Рейтинги окремих країн по індексу глобальної конкурентоспроможності (2005-2007 рр.)

Україна бере участь в обстеженнях міжнародної конкурентоспроможності, які проводяться у рамках Всесвітнього економічного форуму (ВЭФ), з 1997 р. За даними ВЭФ, наша країна знаходиться в групі країн з факторно-керованою економікою. Динаміка рейтингу якої по індексу глобальної конкурентоспроможності неутішлива. Так, за 2005-2007 рр. індекс глобальної конкурентоспроможності України підвищився з 3,3 до 3,98 (при найвищому значенні цього показника 5,81). По цьому рейтингу наша країна займала 84-е місце серед обстежених в 2005-2006 рр. 117 країн, 78-е місце серед обстежених в 2008-2007 рр. 125 країн і 73-е місце серед обстежених в 2007-2008 рр. 131 країни. Це означає, що в сучасних умовах національна економіка значно більше втрачає, чим виграє в глобальних мирохозяйственных стосунках, гостро відчуваючи на собі дію несприятливих інтеграційних чинників: відтоку робочої сили за кордон, «витоку» капіталу, хронічного дефіциту торгового балансу і майже катастрофічного погіршення умов формування платіжного балансу і Державного бюджету країни.

Як вже відзначалося, з трьох груп чинників формування конкурентних переваг (ресурсних, операційних і стратегічних) найбільш важливими в сучасних умовах є стратегічні. Тому визначення і послідовна реалізація пріоритетів довгострокового розвитку національної економіки є одним з найбільш важливих чинників підвищення її глобальної конкурентоспроможності. По суті, йдеться про проекцію на національний рівень взаємодії трьох ведучих чинників структуризації глобальної економіки: інформаційно-технологічного, фінансово-економічного і социализационного, а також вибудовуванні на цій основі системи стратегічних пріоритетів і переваг довгострокового розвитку держави.

Свідченням успішності такого підходу є практика нарощування національної конкурентоспроможності багатьох країн світу. Аналіз досвіду високорозвинених держав підтверджує, що в умовах глобалізації цей процес невід'ємний від: 1) свідомого формування конкурентних переваг економічних суб'єктів, що є провідниками глобалізації; 2) активна і агресивна поведінка глобальних акторівна внутрішньому і світовому ринках, заснованого на процесах информационализации і транснационализации;

3) міждержавного суперництва за домінуюче положення у світовому економічному просторі і доступ до світового доходу на основі реалізації інноваційної моделі розвитку; 4) швидкі знецінення яких-небудь існуючих переваг, внаслідок чого інновації виявляються важливіше наявних факторних переваг.

В той же час аналіз статистичних даних свідчить, що в порівнянні з більшістю розвинених держав Україна не використовує повною мірою інноваційних чинників росту. У країні досі не створені умови для належного фінансування розвитку науки і освіти, стимулювання інвестицій в технологічні новації. Зараз вартість наукомістких технологій, комп'ютерного програмного забезпечення, ліцензій, патентів та ін. в національному багатстві України складає лише 0,1%. Таким чином, серед найбільш великих компаній почесні місця займають, як і раніше, представники виключно традиційних галузей, конкурентоспроможність яких базується переважно на порівняльних факторних перевагах, у тому числі дешевизні робочої сили.

У рейтингу ООН за станом К-общества (суспільства, заснованого на знаннях) Україна займає 40-е місце серед 191 країни світу. В той же час вона займає 82-е місце серед 104 країн світу по важливості для уряду цього напряму. При цьому в 2006 р. наша держава зайняла 106-е місце з 180 країн - членів МВФ за показником ВВП на 1 чел., який не перевищує 1366 дол. По цьому індикатору більшість постсоціалістичних країн, які розпочинали свій розвиток з таких же стартових позицій,, як і Україна вирвалися далеко уперед. Росія випереджає Україну в 3 рази (68-е місце, 4087 дол.), Польщу - в 4,6 разу (52-е місце, 6344 дол.), Словаччина - в 5,5 разу (49-е місце, 7603 дол.), Естонія - в 6,2 разу (47-е місце, 8473 дол.), Угорщина - в 7,5 разу (42-е місце, 10233 дол.), Чехія - в 7,7 разу (39-е місце, 10485 дол.).

Порівняння індикаторів України з усередненим значенням відповідних показників для п'яти європейських країн - світових лідерів свідчить, що Україна істотно поступається Європі-5 за показниками, пов'язаними з майбутніми інтелектуальними активами суспільства. Екологічні індикатори і індикатори, пов'язані з охороною здоров'я, також демонструють значне відставання України від цивілізованого світу. Принципове відставання нашої країни майже в три рази від Європи-5 по витратах держави на дослідження і інноваційний розвиток. За таким важливим показником, як кількість користувачів Інтернетом, Україна поступається Європі-5 в 27 разів, по кількості газет на 1000 чел. - в 8 разів, по кількості мобільних телефонів на 100 чел. - в 9,3 разу. По кількості телефонних ліній на 100 чел. - в 3 рази. Наслідком цього є низький рейтинг України по субчинниках технологічної конкурентоспроможності в постіндустріальному вимірі (див. мал. 16.1.).

Мал. 16.1. Рейтинги України по субчинниках технологічної конкурентоспроможності (2006-2007 рр.)

Таким чином, сучасні тенденції розвитку національної економіки не відповідають постіндустріальному вектору глобальних перетворень. До ключових проблем, що гальмують розвиток національної інноваційної системи, треба віднести наступні.

1. Відсутність чіткої концепції інноваційних національних пріоритетів, цілеспрямованого, послідовного і системного управління інноваційними процесами з боку держави, незадовільне інституціональне забезпечення інноваційних зрушень, нестабільність, фрагментарність і суперечність нормативно-правової бази інноваційної діяльності.

2. Існування системних проблем в розвитку наукової і науково-технічної сфери, деградація интеллектоемких секторів національної економіки, недостатнє використання інноваційного потенціалу української науки і освіти. Аналіз свідчить, що, незважаючи на ріст об'єму виконаних і науково-технічних робіт в Україні (див. таблицю. 16.3), їх питома вага у ВВП постійно скорочується (див. мал.16. 2).

Таблиця 16.3

Поиск по сайту: