Народжуваність і смертність

Загальні зміни чисельності популяції залежать від народжуваності, смертності та міграції її особин. Народжуваність і смертність є основними показниками динаміки популяцій і за їх співвідношенням говорять про баланс популяцій.

Народжуваність характеризується кількістю особин, що з’являються в популяції за одиницю часу з розрахунку на певну кількість її членів. Вона залежить від багатьох факторів, серед яких найважливішим є кількість особин здатних до відтворення, що залежить від співвідношення статево-вікових груп. Проте народжуваність не є прямою пропорцією плодючості, оскільки остання залежить від ступеня турботи батьків про нащадків в даній популяції.

Для кожної вікової групи характерні свої показники народжуваності та смертності, і екологів, в першу чергу, цікавлять швидкість і темпи кількісних змін у популяціях за рахунок цих процесів. Якщо, наприклад, на певний момент часу в популяції є 1000 здатних до розмноження особин (N₀=1000), а за 10 діб (DТ=10) народилось 50 особин (DN₀=50), то народжуваність , а в перерахунку на одну особину:

Кожен організм, за деякими винятками, здатний відтворювати собі подібних. Зростання чисельності будь-якої популяції теоретично може бути необмеженим за умови, коли на організми не діють лімітуючі фактори довкілля, проте такі умови в природі не зустрічаються. Якщо ж розглянути популяцію людей, то крім природних обмежувальних факторів діють і соціально-економічні, і психологічні фактори.

Теоретичне значення зростання чисельності популяції має вигляд експоненціальної кривої (рис. 1.6.) і прямує до нескінченості. В реальних умовах діють обмежувальні фактори, наприклад, нестача поживи, хвороби, тощо і реальна крива росту чисельності популяції має S-подібний вигляд і називається логістичною (рис. 1.6.)

Природна здатність видів збільшувати свою чисельність, називається біотичним потенціалом. Цей показник характеризує теоретичний максимум чисельності нащадків від однієї пари (наприклад, одна пара горобців з врахування плодючості нащадків теоретично за 10 років могла б дати близько 276 млрд. особин) або однієї особини за одиницю часу чи весь життєвий цикл. У природі біотичний потенціал ніколи не реалізується повністю, а його величина (r) дорівнює різниці між народжуваністю (b) і смертністю (d) в популяції протягом певного часу: r = b – d.

Смертність, тобто число загиблих особин популяції протягом певного періоду часу, також залежить від багатьох факторів, наприклад, несприятливі умови середовища, наявність хижаків, паразитів, поширення хвороб, тощо. Життя завжди має певні межі і в кожного виду організмів вони свої: слонова черепаха живе понад 150 років, мала жаба – до 20 років, земляний черв’як – до 10 років, тощо. Слід зазначити, що календарний вік і біологічний вік організмів – поняття не тотожні.

На основі характеристики смертності особин популяції на різних етапах розвитку (типи кривих виживання), можна робити висновки про ієрархічну структуру популяцій та про ступінь розвитку турботи батьків про нащадків.

Слід зазначити, що форма кривої виживання залежить від ступеня розвитку турботи про нащадків та інших захисних функцій особин популяції. В тих випадках, коли турбота про нащадків відсутня це компенсується надзвичайно великою плодючістю.

У випадку, коли особини доживають до біологічно граничного віку, а потім протя-гом короткого часу вмирають, крива виживання має вигляд (1) (див. рис. 1.7.). В природі такий тип кривих виживання не властивий, хоча в деяких випадках тривалість життя особин може наближатись до нього, наприклад, сучасні люди, великі ссавці з високою здатністю молодняку до вижи-вання, тобто особини можуть досягати біологічно граничної тривалості життя. У таких видів організмів особливо розвинута турбота батьків про нащадків, проте, плодючість особин цих видів є невисокою.

Крива, що відображає виживання більшості природних видів, дуже ввігнута (2) і характерна для надто високої смертності на ранніх стадіях життя (див. рис. 1.7.). Такий тип кривих виживання характеризується тим, що турбота батьків про нащадків не розвинута і молодняк самостійно виживає в природних умовах. Відсутність турботи батьків про нащадків компенсується високою плодючістю.

Проміжним є третій тип кривої виживання (3), коли смертність практично не змінюється з віком і є відносно сталою протягом усього життя популяції (див. рис. 1.7.). Такий тип кривих виживання не характерний для природних умов, а тільки для штучних, наприклад, акваріумні рибки, тощо.

! І народжуваність і смертність особин популяцій залежать від ступеня розвитку турботи батьків про нащадків. Якщо турбота батьків про нащадків добре розвинута, то народжуваність невисока і невисокий ступінь смертності на ранніх стадіях життя, і навпаки.

Поиск по сайту: