Інвестиційні мультиплікатор та акселератор

Із попереднього пункту плану ми знаємо, що інвестиції є важливим фактором національного виробництва і зайнятості. Зараз нам треба дослідити, як зміни в автономних інвестиціях впливають на обсяг національного виробництва і як зміни останнього впливатимуть на індуційовані інвестиції.

Мультиплікатор інвестицій (слово мультиплікатор означає примножувач, множник) – це числовий коефіцієнт, який показує збільшення національного доходу на одиницю приросту автономних інвестицій :

(24),

де m – мультиплікатор інвестицій.

Першою формою, у якій з’явився мультиплікатор в економічному аналізі, був мультиплікатор зайнятості, сформульований Р. Ф. Каном (1931 р.). Цей автор показав, що загальне зростання зайнятості внаслідок політики громадських робіт буде значно більшим, ніж кількість людей, зайнятих в цих роботах. Дійсно, до цієї «первинної» зайнятості потрібно додати «вторинну», тому що виробництво споживчих товарів і зайнятість в цих галузях зростатимуть, щоб відповідати збільшенню видатків, пов’язаних з зарплатою і прибутком від первинної зайнятості на громадських роботах.

Дж. М. Кейнс трансформував мультиплікатор зайнятості Кана в мультиплікатор інвестицій. Величина мультиплікатора інвестицій за Кейнсом прямо пропорційно залежить від граничної схильності до споживання (MPC або с^I) і обернено пропорційно від граничної схильності до заощаджень (MPS або s^I):

(25)

Принцип мультиплікатора підкреслює важливе економічне явище: будь-яке інвестування дає «додатковий ефект», який викликає зростання сукупного доходу більшою мірою, ніж обсяг початкових інвестицій.

Теорія мультиплікатора Кейнса може бути узагальнена і поширена на будь-яку складову сукупного попиту в економіці: споживчі витрати, приватні інвестиції, державні витрати на закупівлю товарів і послуг, чистий експорт.

Принцип акселерації показує вплив на індуційовані інвестиції змін у сукупному попиті (національному доході).

Акселератор (прискорювач) - це коефіцієнт, що показує у скільки разів зростуть інвестиції у відповідь на зміни в обсягах національного доходу:

(26),

де ∆It – приріст інвестицій в період t.

∆Yt -1 – приріст національного доходу попереднього року.

Принцип акселерації був запропонований А. Афтальоном у 1913 р. та викладений Д. М. Кларком у 1917 р. Пізніше принцип акселерації був перенесений із сфери виробництва засобів виробництва у сферу споживчих товарів тривалого користування (житлове будівництво, наприклад) та запасів.

Для розуміння принципу акселерації наведемо гіпотетичний приклад.

Припустимо, що запас капіталу становить 500 тис. грн. і забезпечує випуск продукції вартістю 100 тис. грн. Таким чином, між капіталом і продуктом існує співвідношення 5:1, яке є сталим. Тривалість використання капіталу – 10 років, тому річна сума амортизації – 500:10 = 50 тис. грн.

За цих умов розглянемо, як зміни у кінцевому попиті впливатимуть на зміни в попиті на капітал.

Табл. 3.2.Модель акселератора

Таблиця 3.2 виявляє три закономірності:

1) збільшення кінцевого попиту викликає зростання загального попиту на капітал більшою мірою (так, в другому періоді кінцевий попит збільшився на 5 тис. грн., а загальний попит на капітал – на 75 тис. грн.);

2) просте уповільнення темпу зростання кінцевого попиту викликає зменшення попиту на капітал (див. періоди 4 та 5);

3) зменшення кінцевого попиту викликає скорочення загального попиту на капітал нижче за рівень амортизації (період 6).

Принцип акселерації використовується також для товарів тривалого використання (житло) та запасів.

Взаємодія ефектів мультиплікатора та акселератора є важливою для розуміння економічних циклів та моделей економічного зростання.

Використана і рекомендована література

1. Аналітична економія: макроекономіка і мікроекономіка: Навч. посіб.: У 2 кн. / За ред. С. Панчишина і П. Островерха. – Кн. 1. Вступ до аналітичної економіки. Макроекономіка. – К.: Знання. – 2006.– 723 с.

2. Базилевич В. Д., Базилевич К. С., Баластрик Л. О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – К.: Знання, 2004. – 851 с.

3. Базілінська О. Я. Макроекономіка: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 442 с.

4. Долан Э. Дж., Линдсей Э. Макроэкономика.– СПб.: АО Экономическая школа, 1996. – 408 c.

5. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. – К.: Основи, 1996. – 400 с.

6. Макконнелл Кемпбелл Р., Брю Стенлі Л. Макроекономіка. Аналітична економія: принципи, проблеми і політика. Частина 1.– 13 видання. / Наук. ред перекладу Т. Панчишина – Львів: Просвіта, 1997. – 672 с.

Поиск по сайту: