Поняття макроекономічної стагнації

Економічне зростання – це стійке тривале зростання сукупного доходу (валового продукту), економічної могутності країни, покращення кількісних і якісних показників розвитку суспільного виробництва і розширення можливостей економіки задовольняти зростаючі потреби населення в товарах і послугах.

Економічне зростання означає:

- вдосконалення процесу суспільного відтворення;

- приріст реального обсягу виробництва (ВВП, ВНП, НД)

- зростання національного багатства;

- зростання добробуту населення на одну особу.

Основними (базовими) джерелами економічного зростання є:

- пропозиція чинників виробництва;

- стан інфраструктури;

- зростання продуктивності чинників на основі технологічного прогресу, ділові стратегії і взаємодія фірм;

- фактори сукупного попиту (доходи і поведінка домогосподарств, зовнішні чинники);

- політика уряду.

Вибір джерел економічного зростання передбачає необхідність кількісної визначеності взаємозв’язків між приростом ресурсів і приростом їх продуктивності з одного боку, та приростом обсягів національного виробництва – з іншого. Цей зв’язок виражається у виробничій функції.

Розрізняють таки групи чинників економічного зростання: фактори попиту, фактори пропозиції, фактори розподілу.

Фактори попиту – це фактори, які забезпечують зростання сукупних витрат, що сприяють збільшенню обсягів виробництва і доходу.

Фактори пропозиції – це збільшення наявної кількості ресурсів, поліпшення якості або розширення технічних знань, технологічних можливостей, новинок, що уможливлюють виробництво більшого обсягу товарів і послуг, а отже зростання їх пропозиції. До факторів пропозиції відносять такі чинники:

- кількість і якість трудових ресурсів;

- кількість і якість природних ресурсів;

- технологічний рівень капіталу, залученого у виробництво;

- інституційні фактори ( вони водночас виступають і як фактори попиту);

- інформаційне забезпечення;

- організаційні фактори і т. ін.

Фактори розподілу – це здатність економіки розподіляти ресурси з метою досягнення такої динаміки економічного зростання, яке дає змогу забезпечити фактор пропозиції.

Розрізняють таки типи економічного зростання: екстенсивне, інтенсивне, змішане.

За екстенсивного типу зростання національного продукту здійснюється за рахунок залучення додаткових факторів виробництва (економічних ресурсів).

При інтенсивному типі економічне зростання відбувається за рахунок кращого, продуктивнішого використання ресурсів на основі застосування досягнень науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва і збуту, розподілу, менеджменту.

Екстенсивний і інтенсивний типи економічного зростання у чистому вигляді майже не існують, вони часто переплітаються і поєднуються. Тому буде правильним розрізняти переважно інтенсивний або переважно екстенсивний тип економічного зростання. Віднесення економічного зростання до того чи іншого типу здійснюється в залежності від величини питомої ваги приросту виробництва, що отримується за рахунок суто якісної або суто кількісної зміни його факторів.

При змішаному типі економічного зростання відбувається поєднання інтенсивних та екстенсивних факторів; їхнє взаємодоповнення.

Поняття макроекономічної стагнації. Протилежним економічному зростанню є стан стагнації. Стагнація (лат. stagnum – стояча вода) – це застій, нерухливість, зупинення руху – зокрема відсутність як спаду, так й піднесення.

Економічна стагнація – це стан тривалого (хронічного) застою економіки чи навіть економічного спаду.

Стагнація характеризується:

- падінням попиту на вироблену продукцію;

- зменшенням обсягів виробництва через труднощі збуту продукції;

- низьким ступенем використання потужностей і трудових ресурсів.

Основними причинами стагнації бувають:

- корупція, крадіжка капіталу і витік його за кордон;

- нестача фінансового капіталу для інвестування;

- нерозвиненість інфраструктури; натуральний тип господарства;

- розлад фінансово-кредитної системи;

- недосконалість законодавчої бази, неповага до законів і права;

- відсутність культури ведення бізнесу, негативне ставлення до багатства і успіху в населення. Утриманська позиція громадян до держави; стримування вільної ініціативи; заздрість.

Різні економічні школи (неокласична та кейнсіанська) розробили своївласні інструменти дляаналізу економічного зростання. Основним інструментом неокласичного аналізу економічного зростання є виробнича функція.

Поиск по сайту: