 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Вимір та чинники
Споживання – важлива складова ВВП, на яку в більшості країн останнім часом припадає біля 2/3 сукупних видатків на придбання товарів і послуг.
Споживання - це видатки домогосподарств на купівлю товарів і послуг. Ці видатки можна поділити на три групи: 1) на товари тривалого користування (меблі, побутову техніку і т. ін.); 2) на товари повсякденного вжитку (харчування, засоби гігієни тощо); 3) на послуги (транспортні, комунальні, освітні і т. ін.).
Заощадження – це та частина доходу, яка не витрачається у поточному періоді на споживання. Таким чином, поточний використовуваний дохід (дохід після сплати податків – Y-T) розпадається на дві частини: споживання (C) і заощадження (S). Тому:
(1),
де Yd – використовуваний дохід;
Y – дохід до оподаткування;
T – податки.
На споживання впливає багато чинників: рівень доходу; рівень податків та трансфертних платежів; нагромаджене багатство та доходи від нього; наявність або відсутність заборгованості у споживачів; оптимістичні і песимістичні очікування споживачів; розвиненість системи соціального захисту; процентні ставки – які є ціною переміщення майбутнього доходу для поточного споживання (за допомогою позик) і т. ін. Проте, головним фактором споживання є, безумовно, величина використовуваного доходу. Залежність між обсягом споживання і використовуваним доходом називають функцією споживання. Функцію споживання можна записати наступним чином:
(2)
де Co – автономне споживання, яке не залежить від використовуваного доходу (споживання в борг, за рахунок заощаджень минулих періодів, субсидій).
cI або MPC – гранична схильність до споживання, яка показує на скільки зміниться споживання при зміні доходу на одиницю.
(3)
cI або MPC набуває значення в інтервалі від 0 до 1. Це пояснюється тим, що кожна гривня доходу не повністю витрачається на споживання, а частково заощаджується.
Графічно функцію споживання можна зобразити за допомогою прямої (кривої) споживання (див. рис. 3.1).
Рис. 3.1 . Функція споживання
В кожній точці на бісектрисі споживання точно дорівнює доходу і заощадження дорівнюють нулю. Коли функція споживання лежить вище від лінії 45o, то домашнє господарство не заощаджує, а витрачає свої попередні заощадження або позичає (живе в борг), тобто заощадження є від’ємними. Якщо функція споживання лежить нижче від лінії 45o, то домогосподарство робить заощадження (вони є додатними). Величина цих від’ємних чи додатних заощаджень вимірюється вертикальним відрізком між функцією споживання і лінією 45o. МРС на цьому графіку – це кут нахилу лінії споживання.
Крім зазначеної раніше граничної схильності до споживання (МРС) існує поняття середньої схильності до споживання (АРС) – це відношення обсягу споживання до величини використовуваного доходу, або частка (відсоток) споживання у використовуваному доході:
(4)
Функція S заощаджень відбиває зв’язок між розміром заощаджень і використовуваним доходом. ЇЇ можна записати наступним чином:
(5)
де 
– гранична схильність до заощаджень.
МРS показує величину додаткових заощаджень, що виникає із додаткової гривні використовуваного доходу:
(6)
Оскільки частина кожної гривні, яка не споживається, обов’язково заощаджується, то гранична схильність до споживання і гранична схильність до заощадження в сумі дорівнюють одиниці:
(7)
Графічно функція заощаджень зображена на рис. 3.2.
Рис. 3.2. Функція заощаджень
Середня схильність до заощаджень (APS) – це відношення обсягу заощаджень до величини використовуваного доходу, або частка (відсоток) заощаджень у використовуваному доході:
(8)
Якщо зміна у споживанні спричинена змінами у використовуваному доході, її називають зміною величини споживання і графічно зображують рухом по самій лінії споживання, наприклад, від точки А до точки В (див. рис. 3.3).
Якщо ж обсяг споживання змінюється під дією інших факторів, не пов’язаних із доходом (ці фактори названі на початку даної теми), то такі зміни називають зміною споживання і графічно зображують зміщенням прямої споживання вгору (від С1 до С2 – якщо споживання збільшується), або вниз (від С1 до С3 – якщо споживання зменшується). Наприклад, збільшення податків призводить до зменшення споживання і зміщує лінію споживання до низу. Наявність банківського рахунку, навпаки, дозволяє споживачу збільшити споживання за незмінного доходу, що зображується зміщенням прямої споживання вгору.
 |
Рис. 3.3. Зміщення прямої споживання
Зміни в одному або кількох факторах, що не пов’язані із доходом, зміщують і пряму заощаджень. При цьому прямі споживання і заощадження зміщуються у протилежних напрямках. Пояснюється це просто: якщо домашні господарства більше споживають за даного використовуваного доходу, то вони менше заощаджують. Лише підвищення податків переміщує вниз і лінію споживання і лінію заощаджень.
Поиск по сайту: