Теорію конкурентних переваг країни

Центральне місце в концепції М. Портера займає ідея так званого національного ромба, який розкриває чотири основні визначники економіки, від яких залежить формування конкурентних переваг країни. Ці визначники, взаємодіючи, створюють сприятливе або несприятливе середовище для реалізації конкурентних переваг.

Перший визначник – це кількість та якість певних факторів виробництва (земля, праця, капітал, підприємницькі здібності, інфраструктура);

Другий – це умови внутрішнього попиту, його кількісні та якісні параметри. Величина попиту, особливості його формування в країні, диференціація попиту на певні види продукції, вимоги покупців до якості на внутрішньому ринку є важливими чинниками здобуття країною конкурентних переваг на світових ринках.

Третій – це близькі суміжні галузі. Наявність у національній економіці високо розвинутих близьких суміжних галузей (вони розглядаються важливою умовою створення і підтримання країною конкурентних переваг), які забезпечують експортоорієнтовані виробництва необхідними матеріалами, напівфабрикатами, іншими матеріальними засобами та інформацією.

Четвертий – це стратегія і структура фірм, рівень та характер конкуренції на внутрішньому ринку. М. Портер вважає, що міжнародна конкурентна перевага фірм країни формується на внутрішньому ринку. Якщо на цьому ринку відсутня конкурентність вітчизняних фірм, а їхні стратегія та структура не зорієнтовані на діяльність в умовах суперництва, то на міжнародних ринках у таких фірм здебільшого не виникає конкурентних переваг.

Окремо М. Портер розглядає ще два суттєвих чинника, які відіграють важливу роль у процесі формування конкурентних переваг національної економіки:

- діяльність уряду;

- випадкові події.

На четвертий визначник, який визначає рівень змагальності фірм на світових ринках, – стан конкурентного середовища на національному ринку – уряд впливає через економічну політику, антимонопольне законодавство та його застосування на практиці. Досвід підказує, що майже в усіх країнах формування конкурентноспроможних галузей відбувалося за участі держави.

Другим чинником, як зазначалося, є випадкові події. До них М. Портер відносить значні наукові відкриття і винаходи, технологічні зрушення, різкі зміни цін на ресурси (так звані нафтошоки), різкі коливання на фінансових ринках або в обмінних курсах, війни, революції, певні політичні рішення тощо. Випадкові події можуть звести нанівець переваги одних потужних конкурентів на світових ринках і закласти добрий підмурок для розвитку переваг інших.

Поиск по сайту: