Основні показники оцінки економічного зростання і розвитку національної економіки : ВВП, ВНП

Проблеми економічного зростання є центральними для національної економіки, оскільки від економічного зростання залежить якість життя населення. Регулювання економічного зростання входить до числа найважливіших напрямів державної економічної політики. Для розробки її в актуальному і результативному виді вона повинна спиратися на об'єктивні показники стану економіки, її динаміки, а також враховувати ефект від здійснюваних заходів.

Для цих цілей до 1980 р. в СРСР використовувалися дані про сукупний громадський продукт і національний доход. Вони були потрібні для визначення звідного показника балансу народного господарства (БНХ). Для його розрахунку використовувалася трудова теорія вартості, а в якості сфери, в якій робиться національний доход, розглядалися галузі національного виробництва.

Оскільки цей показник допускає подвійний рахунок, то він не дозволяє оцінити реальний стан національної економіки. В зв'язку з цим в другій половині ХХ в економічно розвинені країни, окрім СРСР, відмовилися від його використання для оцінки стану і рівня розвитку національної економіки.

В якості еквівалентного замінника показника «сукупний громадський продукт» (СОП) був розроблений інший показник - «валовий національний продукт» (ВНП).

ВНП відбиває сукупну вартість об'єму благ, вироблених в національній економіці, на певному тимчасовому проміжку, зазвичай за рік.

Показник ВНП відбиває такі особливості, як:

1) ліквідація повторного рахунку. Враховується виключно сукупна вартість кінцевих вироблених благ. Для цього з розрахунків виключається вартість проміжних благ - благ, використовуваних для виробництва інших благ. Дотримання цього параметра вимагає, щоб на кожному окремому етапі розрахунку ВНП застосовувалася виключно додана сукупна вартість - ринкова вартість блага, зробленого певною організацією, за винятком зовнішніх витрат за ресурси;

2) використання фінансового вираження результатів діяльності національної економіки замість натурального вираження. Це дозволяє оцінити в єдиному фінансовому показнику результативність діяльності господарюючих суб'єктів по різних напрямах;

3) введення показника ВНП, що характеризує вартість не лише зроблених товарів, але і послуг в національній економіці. Облік результативного виробництва нематеріального сектора економіки дозволяє більш повно і об'єктивно оцінити її стан.

Показник ВНП включає виключно вартість тільки кінцевого, створеного і реалізованого блага.

У ВНП не включаються вартісні показники:

1) трансфертні платежі, наприклад виплати по соціальному забезпеченню і страхуванню. Це пов'язано з тим, що вони робляться на безвідплатній основі і не можуть бути винагородою;

2) вартісна оцінка угод з цінними паперами, та як вони не говорять про реальний результат економічної діяльності;

3) сукупна вартість проданих по комісії товарів. Зазвичай розрахунок ВНП робиться двома основними способами:

· підсумовуванням усіх витрат на кінцевий продукт;

· складанням усіх фінансових доходів від виробництва на певному проміжку часу.

Одночасне використання цих двох методик розрахунку дозволяє підвищити об'єктивність показника ВНП, унеможливити його спотворення.

Методика розрахунку ВНП в результаті складання витрат виходить з ділення витрат на певні групи - зазвичай їх виділяють чотири:

1) споживання (С). Цей фінансовий вираз усіх благ (товарів і послуг), що придбавалися, як для короткочасного, так і тривалого використання.

2) Інвестиції (І), що включає фінансове вираження виробничих капіталовкладень, витрат на капітальне будівництво, кількісний приріст товарних запасів господарюючих суб'єктів. У цей показник включаються капітальні вкладення в основний капітал і вартісна оцінка капіталовкладень на придбання машин, необхідних для забезпечення виробничого процесу. Він відбиває витрати господарюючих суб'єктів, які не належать державі, а також те, що вони знаходяться у власності юридичних осіб, і на території певної країни. Інвестиції іноземних господарюючих суб'єктів з розрахунку виключаються;

3) витрати держави(G). Це сукупна вартість благ (товарів і послуг), що придбавалися державними і муніципальними органами влади для забезпечення своїх потреб, у фінансовому вираженні;

4) чистий експорт (Xn). Цей фінансовий вираз різниці об'єму імпорту і експорту національної економіки. Якщо національна економіка закуповує більше благ у іншої держави, то вона робить прямі вкладення в іноземну економіку. В зв'язку з цим використовується поняття негативного і позитивного сальдо експорту національної економіки.

ВНП=C+I+G+Xn, де

ВНП- валовий національний продукт

З- споживання

I - інвестиції

G - державні витрати

Xn - чистий експорт-імпорт.

При використанні методики розрахунку ВНП по доходах підсумовується у фінансовому вираженні сукупна додана вартість. Для цього робиться складання сукупних доходів господарюючих суб'єктів, відсотка, оплати праці, амортизації, непрямих податків.

Методика розрахунку ВНП по доходах включає складання наступних елементів у фінансовому вираженні:

1) амортизації(А). Цей фінансовий вираз сукупної вартості, відрахувань, необхідних для придбання засобів виробництва. Цей показник розраховується як різниця між об'ємом чистих і валових інвестицій, зроблених у рамках національної економіки;

2) непрямих податків(Ткос), що становлять проміжне значення між ціною реалізації товару і його собівартістю;

3) оплати праці(V) співробітників, отримуваної в результаті складання заробітної плати, різних премій, а також відрахувань із заробітної плати на користь держави;

4) доходів від ренти(R). Це доход власників основних економічних ресурсів, що отримується в результаті здачі в тимчасове користування;

5) відсотка(S). Це сукупна вартість усіх відрахувань за використання капіталу;

6) прибутки господарюючих суб'єктів(Р). Цей сукупний фінансовий вираз тільки тієї частини прибутку, який залишається у господарюючого суб'єкта після оплати праці співробітників і внесення необхідних обов'язкових на користь держави. Цим прибутком господарюючі суб'єкти мають право розпоряджатися на власний розсуд, направляючи її на різні потреби, наприклад, на розвиток і збільшенню масштабів виробництва;

7) доходів власників. В результаті складання віх перерахованих елементів виходить тотожність національних рахунків.

При підрахунку ВНП виробничим методом підсумовується вартість, додана на кожній стадії виробництва кінцевого продукту.

ДС розпадається на:

-- вартість спожитого Косн. - А;

-- заробітну плату до оплати податків з нарахуванням на соцстрах;

Разом з ВНП для визначення стану національної економіки використовуються наступні показники:

1) чистий національний продукт (ЧНП). Він обчислюється шляхом віднімання з ВНП вартості усіх амортизаційних відрахувань;

ЧНП=ВВП-А, де

ЧНП- чистий національний продукт

ВВП -валовый внутрішній продукт

А-амортизация

2) національний доход (НД). Обчислюється в результаті віднімання з ЧНП сукупних непрямих податків у фінансовому вираженні.

НД=ЧНП-Ткос, де

НД- національний доход

ЧНП - чистий національний продукт

Ткос- непрямі податки

Починаючи з 1990 р. в якості основного показника функціонування національної економіки в Україні використовується такий показник як валовий внутрішній продукт (ВВП). Він визначається щорічно Державним комітетом із статистики України.

ВВп є сукупністю усіх благ, вироблених в національній економіці, незалежно від національної приналежності власника господарюючого суб'єкта. Цей показник є доповнюючим до ВНП і характеризує результативність економічної діяльності на усій території національної економіки. Він не враховує національну приналежність господарюючого суб'єкта, а ВНП виключає з розрахунку доходи, отримані громадянами країни при економічній діяльності в іншій країні.

ВВП = ВНП - ЧФД, де

ЧФД- чисті факторні доходи

При об'єктивному розрахунку показник ВВП і ВНП не може розрізнятися більш ніж на 1%, інакше при їх розрахунках допущені помилки, або ж деякі показники свідомо спотворені.

ВВП і ВНП використовуються для визначення стану національної економіки. З їх допомогою можна визначити економічний потенціал країни, а також темпи і основні показники росту і розвитку національної економіки.

Особистий доход - це доход, отриманий фізичними особами, визначається шляхом віднімання з національного доходу внесків на соціальне страхування, нерозподіленого прибутку корпорацій, податків на прибуток корпорацій і додавання трансфертних платежів. Необхідно також відняти чистий відсоток і додати особисті доходи, отримані у вигляді відсотка, у тому числі відсоток по державному боргу.

Особистий доход, що розташовується, обчислюється зменшенням особистого доходу на величину прибуткового податку:

РЛД = ЛД - Тподоходный, де

РЛД- особистий доход, що розташовується

ЛД- особистий доход

Тподоходный- прибутковий податок

РЛД використовується домашніми господарствами на споживання і збереження.

Поиск по сайту: