ТЕМА 7: ПОДАТКОВА ПОЛІТИКА У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ

ними державними установами та громадськими організаціями в цілях стабілізації і пристосування діючої соціально–економічної системи до змінних умов. Особливо важлива роль ДРЕ в Україні – державі, що створює незалежну економіку і розвиває ринкову економіку на базі приватної власності.

Об’єкти ДРЕ – це сфери, галузі, регіони, а також ситуації, явища соціаль-но-економічного життя держави, де виникають труднощі, проблеми, що не вирішуються автоматично або вирішуються в далекому майбутньому, в той час як розв’язання цих проблем необхідно для нормального функціонування економіки і підтримки соціальної стабільності. Суб’єкти (виконавці) ДРЕ – державні органи влади, а також національний банк, які реалізують програму державної економічної політики.

Державне регулювання економіки передбачає використання певних методів, тобто способів впливу держави в особі законодавчих та виконавчих органів на об’єкти ДРЕ для досягнення поставлених цілей. З огляду на те, що теорія державного регулювання економіки вимагає системного підходу до вибору методів впливу на економічні процеси, ми спробуємо сформулювати систему методів ДРЕ за певними класифікаційними ознаками та дати їм стислу характеристику.

В залежності від суб’єктів впливу ці методи поділяються на:

– державні методи – реалізуються органами законодавчої та виконавчої державної влади (Кабінет Міністрів України, міністерства, відомства, державні комітети, місцеві державні адміністрації);

– громадські, які використовуються громадськими об’єднаннями, асоціа-ціями, політичними партіями, профспілками тощо;

– ринкові – реалізуються через елементи саморегулювання, основними я яких є попит та пропозиція.

Залежно від засобів впливу виділяють:

– правові методи регулювання – передбачають встановлення державою обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів ринку. Основними формами правового регулювання є Конституція та закони України, укази й розпорядження Президента України, постанови і розпорядження Кабміну України, нормативно-правові акти центральних і місцевих органів влади;

– адміністративні методи – є по суті інструментом прямого регулювання суб’єктів ринку з боку держави; основними з яких є ліцензії, квоти, санкції, норми, стандарти, ціни, державні замовлення тощо;

– економічні методи – дають державі змогу створювати такі фінансові чи матеріальні стимули, які здатні впливати на економічні інтереси суб’єктів господарювання й обумовлювати їхню поведінку. У системі економічних методів виділяють чотири регулятивних блоки: грошово-кредитний, або монетарний, бюджетно-податковий, зовнішньоекономічний, соціальний. До бюджетно-податкового механізму, у свою чергу, відносяться: політика доходів, система оподаткування, політика бюджетних трансфертів та витрат, між бюджетна політика;

– організаційні методи, пов’язані з наданням пріоритетності у забезпеченні матеріально-технічними ресурсами, наданням інформаційних, консалтингових та маркетингових послуг, підготовкою фахівців тощо;

– пропагандистські методи (морально-етичні) методи – полягають у формуванні в осіб, на які спрямований вплив, певних переконань, духовних цінностей, моральних позицій щодо діяльності держави.

За ознакою форми впливу методи регулюванняподіляють на:

– прямі, які регулюють функціонування об’єктів ДРЕ безпосередньо за допомогою інструментів адміністративно-правового характеру та еконо-мічних інструментів прямого впливу (квоти, ліцензії, ліміти тощо);

– непрямі, котрі опосередковано, через вплив на економічні інтереси та створення такого економічного середовища, яке змушує господарюючих суб’єктів діяти в потрібному для держави напрямі.

За характером впливу, тобто як саме держава впливає на суб’єктів впливу, методи регулювання бувають:

- стимулюючі;

- стримувальні (обмежувальні);

- комплексні, які включають перші два підходи.

Залежно від рівня впливу (рівнем, на який поширюються методи регулювання, їх можна поділити на:

– загальнодержавні, які використовуються в межах держави;

– регіональні – діють в межах певного регіону;

– місцеві розповсюджуються на території певної адміністративно-територіальної одиниці чи населеного пункту.

З урахуванням масштабу (сфери) впливу методи поділяють на:

– ті, які можна використовувати у певній галузі – галузеві;

– які можна використовувати у всіх галузях, але для певних операцій (наприклад, для зовнішньоекономічних операцій, розміщення майна тощо) – функціональні;

– методи, що їх можна використовувати, як у всіх галузях, так і для усіх операцій – загальні.

Залежно від того, чим регламентується застосування тих чи інших методів регулювання, їх поділяють на:

– методи, що регламентовані нормами права – нормовані;

– нерегламентовані – ненормовані.

За часом впливу методи поділяють на:

– довготермінові, які здебільшого регламентуються законами;

– короткотермінові (оперативні), що регламентуються указами та іншими нормативно-правовими актами.

Особливе місце в системі методів ДРЕ посідають податки, тому визна-чимо їх місце в цій системі за тими класифікаційними ознаками, які розкриті вище. Отже, податки як інструмент державного регулювання відносять до таких методів:

– за суб’єктами впливу – державні;

– за засобами впливу – одночасно і правові, і економічні;

– за формою впливу – непрямі (опосередковані);

– за характером впливу – комплексні;

– за рівнем впливу – загальнодержавні;

– за масштабами (сферою) впливу – загальні;

– за регламентуванням – нормовані;

– за часом впливу – довготермінові.

На рисунку зображений кругообіг доходів (верхня

частина схеми) та видатків (нижня частина схеми). Доходи, які надходять в розпорядження домогосподарств, є платою їм як власникам ресурсів, за виключенням податків. Сукупні видатки (попит), згідно зі схемою, формують-ся трьома потоками: споживанням домогосподарств, інвестиціями (як формою заощадження) і державними видатками. Фіскальна політика безпосередньо стикається з кругообігом в точках А і Д, тобто має місце коли держава вилучає податки і коли вона збільшує попит на величину державних видатків.

Для відтворення макроекономічної рівноваги необхідно, щоб величина того, що тимчасово вийшло з кругообігу, дорівнювалося величині того, що повернулося в нього, а саме:

T + S = I + G,

де I – інвестиції;

S – заощадження.

До фіскальної політики відносяться податки Т і державні видатки G. Таким чином, фіскальна політика має дві сторони: податкову і видаткову.

А

Д

Рисунок 5 – Вплив державних податків і видатків на макроекономічний кругообіг

Розглянемо вплив податків на економіку з макроекономічної точки зору.

Прямі податки суттєво впливають: по-перше, на ринок праці, тому що пропозиція робочої сили безпосередньо залежить від величини доходу, який залишається після оподаткування, а, по-друге, – на підприємницьку актив-ність, бо при збільшенні податку на прибуток менше прибутку залишається у підприємств для розширення своєї діяльності. З цієї причини при збільшенні податкової ставки на заробітну плату або на прибуток зменшується зацікав-леність в продуктивній діяльності, і навпаки – лібералізація (пом’якшення) оподаткування може забезпечити ріст податкових надходжень. Ця залежність наочно ілюструється відомою кривою Лаффера. Логіку цієї залежності можна також формалізувати у такий спосіб:

Inc ­ Y ­

t ¯ ® S ­ ® I ­ ® Inc ­ ® T ­,

Pr ­ L ­

де t – податкова ставка;

Inc – доходи домогосподарств;

Pr – прибуток підприємств;

Y – обсяги виробництва усіх підприємств;

L – кількість зайнятих (працюючих);

T – податкові надходження в бюджет.

Непрямі податки, як відомо, впливають на рівень цін на вироблені товари, і при їх зниженні відбувається ріст обсягів споживання (бо при менших цінах споживачі мають можливість придбавати більшу кількість товарів), можливо й заощаджень у населення. І навпаки, ріст непрямих податків і цін за певного сукупного попиту веде до зниження обсягів виробництва. Логіку цього зв‘язку у формалізованому вигляді можна проілюструвати так:

Тнпр ­ ® P­ ® D¯ ® Y¯,

де Тнпр – непрямі податки;

P – ціни на товари;

D – попит (обсяги реалізації).

Вплив податків на зайнятість населення проявляється у наступному: завдяки податкам у споживачів залишається менший дохід, а, як наслідок, – зменшується і їх споживчі витрати. Тобто при будь-якому ВНП збільшення податків викликає зменшення споживання, що у свою чергу приводить до зменшення попиту і потім – до падіння обсягів виробництва і, звісно, до зменшення зайнятості та росту безробіття.

Збільшення ж податків є фіскальним засобом обмеження інфляції. При цьому споживання зменшується на ту ж саму величину, на яку збільшуються податки. Обґрунтованим є твердження, що під впливом росту податків люди намагаються зберегти свій рівень споживання за рахунок заощаджень. Тому гранична схильність до споживання повинна зростати, що і обмежує рівень споживання, а потім веде до зниження цін.

ру економіки в Україні, зменшення фінансових можливостей для підприємств інвестувати кошти у розвиток та розширення діяльності і т. ін..

Одним із недоліків української податкової системи є її нестабільність як за видами податків, так і за методами обчислення, термінами їх сплати, а також громіздкість податкового законодавства. Це, з одного боку, не дає змоги достовірно планувати основні фінансові показники (виторг, прибуток), а з іншого, – призводить до великих штрафних, часто не зовсім виправданих санкцій.

Значною вадою податкової системи України є те, що за багатьма податками податкова база визначається не за касовим методом, а за першою з подій, яка відбулася в податковому періоді: або надходження коштів в рахунок сплати товарів, або їх відвантаження. Це негативно впливає на наявність у підприємств обігових коштів; особливо невиправдане відмивання фінансових ресурсів відбувається, коли підприємство відвантажило продукцію замовнику, а останній ще не зробив її оплату. На жаль, такий же негативний наслідок має і практика авансової сплати податків, коли розміри авансових платежів не обґрунтовані і не реальні для платників податків. Це йде урозріз із загальними принципами оподаткування, а результатом такого авансування також стало вилучення обігових коштів підприємств.

Недоліком сучасної податкової системи є також надмірна кількість подат-кових пільг, що зумовлює неможливість зниження податкового наванта-ження в цілому, створює неоднакові економічні умови для господарювання, знижує конкурентоспроможність товаровиробників, посилює кризові явища в економіці.

Податкова система значно впливає на формування підприємствами власних фінансових ресурсів, основними джерелами яких є прибуток та амортизаційні відрахування. На чистий прибуток впливає ставка та порядок нарахування податків з прибутку, перш за все – податку на прибуток, тобто цей вплив відбувається прямо і реалізується через прямі податки. На амортизацію податкова система впливає опосередковано – через вимоги податкового обліку, який регламентує норми амортизаційних відрахувань та можливості використання прискореної амортизації.

Слід зазначити, що значний негативний вплив мають також податки, “ прив’язані ” до заробітної плати. Вони збільшують податкове навантаження на товаровиробників, і при цьому підприємства з великою трудомісткістю (а, відповідно, і зарплатомісткістю) перебувають у гірших умовах, ніж підприємства, на яких рівень заробітної плати в структурі витрат є нижчим. Це призводить до зростання цін не тільки за рахунок самої заробітної плати, але й нарахувань на неї, тому закономірним є спад виробництва внаслідок дефіциту платіжних засобів на підприємствах з великими витратами праці (машинобудування, легка промисловість, капітальне будівництво).

При збільшенні непрямих податків, як вже зазначалося, збільшуються ціни на товари. Вважається, що непрямі податки перекладаються на споживачів – їх носіїв, але подорожчання продукції чи послуг через непрямі податки знижує їх конкурентоспроможність, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

Розглянуті вище напрями впливу податків на фінансово-господарську діяльність підприємств є тільки прикладами найбільш вражаючих негативних сторін діючої в Україні податкової системи. Послабити цей негативний вплив на фінансово-господарську діяльність платників податків можна двома шляхами:

– зовнішній – зменшення податкового навантаження на підприємства та стабілізація системи оподаткування на певний тривалий час;

– внутрішній – зменшення сум сплачуваних підприємствами податків через реалізацію на підприємствах системи податкового планування, коли останні шляхом законних дій мінімізують суми цих податків.

ВІДКРИТИЙ ТЕСТ НА ФОРМУЛЮВАННЯ ТА СТРУКТУРУВАННЯ ВІДПОВІДІ

1. У фінансовій термінології застосовуються терміни, що відображають платежі держави: податки – це...., плата – це...., відрахування – це.....

2. Податки виконують наступні функції:...

3. Основними завданнями податків є:...

4. Система податку містить наступні елементи:...

5. При встановленні ставок податків використовуються методи:...

6. Ставки податків поділяються на:...

7. За формою оподаткування податки бувають:...

8. За економічним змістом об’єкта оподаткування податки поділяються на наступні групи:...

9. Залежно від рівня державних структур, які встановлюють податки, розрізняються такі податки:...

10. Розкладними податками вважають:...

11. Окладні податки – це...

12. Податкова політика держави – це...

13. Принципами податкової політики є...

14. Податкова система – це..

15. Реформування податкової системи України здійснювалось у такі етапи:...

16. Податкова служба – це...

17. Структура Державної податкової служби України:...

18. Податкова робота – це...

19. Способами стягнення податків є....

20. Причинами ухилення від податків є:....

21. Методами пересічення податкових ухилень є....

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ ДЛЯ НАПИСАННЯ РЕФЕРАТІВ

1. Загальна характеристика перших податкових платежів. Податкові системи стародавнього Риму і Європи XVI – початку XVIII ст.

2. Формування сучасник податкових систем світу в XIX – XX ст. Основні тен­денції в розвитку оподатковування цього періоду.

3. Виникнення оподаткування в Древній Русі й основні етапи його розвитку в XIII – початку XX ст. Податкові системи післяреволюційного і сучасного пе­ріоду.

4. Наукова фінансова думка про природу податків на стадіях їхнього виник­нення, розвитку і на сучасному етапі. Податкові теорії: виникнення, зміст і види.

5. Загальні теорії податків: теорія обміну, теорія насолоди, теорія податку як страхової премії, класична теорія податків (теорія податкового нейтралітету), кейнсіанська теорія, теорія монетаризму, теорія економіки пропозиції.

6. Специфічні теорії: теорія співвідношення прямого і непрямого оподат-кування, теорія єдиного податку, теорія пропорційного і прогресивного оподатковування, теорія перекладення податків.

7. Податок як фінансово-економічна категорія. Економічна сутність податків.

8. Податкова політика держави: поняття і сутність.

9. Поняття податкового тягаря. Вплив ставок податків і податкового тягаря на розвиток економіки.

10. Функції податків та їх характеристика.

11. Принципи оподаткування.

12. Справедливість як основний принцип і базова категорія оподаткування. Крива Лоренца.

13. Характеристика структурних елементів податку.

14. Податкова система: поняття й основні елементи.

15. Класифікація податків та її значення.

16. Становлення і розвиток податкової системи України, проблеми та перс-пективи її вдосконалення.

17. Юридичні та організаційні принципи побудови податкової системи України.

18. Місцеві податки і їхня роль у податковій системі.

19. Пільги по оподаткуванню: поняття, передумови створення і види.

20. Податкова служба України. Організаційна структура, функції, права і відповідальність.

21. Суб'єкти, що сприяють сплаті податків та неподаткових платежів, їх функції, права та обов'язки.

22. Основи та організація податкової роботи, її основні елементи.

23. Облік платників і находжень податків. Форми податкових розрахунків.

24. Поняття і функції податкового обліку. Співвідношення податкового та бухгалтерського обліку.

25. Методологія податкового обліку.

26. Поняття ухилення від податків, передумови та причини ухилень від сплати податків.

27. Види ухилення від податків та їх характеристика.

28. Тіньова економіка та злочинність крізь призму податкових правопору-шень.

29. Методи та напрями боротьби з податковими правопорушеннями.

30. Перспективи удосконалення податкової системи України.

Поиск по сайту: