|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Коротка історія та сучасна філософія макроекономікиМакроекономіка як галузь науки не виникла раптово, а є продуктом тривалої еволюції, нагромадження якісних ознак, постійного пошуку. Макроекономічні ідеї починають складатися ще у Середньовіччі з формуванням централізованих національних держав. Відтоді субєктів економічної діяльності, які функціонували в межах території тієї або іншої держави, стали розглядати як взаємопов’язані сукупності. Першою теоретичною концепцію, яка містить макроекономічні уявлення, був меркантилізм. Термін „меркантилізм” (від італ. merchante – торгівець, купець) запровадив Адам Сміт. Концепції меркантилістів, які зародилися в епоху пізнього Середньовіччя, обґрунтовували необхідність формування централізованих національних держав і захисту національного ринку. У цей період розвивається зовнішня торгівля між країнами, а роль грошей виконують благородні метали. Меркантилісти з’ясували, що саме веде до збагачення країни – перевищення експорту над імпортом, нагромадження золота й срібла чи дешева національна валюта. На думку меркантилістів, економічною політикою, що сприяє зростанню національного багатства, є протекціонізм – обмеження доступу іноземних купців до внутрішнього ринку, наприклад, через запровадження високого мита. Водночас ці заходи мали доповнюватися стимулюванням вивозу готової продукції й захистом національного купецтва на зовнішніх ринках. Така політика, на думку меркантилістів, забезпечувала б перевищення експорту над імпортом і приплив золота до країни. Макроекономічну спрямованість мали й дослідження школи фізіократів. Термін „ фізіократизм” (грецького походження і складається з двох слів „фізіо” – природа і „кратоз” – влада, сила, панування) було запроваджено А. Смітом. На відміну від меркантилістів, які вважали багатством гроші, фізіократи виходили з того, що багатством є продукти землі, а джерелом багатства є сільськогосподарське виробництво, а не торгівля. Засновник школи фізіократів Франсуа Кене розробив макроекономічну схему кругопотоку, так звану економічну таблицю, яка відображала рух продуктів між основними секторами національної економіки й класами суспільства. Ця таблиця давала уявлення про механізм функціонування національної економіки. Фізіократи вважали, що уряд не повинен втручатися у природний хід економічного життя. На думку Ф. Кене, завданням уряду є запровадження таких законів, які відповідали би природному економічному порядку. Розвиток меркантилізму і фізіократизму стали важливим етапом у становленні сучасної макроекономічної науки. Сучасна макроекономіка грунтується на трьох основних філософських концепціях – класичної, кейнсіанської та марксистської, кожна з яких має численні розгалуження. Філософія макроекономіки – це сукупність принципів, тобто складових побудови найефективнішої й стабільної економічної системи. Витоки класичної філософії макроекономіки знаходимо У Вільяма Петті, Адама Сміта, Томаса Мальтуса, Давіда Рікардо та інших економістів. Нині цю наукову школу в економіці прийнято називати лібералізмом. Економісти класичної школи вибудували величну теоретичну споруду, в основі якої лежало поняття ринкової економіки як системи, що саморегулюється через механізм цін, попит і пропозицію. Згідно з цим поглядом, коливання ринкових цін автоматично встановлює рівновагу в економіці. Тому державне регулювання економіки не потрібне. Протилежний погляд на творчі й регулятивні можливості ринкової економіки розвиває марксистська (пролетарська) макроекономічна теорія. Згідно з марксистською філософією економіки, усі економічні системи, які ґрунтуються на товарній формі виробництва і приватній власності, є неефективними, несправедливими, втіленням хаосу й нерівності. Це може дати лише суспільна власність на засоби виробництва та директивне державне управління. Ці ідеї спробували реалізувати насильницькими методами в колишньому СРСР, але зазнали поразки. Кейнсіанська філософія організації національної економіки, пов’язана з іменем Дж. М. Кейнса. Стрижнем кейнсіанської філософії макроекономіки є те за, що ринкова система в умовах панування монополій не має механізму саморегуляції, який би автоматично забезпечував повну зайнятість ресурсів і усував би інфляцію. Дж. Кейнс обґрунтовував неминучість державного втручання в економіку.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |