Висновки. 1. Національна економіка - це складна система, що складається з великого числа господарюючих суб'єктів і різнохарактерних економічних процесів

1. Національна економіка - це складна система, що складається з великого числа господарюючих суб'єктів і різнохарактерних економічних процесів.

2. Найбільш великим і значним регулюванням суб'єктом національної економіки є держава, яка сосредотачивает значну частину національного багатства, встановлює нормативно закріплені правила поведінки інших господарюючих суб'єктів, за допомогою державного бюджету штучно перерозподіляє валовий внутрішній продукт, формує і підтримує систему соціальних гарантій населенню.

3. Потреби в участі держави в національній економіці пояснюється тим, що вона не здатна до соціально справедливого розподілу доходов-национального багатства. Разом з турботою про соціальну незахищену частину населення в його прямі обов'язки входить фінансування фундаментальних науково-технічних розробок, регулювання ринку праці в цілях мінімізації об'ємів безробіття.

4. Активна участь держави у формуванні ринкових механізмів знаходяться в прямій взаємодії зі встановленим і підтримкою політичних, правових, соціальних принципів суспільства.

5. Державне регулювання економіки - це одна із засадничих форм участі держави в національній економіці, що включає дію на ключові етапи процесу розподілу доходів і ресурсів, темпи економічного зростання, рівень життя населення, для чого інститутами держави використовуються виконавчі, законодавчі і контролюючі методи.

6. Основними механізмами державного регулювання економіки є: прямі і непрямі.

7. Прямі механізми державного регулювання є найбільш поширеними унаслідок своєї дієвості. Основною їх формою є господарська діяльність держави, представлена державним сектором економіки, а також: нормативно-правові методи державного регулювання, прямі інвестиції в пріоритетні галузі; витрати на створення і підтримку функціонального стану соціальної інфраструктури - охорона здоров'я, утворення, науки та ін.

8. Непрямі механізми державного регулювання - це такі методи впливу держави на економіку, які дозволяють досягти поставлених цілей без прямого втручання держави і спираються на основні закономірності функціонування національної економіки: фіскальна і грошово-кредитна політика, податкова система, підтримка стабільного ціноутворення, стійких темпів економічного зростання, перерозподілу ресурсів, стимулювання інвестиційного процесу, темпів науково-технічного прогресу.

9. Важливу роль в підвищенні ефективності державного регулювання має державний економічний і передусім фінансовий контроль, тобто контроль за станом національної економіки, її відповідністю прийнятим планам, програмам, за дією останніх на розвиток народного господарства, його реформування відповідно до науково обгрунтованої стратегічної мети, в якій повинні відбиватися загальнонаціональні інтереси.

Тема 12. Прогнозування, стратегічне планування і програмування розвитку національної економіки

12.1. Прогнозування і стратегічне планування в державному управлінні

12.2. Програмування в системі управління національною економікою

12.3. Прогнозування розвитку галузей соціальної сфери і її елементів

12.4. Стратегія соціально-економічного розвитку країни

12.5. Вибір стратегії соціально-економічного розвитку України

Основні терміни і поняття: прогноз, песимістичний, оптимістичний, стриманий, макроекономічне програмування, цільові комплексні програми, контроль за виконанням програм, макроекономічне планування, стратегічне планування, індикативне планування.

12 .1. Прогнозування і стратегічне планування в державному управлінні

Посилення ролі прогнозування в державному управлінні і господарській системі пояснюється наступними причинами.

По-перше, в умовах ринку значно зростає невизначеність і мінливість взаємодії безлічі чинників, що визначають економічну динаміку. Тому необхідно передбачати можливі варіанти розвитку подій при виборі стратегії і ухваленні рішень.

По-друге, в умовах децентралізації власності і управління підприємцям доводиться самостійно приймати рішення, від яких залежить доля підприємства, тому їм украй потрібні прогнози для вибору стратегії. У зв'язку з цим зріс попит на прогнози, необхідні для усіх рівнів управління.

По-третє, стан економіки, а саме, її багатоукладність, збільшення її відкритості, розширення масштабів неконтрольованої тіньової економіки і інші чинники ускладнюють процес управління і ухвалення рішень. Управління без передбачення в таких умовах призводить до стратегічних помилок.

Усі ці чинники обумовлюють підвищення ролі прогнозування. Перелік документів, що регламентують соціально-економічний розвиток країни, включає прогнози розвитку економіки і зв'язаних сфер; концепцію соціально-економічного розвитку країни. Програми регіонів, галузей і великих багатогалузевих комплексів.

Економічне прогнозування - складова частина системи державного регулювання національної економіки, покликана визначити майбутній стан економіки і виявити найважливіші проблеми соціально-економічного розвитку. Результати прогнозних розрахунків використовуються державними органами для вироблення і обгрунтування соціально-економічної політики держави.

Економічне прогнозування є процесом наукового обгрунтування загальних напрямів можливих змін в соціально-економічному розвитку країни в майбутньому, а також альтернативних шляхів і термінів досягнень певних якісних досягнень в економіці. Економічний прогноз містить конкретизацію системи кількісних показників і якісних характеристик розвитку країни, регіонів, галузей і секторів економіки на певний період, з урахуванням реального стану справ і передбачень відносно можливого розвитку зовнішньої і внутрішньої ситуацій на перспективний період. Реалізація довго- і середньостроковий прогнозів здійснюється через систему індикативного планування.

У системі економічного регулювання національної економіки прогнози виконують три основні функції:

- передбачення тенденцій розвитку і взаємозв'язків прогнозованого об'єкту з економічною дійсністю;

- прогнозне обгрунтування рішень, що приймаються;

- прогнозний супровід виконання рішення.

Розглянемо детальніше.

Передбачення тенденцій розвитку і взаємозв'язків прогнозованого об'єкту з економічною дійсністю. До моменту остаточного ухвалення будь-якого рішення, що стосується інвестицій і інновацій, виробництва нового продукту; виходу на той або інший ринок; впровадження податкових пільг або економічних санкцій та ін. необхідно мати уявлення про можливе майбутнє цього об'єкту і можливі тенденції розвитку ринку; про зовнішні і внутрішні чинники; про фазу динаміки економічної кон'юнктури. Чим якісніше виконаний прогноз, тим менше вірогідність ухвалення невірного рішення. Одного, для кожного рівня управління потрібна своя глибина прогнозу. Для підприємництва достатнім може бути маркетинг-прогноз, але і він використовує результати прогнозування на макро- і мезорівнях. Для регіональних і галузевих органів управління потрібні макропрогнози, що враховують динаміку світової економіки і тенденції розвитку СНД.

Прогнозне обгрунтування рішень, що приймаються. До ухвалення господарського або управлінського рішення необхідно передбачати можливі його наслідки, щоб вибрати оптимальний варіант і не допустити стратегічної помилки. Такий прогноз здійснюється при підготовці бізнес-плану, інвестиційного або інноваційного проекту, техніко-економічного обгрунтування. Ситуаційний аналіз і прогноз наслідків введення того або іншого нормативного акту повинні проводиться при експертизі проекту на муніципальному і регіональному рівнях. В цьому випадку не виникнуть протиріччя між законами. Проте прогнозне обгрунтування проектних рішень і законодавчих актів рідко застосовуються, що знижує ефективність управління.

Прогнозний супровід виконання рішення. Після ухвалення стратегічного рішення або нормативного акту прогнозування не повинне припинятися. Необхідно постійно здійснювати контроль процесу їх виконання і прогноз наслідків для того, щоб своєчасно коригувати у разі зміни кон'юнктуру.

Перераховані функції економічного прогнозування взаємозв'язані і є стадіями єдиного безперервного процесу.

Різноманіття використовуваних в практичній діяльності прогнозів утворює певну систему.

Під системою соціально-економічного прогнозування розуміється певна єдність методології, організації і розробки прогнозів, що забезпечує їх узгодженість і безперервність.

Залежно від характеру досліджуваних об'єктів виділяють наступні види прогнозів: економічні, природних ресурсів, науково-технічні, демографічні і соціального розвитку.

Економічні прогнози досліджують перспективи розвитку окремих елементів продуктивних сил і виробничих стосунків; продуктивність праці; використання і відтворення трудових ресурсів і основних фондів; об'єм і склад інвестицій і їх ефективність; темпи економічного зростання; розвиток галузей і господарських комплексів; динаміку, об'єм, склад і якість продукції та ін., що випускається, В даному випадку визначаються узагальнювальні показники економічної динаміки - темпи росту (падіння) ВВП і його рівень на душу населення; динаміка інвестицій; рівень інфляції; внутрішній і зовнішній державний борг. Розрахунки цих показників здійснюються на основі системи національних рахунків.

Прогнози природних ресурсів характеризують залучення останніх в господарський оборот і охоплюють усі види громадського відтворення і природне середовище: паливо і мінеральні ресурси, ресурси Світового океану, деякі види енергії, рослинний і тваринний світ, а також охорону довкілля.

Науково-технічні і інноваційні прогнози визначають перспективи розвитку науки, інновацій і технологій, що визначають рівень конкурентоспроможності вітчизняної продукції і економіки в цілому. Ці прогнози розглядають також зміну поколінь техніки, розвиток стандартизації і сертифікації продукції. Узагальнювальними показниками в цій сфері є доля в продукції принципово нових виробів, що випускається і знову освоюваній.

Демографічні прогнози охоплюють рух народонаселення і відтворення трудових ресурсів, рівень зайнятості трудового населення, його кваліфікаційний і трудовий склад. Вони включають показники чисельності і природного руху населення (народжуваність, смертність), співвідношення по статевому і віковому складу і інші.

Прогнози соціального розвитку включають споживання населенням продуктів харчування і непродовольчих товарів; роздрібний товарообіг; розвиток галузей невиробничої сфери: загальну і професійну освіту, культуру і мистецтво, охорону здоров'я, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування населення та ін.

Прогнозування розвитку національної економіки охоплює усі аспекти і рівні її функціонування і грунтується на сукупності усіх перелічених вище прогнозів, тобто носить комплексний характер.

Світовий і вітчизняний досвід дає підстави визначити, що система прогнозування соціально-економічного розвитку може включати довго- (на 10-30 років) і середньострокові (на 2-5 років) прогнози, а також індикативний план на 1 рік і на квартал на державному, регіональному і галузевому рівнях управління.

Об'єктами прогнозування і індикативного планування соціально-економічного розвитку країни є соціальні і економічні процеси, що відбуваються в державі, регіонах, галузях економіки і господарюючих суб'єктах.

Правовою основою, стратегічними і тактичними завданнями системи прогнозування і індикативного планування соціально-економічного розвитку нашої держави є Конституція України, нормативно-правові акти законодавчої і виконавчої влади, щорічне Послання Президента України до верховної Ради України, що регулюють взаємодію суб'єктів ринкових стосунків.

Державні прогнози і індикативні плани використовуються органами законодавчої і виконавчої влади для ухвалення конкретних рішень у сфері реалізації економічної політики держави, формування і уточнення регіональних і галузевих прогнозів і планів, для розробки власних бізнес-планів і координації своїх рішень з суб'єктами ринкових стосунків. З цією метою розроблені і відповідним чином затверджені прогнози і індикативні плани соціально-економічного розвитку підлягають публікації у пресі, а також офіційному доведенню (в порядку інформації) міністерствам, відомствам, регіональним органам і громадським організаціям.

На основі економічних прогнозів і індикативних планів формується база централізованих фінансових джерел, визначається потреба в трудових ресурсах, реалізується грошово-кредитна політика, складаються бюджети країни і регіонів, здійснюються соціальні і економічні дії держави і місцевих органів. При цьому треба підкреслити, що лише у такому разі бюджет і грошово-кредитна система матимуть реальну основу.

Індикативний план соціально-економічного розвитку, схвалений Кабінетом Міністрів України, стає початковою базою і орієнтиром для:

- розробки Державного і Звідного бюджетів країни, а також місцевих бюджетів;

- уточнення основних напрямів грошово-кредитної політики Національного банку України;

- використання юридичними і фізичними суб'єктами ринкових стосунків усіх форм власності при розробці відповідних планово-фінансових документів на макро- і мікроекономічному, галузевому і територіальному рівнях;

- відстежування виконання основних завдань, передбачених в індикативному плані соціально-економічного розвитку, статистичними службами, Міністерством економіки України, а також галузевими і функціональними міністерствами і відомствами.

Система державного регулювання соціально-економічного розвитку формується одночасно з визначенням економічної кон'юнктури і економічної політики. Важливо відмітити, що держава втручається лише в ті соціально-економічні процеси, які не можуть взагалі або ефективно регулюватися ринковими законами.

У прогнозах і планах соціально-економічного розвитку галузевий розвиток передбачається на рівні держави, регіонів і галузей. Розробниками прогнозів і планів виступають відповідні галузеві міністерства і відомства, що притягають наукові установи і окремих розробників. Прогнози і плани галузевого розвитку служать важливим засобом управління конкретною галуззю, передаються Міністерству економіки і регіональним органам управління, на території яких розташовані її підприємства, для формування комплексних прогнозів і планів розвитку регіонів і країни в цілому.

Прогнози і плани розвитку регіонів охоплюють усі сфери діяльності суб'єктів різних форм власності на конкретній території (у області, місті, районі) як в єдиному народногосподарському комплексі. Вони розробляються економічними підрозділами державних адміністрацій спільно з науково-дослідними установами за методикою Міністерства економіки. Їх проекти розглядаються місцевою владою, а після твердження територіальними органами спрямовуються Міністерству економіки і використовуються для управління виробничо-господарською діяльністю регіону.

Поиск по сайту: