ЕКОНОМІЧНА СУТЬ ПОДАТКІВ

Одним із найважливіших засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни є податки та податкові пільги. Саме податки, як засвідчує економічна теорія, завжди використовувались державою як найдійовіший важіль регулювання економічних процесів. Принципи оподаткування свого часу сформулював ще А. Сміт. але вони діють і нині:

1) піддані держави зобов'язані брати участь у покритті видатків уряду по можливості згідно з тими доходами, які отримує кожний під охороною держави;

2) податок має бути точно визначений, а не встановлений свавільно. Час його оплати, спосіб і розмір внеску повинні бути ясними і відомими як самому платнику, так і будь-кому іншому;

3) кожен податок повинен сплачуватись у такий час і в такий спосіб, які є найбільш зручними для платника;

4) скорочення витрат на стягування податків.

Податки, як основний атрибут держави, функціонують із часів зародження рабовлас­ницького ладу. На практиці мали місце натуральні, подушні, сімейні, вартісні та інші види податків. Практика стягнення податків вимагає вдосконалення, пошуку оптимальних варіантів елементів побудови податків, а також механізму їх стягнення. Реалізація фінансової політики окремими, неузгодженими методами, які позбавленні стимулюючої функції, не відображає ефективного впливу на процес виробництва та реалізації продукції.

У теперішній час основоположним законом, який регулює відносини в системі опо­даткування є Закон України "Про систему оподаткування". Цей закон визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Найбільшого розквіту податки досягають в умовах розвиненої ринкової економіки. Вони стають об'єктивним елементом фінансових відносин між державою та юридичними і фізичними особами. Формується завершена модель податкової системи кожної держави. Вона містить методи і об'єкти оподаткування, ставки податків, строки їх сплати, контроль за витрачанням.Податкові системи економічно розвинених країн базуються на розробленій теорії податків, творцями якої є видатні представники економічної науки: Адам Сміт, Девід Рікардо, Джон Кейнс, Поль Самуельсон, Кнут Віксель, Йозеф Шумпетер та багато інших. Пошук шляхів удосконалення податкових систем триває і до сьогодні.

Дуже важливе значення має прийняття податкових кодексів, у яких законодавче закріплюються рівномірність оподаткування, дотримання податкової таємниці.

Податки встановлюються для утримання державних структур (законодавчої, виконавчої та судової влади), виконання ними функцій держави - управління, оборони» соціальної та економічної та задоволення інших загальносуспільних потреб.

Збори встановлюються за використання суб'єктом господарювання певних ресурсів, які створюють йомудохід.

Платежі передбачаються на покриття певних витрат, які виникають при використанні ресурсів суб'єктом господарювання.

Внески передбачають відрахування частини майна суб'єкта господарювання при здійсненні окремих господарських операцій.

Сукупність податків, зборів, обов'язкових платежів і внесків до бюджетів і державних цільових фондів становить систему оподаткування.

Система оподаткування суб'єктів господарювання базується на наступних принципах:

• стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок високотехнологічної продукції;

• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної активності - введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва;

• обов'язковості - впровадження норм щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об'єкти оподаткуванні за звітний період, та встановлення відповідальності платників податків за порушенні податкового законодавства;

• рівнозначності та пропорційності - оплата податків юридичними особами здійснюється у певній частці від отриманого прибутку,і забезпечується сплата рівних податків і зборів (обов'язкових платежів) на рівні прибутку, і пропорційно - більших податків і зборів (обов'язкових платежів) - на більші доходи;

• рівності, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації – забезпечення однакового підходу до суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб, у т. ч. нерезидентів) при визначенні обов'язків щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);

• соціальної справедливості - забезпечення соціальної підтримки малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно обґрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які отримують високі та надвисокі доходи;

• стабільності - забезпечення незмінності податків і зборів (обов'язкових платежів) та їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;

• економічної обґрунтованості - встановлення податків і зборів (обов'язкових платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат бюджету з його доходами;

• рівномірності сплати - встановлення строків сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надходження коштів до бюджету для фінансування витрат;

• компетенції-встановлення та скасування податків і зборів (обов'язкових платежів), а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до законодавства про оподаткування виключно законодавчою владою;

• єдиного підходу - забезпечення єдиного підходу до розробки податкових законів з обов'язковим визначенням платника податку і збору (обов'язкового платежу), об'єкта оподаткування, джерела сплати податку і збору (обов'язкового платежу), податкового періоду, ставок податку і збору (обов'язкового платежу), строків та порядку сплати податку, підстав для надання податкових пільг;

• доступності - забезпечення зрозумілості норм податкового законодавства для платників податків і зборів (обов'язкових платежів).

Виходячи з економічної природи податків та враховуючи досвід країн з розвинутою економікою, можна визначити такі функції податків: фіскальну, стимулюючу, регулюючу, контрольну та соціальну.

Податкові надходження до бюджету забезпечують держав}' фінансовими ресурсами, є обхідними для здійснення її діяльності. В цьому полягає фіскальна функція податків.

Стимулююча функція виражається в тому, що податкові заходи держави (у більшості випадків податкові пільги) можуть стимулювати виробництво найбільш необхідних видів продукції, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, підтримувати режим енерго- і матеріалозбереження виробництва. Шляхом надання додаткових податкових пільг для нових інвестицій держава може заохочувати оновлення основного капіталу.

Регулююча функція полягає в тому, що через податки і податкові пільги держава впливає на виробництво, розподіл, обмін і споживання. З одного боку, податки скорочують фінансові можливості підприємця, як покупця засобів виробництва й "особливого товару" - робочої сили.

На налагодження дії цих функцій держави затратили сторіччя, але гармонії їх взаємодії повністю не досягли. Достатньо далека від досконалості й нині діюча система податків і обов'язкових зборів в Україні.

Податкова оптимізація – це процес, що здійснюється суб'єктом господарської діяльності за допомогою сукупності планових дій, об'єднаних у єдину систему, і передбачає вибір оптимальних варіантів фінансово-господарської діяльності з метою зменшення податкових платежів і збільшення прибутковості.

Людство створило за свою довгу економічну історію різні форми податків. Податкова система - це перш за все, сукупність діючих у країні податків: прямі і непрямі; податки на доходи, споживання та майно; загальнодержавні та місцеві. Суть проблема - в налагодженні взаємодії податків, тобто у формуванні системи податків як такої. Загальною тенденцією податкових систем є уніфікація форм оподаткування, що спостерігається нині у світі і не виключає при цьому різноманітність податкових систем різних країн.

Податкові платежі підприємства залежать від наявних об'єктів оподаткування, ставок податків та податкової політики держави в сфері податкових пільг.

ПЛАНУВАННЯ ПОДАТКІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Після здійснення фінансового планування на підприємстві доцільно провести, відповідно до законодавства, планування по наступних основних податках, зборах, платежах і внесках до бюджету і державних цільових фондів:

1. Податок на прибуток підприємства забезпечує близько 5,5% доходів бюджету. Платниками податку на прибуток є: суб'єкти підприємницької діяльності, бюджетні організації у частині здійснення госпрозрахункової діяльності, комерційні банки, міжнародні організації, що провадять підприємницьку діяльність на території України; філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку, які мають самостійний розрахунковий рахунок; нерезиденти, що здійснюють підприємницьку діяльність через постійні представництва в межах України.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платників податку та на суму амортизаційних відрахувань. Ставка податку на прибуток становить 25% до об'єкта оподаткування.

Планування податку на прибуток:

Ппл =Поп х Со,

Поп = ВДпл - (ВВпл + УМпр - ПМпр) – Ампл,

ВДпл = ЗДпл - ПДВ – А,

ВВпл = ВРпл+ ЗПпл + ОППпл,

де Ппл - податок на прибуток у плановому періоді;

Поп - прибуток із метою оподаткування;

Со - ставка оподаткування;

ВДпл - валовий дохід у плановому періоді;

ВВпл - валові витрати в плановому періоді;

УМпр - прогнозоване убування майна;

ПМпр - прогнозований приріст майна;

АМпл - планові амортизаційні відрахування;

ЗДпл - загальні доходи від продажу товарів, продукції, робіт, послуг у плановому році;

ПДВ - податок на додану вартість;

А – акциз;

ВРпл - вартість придбаних товарів, виробничих запасів, робіт, послуг у плановому періоді;

ЗПпл - нарахована оплата праці у плановому періоді;

ОППпл - обов'язкові платежі підприємства, пов'язані з оплатою праці в плановому періоді.

Плановий прибуток з метою оподаткування можна визначити, виходячи із прибутку за фінансовим планом підприємства:

Поп=Пфп - До - Дн + Вн – Во,

Пфп = Дф - Вф,

де Поп - плановий прибуток з метою оподаткування;

Пфп - прибуток, що планується господарським суб'єктом за фінансовим планом підприємця;

До - господарські операції (різниця в оцінці) про доходи суб'єкта господарювання, які не формують прибуток, але підлягають оподаткуванню;

Дн - господарські операції (різниця в оцінці) про доходи суб'єкта господарювання, які формуватимуть прибуток, але не підлягають оподаткуванню;

Вн - господарські операції (різниця в оцінці) про витрати суб'єкта господарювання, які зменшують прибуток, але не зменшують прибуток для оподаткування:

Во - господарські операції (різниця в оцінці) про витрати суб'єкта господарювання, які не зменшуватимуть прибуток, але зменшуватимуть прибуток для оподаткування;

Дф і Вф - відповідно доходи і витрати суб'єкта господарювання за фінансовим планом.

2. Податок на додану вартість (ПДВ) забезпечує близько 35% доходів бюджету. ПДВ -це непрямий податок, включений в ціну товару, що є частиною вартості, яка створюється на всіх стадіях виробництва і надання послуг, або після митного оформлення. Платниками податку на додану вартість є підприємства, міжнародні організації, які розташовані на території України, громадяни України, а також іноземні громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю. Об'єктом оподаткування є обороти: з реалізації товарі в (робіт, послуг) як власного виробництва, так і підданих обробці, перероблених чи придбаних. Податок на додану вартість входить до ціни товарів за ставкою у встановленому розмірі до оподатковуваного обороту, який не включає ПДВ,

Сума ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету в плановому періоді, визначається за формулою:

ПДВп = ДВ х Со,

ПДВ = ПЗп – ПКп,

П3п = ЧДп х 20%: 100%,

ПКп = ВПп х 20%: 100%,

де ПДВп - сума ПДВ до сплати в бюджет у плановому періоді;

Со - ставка оподаткування, %;

ДВ - додана вартість;

ПЗп - сума податкових зобов'язань в плановому періоді;

ПКп - сума податкового кредиту в плановому періоді;

ЧДп - плановий чистий дохід підприємства з операцій, які підлягають обкладанню податком на додану вартість;

ВПп - вартість придбаних ресурсів за ціною постачальників із господарських операцій, які підлягають обкладанню податком на додану вартість у плановому періоді.

•• Приклад. Підприємство в грудні 2010 року при продажу товарів (готової продукції. робіт, послуг) планує одержати чистий дохід у сумі 50 000 гри. і придбати) ресурси для господарської діяльності за цінами постачальників (без ПДВ) на суму 125 000 грн. Сума ПДВ, що планується до сплати в бюджет, складає: (50000 • 20 / 100) - (25000 • 20 / 100) = 10000 - 5000 = 5000 грн.

ПДВ сплачуться на всіх етапах руху товарів, виробничих запасів, готової продукції, робіт, послуг, але об'єктом оподаткування виступає не валовий дохід, а додана вартість.

Додану вартість підприємства в плановому періоді, як об'єкт оподаткування, можна визначити за наступним розрахунком:

ДВоп = ФОПп + ВСЗп + ЧПп + ДПЗ - ДПК,

ДВоп = ДВс + ДПЗ - ДПК

ДВс = ФОПп + ВСЗп +ЧПп,

де ДВоп - додана вартість підприємства, як об'єкт оподаткування;

ФОПп - фонд оплати праці в плановому періоді;

ВСЗп - відрахування на соціальні заходи;

ЧПп - плановий чистий прибуток;

ДПЗ - додаткові господарські операції підприємства, які за діючим законодавством формують податкове зобов'язання, але не створюють доданої вартості;

ДПК - додаткові господарські операції підприємства, які за діючим законодавством формують податковий кредит, але не створюють доданої вартості;

ДВс - створена додана вартість на підприємстві.

1 квітня 2014 р. набрав чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні». Згідно з Законом, вже з 1 квітня 2014 року набрали чинності наступні зміни до Податкового кодексу України: − ставка податку на прибуток підприємств застосовується на постійній основі у розмірі 18%, а ставка ПДВ – у розмірі 20%; з 1 січня 2015 року ставка ПДВ складатиме 17%.

3. Акцизний збір (A3) - це непрямий податок на високорентабельні й монопольні товари (продукцію), що включаються в ціну цих товарів (послуг), забезпечують близько 9% доходів бюджету. Перелік підакцизних товарів і розмірів ставок акцизного збору затверджується Кабінетом Міністрів. До підакцизних товарів належать: ювелірні вироби, алкогольні напої, тютюнові вироби, оргтехніка, автомобілі, бензин тощо. Платниками акцизного збору є суб'єкти або замовники підакцизних товарів, а також ті, хто імпортує підакцизні товари; громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи; громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які ввозять або пересилають товари на митну територію України.

Акцизний збір, крім надходжень до бюджету, дає змогу:

а) обмежувати споживання деяких товарів, зокрема алкогольних та тютюнових виробів,

б) залучити до оподаткування кошти заможніших верств населення при придбанні ними предметів розкоші:

в) захистити вітчизняних виробників відповідної продукції від конкуренції з імпортними товарами;

г) збільшити податкові надходження за рахунок доходів високорентабельній суб'єктів господарювання:

д) регулювати споживчий ринок.

Акцизний збір вилучається один раз під час реалізації, як правило, виробником підакциз­ного товару. Суму акцизного збору в плановому періоді можна обчислити за формулою:

Ап = Боп х Со

де An - акцизний збір в плановому періоді;

Боп - база оподаткування акцизним збором у плановому періоді;

Co - ставка оподаткування.

В залежності від об'єкта оподаткування сума акцизного збору з підакцизних товарів визначається за наступними розрахунками:

1. нарахування акцизного збору в разі ввезення товарів суб'єктами зовніш­ньоекономічної діяльності на митну територію України

Якщо ставку акцизного збору встановлено у відсотках до митної вартості товару, то сума акцизного збору обчислюється за формулами:

а) з товарів, що підлягають обкладенню ввізним митом:

Са = (В + М) х А / 100%,

б) з товарів, що не підлягають обкладенню ввізним митом:

Са = В х А / 100%,

де Са - сума акцизного збору;

В - митна вартість;

М - сума ввізного мита;

А - ставка акцизного збору.

Сума акцизного збору, якщо ставку встановлено в грошовому еквіваленті до фізичної одиниці виміру товару, обчислюється за формулою:

Ca = H x A,

де Са - сума акцизного збору;

Н - кількість товару у фізичних одиницях виміру, визначених відповідним законом;

А - ставка акцизного збору.

2. акцизний збір з алкогольних напоїв за ставками з 1 л 100 % спирту;

A3 = КП • ЄП • (М / 100) • Co,

де КП - кількість пляшок;

ЄП - ємкість пляшки;

М - місткість спирту, %.

3. акцизний збір за ставками у % до обороту:

АЗ = В х Со_% /100,

де В - виручка; Со _% - ставка оподаткування у відсотках до обороту.

4. акцизний збір з одиниці товару, грн.:

АЗ = КТ х Со _(грн.),

де КТ- кількість товару;

Со_(грн.) - ставка оподаткування в гривнях.

5. акцизний збір за одиницю товару за ставками в євро:

АЗ = КТ х Со (евро) х КЄ,

де КТ- кількість товару;

Со - ставка оподаткування в євро;

КЄ - курс гривні до євро станом на перший день відповідного кварталу.

Поиск по сайту: