ОЦІНКА ЙМОВІРНОСТІ БАНКРУТСТВА

Банкрутство (фінансовий крах, розо­рення) — це визнана арбітражним судом нездатність боржника в повному обсязі задовольняти вимоги кредиторів за гро­шовими зобов'язаннями і (чи) виконува­ти обов'язки зі сплати інших обов'язко­вих платежів.

Основною ознакою банкрутства є не­здатність організації забезпечити вико­нання вимог кредиторів протягом трьох місяців із дня настання терміну платежу. Після закінчення цього терміну кредито­ри дістають право на звертання в арбіт­ражний суд про визнання організації-боржника банкрутом.

Банкрутство зумовлене самою сутні­стю ринкових відносин, пов'язаних із не­визначеністю досягнення кінцевих ре­зультатів і ризиком утрат. Передумови банкрутства різноманітні: це результат взаємодії численних факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх. Їх можна класифікувати в такий спосіб.

Зовнішні фактори:

1. Економічні: кризовий стан економіки країни, загальний спад виробництва, інфляція, нестабільність фінансової системи, зростання цін на ресурси, зміна кон'юнктури ринку, неплато­спроможність і банкрутство партнерів. Однією з причин неспро­можності суб'єктів господарювання може бути неправильна фіс­кальна політика держави. Високий рівень оподатковування може виявитися непосильним для організації.

2. Політичні: політична нестабільність суспільства, зовніш­ньоекономічна політика держави, розрив економічних зв'язків, утрата ринків збуту, зміна умов експорту й імпорту, недоско­налість законодавства у сфері господарського права, антимонопольної політики, підприємницької діяльності й інших проявів регулюючої функції держави.

3. Посилення міжнародної конкуренції у зв'язку з розвитком науково-технічного прогресу.

4. Демографічні: чисельність, склад народонаселення, рівень добробуту народу, культурний уклад суспільства, що визначають розмір і структуру потреб і платоспроможний попит населення на ті чи інші види товарів і послуг.

Внутрішні фактори:

1. Дефіцит власного оборотного капіталу як наслідок неефек­тивної виробничо-комерційної діяльності чи неефективної інвес­тиційної політики.

2. Низький рівень техніки, технології й організації виробництва.

3. Зниження ефективності використання виробничих ресурсів організації, її виробничої потужності і як наслідок високий рівень собівартості, збитки, "проїдання" власного капіталу.

4. Створення наднормативних залишків незавершеного бу­дівництва, незавершеного виробництва, виробничих запасів, го­тової продукції, у зв'язку з чим відбувається затоварення, спо­вільнюється оборотність капіталу й виникає його дефіцит. Це змушує організацію залазити в борги і може бути причиною його банкрутства.

5. Погана клієнтура організації, яка платить із запізненням чи не платить зовсім через банкрутство, що змушує організацію саму залазити в борги. Так зароджується ланцюгове банкрутство.

6. Відсутність збуту через низький рівень організації марке­тингової діяльності з вивчення ринків збуту продукції, форму­вання портфеля замовлень, підвищення якості і конкуренто­спроможності продукції, вироблення цінової політики.

7. Залучення позикових засобів в оборот організації на не­вигідних умовах, що веде до збільшення фінансових витрат, зни­ження рентабельності господарської діяльності і здатності до са­мофінансування.

8. Швидке і неконтрольоване розширення господарської діяль­ності, у результаті чого запаси, витрати і дебіторська заборго­ваність зростають швидше, ніж обсяги продажів. Виникає потре­ба в залученні короткострокових позикових засобів, що можуть перевищити чисті оборотні активи (власний оборотний капітал), внаслідок чого організація потрапляє під контроль банків та інших кредиторів і може постати перед загрозою банкрутства.

Банкрутство є, як правило, наслідком спільної дії внутрішніх і зовнішніх факторів. За даними країн з ринковою економікою, стійкою економічною і політичною системою, розорення суб'єк­тів господарювання на 1/3 пов'язане із зовнішніми факторами і на 2/3 — із внутрішніми.

Необхідно розрізняти поняття "неплатоспроможність" і "банкрутство".

Неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності. [2, c.550]

Основними інформаційними джерелами оцінки ризику банкрутства організації є форми фінансової звітності: Баланс (Ф №1), Звіт про фінансові результати (Ф №2), Звіт про Рух грошових коштів (Ф №3), Звіт про власний капітал (Ф №4), Примітки до річної фінансової звітності (Ф №5).

Основними завданнями проведення оцінки ризику банкрутства організації є такі:

- встановлення задовільності або незадовільності структури балансу;

- встановлення зв‘язку між оцінкою структури балансу та фінансовим станом організації;

- оцінка ліквідності та платоспроможності організації;

- оцінка фінансової стійкості організації;

- оцінка потенційного банкрутства за системою формалізованих критеріїв: коефіцієнтом Бівера, індексом Альтмана, показником діагностики платоспроможності Конана і Гольдера, тестами на імовірність банкрутства Лису і Таффлера, моделлю Спрінгейта оцінки нестабільності фінансового стану оранізації;

- оцінка потенційного банкрутства за системою неформалізованих критеріїв.

Поиск по сайту: