Кобба-Дугласа і Кобба-Дугласа-Тінбергена
. Виробнича функція – це функціональний (тобто економіко-математичний) метод виразу залежності між витратами факторів виробництва (K,L,N) та результатами (обсягами продукції, доходів) (Y);
Виробнича функція може бути двофакторною, трифакторною, багатофакторною.
Фактор виробництва – це ресурс, який використовують для виробництва товарів і послуг.
Двофакторна функція показує, що обсяг виробництва і доходу ( ) є функцією від двох факторів капіталу і праці . Двофакторну функціюможна виразити такою формулою: .
Трифакторна функція має такий вигляд: ,
де Е – параметр,що віддзеркалює рівень технологій.
Багатофакторною називається функція, яка окрім основних джерел економічного зростання, прагне врахувати вплив інституційних, зовнішньоекономічних чинників і т. ін.
Модель економічного зростання на основі виробничої функції вперше запропонували американські економісти Пітер Дуглас та Чарльз Кобб у 1928 р.
Розроблена ними виробнича функціяв економічній науціотримала назву виробнича функція Кобба-Дугласа.
Виробнича функція Кобба-Дугласа – це макроекономічна модель економічного зростання, яка розкриває функціональну залежність обсягів виробництва і доходу від двох факторів – капіталу і праці.
Статистичної базою моделі є динаміка фізичних обсягів продукції, розмірів основного капіталу й кількості відпрацьованих робітниками та службовцями обробної промисловості США людино-годин упродовж 1899 – 1922 рр.
Методологічною основою моделі стали положення про наявність фізичної продуктивності капіталу (засобів виробництва) і про участь у виробництві лише двох факторів (капіталу та праці).
Виробнича функція Кобба-Дугласа має такий вигляд: ,
де Y – обсяг виробництва, доходу;
K – капітал;
L – праця;
A – коефіцієнт пропорційності або масштабності;
та – коефіцієнти еластичності обсягів виробництва (доходу) на 1% приросту відповідних факторів виробництва. Припускалося, що .
Оскільки , то дану модель можна представити у такому вигляді:
.
Припустимо , тоді, за інших незмінних умов, . Приріст валового продукту (сукупного доходу) дорівнюватиме:
.
З часом функція Кобба-Дугласа була вдосконалена іншими вченими-економістами. Спочатку суттєвий внесок в її удосконалення зробив у 1948 р. голандський економіст Ян Тінберген, який досліджував вплив трьох факторів праці, капіталу й технічного прогресу) на обсяги виробництва. В результат ця модель отримала назву функція Кобба-Дугласа-Тінбергена, а формула набула такого вигляду: ,
Де –– – чинник, що відображає вплив якісних змін у виробництві (тобто його інтенсифікацію), у т.ч. й технічного прогресу
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 | 31 | 32 | 33 | 34 | 35 | 36 | 37 | 38 | 39 | 40 | 41 | 42 | 43 | 44 | 45 | 46 | 47 | 48 | 49 | 50 | 51 | 52 | 53 | 54 | 55 | 56 | 57 | 58 | 59 | 60 | 61 | 62 | 63 | 64 | 65 | 66 | Поиск по сайту:
|