|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Методологія макроекономіки. Макроекономічне моделювання.Макроекономічна політика та її суб’єктиМетодологія – це система наукових знань про шляхи та методи, засоби, інструменти пізнання істини. Методологія макроекономіки ґрунтується на системі найбільш загальних принципів, методів та способів пізнання економічних систем. У найзагальнішому плані методологія макроекономіки грунтується на двох основних складових: - загальнонаукових методах пізнання, які включають діалектику та логіку; - специфічних методах, що включають агрегування, принцип рівно важності, економіко-математичне моделювання, прогнозування тощо. Діалектичний метод має складну структуру: єдність конкретного й абстрактного,аналізу та синтезу, індукції й дедукції, логічного й історичного, кількісного і якісного аналізу. Пізнання економічної системи починається з дослідження конкретних об’єктів, явищ і процесів в конкретний історичний період. Але конкретні об’єкти, зокрема макроекономічна система, досить складні, пізнати їх в усій складності в принципі не можливо, тим більше, що вони перебувають в постійному русі, постійно змінюються. Для того, щоб все-таки зробити спробу пізнати цю мінливу цілісність, треба абстрагуватись (відволіктись) від багатьох чинників. Результатом такого виокремлення є наукові поняття, категорії (наприклад, система, ринок, інвестиція, дохід тощо) як сходинки та інструменти пізнання. Тому виклад пізнаного явища чи процесу завжди починається з абстрактного і рухається у напрямку конкретизації. Отже, процес пізнання як процес дослідження об’єкта – це рух від конкретного до абстрактного, а процес наукового викладу пізнаного об’єкта – це рух від абстрактного до конкретного. Конкретне – найбагатше за своїм змістом, абстрактне – найбідніше. Але пізнати складний об’єкт неможливо без цього спрощення (абстрагування). Тому метод пізнання і називають „єдність конкретного і абстрактного”. Аналіз – це метод дослідження, при якому об’єкт дослідження розкладається на складові частини, кожна з яких вивчається окремо. Синтез – це метод дослідження, який базується на поєднанні різних елементів, сторін об’єкта в єдине ціле з урахуванням взаємозв’язків між ними. Індукція – рух пізнання від вивчення одиничних конкретних фактів (явищ) до виявлення всезагальних принципів, що їх об’єднують. Дедукція – рух процесу пізнання від всезагального до конкретного, одиничного. Метод наукової абстракції – це метод поглибленого пізнання реальних економічних процесів шляхом виділення основних, найсуттєвіших сторін певного явища і очищення його від усього неістотного, випадкового. Економіко-математичне моделювання – це метод дослідження за допомогою математики і економетрики. Важливим напрямом наукового абстрагування є моделювання. Макроекономічне моделювання – це метод дослідження, при якому у спрощеному вигляді при багатьох допущеннях встановлюють основні залежності між економічними показниками. Макроекономічне моделювання використовується для створення макроекономічних моделей за допомогою загальних і специфічних методів дослідження. Макроекономічна модель – це спрощене відображення зазвичай (за допомогою математичних рівнянь) економічної дійсності, абстрактне узагальнення реальної картини життя (відповідних фактичних даних), що дозволяє виявити і дослідити основні закономірності і риси об’єкту пізнання. Створити модель означає не що інше як знайти функцію, яка повязує ендогенні (внутрішні)та екзогенні (зовнішні) макроекономічні параметри. Ендогенні параметри – це змінні, які модель намагається пояснити. Вони формуються всередині системи. Наприклад, величина заробітної плати, національного доходу, процентної ставки, рівня цін, інфляції тощо. Екзогенні параметри – це змінні, які модель бере як дані. Це, як правило, вихідна інформація, яка вводиться у модель ззовні. До них відносяться технологічний рівень виробництва, поведінка субєктів на різних ринках, рівень оподаткування, обсяг пропозиції грошей, обсяг державних закупівель тощо. Метою моделі є з’ясувати, як екзогенні змінні впливають на ендогенні. Макроекономічна політика – це політика уряду, що спрямована на регулювання економіки як єдиного цілого, з метою забезпечення її стабільності та динамічного розвитку. Мета макроекономічної політики – забезпечення повної зайнятості, стабільності цін і ефективного економічного зростання. Основними формами макроекономічної політики є фіскальна, монетарна, політика доходів, зовнішньоекономічна та ін. Фіскальна, або бюджетно-податкова, політика – це політика, яка спрямована на зниження безробіття чи інфляції та досягнення природного обсягу виробництва через зміну державних видатків, рівня оподаткування або одночасне поєднання обох цих заходів. Податки й державні видатки – це основні знаряддя фіскальної політики. Монетарна політика, або кредитно-грошова, політика – це політика, яка спрямована на регулювання грошей у національної економіці для досягнення макроекономічної стабільності. Політика доходів – це політика, яка застосовується для боротьби з інфляцією. Цю політику інакше називають контролем за цінами і заробітною платою. Зовнішньоекономічна політика покликана впливати на обсяги зовнішньоекономічної діяльності. Макроекономічну політику здійснює держава та інші суб’єкти економічної діяльності.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.006 сек.) |