|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Управління державним боргом передбачає:- визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги в країні та її фінансової незалежності щодо кредиторів; - пошук ефективних варіантів та умов залучення позик з точки зору мінімізації вартості боргу; - гарантування та забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків; - суворий контроль ефективного та цільового використання залучених позик; - забезпечення стабільності валютного курсу та фондового ринку країни. Управління державним боргом передбачає обов’язкове врахування та параметричну оцінку таких визначальних чинників: - економічна та політична ситуацію в країні; - міра ризику в країні щодо можливості неповернення боргу; - рівень та динаміка інфляційних процесів в країні; - характер ділової активності суб'єктів підприємницької та господарської діяльності; Основною функціонально-інституційною причиною зростання усіх вмдів державного боргу є бюджетний дефіцит. Бюджетний дефіцит як економічна категорія відображає співвідношення між доходами і видатками бюджету з перевищенням видатків. Бюджетний дефіцит є наслідком певного стану економічних відносин, які виникають між учасниками суспільного виробництва в процесі використання фінансових ресурсів понад їх наявну величину. Як фінансове явище бюджетний дефіцит виник фактично одночасно з оформленням націй і народностей у державу і запровадженням грошових відносин. Бюджетний дефіцит тією чи іншою мірою характерний та актуальний майже для всіх країн світу, у тому числі й високо розвинутих. У вітчизняній та зарубіжній літературі прийнято виділяти три основні різновидності бюджетного дефіциту: - реальний (наочно-реальний); - структурний; - циклічний. Реальним (наочно-реальним) вважається такий бюджетний дефіцит, обсяг якого дорівнює загальним прибуткам (грошовим надходженням) від федеральних податків за мінусом витрат на державні закупівлі і трансферні платежі. Під трансфертними платежами розуміють фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня. За рахунок трансфертів у багатьох країнах формується більша частина доходів місцевих органів влади. Показово, що навіть в США до кінця 80-х років дефіцит федерального бюджету складав біля 50% валового національного продукту і цей дефіцит не був пов'язаний з економічним спадом. Структурний дефіцит являє собою різницю між федеральними прибутками і витратами, при визначеній фіскальній політиці (діючий рівень оподатковування і поточних витрат), і базовому рівні безробіття. Коли економічна система входить у період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, реальний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, що відбувається частково через зростання виплати допомоги по безробіттю та інших соціальних програмах, а також частково через падіння прибутків населення. Різницю між реальним і структурним дефіцитом прийнято називати циклічним дефіцитом бюджету. Дефіцит державного бюджету зумовлений причинами, серед яких можна виділити: - низьку ефективність суспільного виробництва; - спад обсягів суспільного виробництва та зростання рівня граничних витрат; - нераціональну структуру бюджетних витрат (значна частинні коштів використовується для субсидування нерентабельних виробництв); - емісію грошей, що не забезпечені товарною масою; - недосконалий бюджетний механізм, непридатний для стимулювання розвитку економіки і соціальної сфери; - велику частку «тіньового» сектора економіки; - слабку результативність зовнішньоекономічних зв'язків; - значні інвестиції в розвиток економіки; - негативні, руйнівні наслідки непередбачених подій, таких як війна, катастрофа, стихійні лиха; - перебування економічної системи на кризовій фазі ділового циклу. Бюджетний дефіцит є причиною багатьох економічних і соціальних проблем, що виникають в надрах суспільства і дестабілізують його. Саме ця обставина обумовлює необхідність здіснення ефективного контролю за дефіцитом державного бюджету. У випадку бюджетного дефіциту нестача фінансових ресурсів може компенсуватися за допомогою так званого інфляційного податку (планова емісія). Такий метод покриття дефіциту державного бюджету практикувався в Україні протягом 90-их років минулого століття. Надмірне його використання сприяло перетворенню інфляційних процесів у економіці на гіперінфляційні, що тим самим загрожувало економічному устрою. В Україні на практиці було доведено, що використання інфляційного податку має межі, за якими починають проявлятися негативні наслідки: населення відмовляється від національної грошової одиниці, долар використовується як міра вартості та засобу нагромадження, руйнується національна грошова система загалом, в обігу починає паралельоно дві грошові одиниці. Окрім інфляційного податку як внутрішнє джерело фінансування інтенсивно використовуються облігації внутрішньої державної позики (ОВДП). Вони є якісно іншим інструментом впливу на розмір та динаміку бюджетного дефіциту. Їх родова особливість полягає в тому, що держава є позичальником грошей. У якості кредиторів виступає населення та юридичні особи, що призводить до появи внутрішнього державного боргу, обслуговування якого, у свою чергу, лягає тягарем на державний бюджет. Проте, на відміну від інфляційного податку, боргове фінансування не впливає на обсяг грошової маси. Пропозиція грошей не змінюється, оскільки, вилучивши гроші в покупців державної позики, держава оформляє їх як видатки. У світовій господарській практиці широкого застосування набули такі напрямки подолання бюджетного дефіциту: — загальне оздоровлення економіки країни; — суворий і дієвий котроль інфляційних процесів в економіці; — перебудова податкової системи в напрямку зменшення податкового тиску, стимулювання ділової активності, виведення економіки із тіньового сектору; — скорочення бюджетних дотацій, зменшення, аж до відміни пільг збитковим підприємствам; — зменшення фінансування державних інвестицій; — ефективне управління приватизаційними процесами; — запровадження обов'язкового медичного страхування; — економне і цільове витрачання бюджетних коштів; — посилення контрольної роботи за своєчасною і повною сплатою податків; — зменшення витрат на утримання апарату управління; — скорочення видатків на управління і оборону; — використання неемісійних джерел покриття бюджетного дефіциту та ін.; — налагодження системних зв'язків між платниками податків та державою, проведення роз'яснювальної роботи, застосування штрафних санкцій до злісних порушників. В сучасних умовах дефіцит державного бюджету України законодавчо обмежується, а джерелами його покриття є внутрішні та зовнішні позики, кредити Національного Банку України.
Використана і рекомендована література 1. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: Навч. посіб.: У 2 кн. – Кн. 1:Вступ до аналітичної економії. Макроекономіка / За ред. С. Панчишина і П. Островерха. – 4-е вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2006. – 723 с. 2. Батура О.В., Івашина О.В., Новікова Л.Ф. Макроекономіка: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007 – 236 с. 3. Кулішов В. В. Макроекономіка: основи теорії і практикум. Навчальний посібник для студентів вищих закладів освіти. – 2-ге вид., виправлене. – Львів: «Магнолія 2006», 2007. – 256 с. 4. Липсиц И.В. Экономика без тайн. – М.: «Дело ЛТД» – «Вита-Пресс», 1994 – 352 с. 5. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: У 2 ч. / С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. – К.: Основи, 1998. – 518 с. 6. Савченко А.Г. Макроекономіка: Підручник. – 2-е вид., без змін. – К.: КНЕУ, 2007. – 448 с.
РОЗДІЛ 9. МОНЕТАРНА МАКРОЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА (4 год.) 1. Грошово-кредитна система, її зміст, структура, об’єкти і суб’єкти. Центральний банк, комерційні банки й небанківські фінансово-кредитні установи. 2. Гроші та їх функції. Грошова маса та її аґреґати. 3. Зміст, цілі, методи та інструменти монетарної (грошово-кредитної) політики. Операції на відкритому ринку, зміна облікової ставки і норми резервування. 4. Класична (монетаристська) і кейнсіанська теорії попиту на гроші. Моделі пропозиції грошей. 5. Грошовий мультиплікатор та принципи його дії. Рівновага грошового ринку. 6. Прямі та опосередковані засоби грошово-кредитної політики. Передавальний механізм та ефективність монетарної політики. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |