ТЕМА 6: ПЕРЕКЛАДАННЯ ПОДАТКІВ

Ще вкінці ХІХ ст. англійський дослідник Ф. Еджуорт вважав, що найбільш важливими для фінансової науки є два питання: принципи оподаткування та проблема перекладання подат-

ків. Це має сенс і у період сьогодення, особливо для платників податків, бо тільки з врахуванням механізмів перекладання податків можна реалізувати на практиці вимоги рівномірності та справедливості в оподаткуванні. Але при цьому проблема перекладання податків була і залишається однією з найскладніших в теорії оподаткування.

Складність проблеми обумовлена складністю самого процесу перекладання податків. Розподіл податкового тягаря можливий тільки в процесі обміну, результатом якого є, як відомо, формування ціни. А це означає. що теоретичне рішення питання перекладання податків залежить від ступеня розробленості теорії вартості і ціни. Можна сказати, що формування ціни включає і процес перекладання податків.

Як же відбувається перекладання податків?

Практика оподаткування примусила фінансову науку розробити поняття “носія податку”, який відокремлюється від суб’єкта податку і не включається в систему елементів податку.

Носій податку – це особа, яка не несе ніякої відповідальності перед державою за сплату податків, бо не вступає в податкові відносини з державою, але на яку відповідно до діючої системи перекладання податку фактично перекладається податковий тягар, тобто носій податку фактично за рахунок своїх коштів сплачує податок.

Іншими словами, суб’єкт податку і носій податку – не одне й теж. Якщо суб’єкт податку зможе перекласти свій податок на іншого, то він вже не є носієм податку – виходить невідповідність між первісною адресністю податку та фактичним його платником, який і є носієм податку. Якщо носій податку співпадає із платником податку, то він за рахунок своїх коштів сплачує податок у бюджет, а якщо не співпадає – то носій податку відшкодовує платнику податку сплачений ним (платником) податок.

Значення перекладання полягає в тому, що принцип перекладання одним із перших в теорії оподаткування (ще в ХVІІ ст. Д. Локком) був покладений в основу поділу податків на прямі і непрямі. Прямі податки – це ті, які, на думку законодавців, повинні лягти на платника податків (теоретично платники і носії співпадають), а непрямі – ті, які мають бути перекладені платником на іншу особу – носія (платник і носій не співпадають). Класифікація податків, в основі якої лежав принцип перекладання, протримався протягом ХVІІ–Х1Х ст., а з часом втратив свою актуальність.

– перекладання з продавця на покупця. Прикладом може бути будь-який встановлений державою непрямий

податок, який сплачується виробником, а потім перекладається на покупця – споживача оподаткованого товару. В цьому випадку продавець або виробник включає суму податку в ціну товару і, таким чином, податок фактично падає не на продавця, а на покупця;

– перекладання з покупця на продавця, тобто податок, який фактично повинен пасти на покупця, сплачується продавцем. Хоча цей вид зустріча-ється рідше, ніж перший, все ж він має місце, особливо у тих випадках, коли податок (прямий або посередній) занадто високий. Цей вид перекладання часто зустрічався в період економічних криз і торкався посередніх податків. Пояснювалася така ситуація тим, що в період економічної кризи та інфляції при зростанні цін на всі товари збільшувався і розмір посереднього податку, навіть при пропорційній його ставці. З урахуванням еластичності попиту до ціни, попит зменшується, внаслідок чого продавці чи виробники цих товарів не отримують бажаних прибутків. У свою чергу, із-за зменшення попиту конкуренція продавців або виробників спонукає їх до зниження цін на товари, і на певній стадії кризи падіння попиту може дійти до такого рівня, що збільшення цін і посередніх податків мине споживачів і повністю впаде на продавців або виробників.

За розмірами перекладання(як у першому, так і у другому його видах) може бути:

- повним, при якому податок перекладається на носія повністю.

- частковим, при цьому відбувається перекладання певної частки податку.

У фінансовій науці виділено чотири умови (випадки) перекладання податків.

Перший випадок – ухилення від податку, що було розглянуто раніше.

Другий варіант об’єднує три подібних за умовами випадків перекладання, а саме:

– амортизація (або погашення) податку – є таким процесом, при якому платник податку перестає сплачувати податок. Вона здійснюється тому, що податок викликає зменшення ціни оподатковуваного об’єкта, при цьому частка вартості об’єкта виступає як податок;

– поглинання податку, при якій податок може бути поглинутий зменшенням цінності оподатковуваного об’єкта;

– капіталізація податку – виникає тоді, коли цінність об’єкта збільшуєть-ся при зменшенні податку.

Завдяки цим явищам: амортизації, поглинання і капіталізації – за певних умов збільшення податку призводить до часткової конфіскації майна плат-ника. І, навпаки, зменшення податку може викликати нічим не обумовлене збільшення багатства.

Третій випадок – коли особа, яка зобов’язана сплачувати податок по закону, фактично несе податковий тягар, тобто є не тільки платником, а й носієм податку, Тут немає перекладання, але збільшення податку може спонукати виробника домагатися зменшення витрат та за рахунок цього погашати податок. Цей процес називається трансформацією податку.

Четвертий випадок – коли платник, законно обкладений податком, перекладає тягар податку на іншого. Якщо останньому також вдасться перекласти податок на третю особу, то він є лише платником–посередником. Якщо ж він остаточно несе податковий тягар, то тоді він – носій податку.

Можливості перекладання виникають на стадії обміну та залежать від економічної сили чи слабкості сторін обміну. При обміні ці сила чи слабкість визначається багатьма умовами, які можна поділити на дві групи: одні мають відношення до оподатковуваного об’єкта, інші – до самого податку.

По відношенню до оподатковуваного об’єкта головними умовами, від яких залежить в процесі перекладання порівняльна сила платника податку, є наступні: підрядність оподатковуваного об’єкта вільній конкуренції або монополії; наявність або відсутність еластичності попиту і пропозиції; ступінь мобільності (або іммобільності) оподатковуваного об’єкта.

Перекладання податку залежить також від характеристик самого податку: є він одностороннім чи загальним. Односторонній податок перекладається легше, а загальний перекласти складніше, тому що в цьому випадку платнику нікуди перенести свій капітал.

Враховуючи ці умови перекладання стосовно конкретних податків, можна оцінити можливості їх перекладання.

Податок з доходів фізичних осіб зазвичай стягується з окремих осіб, тому його майже неможливо перекладати на будь-кого. Але бувають виключення: наприклад, цей податок може бути перекладений на працедавця за умови, якщо останній не має можливості замінити робітника іншим і вимушений підвищувати йому заробітну плату.

Стосовно перекладання податку на прибуток існує дві точки зору, які на практиці цілком ймовірні. Традиційна полягає у тому, що податок на прибуток не перекладається, однак деякі економісти вважають, що його можна перекласти на споживачів через більш високі ціни та на постачальників через більш низькі ціни на ресурси.

Перекладання ПДВ і акцизного податку має деякі відмінності. Так як ПДВ охоплює більш широкий асортимент товарів та послуг, ніж акциз, то у споживачів майже немає шансів протистояти підвищенню цін, до якого приводить цей податок.

Що стосується майнових податків, то тягар в більшій мірі припадає на власників майна, бо податки ні на кого перекласти.

Поиск по сайту: