ВИСНОВКИ. В результаті написання даної курсової роботи були розглянуті та досліджені суть, характеристики та ознаки кредитних відносин

В результаті написання даної курсової роботи були розглянуті та досліджені суть, характеристики та ознаки кредитних відносин, визначені необхідність кредитних відносин та потреба в кредиті.

Досліджуючи поняття кредитної системи, її суті, видів, ознак та складових, було визначено, що структура кредитної системи включає банківську систему та небанківські фінансово-кредитні установи. Головною ланкою кредитної системи виступають банки.

Сукупність різних видів банків у їхньому взаємозв'язку створює банківську систему - складову частину кредитної системи. Банківська система як складова кредитної системи - це законодавчо визначена, чітко структурована і субординована сукупність фінансових посередників, які функціонально взаємопов'язані в самостійну економічну структуру та здійснюють кредитні операції на професійній основі.

Кредитні операції здійснюються також небанківськими фінансово-кредитними організаціями, такими як лізингові компанії, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, ломбарди, факторингові компанії та ін. Небанківські кредитно-фінансові інститути мають відносно відособлений статус у кредитній системі.

Банківська система і сукупність небанківських кредитних інститутів як двох частин кредитної системи, мають спільні риси в тому, що виступають як фінансові посередники. Своїми діями вони мають можливість впливати на обсяг грошової маси в обігу. Однак між ними існують і певні відмінності, які пов'язані з тим, що вони діють у різних секторах економіки, виконують різні функції, кожен з них має свої інструменти впливу на кредитні відносини та на обсяг грошової маси в обігу.

Становлення кредитної системи України характеризується тим, що поряд з банками почали функціонувати небанківські кредитно-фінансові установи, а саме: кредитні спілки, страхові компанії, фінансові компанії, недер­­­жавні пенсійні фонди, ломбарди. Динамічно зростаючий сектор небанківських фінансових установ України характеризується на сучасному етапі зростанням як кількісних, так і якісних показників їхньої діяльності.

Аналізуючи функціонування кредитної системи, можна зробити висновок, що протягом 2011 року відбулись незначні структурні зрушення в розподілі активів банківської системи України за групами банків згідно класифікації НБУ, що пов’язано зі змінами розмірів активів окремих банків. Сукупний обсяг власного капіталу банків залишається меншим за статутний капітал, що пояснюється значною збитковістю банків за підсумками 2009 – 2011 рр.

Банківська система України продовжує демонструвати від’ємний фінансовий результат. Починаючи з 2009 р., банки України так і не зуміли вийти на рентабельну діяльність. Головним «баластом», який стримує українські банки на шляху до прибуткової діяльності, виступають проблемні банки.

З посиленням в економіці явищ, їх впливу на розвиток підприємництва і банківництва, в умовах підвищеного ризику принципово змінюється й підхід до проведення операцій і, насамперед, кредитних. Значна обмеженість кредитних ресурсів вимагає від банківських менеджерів ефективних управлінських дій щодо оцінки надійності кредитних відносин. Від ефективності організації кредитних відносин значною мірою залежить ефективність заходів, спрямованих на подолання кризових явищ та створення передумов для подальшого нарощування економічного потенціалу нашої держави.

За сучасних економічних умов банківські установи повинні не тільки підтримувати високі показники діяльності, а й забезпечувати своє ефективне функціонування на ринку банківських послуг. Саме тому банки особливо гостро потребують розробки ефективної стратегії розвитку, яка визначатиме основні пріоритети діяльності банку відповідно до етапу розвитку банківської системи України.

Упродовж 2011 року відбувалася активізація діяльності банків у сфері інвестиційного кредитування.

Головним фактором у виборі банком одного з напрямів розвитку, за умов фінансової нестабільності, є поєднання перспективи отримання максимального прибутку за мінімального рівня ризику для банку.

Можна виділити такі основні проблеми функціонування вітчизняної економіки, як внутрішня макроекономічна стабілізація, подолання фінансово-економічної кризи, забезпечення умов для розвитку ефективних банків, створення сприятливого інвестиційного клімату для вітчизняного та іноземного капіталу.

Слід звернути увагу, що однією з головних проблем стратегічного управління кредитно-інвестиційною діяльністю є неякісна диверсифікація кредитно-інвестиційного портфеля, що і стало причиною залежності банків від крупних позичальників і високих фінансових ризиків.

Банківська система України дедалі більше має бути зорієнтована на розвиток спеціалізованих банків. Комерційні банки, що фінансують триваліші, інноваційні та перспективні проекти, повинні мати гнучкіший режим роботи, бути винагородженні за здійснення ризикових проектів фінансування. І також єдину систему економічних нормативів доцільно замінити гнучкою системою. Для комерційних банків, які здійснюють фінансування довгострокових, пріоритетних і стратегічних інвестицій, необхідно передбачити м’який режим резервування. Нормативи резервування доцільно диференціювати.

Потрібно відзначити, що подальший розвиток кредитного ринку в Україні пов’язаний із недостатністю розвитку фінансової системи. Тому дана тема залишається актуальною для подальших досліджень та розроблення нових пропозицій в сфері розвитку кредитних відносин.

Поиск по сайту: