Роль економічної демократії в підвищенні ефективності соціально-економічних стосунків

Існує органічний зв'язок між законністю і демократією. Права і свободи людини забезпечуються політичними, економічними, юридичними гарантіями. Існує пряма і зворотна залежність між досягненнями економічного розвитку і поглибленням демократизації суспільства. Глибина і міцність демократичних перетворень, їх динаміка багато в чому визначається рівнем розвитку економіки, мірою економічного розкріпачення особи. Американський вчений С. Хантингтон дійшов висновку, що у бідних країнах демократизація неможлива; у багатих вона вже сталася. Перехід до демократії повинен здійснюється в країнах з середнім рівнем економічного розвитку, які в середині 70-х років ХХв. Мали ВВП на душу населення від 1000 до 3000 дол. На той час це були Греція, Іспанія, Чехословаччина, Східна Німеччина і інші. Економічний розвиток впливає на демократизацію через різні канали.

По-перше, формування у людей почуття довіри до влади і причетності до загальнополітичних процесів; по-друге, ріст рівня освіти, інформованості і компетентності; по-третє, впровадження справедливої системи розподілу між соціальними групами населення. Ріст багатства держави і швидкий економічний розвиток зменшує майнову диференціацію і тим самим полегшують досягнення угод і компромісів між різними соціальними групами; По-четверте, економічний розвиток сприяє затвердженню середнього класу, який є основним суб'єктом демократизації. Цей взаємозв'язок добре видно на прикладі демократизації низки країн Західної Європи після Другої світової війни. Л. Эрхард - автор німецьких економічних реформ, зв'язував процес демократизації з реалізацією принципу «достаток для усіх».

«Загальним ростом добробуту, - підкреслював він, - економічна політика вносить цінний вклад в демократизацію Західної Німеччини. Демократія і вільна економіка так само логічно взаємозв'язані, як диктатура і державна економіка«.

Особливе значення в демократизації стосунків власності, яка завжди у всі часи в кожному суспільстві формує фундамент економічної системи, її базову основу, являється специфічний розвиток корпоративної власності, пов'язаної з передачею певної частини акціонерного капіталу найманим робітником підприємства, де вони працюють.

Процес демократизації економіки, наповнення її соціальним змістом має ще одну украй важливу складову, яку в доки впродовж реформ в Україні не вдалося реалізувати, - це формування цивілізованих стосунків між працею і капіталом. 1) В розвинених країнах на зміну стосункам купівлі-продажу робочої сили прийшли стосунки її колективно-договірної оренди, колективи працівників виступають, по суті, в ролі орендарів капіталу і втілених в нім засобів виробництва. У нових умовах праця здатна грати роль наймача капіталу, як капітал - наймача праці. 2) відношення «працю-капітал» зазнають корінні зміни і в системі управління. Відбувається інтеграція безпосереднього виробника (особисто або через своє представництво) до структури управління. Відбувається інтеграція безпосереднього виробника (особисто або через своє представництво) до структури управління виробничим процесом, обміном і розподілом виробничого продукту. Основна мета сучасного менеджменту - зробити кожного виробника співучасником прийняття на відповідних рівнях управлінських рішень.

Для демократизації економічних стосунків в Україні має бути створена ефективна система соціального захисту населення. Перехід на новий, більш високий ступінь реалізації соціально-економічних перетворень, вимагає налагодження не на словах, а на ділі подвійної системи соціального партнерства, яка передбачає функціонування ефективного механізму консолідації дій держави, підприємств, приватного сектора економіки і найнятих робітників; рішення невідкладних завдань соціальної політики.

Обгрунтування і практична реалізація політики демократизації економічних стосунків - одна із складових загального процесу демократизації суспільства. У цьому процесі велике значення грає дотримання усіх інституцій, тобто порядків економічного, політичного і ідеологічного. Їх вплив на національну економіку не можна розглядати автономно, оскільки вони взаємозв'язані і взаємнопереплетені. Таке взаємнопереплетення дістало назву интердепендеции порядків (Ойкен В., 1995). Саме спільне їх функціонування у рамках інституціональної системи країни, їх взаємнопереплетення створює ті або інші умови для відповідного рівня розвитку ефективності економічної діяльності.

Таким чином, можна зробити висновок по цій темі, що національна економіка є складною багаторівневою системою, покликаною забезпечити потреби країни в матеріальних благах, що створюють основу для високої якості життя народу, економічної могутності на міжнародній арені, забезпечення національної, у тому числі економічній безпеці країни.

Поиск по сайту: