Суть, короткострокові і довгострокові цілі та інструменти фіскальної (бюджетно-податкової) політики

Ще в уже минулому XX столітті теоретичні дискусії щодо ролі держави змістилися з площини «Регулювати чи не регулювати?» у площину «Як регулювати?». Економічна теорія та господарська практика почали інтенсивно напрацьовувати засоби та інструменти ефективного державного регуляторного впливу на нестабільну, інфляційну, циклічну і стагнуючу економіку.

До числа основних напрямків регуляторного впливу держави на економічну систему належить її бюджетно-податкова (фіскальна [3]) політика. Аналіз різних літературних джерел, присвячених цій проблемі виявляє певний універсалізм і одностайність в трактування основних тематичних понять. Зокрема фіскальна і фінансова політика часто розглядаються як змістовно тотожні.

Фіскальна (бюджетно-податкова) політика – це сукупність заходів урядового впливу, спрямованих на розв’язання макроекономічних проблем (безробіття, інфляція, циклічність та ін.) шляхом зміни обсягів та напрямків державних видатків, системи оподаткування та принципів формування державного бюджету загалом.

Основні функції фіскальної політики:

1) вплив на стан господарської кон’юнктури;

2) перерозподіл національного доходу;

3) нагромадження необхідних ресурсів для фінансування соціальних програм.

Основою фіскальної політики є фінансово-бюджетне регулювання.

Фінанси – система економічних відносин, що склалася у суспільстві щодо формування і використання грошових ресурсів. У більш вузькому розумінні, фінанси – це грошові фонди (готівкові і безготівкові), за якими стоять матеріальні ресурси, необхідні для функціонування підприємств і здійснення державою своїх функцій.

Суть фінансів більш повно виявляється у виконуваних ними функціях: алокаційної, розподільчої, регулюючої і контрольної.

Алокаційна функція фінансів полягає в тому, що держава з їх допомогою зосереджує (консолідує) великі обсяги фінансових ресурсів з метою вирішення проблем загальнодержавного масштабу.

Розподільча функція фінансів проявляється в тому, що вони відіграють активну роль у розподілі та перерозподілі ВВП і національного доходу.

Регулююча функція реалізовується через систему державних фінансових заходів, що регулюють економічні стосунки усіх суб’єктів ринку.

Контрольна функція фінансів полягає в тому, що з їх допомогою держава здійснює загальний контроль за процесами виробництва, розподілу та обігу національного продукту

Визначаючи зміст основних державних функцій у сфері фінансів, П.Самуельсон визначив такі три їх фундаментальних принципи – ефективність, стабільність та справедливість.

Принцип ефективності полягає в тому, що держава за допомогою фіскальних важелів, через систему податків, пільги та преференцій сприяє найбільш доцільному та оптимальному використанню обмежених виробничих ресурсів, стимулює переливання капіталів та підвищення ділової активності.

Відомо, що економічна система в умовах ринку розвивається за законом циклу і періодично входить у депресивну фазу. При цьому питання зайнятості, інфляції і соціальної стабільності набувають особливої гостроти та актуальності. Спрямованість фінансової та кредитної політики держави на досягнення макроекономічної рівноваги, подолання (уникнення) негативних проявів та наслідків економічних криз і депресій проявляється через принцип стабільності.

До числа «хвороб» ринкової економіки можна віднести її загалом асоціальний характер. Надмірне захоплення бажанням примножити власність, що є основою бізнесу, фетишизація стосунків між людьми призводить до того, що суспільство розшаровується і поляризується на бідних і багатих. В таких умовах держава вимушено бере на себе обов’язок щодо формування з допомогою фіскальних інструментів централізованих фондів фінансових ресурсів які використовуються для фінансування соціальних програм, спрямованих на фінансову підтримку найменш захищених членів суспільства за рахунок найзаможніших. В цьому проявляється принцип справедливості.

Фінансова система будь-якої країни складається із трьох тісно переплетених сфер: фінанси держави, фінанси фірм і фінанси домашніх господарств (населення) (рис. 1).

Рис.1. Основні сфери фінансів

Фінанси домашніх господарств (населення) – це грошові фонди, що формуються з доходів домашніх господарств. За допомогою фінансів фірм (підприємств) створюється національний продукт, який є джерелом формування фінансових ресурсів населення і держави. Проте у виконанні згаданих вище функцій фінансів основна роль належить фінансам держави.

Державні фінанси – це сукупність грошових засобів, зосереджених у руках держави і призначених для забезпечення властивих їй функцій, а також сукупність форм і методів, через які ці функції реалізуються. Саме державні фінанси є основою фінансового макроекономічного регулювання.

2. Державний бюджет та його доходи. Податки

Поиск по сайту: