Поняття «порядок». Політичний, економічний, ідеологічний порядки

Порядок можна розуміти як відповідність поведінки індивідів, груп, організацій усім трьом принципам що характеризує країну:

економічному, національному і духовному. Саме ці принципи обумовлюють характер (вигляд) інституціональної системи країни. Спираючись

на таке розуміння порядку, визначимо поняття економічного, політичного

і ідеологічного порядків.

Економічний порядок відбиває принципи взаємовідносин між економічними агентами, а також взаємовідносин цих агентів з державою, що виникають в процесі виробництва і обміну матеріальних і нематеріальних благ. Якщо планово-централізована економіка базується на жорстокій регламентації поведінки економічних агентів у рамках директивних державних планів і

стимулює тільки беззастережне їх виконання, то в основі ринкових стосунків лежить принцип конкуренції економічних агентів, а на більш високому рівні розвитку цих стосунків - принцип інтеграції агентів в різного роду інтегровані бізнес - групи (ИБГ).

B історичній ретроспективі виділяють три види економічних порядків: централізовану керовану економіку, вільний ринок, конкурентний порядок (Ойкен B., 1995). Функціонування цих порядків, що конституюють принципи, приведені в таблиці 7.1

Політичний (державний) порядок відбиває ту, що складається в той або інший історичний період в країні форму влади (демократія, авторитаризм, тоталітаризм та ін.) і обумовлені цією формою взаємовідношення між владними структурами різних рівнів і суспільством. Якщо в умовах тоталітаризму целеполагание і вибирання засобів досягнення цілей економічної діяльності - функція верховної влади, яка не приймає альтернативних дій економічних агентів, то в умовах демократичних форм правління ці функції, втім, як і відповідальність за усі результати діяльності, лежать на економічних агентах.

Про ідеологічний порядок поговоримо пізніше.

Таблиця 6.1.

Економічні порядки

Порядок влади закріплюється інститутом права. Право являється загально- соціальним регулятором, що відбиває уявлення суспільства про свободу і справедливість. Слово «юстиція», що є синонімом права, у буквальному перекладі з латинського означає справедливість.

Право має верховенство над державою, а це означає безумовне підпорядкування усіх органів держави, державною, економічною влади закону, чинним нормативним актам, права, що забезпечують тим самим, і свободи громадянина, відповідальність будь-якої влади перед ним.

Право - це загальноприйняте правило поведінки. У Україні існує нормативно-правова система, покликана забезпечувати як громадський, так і економічний порядок. Норми права - це встановлені і забезпечені державою загальні правила поведінки. Нормативно-правові аспекти - це видавані державним правотворчим органом документи, що містять правові норми. До них відносяться закони, постанови, розпорядження, декрети, правила інструкції. По мірі юридичної сили нормативно-правові акти розташовуються в наступному порядку:

1. Основний закон (Конституція) України;

2. Закони, постанови Верховної Ради;

3. Укази Президента України;

4. Постанови, декрети Кабінету Міністрів України;

5. Нормативні акти міністерств і інших органів виконавчої влади.

Система права - сукупність правових норм, розділених на інститути і галузі права, - регулює усі сторони життя суспільства, забезпечуючи правопорядок в усіх сферах життя. Економічне життя суспільства регулюється господарським правом, хоча в Україні ще немає законодавства (сукупності законів держави в цілому) по цій галузі права. Стосунки, що виникають в області господарської діяльності, на сьогодні регулюються цивільним кодексом України і цілим поруч ухвалених законів, такими як Закони України «Про власність», «Про підприємство», «Про підприємництво», «Про господарські суспільства» і інші. У Україні робляться спроби створення Кодексу (систематизована збірка законоположень) про підприємництво, який повинен включити усі закони, нормативні акти, що регулюють підприємницьку діяльність. Як показує практика сьогоднішнього дня, відступ від норм права в сфері економічного життя призводить до виникнення таких тяжких наслідків для економіки як кризи. Як відмітив президент Франції Саркозі (23.09.08) «система примітивного фінансового імперіалізму, коли одна країна безконтрольно друкує гроші на шкоду іншим країнам, себе вичерпала». Канцлер Німеччини А. Меркель відмітила, що «влада США повелася безвідповідально, дозволивши найбільшим банкам і фінансовим інститутам працювати без достатнього контролю з боку держави»._

Фінансова криза 2008 р., який матиме негативні наслідки для багатьох країн світу, показала, що економічна свобода, безконтрольний лібералізм несе важкі наслідок для народів світу.

Бути вільним від об'єктивних економічних законів ніхто не може і система господарського законодавства будь-якої країни повинна вироблятися з їх обліком, з урахуванням процесів, що відбуваються у світовій економіці, щоб люди не ставили питання чи «являється світова економіка і економіка їх країни чесної»?. Для цього будь-яка держава, у тому числі Україна, повинна дотримуватися принципу дотримання законності - забезпечувати порядок і справедливість в суспільстві шляхом видання і неухильного дотримання законів. Діючи на основі законності, держава забезпечує охорону правопорядку в усіх сферах життя суспільства, у тому числі і економічною. Держава виробляє систему норм і заходів, що регламентують поведінку господарюючих суб'єктів як за допомогою адміністративних методів впливу (закони, накази, інструкції), так і через систему економічних методів і регуляторів (ціни, податки, банківські відсотки, пільги, санкції та ін.). Точне дотримання і виконання законів і заснованих на них інших нормативних правових актів є обов'язковим для усіх державних, громадських, господарських організацій, для усіх посадовців і громадян. Завдяки цьому в суспільстві забезпечується міцний правопорядок. Правовий порядок в Україні грунтується на принципі, відповідно до якого ніхто не може бути змушений робити те, що не передбачено законом. Іншими словами, без законності немає правопорядку, а без правопорядку, не може бути справжньої законності. Про це свідчать такі факти, як корупція і «тіньова економіка» - яскраві риси національної економіки України.

Економічний правопорядок передбачає певні обмеження, що формують взаємодію між людьми і створюються ними для зниження невизначеності шляхом структуризації людської поведінки. Вони складаються з формальних (правила, закони, конституції) і неформальних (норми поведінки, звичаї) обмежень і механізмів забезпечення їх дотримання (совість, помста, соціальні і державні санкції). Ці заходи дістали назву інституції. Д. Норт коротко говорить: якщо інституції - це правила гри, то організації - це гравці. Організаціями називаються фірми, кооперативи, політичні партії, законодавчі і регуляторні органи, профспілки, церкви, школи, університети, що утворюються відповідно до безліччю можливостей. Сукупність громадських інституцій визначає: 1) розмір трансакционных витрат (витрати на економічну діяльність); 2) систему стимулювання до того або іншого виду економічної діяльності.

Разом з інституціями (політичними і економічними), важливу роль грає ідеологічний, який відбиває пануючі в суспільній свідомості світоглядні системи поглядів, що історично склалися, обумовлені ментальними, у тому числі конфесійними, особливостями громадян країни. Ідеологічний порядок найбільш консервативний. Стійкість світогляду може або сприяти, або гальмувати прийняття співтовариством тих або інших перетворень (реформ) економічного і політичного життя.

Під тиском зацікавлених організацій, а також при опорі не зацікавлених в змінах відбуваються інституціональні зміни у формальних і неформальних правилах. В результаті інституціональних змін зацікавлені організації планують поліпшити своє положення, реструктуризувавши обмін - систему трансакцій. Але їх вибір буває не завжди у згоді з економічним порядком, що призводить до виникнення корупції.

Поиск по сайту: