — небезпечний (вибух)).

Ознаки шкідливих і небезпечних чинників:

· безпосередня негативна дія на організм;

· труднощі для нормального функціонування органів людини;

· перевищення межі експлуатаційної надійності технічних пристроїв, споруд, конструкцій, які можуть привести до аварії.

Наявність хоча б однієї з цих ознак дає підставу говори про небезпеку для життя та здоров’я людини.

3. Ідентифікація, номенклатура та таксономія небезпек. Джерела небезпек та їх класифікація.

Існують наступні визначення небезпек:
- небезпека — негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям;
- небезпека — це умова чи ситуація, яка існує в навколишньому середовищі і здатна призвести до небажаного вивільнення енергії, що може спричинити фізичну шкоду, поранення та/чи пошкодження.

Державний стандарт України 2293-99 визначає термін «безпека» як стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди.

Таксономія (від грец. taxis - розташування в порядку і nomos - закон), або систематика - наука про класифікацію складних явищ, понять, об'єктів.

Оскільки небезпеки носять складний, комплексний характер, мають ієрархічну структуру, мають безліч ознак, їхнє таксономирування виконує важливу роль в організації наукового значення в області безпеки життєдіяльності і дозволяє глибше пізнати природу небезпеки.

Оскільки небезпека - явище складне, то припустиме введення поняття таксономія небезпек.

Таксономія небезпек цілком не розроблена, тому що розвиток науки і техніки постійно приносять у життя людини всі нові види небезпек. В даний час прийнято таксономирування небезпек по наступним ознаках.

За походженням небезпеки підрозділяються на природні, техногенні, екологічні і змішані.

За часом прояву негативних наслідків можна говорити про імпульсні, тобто такі, що проявляються миттєво миттєво і кумулятивні небезпечні впливи, що реалізуються поступово в міру нагромадження.

По локалізації в геосфері розрізняють литосферні, гідросферні, атмосферні і космічні небезпеки.

По викликаних наслідках розрізняють негативні впливи, що визивають стомлення, захворювання, травми, смерть, що викликають аварії, пожежі і т.д.

Номенклатура, тобто перелік можливих небезпек, налічує понад 150 найменувань і при цьому не вважається за повну.

Розроблено номенклатуру небезпек, наприклад за алфавітом: «... алкоголь, аномальна температура повітря, аномальна рухливість повітря, аномальний барометричний тиск, аномальне освітлення...;... вакуум, вибух, вибухові речовини, вібрація, вода...;... хитавиця, кінетична енергія, корозія...;... лазерне випромінювання, листопад і т.д.».
Квантифікація небезпек - це кількісна оцінка небезпек, обумовлена чисельно, у балах і ін.

Ідентифікація – це процес виявлення та встановлення кількісних, часових та просторових характеристик небезпек.

При розслідуванні конкретної ситуації складається номенклатура небезпек для окремих об’єктів виробництв, цехів, діяльність, технологічних процесів, робочих місць, професій і ін.

В процесі ідентифікації виявляються: номенклатура небезпек, ймовірність їх прояву, просторова локалізація (координати), можливі матеріальні збитки та інші параметри, які необхідні для вирішення конкретних екстремальних задач. Причетними до реалізації події може бути людина, техніка або чинники організації.

За джерелами походження небезпеки поділяються на чотири групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані.

Перші три вказують на те, що небезпеки за своїм походженням належать до трьох елементів життєвого середовища, яке оточує людину — природного, техногенного (матеріально-культурного) та соціального.

До четвертої групи належать природно-техногенні, природно-соціальні та соціально-техногенні небезпеки, джерелами яких є комбінація різних елементів життєвого середовища.
Така класифікація майже збігається з класифікацією надзвичайних ситуацій, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України 15.07.98 р. № 1099, згідно з якою надзвичайні ситуації (НС) на території України поділяються на:
- НС техногенного,
- НС природного,
- НС соціально-політичного
- НС воєнного характеру.
Крім того, з такою класифікацією добре узгоджується класифікація небезпечних та шкідливих виробничих факторів, встановлена ГОСТ 12.0.003-74.

Природні джерела небезпеки — це природні об'єкти, явища природи та стихійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, зсуви, селі, вулкани, повені, снігові лавини, шторми, урагани, зливи, град, тумани, ожеледі, блискавки, астероїди, сонячне та космічне випромінювання, небезпечні рослини, тварини, риби, комахи, грибки, бактерії, віруси, заразні хвороби тварин та рослин).

Техногенні джерела небезпеки — це передусім небезпеки, пов'язані з використанням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обладнання, використанням горючих, легкозаймистих і вибухонебезпечних речовин та матеріалів, з використанням процесів, що відбуваються при підвищених температурах та підвищеному тиску, з використанням електричної енергії, хімічних речовин, різних видів випромінювання (іонізуючого, електромагнітного, акустичного).
Джерелами техногенних небезпек є відповідні об'єкти, що породжують як наведені в цьому абзаці небезпеки, так і багато інших, які, можливо, інколи не зовсім правильно було б називати техногенними, але до них ми відносимо всі небезпеки, пов'язані з впливом на людину об'єктів матеріально-культурного середовища. Такою небезпекою, наприклад, можна вважати і виведену людьми породу собак — бультер'єр, яка небезпечна не лише для чужих людей, а навіть для свого господаря. До техногенних небезпек слід також віднести виведені у військових лабораторіях бактерії, а також організми, створені методами генної інженерії.

До соціальних джерел небезпек належать небезпеки, викликані низьким духовним та культурним рівнем: - бродяжництво, - проституція, - п'янство, - алкоголізм, - злочинність тощо.

Першоджерелами цих небезпек є незадовільний матеріальний стан, погані умови проживання, страйки, повстання, революції, конфліктні ситуації на міжнаціональному, етнічному, расовому чи релігійному грунті.

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міждержавному рівнях, духовне гноблення, політичний тероризм, ідеологічні, міжпартійні, міжконфесійні та збройні конфлікти, війни.

І все ж більшість джерел небезпек мають комбінований характер. Ось лише невелика їх частка:

- природно-техногенні небезпеки — смог, кислотні дощі, пилові бурі, зменшення родючості грунтів, виникнення пустель та інші явища, породжені людською діяльністю;
- природно-соціальні небезпеки — химерні етноси, наркоманія, епідемії інфекційних захворювань, венеричні захворювання, СНІД та інші;
- соціально-техногенні небезпеки — професійна захворюваність, професійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю, масові психічні відхилення та захворювання, викликані впливом на свідомість і підсвідомість засобами масової інформації та спеціальними технічними засобами, токсикоманія.

Поиск по сайту: